Tłumacz: Historia i teraźniejszość

Тлумач: історія та сучасність: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 800-річчю заснування м. Тлумача (Тлумач, 24 жовтня 2013 р.) / упорядник А. А. Білас. – Івано-Франківськ – Тлумач: Злагода, 2014. – 248 с.
ISBN 978-966-428-381-З

Tlumach: istoriya ta suchasnistʹ: materialy Vseukrayinsʹkoyi naukovo-praktychnoyi konferentsiyi, prysvyachenoyi 800-richchyu zasnuvannya m. Tlumacha (Tlumach, 24 zhovtnya 2013 r.)

Tłumacz: Historia i teraźniejszość: materiały ogólnoukraińskiej naukowej konferencji praktycznej, związane z 800-leciem powstania miasta Tłumacz

Strona zawiera surowy, nieformatowany tekst w celu zapewnienia możliwości wyszukiwania pełnotekstowego poszukiwanych informacji poprzez wyszukiwarkę. Tekst może zawierać błędy maszynowe. Należy tę stronę traktować jako indeks pełnotekstowy do publikacji drukowanej w 2014 roku.


W celu uzyskania dostępu do publikacji książkowej prosimy o kontakt z Redakcją.

Strona główna Archiwum


Тлумач: історія та сучасність: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 800-річчю заснування м. Тлумача (Тлумач, 24 жовтня 2013 р.) / упорядник А. А. Білас. – Івано-Франківськ – Тлумач: Злагода, 2014. – 248 с.
ISBN 978-966-428-381-З

Тлумацкад РАЙОННА ДержАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ ТлуМАЦЬКА РАЙОННА РАДА ТлуМАЦЬКА МІСЬКА рАДА ДерЖАВННЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ т‘ш’л‘!\ Прикарпатський національний університет Імені Яасная ©тефлиикА
ІаСєукрАЇнськА нАуково-прлктичнд конференція
ТЛУМАЧ:
ІСТОРІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ
МАТЕРІАЛИ
Тлумач
Злагода
2014
УДК 94+908(477.86)
ББКШ(4Укр)
Т49

У збірнику матеріалів науково-практичної конференції «Тлумач: історія та сучасність», присвяченої 800-річчю заснування м. Тлумача (Тлумач, 24 жовтня 2013 р.), вміщено наукові розвідки і повідомлення учасників конференції, які стосуються проблем археології та історії, суспільного, економічного, громадського, культурно-мистецького і духовного життя, ралі визначних особистостей, чиє життя було пов ’язане з Тлумачем.
Редакційна колегія: канд. істор. наук, доцент А. 3. Королько канд. філол. наук, доцент А. А. Білас канд. філол. наук, доцент В. Б. Гошилик
завідувач науково-методичного відділу Наукової бібліотеки Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника L М. Арабчук
Автори опублікованих матеріалів несуть повну відповідальність за підбір, точність наведених фактів, цитат, історичних та економіко-статистичних даних, відповідної термінології, власних імен та інших відомостей.
ЗМІСТ
ШШ
ВІД РЕДАКЦІЙНОЇ КОЛЕШ…………………………………………… 6
Постанова Верховної Ради України «Про відзначення 800-річчя
міста Тлумача Івано-Франківської області»………………… |
Вітальне слово Митрополита Галицького. Керуючого Івано-Франківською
Єпархією УАПЦ Кир Андрія (Абрамчука)…………………….. 9
Вітальне слово Митрополита Івано-Франківського, архієпископа УГКЦ Володимира Війтишина 800-літній ювілей Тлумача:
три виміри святкування.,……………………………… 10
Вступне слово. Василь Сенів, Михайло Вншневський,
Володимир Корженьовський……………………………….. 12
ТЛУМАЧ КРІЗЬ ПРИЗМУ ІСТОРІЇ
Зеновій Федунків. Дискусійні питання історії міста Тлумача: отримання
міського статусу та належність до королівського домену……… 15
Михайло Паньків. Татарське лихоліття на Тлумаччині
(друга половина XV – початок ХѴШ ст………………………. 18
Петро Сіреджук. Тлумацьке староство 1772 року………………………. 25
Степан Борчук, Андрій Королько. Товмаччина у роки Першої світової війни…. 28 Володимир Великочий. Листопадова (1918 року) національно-демократична
революція і Товмаччина………………………………….. 38
Андрій Королько. Становлення і функціонування органів української влади
на Товмаччшгі періоду ЗУНР (1918-1919)……………………. 42
ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ ПАМ’ЯТКИ І ТОПОНІМІКА
Зеновій Федунків. Фортифікаційні об’єкти Тлумача: датування,
реконструкції, локалізація…………………………….. 58
Олена Білик, Олександра Левнцька. Давньоруські скарби з Покуття………. 63
Олександр Чередниченко, Андрій Білас. Місто товмачів чи перекладачів?_ 66
Микола Кугутяк, Михайло Паньків. Топоніміка як історичне джерело
Тлумаччини…………………………………………. 68
ТЛУМАЧАНИ У БОРОТЬБІ ЗА ДЕРЖАВНУ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ 1 НАЦІОНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ
Мирослава Роздольська. Тлумачани у боротьбі за національне
відродження у 1990-х рр………………………………….. 78
Іван Ясенчук. На хвилях народного пориву……………………………. 80
Степан Кобута. Тлумацький «експеримент» 1993 року: гримаси
місцевої демократії……………………………………… 89
Лариса Кобута. Представники Тлумаччини у депутатському складі Верховної
Ради України та Івано-Франківської обласної ради……………. 93
Роман Івасів. Всупереч смерті – чин служіння Михайла Ящишина………….. 97
ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ТЛУМАЧА: ІСТОРІЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
Михайло Буджак. Фабрика цукру в Товмачі: традиції і новаторство…… 103
Василь Федорчак. Про місцеве самоврядування у Тлумачі (1994-2002). Михайло Ковбас. Улюблене, рідне місто тлумачан відзначає своє
восьме століття…………………………………….. 108
Олег Карпаш. Як зробиш тлумачан багатими і щасливими………….. 111
Віталій Шкромида. Формування іміджу міста як один із факторів його
розвитку у соціально-економічному просторі………….. 114
Іван Баланюк, Діана Шеленко, Вікторія Твердохліб. Стан і проблеми туризму на Тлумаччині………………………………………… 118

РЕЛІГІЯ, ЦЕРКВА ТА ДУХОВНІСТЬ В ІСТОРІЇ МІСТА
Йосип Ріпецький, Роман Ріпецький. Отець Роман Ріпецький у
релігійно-духовному житті Тлумача………………… 123
Павло Дутчак. Ієрархія та священство УГКЦ у державотворчих процесах та духовному житті України на зламі тисячоліть на прикладі душпастирської праці архієпископа і митрополита
Івано-Франківського Володимира Війтишина (1987-2013). 126
Василь Стадник. Новітня історія Української Автокефальної Православної
Церкви на Тлумаччині; події і персонали…………,. 128
Богдан Кіндратюк, Галина Свідерська, Юлія Тугай.
Дзвонарство на Тлумаччині…………………… 134
КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКЕ ЖИТТЯ ТЛУМАЧАН
Христина Нагорняк. Комплекс народного вбрання Тлумаччини
кінця XIX – середини XX ст………………..:.. 144
Ірина Калиновська. Художні особливості архітектури та інтер’єру окремих
громадських споруд Тлумача кінця XIX – початку XX ст….. 150
Василь Лесів. Про тлумацький музей з докором, та з надією…. 154
Володимир Федорак. Тлумач крізь призму фестивалів «Покутські джерела». Наталія Чашечнікова. Народний танець як засіб патріотичного виховання школярів Тлумаччини…………………………………….. 156
ДІЯЛЬНІСТЬ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
Михайло Дземан. Роль «Просвіти» у громадсько-політичному житті
Товмаччини кінця XIX – початку XX ст………. 158
Роман Рибчин. Добровільні молодіжні організації Товмаччини першої
третини XX ст………………………………… 161
Олег Проців. Діяльність Товмацького осередку Галицького мисливського товариства кінця XIX – початку XX ст……………. 171

РОЗВИТОК ОСВІТИ
Віра Кудлач. Тлумакька гімназія – важливий центр освітнього життя
на Прикарпатті (1910-1939)……………………………
Микола Марчук. Освіта і культура на Товмаччииі у міжвоєнний період…
Михайло Косило. Освітянське краєзнавство на теренах Тлумача……….
Віктор Бойчук-Ідзьо. Редагування книги журналіста Михайла Буджака
«Історія Тлумача». До 800-ліття з часу заснування стародавнього міста України (1213-2013 рр.)…………………………
персоналі!
Юрій Яковлев. Уродженець Тлумаччини Северин Данилович – відомий
діяч Української радикальної партії у Галичині…….
Наталія Винник. Іван Макух у працях українських дослідників….
Іванна Купчак. Іван Макух – видатний діяч ЗУНР…………….
Руслан Кульчицький. Основні напрями сенаторської діяльності
Івана Макуха (1928-1930)………………………..
Андрій Климчук. Остап Ортвін (Оскар Катзенелленбоген) – видатний
уродженець міста Тлумача………………………..
Ігор Коваль, Алла Соловей. Археолог Ярослав Пастернак – дослідник
старожитностей Тлумаччини……………………….
Петро Арсенич. Родина Луциків в історії Тлумача……………
Юрій Угорчак. Життя поза межами болю……………………..
Наші автори……………………………………………
Миттєвості конференції…………………………… … _
пѵл l’V V ѵкциіиоѴ НЧѴІМ И
чдаш w»* ѵшрш іадшШШ! \«Эй’ЩйртШ
ІШ>К’№\І\Ѵ<\ Ѵ\А-)\ШЧ WWW Ml ѵѴЧШІѵЧІА ЩЧЛ’МШМ Н\НѴ \М’Ш ШЧІШІФА м. і нѵмнмп (Тл\МАЧ, Жб\\НЧ 201V IV)
Шшш mwmhk шмкхчч ромплки і \\Ы\\Ш\ШѴ\ ѴЧі\ѵ’\\Ш * ЩЩЩ|
К\ѴІЙ \І)Ѵб’і\’М ЛрХлЧѴНЧІІ ИХ Н’МЦ’Іїї v’WIII’IKUl’WV V’Vx’HVWW’XWxMWi \ рбМііДіЗіМІН’, h\ Ah I \ І’ЇІИ-МНѵЧѴЦККМѴЧІ і Д\лЧПІѵЧ\І ЧбНЧЯу |SXH \WVHU\4i\\X іЧЧ’бЦУМЧ’М’Й, ЧИЇ’ МѵИIX Ц ОуЛО HOB ‘MrtlW I T.HYMAMv’M Ортниаімрами цмм\’ \KM\v’|WiAHv’w’ iavvV(\ OvrtMH ѴйуМАЦККй ШІІІВІШВ Д6))Ж1ШЩ ttJ\M ІИ(\ЩШ.(їЦ Г Л) МАЦКМІ |ѴіЙѵ’ИНА |ЧЩЧ ІДѴМЙЦЬМІ МК’ЬКЛ M)U\ Vft ()ЩВКВВШ!І1 ВИЩиЙ нппчллмінй зАКЧЛд лПрнкариаіѵмніЙ UAUiolUUUUUVit ywtBtJX’UWV ШФІІІ tUWUJDI ОѴОфіШШУѲІ^І V конференції мчмо участь чимало лѵчѵбіцтмп мниумиинн { ТдуМАЧП 1 ійпііи- Ф|ѴНІМічч.Кй. ЛкПОАА. КМѴАА, I’ilUHMW ТсрПОПѵѴЗЧ і ТДѴМЙЧЙ ІСМЦ’ИКИ, ОШОДПГИ. АрМЧУЖМ И. крАезішиуи ноліголічи, редігіезпаяці» шслѵцѵабзшиіці» фІДШІОѴНѵ Дли зручності роботи з МАТЕРІАЛАМИ збіринкй редкопстім рОЖЩІШШ Ѵ\ на дсн’нн. розділім, орієнтуючись im Wino Тематичну спрямОНАМІОТК У першому розділі збірники зібрано НАѴКОАІ робот, у чміч ииспітлсно проблеми історії Тлумпчп: отриманим міського статусу ТИ ИалОЖНОСТІ до шролійОЬШРО домену (3. Федункім); та горське лихоліття ни Тлумаччині (друга полонини XV – початок XVIII о г, (Ml Полью в); дюстрація Тлумацького сѵо|чч’п»я 1772 |чжу (И. Сі|ч?джук); Тоамаччиііо у роки Першої світової wiiiun (С. Ворчук. А. Корольки); Листопадова (191Я року) національно демократична революція і Товмаччшш (В. Ведмкочий); OTUiioMCUilM і функціонування органів української владо на Товмоччині періоду ЗУ ПІ’ (1918 1914) (А. Корольки),
У другому розділі досліджується: визначення локалізації фортифікаційних споруд Тлумача (3. Федунків); історія дослідження давньоруських скарбів на Покутті (О, Білнк, О. Левицька); семантика та етимологія назви міста товмачів чн нерекладачін (О. Чередниченко, А. Білас); топоніми та мікротононіми Тлумацького раііону (М, К у гут м к, М. Пвньків).
Третій розділ присвячений розгляд)’ таких питань: тдумачани у боротьбі за національне відродження у 90-х роках минулого століття (М. Роздольеька); на хвилях народного пориву (1. Ясенчук); представництво Тлумаччнни у депутатському складі Верховної Ради України та Івано-Франківської обласної ради (Л. К обута); тлумацькнй «експеримент» 1993 року: гримаси місцевої демократії (С. Кобуга); чин служіння Михайла Ящишина (Р. Івасів).
Четвертий розділ включає роботи, у яких досліджено такі питання: фабрика цукру в Товмачі: традиції і новаторство (М. Буджак); місцеве самоврядування у Тлумачі (1994-2002) з перших уст (В. Федорчак); улюблене, рідне місто тлумачан відзначає своє восьме століття… (М. Ковбас); як зробити тлумачан багатими і щасливими (О. Карпаш); формування іміджу міста як одного з факторів його розвитку у соціально-економічному просторі (В. Шкромида); стан і проблеми туризму на Товмаччині (1. Баланюк, Д. Шеленко,
В. Твердохліб).
У п’ятому розділі розглядаються питання духовного життя міста: отець Роман Ріпецький у релігійно-духовному житті Тлумача (Й. Ріпецький, Р. Ріпецький); ієрархія та священство УГКЦ у державотворчих процесах та духовному житті України на зламі тисячоліть на прикладі душпастирської праці архієпископа і митрополита Івано-Франківського Володимира Війтишина (1987-2013) (П. Дутчак); Українська Автокефальна Православна Церква на Тлумаччині: події і персоналії (В, Стадник), дзвонарство на Тлумаччині (Б. Кіндратюк, Г. Свідерська, Ю. Тугай)
Шостий розділ присвячений розгляду окремих аспектів патріотичного виховання підростаючого покоління Тлумач чи ни засобами народного танцю (Н. Чашечнікова), історії створення музею Тлумача (В. Лесів); художнім особливостям архітектури та інтер’єру

ШйИИШШІ

6
ім.|іі<мн* і [шкІШшьМЙЇ tlWIJtyi! Hull» Щ 0ЩѴ MM hi II МІШШ
ННН’ІИІІИИ ИІМІІІІІИ’У ||(1(ЩЩ|Ш(1 »fl|HIMI Шшмїііш ШІШ МІЙ ff|/IH|IH пІЇ н (Ś І ІИІ И|ІНІШ)| І ІІУМН’І І(І)І ІІ< lljljjІМѴ fit ПШІІІІІ -I ІМИІИЙ н»і>гт іII Ф$Щ1Щ
і ІілОМІїІІ |ІІНДІ)І Mli11 fi ііі дммі/м-иіи» ШіШкіІ ШШ0ШІА ШЩШІіт „Притім f ІіиіМІНИіМі ПИЛІHI’flltiMV millІІ ІДОМіИИНШІ ІІІШ МІМ нітінґ *Ц *1 ‚М ІІІнІмН), ЩІІІІІІІІІфІШ’ІНіШ Ді!ІІ|НІІІІІІІіПШі МНДІІ/ІІІЙИЖ щіішіііщШ ІІІ0ІШІ ЦтШІШ Ш н (І* ІНКІДННІІ HlVMrtllhMiH ІШ{ЖДІШ І й/нижним ШІШіШШїі ІЇЩИММ ліпім МІР Ші’Шку SS і-і (0 І ІІНЩІи)
У ІЮШіМОМу |ні ІМІІІІ Дмі’ДОішуі’ Ні ні ІИмдІ» htfkmuiHtl іішм/іі »*• ЦІШініШНЬ МЩм ними німії її (мнім Hfl І І|Номі|<іім і и (Н кудші’іі, Oefllłrt І крмш /їв І/іушчіШИ’/ МІМЦШШ1! іціціїїд (М, Мщ|д)і Діііоріш hIflil II ІІ|Ш ІвГо||о ІУіуШ’М (Н ІіФіук *0* ШШ ШП НА lOpLHIIlM І’луМіІ’ІІІіМ КіИІІШІ)
ОіШІНіШ рОіІЛІЛ міним, нині, ИрИШІДЩ ниіЯ/КгніьійМ kfmn/ шлншл-tl урчц0нноі ТОВМвЧЧИІІИ IVni’1’Hllrt /(НІ ПІД 0111! ЧИ (Ю Мини* и І, ин/імм«му /іійч-лі V/Цґ ІнпіНіНІ Мир /1/ 1(1 Куїнкн)! ШЛШШІИМ ІІШІ|ШМ(1М иіиии|н-».»иіІ /ІШЫІШІ Ітщ Мму** |И/7в !*ГЩ (IV 1<уЛйМНІ|М«пМ). Jll’lÖ|Hlry|illOMy кінНіжу иНіШОІ ІДниІМУ /А к/штуки ІНШІ Ліні Iruutfti уіфІІШіМОШ П|ЖЄШІ(НП ЯрШШІІШ Iу ИНвЧЙІ/ІІ IWM-»IW І/іумя’ИИИИ II fO/Uftflł,,
А, ОшіийѳІІ); |ЮДІШІ Лушшік (fl, Аосіїїич); ігра/малинші укщттії Іиікмимінші ОсИІКШІ Гурмікнкпму (IU. Умф’іййі
Afl/фів І»І/ІАГ
ПОСТАНОВА Верховно? Ради України
Про відзначення 800-річчя міста Тлумача Івано-Франківської області
У 2013 році виповнюється 800 років місту Тлумачу Івано-Франківської області, одному з найдавніших населених пунктів України, перша письмова згадка про який знаходиться у Галицько-Волинському літописі.
Місто славне своїми історичними та культурними традиціями, а багаті поклади корисних копалин в районі роблять його привабливим для залучення іноземних інвестицій, і
Враховуючи історичне і культурне значення міста Тлумача Івано-Франківської! області та у зв’язку з його 800-річчям, Верховна Рада України постановляє:

  1. У 2013 році урочисто відзначити 800-річчя міста Тлумача Івано-Франківської області.
  2. Рекомендувати Кабінету Міністрів України:
    у місячний термін з дня прийняття цієї Постанови утворити організаційний комітет з підготовки та проведення заходів щодо відзначення 800-річчя заснування міста Тлумача і Івано-Франківської області;
    у двотижневий термін з дня утворення зазначеного організаційного комітету розробити та затвердити план заходів, пов’язаних з відзначенням 800-річчя міста Тлумача Івано-Франківської області.
  3. Рекомендувати Державному комітету телебачення і радіомовлення України: організувати висвітлення в засобах масової інформації заходів, що проводитимуться у зв’язку з відзначенням 800-річчя міста Тлумача Івано-Франківської області.
  4. Запропонувати:
    Українському державному підприємству поштового зв’язку «Укрпошта» видати серію | поштових марок, присвячених 800-річчю міста Тлумача Івано-Франківської області;
    Президії’ Національної академії наук України передбачити проведення відповідними академічними інститутами разом із Прикарпатським національним університетом’ імені Василя Стефаника науково-практичної конференції, присвяченої історії міста Тлумача Івано-, Франківської області.
  5. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, Комітет Верховної Ради України з питань культури і духовності.
  6. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття.
    Голова Верховної Ради України В. ЛИТВИН i ll
    м. Київ
    5 липня 2012 року
    №5107-VI
    Слава Ісусу Христу!
    Дорогі у Христі брати і сестри, учасники науково-практичної конференції «Тлумач -історія та сучасність».
    «Цей день, що сотворив його Господь, радіймо і веселімся у цей день», – такі слова виголошує священик у великий день Святої Пасхи. У цьому 2013 р. можна повторити ці слова, коли святкуємо 800-ліття першої писемної згадки про місто Тлумач. Сьогодні Ви продовжуєте святкування ще в одному етапі – у науково-практичній конференції Ми не є вічні, як і ніщо у цьому світі. Хочеться, щоб наше покоління знало, де народилися і виросли їхні батьки, своє родовідне дерево, куди сягає його коріння. Людина повинна жити любов’ю. Любов до родини, до місця, де народилася, до землі, котра її годує, до могили, де спочивають рідні, до рідного міста, села. Все разом – це любов до Батьківщини, а ця любов проходить через усвідомлення власної причетності до поколінь минулих і сьогодення.
    Та, на жаль, не завжди ми знаємо щось про тих людей, котрі жили у місті Тлумачі, будували, боролися, відходили в небуття. Тепер відродження і збереження пам’яті про своїх предків і сучасників лежить цілком на нашій совісті.
    Тож сьогодні надсилаю своє вітання всім учасникам конференції і бажаю плідної праці. Нехай Боже благословення і Покров Матері Божої перебуває над містом Тлумачем і всіма, котрі в ньому проживають.
    ВІТАЛЬНЕ СЛОВО МИТРОПОЛИТА ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОГО,
    АРХІЄПИСКОПА УГКЦ ВОЛОДИМИРА ВІЙТИШИНА
    800-ЛІТНІЙ ЮВІЛЕЙ ТЛУМАЧА:
    ТРИ ВИМІРИ СВЯТКУВАННЯ
    У цей святковий і радісний рік для всіх тлумачан та усіх, хто вважає себе причетним тією чи іншою мірою до історії цього славного українського міста й всієї Тлумаччини, ми повергаємось до свої духовних основ, до своїх земних джерел, до свого родинного коріння, до нашого призначення на землі.
    І
    За словом нашого Спасителя Ісуса Христа, ювілейний рік – «літо Господнє благодатне» (Лк. 4, 9), а за текстом Старого Завіту — це саме 50-й рік. У цей час, за законами Заповіту, діяла постанова «повернутись кожному у своє володіння» (Лев. 25, 13). Хоч Старий Завіт допускав продаж землі, але в ювілейну пору кожна її частка, куплена братом по крові, поверталася до того одноплемінника, хто її продав. Навіть тоді, коли він не мав чим заплатити за неї, бо за словом Господнім: «Землю не можна продавати назавжди, бо Моя земля: ви ж пришельці й поселенці в Мене» (Лев. 25, 23). Крім цього, всі раби-одноплемінники відпускалися на волю у свій земельний наділ, який їм повертався.
    Іншими словами, ювілейний рік майже за дві тисячі років до Ісуса Христа, в древньому суспільстві Старого Завіту починався з прощення. Починався з тих слів, які наш Спаситель нагадує нам у щоденній Господній молитві, якою постановив молитися кожного дня і сповняти її всім християнам і якою ми звертаємося до Єдиного Бога у Тройці Святій у всіх свої потребах, турботах і клопотах: «І прости нам довга наші, як і ми прощаємо довжникам нашим…». Бо радість Бога полягає у прощенні, бо милосердя Бога, а не справедливість людей спасає світ.
    Папа Франциск з цього приводу каже: «Господь приймає нас як дітей у своєму домі, тому що не перестає ніколи, навіть на мить, чекати нас із любов’ю. А серце Його радіє з кожного сина, який повернувся. Господь ликує, тому що Він – втілена радість! Він радіє, кож один з нас, грішників, приходить до Нього і просить простити». Бо милосердя — це правдива сила, яка спроможна спасти сучасну людину та світ від гріха й морального зла. Тому Господь наш Ісус Христос закликає усіх нас слідувати цим шляхом – «Будьте ж милосердні, як Отець ваш милосердний» (Лк. 6,36).
    Отож, у цей ювілейний рік для всіх нас намагаймося щиро порадіти в Господі і з Господом, наслідуючи Безмежну Його доброту до нас своїми добрими ділами до ближніх своїх. Бо коли не маємо милосердя і радості прощення, то ми не перебуваємо у спілкуванні з
    10
    миммяНДШИіЯІВ Богом рятус і спасає тільки любов, а не виконання повелінь чи наказів. Бо Божа любов — в радості прошения і в ділах милосердя.
    II
    Наша земна Батьківщина, яку Господь Бог нам уділив у посідання, — обітована земля.
    Чого лишень вартий Дністровський каньйон – один з унікальних і наймальовничіших куточків України! Не випадково вона була заселена нашими предками ще в часи ІѴ-ПІ тис. до Різдва Христового, коли тут панувала так звана трипільська культура…
    Цього ж року ми відзначаємо першу письмову згадку про Тлумач, яка міститься в староукраїнському Іпатіївському літописі.
    Звісно, як і для кожного. Вітчизна для тлумачам – це місце, де ми народилися і живемо, де живуть і працюють наші батьки, діди і прадіди — земля наших пращурів! Тому сьогодні, наслідуючи їх в доброму, мусимо вияснити для себе: чим є для нас Вітчизна? Які обов’язки я маю перед нею? Що можемо зробити для добробуту своєї країни, свого міста, свого села? Як відродити Батьківщину для новітньої слави, для щастя, для злагоди її теперішніх і майбутніх поколінь?
    По-особливому ці запитання звучать, коли ми відзначаємо вікопомні віхи в історії українського народу і коли, за словами Глави УГКЦ Святослава Шевчука, ми можемо в особливіший спосіб «доторкнутися до свого коріння, зрозуміти, «яких батьків і чиї ми діти» й подякували Господу Богу за дар віри наших предків». Радісною особливістю цього святкування є те, що ювілей Тлумача щасливо збігається з ювілеєм хрещення Руси-України,
  • віковічної християнської ідентичності українців, завдяки якій ми стали єдиним народом і єдиною державою.
    Тобто, ми маємо по-новому відкрити для себе власну духовну й національну ідентичність та пережити й усвідомити її.
    І в цьому сенсі, як скрижальна настанова, до нас пророчисто по-батыгівськи промовляють слова Ісповідника віри Патріарха Йосифа Сліпого: «Батьківщина – це наш рідний край, наша мова, наша історія, наша віра, всі наші предки, що впродовж століть будували свою державу… Тільки в Батьківщині через законну рідну державу народ вповні заспокоює свої духовні й суспільні потреби та осягає найвищий степень ладу, безпеки і добробуту».
    Щ
    Вияснення для себе історичного шляху наших пращурів, яким вони йшли, та уважно приглянувшись до духовних заповітів і орієнтирів, якими вони ЖИЛИ І ЯКІ залишили для нащадків, не тільки полегшить й зробить усвідомленою нашу власну дорогу, а й дозволить нам краще зрозуміти своє призначення у цьому світі, а також придасть наснаги і нових сил для усвідомленої праці кожного в особистому житті.
    І саме під таким оглядом оцінюємо творчу працю усіх науковців та дослідників, яких зібрала науково-практична конференція «Тлумач: історія та сучасність», що присвячена 800-річчю заснування цього славного міста.
    Ретроспективний погляд в глибину історії; тлумачани у боротьбі за державну незалежність та національне відродження України; їх духовні й церковні аспекти життя, їх культура і побут; діяльність громадських товариств; розвиток освіти у місті; природні, історичні й культурні пам’ятки й надбання; визначні особистості Тлумача – виглядає, що широке коло окреслених напрямів добре висвітлить з різних сторін минуле і сучасне нашого славного міста і зможе відповісти на ті питання, які поставили перед собою науковці й дослідники, та надихне їх на нові твори й дослідження про Тлумач.
    А мені, як тлумачанину, залишається подякувати усім організаторам конференції, особливо ж авторам, редакторам, видавцям, спонсорам, усім, хто долучився до конференції й до цього видання.
    Владою мені даною уділяю Вам благословення на пожиточну і хосенну працю заради добра народу українського й на прославу Господню.
    20 вересня 2013 року Божого
    11
    ВСТУПНЕ слово
    Тлумаччина – перлина Покуття, одна з найкрасивіших місцин України! Тут величний Дністер утворює неперевершені уступи каньйону. Це край, де про весну піснею сповіщаю!^ птахи, де пахощами лікують душу фіалки і півонії, де вечірнє місто освітлюють свічки зелених каштанів. Літо дурманить ароматом липи і спокушає червоненькими ягодами, пахне медом і короваєм, який поклали до печі золоті руки бабусі, а вийняло рум’яне сонечко. Восени пшениця віддає своє золото садам і лісам, а щедра осінь частує всіх багатим урожаєм і дарами хліборобського краю.
    Центром цього мальовничого краю, його візитівкою, є старовинне місто Тлумач, яке відзначає свій багатовіковий ювілей – 800-річчя з часу першої літописної згадки – у 1213 р.
    2013 рік був пам’ятним та багатим на знакові події, що приурочені цій знаменній даті, серед них відзначення Дня міста (у травні), проведення IV регіонального відкритого фестивалю автентичної карпатської кухні «Смачний Спас» та районного «Свята меду й короваю з нового врожаю» (у серпні), VI обласного фольклорно-етнографічного фестивалю «Покутські джерела» (у вересні).
    Проте поза всяким сумнівом, найбільш логічним підсумком цього ювілейного року стало проведення науково-практичної конференції «Тлумач: історія та сучасність». Хоча минулий час ніколи не повернеться, а ми з вами живемо реаліями сьогодення, але нам не слід забувати справи давніх і не таких вже й далеких часів. «Без знання історії, минувшини немає майбуття», – ця загальновідома аксіома завжди була і залишається актуальною. Ми, районна та міська влади, іїггелії’енція, кожен житель міста у час 800-річного ювілею зобов’язані озирнутися назад і дати відповідь на запитання: «Що я зробив для рідного міста?», а відтак й глянути вперед у майбутнє, щоб визначитись зі своєю діїшьністю на дев’ятому сторіччі існування міста.
    Перегортаючи літопис історії стародавнього Тлумача, знаходимо першу згадку про місто у Галицько-Волинському літописі, дізнаємось, що його історичне коріїшя сягає у глибину віків. У 1448 р. місто отримало магдебурзьке право, а 1511 р. король дарував йому право щорічного й щотижневого ярмарку. У період Визвольної війни українського народу (1648-1654) повстали міщани Тлумача, які об’єдналися з селянами навколишніх сіл, на чолі з Яремкою Поповичем. З першої половини ХѴШ ст. Тлумачем володіли магнати Потоцькі. Hal кінець століття Тлумач мав вигляд типового феодального містечка. У XIX ст. туго функціонував один з найбільших у Європі цукрових заводів. Не минули місто і лихоліття XX ст. Містом прокотилися дві світові війни, завдавши чимало руйнувань.
    Серед тих, хто прославив місто, – люди різних епох і професій: художники, письменники, науковці, політики. У місті жили і працювали адвокат, мшістр внутріїпніх справ ЗУНР, посол Галицького сейму Іван Макух, письменник Осип Туринський, поет Клим Поліщук. Тлумач був батьківщиною відомого польського публщисга і критика Оскара Ортвіна та відомого українського поета Тита Блонського.
    Справді, нам є що згадати і є чим пишатися. Чимало нового ми дізнаємося і з матеріалів науково-практичної конференції. Сподіваємося, що дане видання буде справжнш дороговказом для кожного, хто прагне більше дізнатися про мальовничий Тлумач, його історіїо та сьогодення.
    У часи становлення молодої Української держави спільними зусиллями примножуймо славу рідного міста, щоб у час святкування 900-річного, а тим паче 1000-літнього ювілеїв, наші нащадки мали чим пишатися, гордитися працею своїх предків та з честю носити ім\ Тлумачанина!
    Голова Тлумацької районної державної адміністрації Василь Сенів
    Голова Тлумацької районної ради Михайло Вишневський
    Міський голова м. Тлумача Володимир Корженьовський
    Учасники Всеукраїнської науково-практичної конференції «Тлумач, історія та сучасність», присвяченої 800-річчю заснування м. Тлумача 24 жовтня 2013 р.
    Тлумач
    крізь призму історії
    УДК 94(477.86)
    гІІШИШіп
    шш
    mm
    Зеяовій ФЕДУНКІВ (Івано-Франківськ)
    ДИСКУаЙНІ ПИТАННЯ ІСТОРІЇ МІСТА ТЛУМАЧА: ОТРИМАННЯ МІСЬКОГО СТАТУСУ ТА НАЛЕЖНІСТЬ ДО КОРОЛІВСЬКОГО ДОМЕНУ
    У статті зроблено спробу знайти відповідь на дискусійні питання історії міста Тлумача, які стосуються отримання міського статусу та приналежності до королівського домену: аналізуються і коментуються відомі і нововиявлені документи, що дають змогу подивитися на міську історію під іншим кутом зору.
    Ключові слова: Тлумач, місто, літопис, міський статус, війт, власник.
    У своїй історії Тлумач, як і більшість населених пунктів Галичини, має низку питань, на які важко відповісти через недостатню кількість історичних джерел. Спробуємо шляхом аналізу та синтезу наявної інформації й нововиявлених документів знайти відповіді на окремі проблемні питання.
    Одним із перших питань такого характеру є проблема отримання населеним пунктом міського статусу.
    Більшість дослідників, посилаючись на існуючі історичні джерела вважають, шо міський статус Тлумач отримав у XV ст. або у 1436 р. [3: ЗО], або у 1448 р., коли йому надано магдебурзьке право разом з Коломиєю і Снятином [12:827]. Після 1436 р. у актах гродських і земських судів Тлумач згадується як місто тринадцять разів. [4: 13, 17, 20, 24, 46, 89, 108, 178,247; 7:452; 8:216-217].
    Однак існують інші документи, які засвідчують, шо Тлумач був містом за кілька десятків років до вищеназваних дат. Дві польські фундаментальні книги, яким нема підстав не довіряти, наводять виписки з привілею короля Владислава Ягайла тлумапькому війтові Гюнтерові Гоствічу, який датується 1403 р. [9: 877]. У ньому зазначалося, що за вірну службу главі міської самоуправи надаються два лани земельних угідь, два лани луків, право на отримання шостого динара з міських чиншів, третього динара від судових справ, половина доходу від яток різників, шевців, пекарів та інших ремісників, а також частина доходу з лазні і млинів. Згадка у грамоті про війтівство (адвокатію), міські чинші, цехові ятки ремісників є доказом того, що Тлумач на той час вже був містом і мав власну самоуправу.
    Пошуки оригіналу королівського диплому не увінчалися успіхом. Та нам вдалося відшукати монографію польського історика П. Дабковського, в якій подається детальна інформація про легендарного війта. З’ясувалося що Гюнтер Гоствіч (в народі Гоч) (1377-1438 рр.) походив з родини німецьких колоністів. Будучи чоловіком підприємливим, старанним і вимогливим, він не тільки налагодив і добре організував побут тлумачан, а й за 35 років війтування зумів накопичити значні маєтності. У власності тлумацького війта налічувалося чотири села, що робило його одним із найзаможніших людей округи. Уже в похилому віці він одружився з Вшеборою – красивою, оригінальною, енергійною і владолюбною жінкою, яка понад усе обожнювала пишний одяг і предмети розкоші. Після смерті Гюнтера вона вела багатолітні судові процеси за майно чоловіка з його племінниками і таки відсудила свою половину маетностей, після чого повторно вийшла заміж за війта Тисмениці Хлопського, а коли й той помер, за війта Галича Бидловського [13: 5, 33]. Детальна інформація про війта в Тлумачі навряд чи могла бути плодом художньої фантазії, то ж диплом 1403 р. відсуває межу отримання поселенням міського статусу більш ніж на ЗО років.
    Проте і ця дата підлягає переосмисленню. Звернемося до найдавнішої згадки про
    населений пункт в історичних документах, де він названий Товмачем. Перший і єдиний раз поселення згадується в літописі під 1213 р., коли на Галич напали угорці і ляхи. «Мстислав тоді сказав Данилові: «Вийди з города». І Данило вийшов [із Галича] з Дмитром тисяцьким, і з [воєводою] Глібом Веремійовичем, і з [воєводою] Мирославом. Вийшли вони з города, і [коли] були навпроти [города] Толмача, догнав їх невірний [боярин] Вітович Володислав. Вони, повернувши на нього, прогнали його і коня від нього одібрали», – записав літописець [2:376].
    Як бачимо, дослідник і перекладач літопису Руського Л. Махновець назвав поселення укріпленим містом (городом). Слід зазначити, що Л. Махновець далеко не першим висловив таку думку. До переліку руських градів Тлумач включив і польський історик XIX ст. Август Бельовський. У своїй розвідці «Стародавні галицькі гроди» він розташовує його на березі двох безіменних струмків і зараховує до найдавніших міст Русі [11:387].
    Свідченням давності міста є його первісна давньоруська назва «Толмач» і легенда про надання його князем Ярославом Осмомислом у «держання» митникам і товмачам [1: 4]. За твердженням польського дослідника, географа і геральдика Евариста графа Куропапгацького, після переходу західноукраїнських земель під владу Польщі Тлумач продовжував бути волоспо товмачів. Він писав: «…за часів давніших з цілою державою (волостю – З.Ф.), то місто йшло на зиск і пінію для товмачів язиків орієнтаційних в службі Речі Посполитої сосгоячих» [17:171].
    Отже, спробуємо ствердити, що Тлумач, можливо, отримав міський статус ще у XI-ХП ст. за грамотою одного із галицьких князів: Ярослава Осмомисла або Данила Галицького. Свідченням існування у Тлумача давніх міських традицій служить і те, що він одним із перших на західноукраїнських землях був переведений польськими королями на німецьке міське право.
    Іншим дискусійним питанням історії Тлумача є проблема його приналежності до королівського домену. Серед великої кількості першоджерел існує чимало згадок про належність міста до королівської скарбниці. Однак маємо також відомості, які повідомляють про численну кількість приватних власників міста Тому спробуємо з’ясувати, хто був господарем міста впродовж ХГѴ-ХѴШ ст.?
    За існуючою здавна традицією і усталеним законом пільги своїм підданим надавав власник населеного пункту. У згаданій уже грамоті 1403 р. польський король Владислав Ц Ягайло власноручно надав привілей тлумацькому війтові Гюнтерові [9: 877]. Такі ж пільги від короля Зигмунда І у 1514 р. отримав керівник міської самоуправи Іоан Міляновський [19: 130]. У 1656 р. інший король Ян Казимир надав привілей на війтівство Феліціянові Островському і його дружині Євфросині з Завадки [16: 426]. Ці факти промовисто свідчать про те, що власником містечка впродовж XV-XVII ст. була перша особа держави, яка призначала керівників міської самоуправи.
    І все ж приналежність Тлумача королівському двору викликає застереження. Річ у тім, що королівські маєтності на західноукраїнських землях, як правило, об’єднувалися у господарсько-адміністративні домени, звані староствами. Однак у документах XV-XVI ст. немає згадок про тлумацьке староство. Натомість існують численні повідомлення про приватних власників містечка У1436-1448 рр. Тлумач перебував у руках великих магнатів -батька і сина Івана та Михайла Бучацьких [5: 20]. За їхнім наданням у 1448 р. король Казимир Ягайлончик обдарував місто магдебурзьким правом, згідно з яким тлумацьким міщанам дозволялося мати магістрат і влаштовувати щорічні ярмарки. Численні акти повідомляють, що власники міста позичали гроші у шляхтичів-сусідів, а віддавали доходами зі своїх сіл, і, зокрема, міста Тлумача. Судового врегулювання потребували відносини «державців» Тлумача зі шляхтичами-сусідами Яном з Княгинина [6: 178], Петром з Чешибісів [7:452]. У люсграції 1469 р. Тлумач значиться містечком, яке належало нащадкові Івана Бучацького великому магнатові Петрові Бучацькому, а село Тлумач – Іванові Завалівському [14:38,42]. Польський дослідник Г. Явор вважає, що в другій половині XV ст. місто було осаджене (заселене новими жителями) вихідцями з Волощини [15: 81].

    Ш

Наприкінці XV ст. Глумач успадкувала шлях тичка Сюзанна з Грушки. Та вже через кілька років вона віддала його за борги Станиславов! Шафраник) [8: 216-217]. Упродовж 1512-1530 рр. Тлумач перебував у власності Іоанна Колі з Деліїва [20: 380]. У 1541 р. ним опікувався шляхтич Ісронім Шафранець (21: 169], а вже у 1545 р. – галицький каштелян Мартин ЗборовськиЙ [22:239].
У результаті дослідження маємо суперечливі висновки: війтів у Тлумачі призначав король, а як численні власники згадуються приватні особи У пошуках відповіді на це питання нам вдалося розшукати акт підтвердження розмежування земель між двома групами маетностей, датований 1523 р. З огляду на те, що він дає відповідь на поставлене запитання, наведемо його текст у власному перекладі з латини:
«Друге засідання. 16 травня 1523 р. Згідно петиції в присутності генерального воєводи Руського, Снятинського, Галицького і Коломийського старости Отта з Ходча, спадкоємця з Гримівець (вірогідно з Гринівець – 3. Ф.) Миколая Куропатви, каштеляна Іоанна з Княгииич, старости Станіслава з Ходча, судді Ігната з Кутит, земян (поміщиків) Петра з Годів і Конрада з Кінашова, підтверджується грамота намісника володаря землі Галицької, видана в місті Тлумачі під Ф. 5. по святі Станіслава 11 травня 1452 р. про розмежування границь між королівськими активами (bona regalia) Тлумач з селами Грушка, Озеро (7), Озеряни і приватними селами Павла Куропатви з Гримовець (Гринівець – 3. Ф.) і Франциска Милованського Локітка, Подлагичі (вірогідно Палагичі – 3. Ф.) і Нем’ятичі (?), які розташовані в дистрикгі Галицькому» [23:239].
У документі Тлумач названо маєтністю «королівського активу», шо дозволяє, не дивлячись на численні згадки про перебування міста в XV-XVT ст. у власності магнатів і шляхти, вважати його королівською маєтністю. Згадки в історичних джерелах про належність міста приватним особам, на нашу думку, пояснюються тим, що за певні послуги король віддавав місто в оренду місцевій знаті, а вона, в свою чергу, передавала його у суборенду кредиторам. Підтверджує таке твердження і перехід Тлумача в 1669 р. у пряме володіння держави і створення Тлумацького староства. Керівниками королівщини понад 100 років були представники гербового братства Пилявітів – Фелікс Казимир, Юрій, Євстахій, Яків і Георг Потоцькі [18: 6-7]. І лише останнім старостою король призначив генерал-інспекгора коронних військ Андрія Мокроновського [9:878].

  1. Буджак М. По забутих стежках (з історії міста Товмача) / М Буджак. – Тлумач, 1993. – С. 4 ; Галичина – країна міст. – Львів, 2005. – С. 300.
  2. Літопис Руський / пер. з давньорус. Л. Махновця. – К., 1989. – С. 376.
  3. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф. б, on. 1, спр. 1, арк. ЗО.
  4. Akta grodzkie і ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej. – Lwów, 1887. – T. 12. – S. 13, 17, 20, 24, 46, 89,108,178, 247.
  5. Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej. – Lwów, 1887. – T. 12. – S. 20. – Jfe 166; S. 108.-№ 1110.
  6. Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej. – Lwów, 1887. – T. 12. – S. 178.
  7. Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej. – Lwów, 1891. – T. 14. – S. 452.
  8. Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej. – Lwów, 1906. – T. 19. – S. 216-217.
  9. Balińskie M. Starożytna Polska pod względem historycznym, jeograńcznym i statystycznym opisana / M. Balińskie, T. Lipińskie. – Warszawa, 1845. -T. П. – S. 877.
  10. Balińskie M. Starożytna Polska pod względem historycznym, jeograficznym i statystycznym opisana / M. Balińskie, T. Lipińskie. – Warszawa, 1845. – T O – S. 878.
  11. Bielowski A. Starodawne halickie grodu / A Bielowski // Biblioteka Ossolińskich. – 1862. i T, I i S. 387.
  12. Czołowski A. Z przeszłości Jezupola i okolicy / A Czoiowski // Przewodnik Naukowy i Literacki Dodatek do «Gazety Lwowskej». – Lwów, 1931.-R. 17, №9,10,11, 12.-S.827.
  13. Dąbkowski P. Wędrówki Rodzin Szlacheckich / P. Dąbkowski // Księga pamiątkowa ku czci Oswalda Balzera, jf Lwów, 1925. – T. 1.1S. 5,33.
  14. Jabłonowski A. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym / A. Jabłonowski. -Warszawa, 1902.1T. 7 : Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. – Cz. 1. – S, 38,42.
  15. Jawor G. Osady prawa wołoskiego i ich mieszkańcy na Rusi Czerwonej w późnym średniowieczu / G. Jawor. – Lublin, 2000. – S. 81.
    17
    ірімирмрд

ІШІаЫlllä ii. i iliłiill ■
16, Kolololy I klasztory rzymskokatolickie dawnego wojewódstwa Ruskiego. – Kraków, 2006. -T. 14. – S. 426.

  1. Kuropalnicki E Geografia albo dokładne opisanie krolewslw Galicy i i Lodomcryi / E. Kuropatnicki. — Przemyśl, 1786. -S. 171.
    IR Nlkoslcwlcz M Kronika-calcndorium miasta i powiatu tłumackiego / M. Nikosiewicz U Zeszyty Tłumackie. – 1997. – JA 4 – S 6-7.
  2. Wierzbowski T. Matricularum Regni Poloniae / T. Wierzbowski. – Varsoviae, 1905-1917.-P. 4.-V. 1,— № 2206. – S. 130.
  3. Wierzbowski T. Matricularum Regni Poloniae / T. Wierzbowski. – Varsoviae, 1905-1917. – P. 4. -V. 2.
  • S. 110 – JA 10352 ; P. 4 -V. 2. – S. 380. – JA 15619.
  1. Wierzbowski T Matricularum Regni Poloniae/T. Wierzbowski. – Varsoviae, 1905-1917. -P. 4. -V. 3. -S. 169.-JA20637.
  2. Wierzbowski T. Matricularum Regni Poloniae / T. Wierzbowski. – Varsoviae, 1905-1917. – P. 4. -V. 3. -S. 239.-JA 21903.
  3. Wierzbowski T. Matricularum Regni Poloniae / T. Wierzbowski. – Varsoviae, 1905-1917. – P. 4. -V. 1. -S. 239.-JA 4157.
    This article attempts to answer the discussion on the history of Tłumach, regarding the status of a town and belonging to the royal domain: well known and newly discovered documents, allowing one to look at the history of the city from a different angle, are analyzed and commented upon.
    Key words: Tłumach, town, record, urban status, the elder, the owner.
    УДК 94(512.145) «ХІѴ/ХѴП»
    Михайло ПАНЬКІВ (Івано-Франківськ)
    ТАТАРСЬКЕ ЛИХОЛІТТЯ НА ТЛУМАЧЧИНІ (ДРУГА ПОЛОВИНА XV – ПОЧАТОК XVUI ст.)
    У статті коротко розкрита історія татарських набігів на Тлумаччину, їх відображення у народній пам ‚яті та наслідки для краю. Зокрема, автор трактує військові обопільні напади як 300-літню війну між Україною і Кримським ханством у XV — початку ХѴ111 ст. Ініціатором цієї війни була татарська сторона.
    Ключові слова: легенди, топоніми, лихоліття, Тлумаччина, татари, турки.
    Вперше татаро-монголи появились на Прикарпатті у 1241 р. За три роки (1239-1241) Україна-Русь була сплюндрована. Міста і села поруйновані, кого татаро-монголи не знищили, тих полонили. Вціліли лише ті, кому вдалося втекти у ліси, або їхні поселення знаходилися за лісами, ріками і болотами. Тоді на Прикарпатті були знищені міста Галич, Коломия, Снятии, Тисмениця, Тлумач, Рогатин та навколишні з ними села. Проте цей страшний татаро-монгольський вал прокотився українськими землями і більше не повертався. За століття на Прикарпатті відбудувались міста і села. Люди повернулись зі своїх тимчасових осель, встановлених у лісах і поблизу боліт, та знову заселилися на дідівських землях. Поповнилось населення Прикарпаття ще й втікачами зі Східної України. Селяни засновували поселення, просуваючись з карпатських гір до Пруту і Дністра.
    Тим часом після навали монголо-татарських орд хана Батия, Золота Орда розділилась на чотири частини зі своїми окремими державними утвореннями: Заволзьким,
    Астраханським, Казанським та Перекопським ханствами. Перекопське або Кримське ханство утворилось у 1428 р. й проіснувало понад триста років. У першій половині XV ст. на українські землі татари нападали рідко. Орда тоді менше дбала про війну, а більше про
    укріплення своєї держави та торгівлю зі своїми сусідами. А вже у другій половині XV ст. напади татар почастішали У 1450 р. на Прикарпаття відбувся спустошливий напад ординців Дощенту були спалені міста і села середньої смуги області Зачепили татарські загони і Тлумачнику. У 1453 р. турки здобули Константинополь, а у 1478 р. підкоряли Кримське ханство. Від татар султан почав вимагати щорічної данини золотом, продуктами та невільниками. З того часу між українцями і татарами розпочалась ЗОО-лттня війна.
    Про Столітню війну між Англією і Францією (1337-1453) та Тридцятилітню війну (1618-1648) написано багато грунтовних історичних праць, а от про 300-лттню війну українців і татар поки що немає узагальнюючої праці. Щоправда, виходили окремі дослідження більше закордонних і менше українських істориків, які розкривали окремі епізоди цієї війни. В Україні вийшла низка художніх творів, які частково збагатили цю недостатньо вивчену ланку нашої історії. Проте ця трагічна і спустошлива війна міцно закарбувалось у пам’яті українців, особливо на Прикарпатті, куля найчастіше нападали хижі татарські чамбули. їхні напади були набагато страхітливішими порівняно з першим походом на Україну татаро-моноголів. Адже перші пройшли на нашій землі страшною повінню і більше не повертались. А тепер майже щороку несподівано нападала татарва на міста і села палила їх, заарканювала або вбивала людей, щоб наступного року знову повторити те саме. Тепер у Криму більше дбали про грабіж, ніж про свої господарські потреби. Вигідніше було брати полонених, їхнє майно, а не важко щоденно працювати у атасному господарстві. Та й на господарстві використовувалась більше праця невільників.
    Якщо південні кордони України, починаючи з кінця XV ст, охоронялися запорізькими козаками і тим самим вони зменшили кількість проникнень сюди ординців, то землі Червоної Русі (так тоді називали Галицькі землі) були майже незахищені. Як могла оборонити Галицьку землю Річ Посполита, коли у неї не було регулярної армії, а обходилися військовими формуваннями окремих магнатів, в яких, крім шляхти, залучались найманці з Угорщини, Волощини та Німеччини. А вони грабували, катували й гвалтували місцеве населення та мало чим відрізнялись від татар. Крім того польські магнати, які мали власні військові загони, заняті були міжусобними війнами зі своїми сусідами, здійснювали каральні експедиції для придушення повстань в Україні, брали участь у загарбницьких походах проти сусідніх країн. Оборонні бої проти татарських орд ними велися тоді, коли татари загрожували шляхетським маєткам. Правда, польський король оголошував посполите рушення, в яких об’єднувалися загони магнатів. Але це робилось лише в тому випадку, коли вороги загрожували власне польським землям. За часів другого лихоліття турецько-татарські загони майже не проникли на територію Польщі. Військові дії проти нападників проходили лише на українських етнічних землях.
    В Україну татари йшли переважно чотирма шляхами. Моравським (Муравським), Чорним, Кучманським та Волоським [19: 407]. Перший проходив лівим берегом Дніпра, вздовж річок Кінські Води, Самари, Орелі аж до Ворскли. Чорний шлях, завширшки близько 20 км, прямував попри Черкаси, Корсунь, Київ, Луцьк, а звідти до Львова. Та найстрашніший був Волоський або, як самі татари називали його. Золотий шлях, бо був він для них найбагатшим.
    Збирались татари у Буджацькому степу і йшли правим берегом Дністра через молдавську Бессарабію до Снятина. Із Снятина одні татари прямували на Городенку -Обертин – Тлумач – Тисменицю. Інші – просувалися до Коломиї – Тлумача – Тисмениці -Чесибісів (Єзупіля) – Галича, тобто він був паралельним Галицькому соляному шляхові. Звідси розходився на два напрями. Головний шлях проходив через Бурштин на Рогатин, а далі на Львів. Інший вів з Галича на Калуш – Стрий – Дрогобич – Самбір і також закінчувався Львовом.
    Як бачимо, обидва шляхи, що починалися зі Снятина, захоплювали більшу частину Тлумаччини разом із самим Тлумачем. Наддністрянські села трохи менше піддавались нападкам людоловів. Справа в тому, що вздовж Дністра були побудовані замки, починаючи з Михальча (Городенківський район, заснований 1439 р), а дальше Чернелицький
    (Городенківський район, заснований на початку — середині XVII ст.), Монастирецький (Гпрпдануівс.ыпин район, заснований у XVII ст.), Раковецький (Городенківський район, заснований 1649 р.), Палагіцький (Тисменицький район, заснований у XVI ст.), Нижнівський (Тлумацький район, заснований 1531 р.) [15; 16].
    Друга лінія замків проходила, починаючи з Вовчківського (Снятинський район, заснований в кінці ХѴП ст.) і дальше на Гвіздецький (Коломийський район, заснований 1526
    р.), Городенківський (заснований на початку XVII ст.), Віконський (Городенківський район, заснований 1539 р.), Жуківський (Тлумацький район, заснований у XV ст.), Корчаківський (тепер смт. Отинія Коломийського району, заснований 1610 р.), Обертинський (Тлумацький район, заснований у кінці XV ст.), Красилівський (Тисменицький район, заснований 1576 р.), Хом’яківський (Тисменицький район), Довгівський (Тисменицький район, заснований у XV ст.), Тисменицький (заснований у ХП ст.), Товмацький (заснований у XV ст.), Вільшаницький (Тисменицький район, заснований 1533 р.), Долішній Угринівський (Тисменицький район) [15].
    Легенди, перекази, топоніми й мікротопоніми зафіксували на цій території такі укріплення: вздовж Дністра у селах Репуженцях, Уніжі, Луці Городенківського району; Підвербцях, Ісакові та Буківні Тлумацького району. Вздовж другої лінії у селі Грушці Тлумацького району. Звичайно, існування замків на цих територіях потрібно підтвердити архівними та іншими джерелами [15].
    Найбільше татарських нападів відбувалося вздовж середньої смуги Прикарпаття шириною від передгір’я Карпат до Городенки — Вікна — Обертана — Тлумача – Чешибисів і дальше. Це була найзаселеніша зона з добре розвинутим землеробством, тваринництвом, ремісництвом і промислами, багатими заможними містами і містечками. Південна сторона території славилась потужним соляним промислом, де виходили із землі соляні джерела.
    У 90-х роках XV ст. Молдавія потрапила у васальну залежність Османської імперії і не лише опиралась ординцям, які проходили через їх територію на Покуття, а навпаки, загони молдавських феодалів приєднувались до цих наїзників, щоб і собі там поживитись. Причому Покуття вони вважали своєю територією, яку відібрали у них поляки. Іноді провідниками у татар були цигани їхній південний кочовий шлях пролягав від Чорного моря до Карпат. Під час своїх кочувань можна було щось заробити чи пограбувати, проходячи разом з татарськими грабіжниками. У цей час на Прикарпатті було багато лісів, глибоководними були ріки, небезпечними — болота. Цигани добре знали розташування прикарпатських сіл, що ховались за лісами, гаями, ріками, болотами та глибокими долинами.
    Нападали татари один або два рази на рік – посеред літа, в жнива, як повисихають болота, або серед зими, як болота позамерзають. До речі, клімат XV — XVI ст. був набагато вологішим від теперішнього. Тому води і болота були серйозною перепоною для степових людоловів.
    Серед нападів у XV ст. особливо трагічним для Галичини був 1498 рік. У той час татари «людей о сто тисяч в плен поведе, й розпродав татарам і туркам». Восени того ж року з Молдавії вони знову повторили напад і за словами хроніки «около Галича, Жидачива, Дрогобича огнем и мечем попленища» [2: 134]. «1498 рік приніс нову бурю – писав М. Грушевський. – Волоський воєвода Стефан спровадив на Польщу турків, і ті напали на Галичину, не стрінувши ніде опору. За ними вдерлися татари» [10: 75]. Тоді південна частина Тлумаччини була спустошена татарами, проте вони не захопили жодного замку, які тут знаходились.
    З XVI ст., крім систематичних щорічних нападів невеликих загонів людоловів, почалися походи великих татарських орд і турецьких загонів, які зачепили і територію Тлумаччини.
    1501 р. – татари і волохи напали на Червону Русь і Поділля [11:117].
    1505, 1509, 1519 рр. – великі татарські загони пройшли через Галицьку, Львівську, Перемишльську, Белзьку землі, Волинь і Поділля, залишаючи за собою спалені міста і села [8:118].
    20
    1514 p. – Османська імперія загарбала Буковину, що спричинило посилення лихоліть на наших землях [13:190].
    1516 р.- татари тричі напали на Червону Русь і Волинь. Тоді вони забрали у полон 50 тис. людей [12:118].
    1524 р. – розпочали напади на Прикарпаття турки. 500 яничарів переправились через Дністер і пограбували Снятии і придністрянські села [6:518].
    1572 р. – татарська орда під командуванням Хаджі-Гірея пройшла через шле Прикарпаття, руйнуючи все на своєму шляху, і дійшла до Самбора. Війська Яна Собеського розбили ординців, їхні загони розпорошились по всій території Прикарпаття [9:10].
    1575 р. – татари пограбували Волинь, Поділля, Червону Русь і забрали 55 340 полонених [3:31-34].
    1594 р. – татари спалили дощенту міста і села по всьому Прикарпаттю і дійшли аж до Стрия. А передісторія цього лихоліття така. У XVI ст. загроза набігів турків витала по всій Європі. З благословення римського папи Клименты VIII на боротьбу проти бусурманів об’єдналися майже всі правителі Європи на чолі з німецьким цісарем Рудольфом її. Проте султан Ахмет її випередив їх і перший наніс удар, розпочавши 1594 р. війну за угорські землі. Через Покуття вирушило більше як 30-тисячне добірне військо, котре складалося з яничарів і кримських татар під командуванням Керім-Гірея. Вони легко оточили прикордонні залоги і швидко просунулись вглиб Галицької землі. Поляки поспішно почали збирати війська біля Львова під містечком Городком, щоб перекрити просування війська Керім-Гірея до етнічних територій Польщі. Три «кресових» ротмістри вирішили дати бій ворогові біля Чешибісів.
    Тим часом турки і татари 2 липня 1594 р. здобули і зруйнували Снятии, Коломию, Гвіздець, Кулачківці, Обертай, Жуків. Наступного дня, 3 липня, впали Тлумач і Нгоюгів, 4 липня – Тисмениця, 5 липня 1 Чешибіси. Останнє містечко вони підпалили з усіх боків, а потім оточили замок Фортеця була досить укріпленою. Лише випадково від тліючої губки вибухнула бочка із порохом. Почало все горіти Татари скористалися пожежею, злізли з коней і штурмом оволоділи замком Вони взяли великий полон, пограбували місто і навколишні села, спалили літописи і документа місцевого магістрату. Загинули майже всі оборонці замку. Врятувалися лише Якуб Потоцький та два його соратники, «кресові» ротмістри, які втекли з оточеного містечка і опинилися у Львові
    У наступні дні, не змігши взята Галицький замок і спаливши місто, Керім-Гірей попрямував далі на захід, аж до Стрия. Не прийнявши бою із польськими військами С. Жожевського, через м. Славськ і гори Карпати татари разом з турками вийшли на територію сучасної Угорщини, а звідти повернулись до Криму [4:17]. Таким чином, турецько-татарські агресори пройшли серединою найзаселеніших земель сучасної території Івано-Франківщини, знищивши майже половину міст і сіл цього краю [18:134-136].
    1594, 1612, 1621, 1624 рр. – татари пройшли через середню смугу Прикарпаття, зачепивши Тлумаччину, руйнуючи все на своєму шляху [6: 123-134]. У 1612 р. особливо потерпіла Городенківщина і східна частина Тлумаччини [6: 123-134].
    1620 р. і похід турецько-татарських військ на Буковину. Битва під Цецорою. Татарські загони розійшлися усією територією Прикарпаття. Горіли села пів дня Тлумацького району [20:28].
    1621 р. – рік Хотинської битви. Татари розсіялись по території Прикарпаття. Орди Джанібек-Гірея дійшли до Галича, який повністю розорили. Зрівняли з землею містечко Вікно, яке пізніше відновилося як село [18:9-38; 21:28].
    1623 р. – під натиском татар вистояв Печеніжинський замок. Проте були знищені містечка Жуків і Хотамир. Відродились вони вже як села. До речі, на переправі через Дністер, біля Мартинова, польські війська розгромили татар і визволили з ясиру дітей. Це були сироти, їх усиновили галицькі міщани [2:37-40].
    1625 р. – під час походу султана Мухамеда IV татари, які відокремились від основних сил, знову палили прикарпатські міста і села, в тому числі на Тлумаччині [20:25-48].
    mm
    валялись посинілі, почорнілі трупики немовлят. Ми зібрали їх понад триста і поховали біля спаленого села. Старі жовніри плакали, коли копали ями» [11:72].
    Про напади і грабежі тоді співали:
    Чому кури не пієте,
    Чому люди не чуєте І Турки село завоювали.
    Громадами людей гнали.
    Вже у безпечному для них місці вони між собою ділили полон.
    За рікою вогні горять,
    Там татари полон ділять.
    Село наше запалили І багатство розграбили.
    Важко було господарювати людям у ті часи, бо вони не знали, чи зберуть те, що посіяли, і не знали, чи завтра будуть живими, бо кожної хвилини могли напасти татари. Хати селяни будували недовговічні — вбивали у землю тонкі стовпи, переплітали пруттям і обмащували глиною. Інші викопували напівземлянки. Землянки були менш помітні. У полі
    обробляли невеликі ділянки. Зібраний врожай найчастіше зберігали у скритих зернових ямах. Багато селян утримували пасіки.
    Частину полонених татари залишали у себе рабами, інших — продавали туркам, персіянам, сирійцям. Коли невільник зістаріється і не зможе працювати, то його татари віддавали молодим хлопцям, які використовували їх як мішені для стріл або викидали у море. Бранців дозволяли викуповувати родичам.
    Полонені дівчата і молоді жінки ставали наложницями або дружинами татар і турків. При цьому їх заставляли прийняти іслам. Ці полонянки у сімейну татарсько-турецьку обрядовість внесли багато українських звичаїв і ритуалів. «Дуже радо» татари брали в неволю малих хлопців. їх продавали або ними сплачували данину туркам. Турки виховували їх у своїй вірі, і ці хлопці ставали яничарами. Це було найхоробріше і найдисциплінованіше військо в імперії.
    Якщо феодали переховувались від нападів татар у замках або добре укріплених дворах, які приступом невеликим загоном не можна було взяти, то селяни ховались у лісах, ярах, болотах від людоловів. Щоб бути попередженими про наближення цих диких грабіжників, якими ще цілі століття батьки лякали дітей, приходилось від раптового нападу використовувати сторожові вежі, на яких запалювали сигнальні вогні. Такі стражниці-фігури стояли по всій Україні. Цих українських «телеграфів» було по декілька у кожному селі. Нами зафіксовано мікротопоніми із назвою «Стражниця» у селах Нижнів і Підвербці [1].
    На Покутті їх називали могилами, тому що на рівнинній території краю висипались спеціальні підвищення – могили. Тут по черзі сторожили вдень і вночі. Ознакою про прихід татар свідчили звірі і птахи, які стадами втікали від цих диких степовиків. Інші вартівники прикладали вухо до землі. Як земля гуділа («дудціла»), то це був знак, що йдуть татари. Переховувались селяни і в печерах. Про трагічну долю тих, хто заховався у печері, бо через зраду старої жінки вони всі загинули, – розповідається у легенді «Нижнівська трагедія» [1].
    Ховалися люди у хащах, дуплах дерев, очеретах. Траплялися випадки, коли татари ходили недалеко цих місць схову, викрикуючи: «Іване, Грицю, Микито!» Ховальники тоді виставляли голови, щоб побачити, хто там кличе. І татари убивали їх стрілами.
    Великі орди просувалися вперед від 50 до 100 км, переважно через найбільш густонаселену територію Прикарпаття. Вони змітали всілякі укріплення і залишали за собою мертву територію. Так сталося у 1621 р., коли на чолі турецько-татарсько-молдавської 150-тисячної армади вирушив султан Осман П на Буковину та Прикарпаття. І хоча ця армада не виграла Хотинської битви, але її орди буквально заповнили наш край. Із 24 міст і містечок постраждало 20, зокрема Жуків і Хоти мир.
    Зібрані нами легенди, перекази, топоніми можна розподілити на реальні, що відповідають історичним подіям, і нереальні (видумані). Адже татарська агресія так укорінилась в народній пам’яті, а, може, знаходиться і на генетичному рівні, що часто призабуті й незрозумілі для місцевих мешканців топонімічні назви штучно пов’язують із татарським лихоліттям. Так, з трьох легенд про заснування сіл у регіоні (Обертана, Ісакова і Палагичів) дві перші не відповідають дійсності. Назва «Обертай» появилась пізніше цих подій, а походження назви «Ісаків» від ясака, тобто данини надто наївне. Лише останню назву (Палагичі) можемо прийняти за достовірну. Але навіть ці фантастичні пояснення свідчать про те страшне лихоліття, яке пережив наш народ. Його можна вважати геноцидом і ввійде воно у народну пам’ять, допоки будуть існувати українці.
    Серед легенд краю поширений романтичний переказ про назву річки Чорнява. У ній дівчина-красуня ціною власного життя врятувала односельців від татарського полону. Хоч легенда належить до фантастичних, але вона має виховне значення. Такою ж є розповідь про мікротопонім Дівочі Сльози, суть якої полягає в тому, що ісаківські дівчата, щоб не віддатись у полон татарам, воліли втопитись у Дністрі. У цьому ж селі від Гуцуляк Ганни записана невелика патріотична пісня «Встань, козаче», яка призиває козака до бою з татарами, де він напевно загине.
    Ми вже зазначали про мікротопоніми, котрі свідчать про існування оборонних замків у селах Грушці, Буківні, Підвербцях та Ісакові. Про татарські напади нами зафіксовано мікротопоніми у Тлумацькому районі поки що у десяти селах та один гідронім. Звичайно, їх є набагато більше, які потрібно виявляти і досліджувати.
    Таким чином, з викладеного нами матеріалу можна зробити наступні висновки.
  4. Населені пункти Тлумаччини у XV – першій половині XVIII ст. постійно піддавались нападам великих і малих загонів татар і турків. Найчастіше вони нападали на південні населені пункти. У середньому напад ординців на селі припадав через 4-5 років.
  5. Яничари рідше нападали на села понад Дністром, переправи якого укріплювались оборонними замками та іншими спорудами, а ліси, ріки, озера і болота ускладнювали доступ до цих населених пунктів. Такі села часто поповнювали населення інших територій Покуття (наприклад, Городенківщину й Коломийщину), про що стверджують ономастичні дані та перекази респондентів у названих районах. Також аналогічно наповнювали вони південну частину свого регіону.
  6. Татарсько-турецьке 300-літнє лихоліття відкинуло розвиток продуктивних сил України, у тому числі й Прикарпаття, на цілі століття назад. Колись економічно розвинена, культурна і високоосвічена українська народність через загарбницькі винищення втратила свою незалежність більше як на 400 років та відстала у просвітництві від народів Центральної і Західної Європи.
  7. Саме Україна стала бар’єром для проникнення азійських кочівників, їхньої культури та релігії і більше тисячоліття стримувала цю страшну агресію, не допустивши її до Європи. Українці захистили християнський світ.
  8. Легенди, перекази і топоніми краю мають велике виховне значення у патріотичному дусі, які мало використовуються у навчально-виховній роботі.
  9. Українсько-татарська війна сприяла появі в Україні такої могутньої мілітарної сили, як козацтво. Козаки здійснювали контрпоходи у Крим та вздовж берегів Туреччини. Вони також піддавали грабежу і знищенню населені пункти Татарії і Туреччини. В Україні матері лякали своїх дітей татарами, а у Кримському ханстві матері лякали своїх дітей козаками.
  10. Українсько-татарська війна привела до економічного, політичного, мілітарного, культурного та демографічного послаблення обох воюючих сторін. Цим зразу скористався північний сусід. Слаба Московська держава підкорила обидва народи, переросла у Російську імперію, яка постійно знекровлювала підкорених та організовувала їм геноциди. Наслідки цієї війни і українці, і кримські татари будуть відчувати ще довго.
  11. Тимчасові мирні угоди між Україною і Кримським ханством у XVII ст. зміцнювали обидві сторони і сприяли перемогам над своїми агресивними сусідами (наприклад, під Жовтими Водами, Корсунська, Пилявська, Конотопська та ін.). Цей історичний урок треба запам’ятати.
  12. Науковцям обох народів необхідно ґрунтовно дослідити та проаналізувати причини, хід і наслідки українсько-татарської війни і врахувати трагічну історичну помилку для обидвох держав.
  13. Архів автора Паньківа Михайла Ілліча.
  14. Грабовецький В. Нарис історії Галича : з найдавніших часів до початку XX ст. : до 1100-річчя заснування града / Володимир Грабовецький. – Галич : [б. в.], 1997. – 244 с.
  15. Грабовецький В. Історія Коломиї : з найдавніших часів до початку XX ст. / Володимир Грабовецький. – Коломия : Вік, 1996. – Ч. 1. – 174 с.
  16. Грабовецький В. Історія Печеніжина / Володимир Грабовецький. – Коломия : Світ, 1993. – 127 с.
  17. Грабовецький В. Роксолана в історії / Володимир Грабовецький. – Івано-Франківськ : [б. в.], 1993. -44 с.
  18. Габорак М. Топонімія Галицької Гуцульщини : етимол. слов.-довід. / Михайло Габорак. – Івано-Франківськ : Місто НВ, 2011. – 655 с.
  19. Габорак М. Гідроніми Івано-Франківщини. Етимологічний словник-довідник / Михайло Г аборак. -Івано-Франківськ : Місто НВ, 2008. – 500 с.
  20. Домашевський М Історія Гуцульщини / М. Домашсвський. – Чікаго, 1982. – T. 2.
    ішк
    SK

ИШИ
шш

  • * f ł ÜTjj
    «ШйішішімЯЕііііШ
    іЫші

пт
иИИ
Історія Витвищ в документах і спогадах^ Організатор Ольга Миколаївна Витвицька. – 1992. Кащишин Й. Завій над Луквою-ріжою / Й. Кашишии – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2005. – 528 с. Кащишин Й. Слово про рідний Война лів / Й Кащишин, О. Кащишин, М. Зайшлий – Івано-Франківськ : Нова Зоря, 2004 -136 с.
Копчак С. Населення українського Прикарпаття (історико-демографічний нарис).
Докапіталістичний період / Степан Копчак – Львів, 1974. -186 с
КубіЙович В, Буковина / Володимир КубіЙович, Аркадій Жуковський // Енциклопедія українознавства: Словникова частина / ред В. КубіЙович ; Наукове товариство ім. Т. Шевченка у Львові. – Т. І: Перевидання в Україні. – Львів, 1993. -400 с.
Мацюк О. Замки і фортеці Галицької землі / О. Махлок // Галицько-Волинська держава: передумови виникнення, історія, культура, традиції: тези доповідей та повідомлень Міжнар. наук, конф., (Галич, 19-21 серпня 1993 р ). – Львів, 1993. -С. 192-195.
Паньків М. Оборонні споруди Східної’ Бойківщиии XV – лоч ХѴШ ст. / Михайло Паньків // Історико-культур на спадщина Рожнятівшини як складова частика Бойхівщини: минуле та перспективи розвитку ; зб. наукутеорет. ст. / год ред. В. Андрейхів ; Рожютівсыеа РДА, Рожнятівсыса райрада, Рожиягівсъка філ. ВГО «Бойківське етнологічне т-во». – Рожнятів, 2012. -С. 32-50.
Паньків М. Оборонні споруди XV – ХѴШ ст. Прикарпаття / Михайло Паньків// Замки України: дослідження, збереження, використання : матеріали Міжнар. каук.-прахт. конф, (Галич, З листопада 2011 р.). – Галич, 2011. – С. 203-215.
Сіреджук П. Містечка, яких немає / Петро Сіреджук // Жовтень – 1991. – Jfe 6. – С. 106-110. Czołowski A. Tatarzy w Karpatach w 1594 г. Epizod najazdów tatarskich na Polskę / A. Czołowsla -Stanisławów, 1939.
Encyklopedia Powszechna Orgelbrandta. – T. 16. – Warszawa, 1864.
Нот M. Skutki ekonomiczne najazdów tatarskich z lat 1605-1633 na Ruś Czerwoną/ M. Horn. -Wrocław-Warszawa-Kraków, 1964.
Prochaska A. Historia miasta Stryja / A. Prochaska. – Lwów : Nakładem Miasta Stryja, 1926. – Opis fiz. ѴП, 141 s.
Słownik geograficzny królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. – T. XL – Warszawa, 1890. -960 s.
The article gives a brief history of the Tatar forays on the territory of Tlumachchyna, depicted in the public memory and the consequences of those expansions for the region In particular, the author regards the military mutual attacks as the 300-year war between Ukraine and Crimean Khanate in XV – the beginning of the XVIII c. The initiator ofthis war was Tatar side.
Key words: legends, toponims, troubled times, Tlumachyna, Tatars, Turkish,
ТЛУМАЦЬКЕ СТАРОСТВО 1772 РОКУ
Джерел статистично-демографічного характеру, які би висвітлювали соціально-економічний розвиток Прикарпаття в феодальній добі збереглося вкрай мало. Виявлення і публікація кожного нового документа є дуже важливою і погрібною справою. У вітчизняній
УДК 94 (477.83/. 86)
Петро СІРЕДЖУК (Івано-Франківськ)
У публікації вперше у вітчизняній історіографії зроблена спроба проаналізувати цінність люстрації Тлумацького староства 1772 року як джерела до висвітлення соціально-економічного і демографічного розвитку міських і сільських покутських поселень» У статті також звернена особлива увага на стан фортифікацій цього району Покуття в третій чверті XVIII ст.
Ключові слова: українці, поляки, євреї, місто, село, родина, фільварок, чиншова шляхта, замок, феодальний двір.
науці люстрация Тлумацького староства 1772 р. досі ніким не обнародувалася і не досліджувалася.
Метою даної розвідки є у загальних рисах подати характеристику документа, а також відтворити соціально-економічний і демографічний розвиток кількох покутських поселень у третій чверті ХѴШ ст.
Люстрація Тлумацького староства складена 1772 р. Документ написано у трьох екземплярах менш-більш розбірливо, старопольською мовою на 41 сторінці. Стан його збереження задовільний. Чорнило документа під впливом часу дещо поблідло, але текст надається до читання. Перший примірник залишено на місці, очевидно в Тлумацькім замку, другий внесений до актових матеріалів Галицького гродського суду, де в однойменному фонді нами виявлений і нині зберігається у Центральному державному історичному архіві України в м. Львові, а третій – відіслано до Варшави і зберігається фонді «Архіву Скарбу Коронного» Головного Архіву давніх актів [1:477].
Згідно даних люстрації Тлумацьке староство складалося з семи населених пунктів: міста Тлумача і шести сіл – Бортники, Грушка, Долина, Надорожна, Озеряни та Олеша [1: 442-473].
За кількістю жителів Тлумач був невеликим міським поселенням. Його мешканці за віросповіданням були греко-католиками, католиками та іудеями. Греко-католики в місті мали дві церкви, а католики – костел. Про святиню іудеїв люстрація мовчить [1: 442]. На ринковій площі і навколо неї в так званих затильних домах проживали одні єврей. На нашу думку, на ринку мешкав єврейський патриціат, а в затильних – плебс. На ринку жило 17, а в затильних – 32 єврейських родини [1: 442443].
Населення міста Тлумача (без війтівства) складалося із трьох громад: української, польської і єврейської. Найменш чисельною була польська, яка налічувала одну ремісничу, одну візничу, одну рільничу і 13 шляхетських родин. Єврейська громада нараховувала 49 родин, з яких 17 родин проживало на ринку (патриціат) і 32 за ринком у так званих затильних домівках (плебс). Українська громада була найбільшою і об’єднувала 58 родин, з яких 46 займалися рільництвом. Окрім того, у місті, ймовірно, проживала одна родина німецького походження, а саме, Войцеха Раусса [1: 442-444]. На польську меншину припадало 12,2 %, єврейську – 40%, а на корінний етносу тобто українців – 48, 8%. Таким чином, у Тлумачі чужоземне населення кількісно переважало автохтонів.
Містечко Тлумач було аграрно-ремісничим центром сільської округи королівського домену. Люстрація засвідчує, що з 123 родин (без війтівства) в місті ремеслом займалося одна польська, одинадцять українських і тринадцять єврейських родин [1: 442-444]. Ремісниками в українській громаді були: гончар Андрій, коваль Михайло, муляр Олександр, ткач Юрко, кушнірами Гринь і Мартин, шевцями Василь і Олекса, мельниками Григорій, Ілля й Михайло, а поміж поляків – повозник Гресько. Отже, серед ремісників українського походження були кустарі семи фахів: один гончар, один коваль, муляр, один ткач, два кушніри, два шевці і три мельники, а з числа поляків лише поврозник [1:444].
Посеред євреїв ремісниками були котляр Лейба, кушнір Гаскел, пекарями Ебін, Йось, Мортко, Шмійло, різниками Йона і Шулим, кравцями Абрамко, Лейба, Лібер, Літман та Шломко. Ремісники єврейського походження були фахівцями п’яти ремісничих спеціальностей: котлярської, кравецької, кушнірської, пекарської і різницької. Серед них був один котляр, один кушнір, два різники, чотири пекарі та п’ять кравців [1: 442, 443]. Отже, можна стверджувати, що в Тлумачі розвивалося ремесло 12 фахів, з яких найбільш розвинутими були кравецтво, пекарство, кушнірство та млинарство.
Окремим видом діяльності єврейської та польської громад було візництво. У гроні поляків візництвом займався Вавринець Машталір та Валько Фірман, а в євреїв – Абрамко Фірман і Шимча Фірман [1:442-444].
У місті процвітала роздрібна торгівля, яка в основному знаходилася в руках єврейської громади. На той час у місті налічувалося чотири крамарі єврейського
походження: Давидко Крамар, Данилко Крамар, Нузим Крамар і Шломко Крамар. Щоправда, шинкарями були українці – Василь Шинкар і Микола Шинкар [ 1:442,443].
Міщани, які займалися сільським господарством, мали 14 коней і 90 волів. Коней тримали Гринь Бабин (1), Бартко Бухаів (1), Андрусь Лизан чук (1), Петро Морикіт (ЇХ Іван Присяжнюк (1), Михайло Мельник (2), вдова Романиха (2), Федорко (2) та Валько Фірман (3). Волів з тлумацьких міщан тримали: Бартко Бухаів, Семен Кузів, Андрусь Лизанчук, Іван Морикіт, вдова Осадчиха, Іван Присяжнюк, Василь Прокопів, Данило Ремзишин, Валько Фірман – по два, Гринь Бабин, Гринь Марківецький, Федорко – по три, Гнат Бартчук, Іван Козак, Григорій Мельник, Яків Микитин, Василь Морикіт, Василь Присяжнюк, Яковенко -по чотири, Дмитро Крутилюк – п’ять, Антон Козах, Михайло Олійник, Ілько Мельник – по шість і Михайло Мельник [1:443-444].
Тлумацькі міщани, які були зайняті в аграрному секторі, виконували паншину і платили скарбу чинш та натуральну данину. Для прикладу, тяглий міщанин Василь Прокопів, який обробляв свій земельний наділ двома волами, двічі в тиждень виходив на панщину, чиншу платив шість злотих, давав дві курки, шість яєць і моток прядива. Лесь Стрижах теж два рази в тиждень відробляв панщину, віддавав чотири курки, дванадцять яєць і два мотки прядива і т. д. [1: 443 444]. Отже, величина відробіткової ренти, грошового чиншу і натуральної данини залежала від міцності міщанського господарства
Тлумацька міська шляхта українського і польського походження, яка налічувала 13 родин, платила тільки грошовий чинш залежно від заможності господарства від 6 до 26 злотих. Так, Білінський та вдова Ручина платили по шість, Горні цысий, Ґоральський, Завадський, Ктоновський, Мацій Ктоновсьюш, Свідерський, Іван Сокодовський, Прокіп Соколовський, Цендрович і Шидловський – по дванадцять, а Зубриш.кий – двадцять шість злотих [1: 444].
У сільській місцевості населеність сіл Тлумацького староства виглядала таким чином: у Надорожній проживало 46, Долині – 59, Бортниках – 69, Грушці – 89, Озеряннх – 84 і Олеші – 112 родин [1:446-449,454-455,459-460,464-466,472-473]. Отже, найменшим селом Тлумацького староства була Надорожна, а найбільшим – Олеша. Загальна чисельність сільського населення Тлумацького староства у 1772 р. становила 2754 осіб, в тому числі 276 польської і 2478 української національностей. Як бачимо, корінний етнос чисельно переважав чужоземців у кожному сільському поселенні. Перелічимо імена цих людей: в Олеші жило дві (Марцін Дембіцький, Стефан Подлуський), Бортниках – чотири (Гошовський, Лючинський, Рутковський, Антон Самаленський), Грушці (вдова Бучковська, Войцеховський, вдова Івачівська, Ковалевич, Антон Юзінкевич, Мїхал Юзінкевич) і Надорожній (Гашинський, Яків Малкович, Ольшановський Плавшевськин, Прибильський, Пйонтковський) – по шість, Долині – сім (Іван Бережницький, Войцех Квасньовський, Піотр Кремедовський, Стефан Крихоцький, Василь Порадзький, Ілько Яворський, Якоб Яворський) і Озерянах – 21 родина чиншової шляхти (Олександр Ґродзінський, Стефан Добровольський, Стефан Дрогомірецький, Войцех Жданович, Міхал Жданович, Ян Жданович, Міхал Жураківський, Ян Завітовський, Стефан Ільніцький, Міхал Краєвський, Андрій Кре мінський, Антон Кремінський, Войцех Кре мінський, Йозеф Кре мінський, Міхал Малітевський, Міхал Плешевський, Ян Пньовський, Стефан Прушинський, Ян Сміховський, Міхал Чапський, Ян Шидловський) [1: 446-449, 454-455, 459-460, 464-466, 472—473]. Отже, в найбільшому селі Тлумацького староства – Олеші – жило найменше, а в Озерянах – найбільше родин польської спільноти. Таким чином, у сільській місцевості староства українці становили більшість, а поляки – меншість.
З фортифікацій люстрація Тлумаччини називає палацовий замок Тлумацького старости та чотири феодальні двори його адміністрації в селах Бортники, Грушка, Озеряни і Олеша, також подає їх детальний опис.
У цій люстрації цінними є детальні відомості про млинарський промисел та корчмарство, а також перелік селянських господарств із зазначенням прізвищ і соціального становища кожної селянської родини староства.
Узагальнюючи сказане, можна констатувати, іцо люстрація Тлумацького староства с важливим джерелом для дослідження соціально-економічних відносин, демографічної ситуації фортифікаційного будівництва та ономастикону на теренах Тлумачники напередодні входження краю в склад Австро-Угорщини.

  1. Центральний державний історичний архів України, м. Львів, ф 5, on. 1, спр. 298.
    In the given work the first attempt to analyze the value of the opening and inspection of the correspondence of Tłumach starostvo in 1772 as a source for showing the social-economic and demographic development of Pokuttya urban and rural settlements in the home historiography is made. Special attention is paid to the status of the fortification of the given region ofPokuttya in the third quarter of the 18th century
    Key words: Ukrainians, Poles, Jews, town/city, village, family, manor, gentry paying a quit-rent, castle, feudal courtyard
    УДК 94{477.86):94(100) «1914/1919»
    Степан БОРЧУК, Андрій КОРОЛЬКО (Івано-Франківськ)
    ТОВМАЧЧИНА У РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
    У статті розглянуто перебіг воєнних дій на одному з клаптиків Східного фронту – Товмаччини як частини території західноукраїнських земель. Авторами показано передумови війни, визначено характерні риси військової мобілізації австро-угорської &Ä армії напередодні і на початку війни на досліджуваній території; розкрито особливості становлення російського режиму у краї, простежено непрості взаємини окупаційної влади з місцевим населенням; висвітлено стан відбудови краю після вигнання російських військ.
    Ключові слова: Перша світова війна, Товмаччина, Покуття, окупація, окупаційна адміністрація, репресії, відбудова господарства.
    Приводом до Першої світової війни стало вбивство 28 червня 1914 р. у Сараєво наступника австрійського престолу Франца Фердинанда. У війні брали участь два антагоністичні блоки європейських держав: з одного боку, це був Троїстий союз, до якого входила Німеччина, Австро-Угорщина та Італія, а з іншого – Антанта в складі Англії, Франції і Росії. Згодом до Троїстого союзу примкнули Болгарія та Туреччина і вийшла Італія, а до Антанти приєдналися Румунія, США, Італія та Японія.
    Метою статті є комплексне дослідження перебігу воєнних дій на Товмаччині (Тлумаччині). За роки війни фронт чотири рази проходив через її територію. Досягнення мети передбачає вирішення таких завдань: показати передумови війни, визначити характерні риси військової мобілізації австро-угорської армії напередодні і на початку війни на досліджуваній території; розкрити особливості становлення російського окупаційного режиму у краї, простежити непрості взаємини цієї влади з місцевим населенням; висвітлити стан відбудови краю австрійською владою після вигнання російських військ.
    Важливими джерелами для вивчення проблеми є неопубліковані матеріали, які зберігаються у центральних і місцевих архівних установах України: свідчення жандармських установ Тимчасового воєнного генерал-губернаторства Галичини (ф. 365 Центрального державного історичного архіву України, м. Київ), де міститься інформація про економічний і
    28
    ПНІ
    політичний стан Покуття тспя Його захоплення російськими ійтпіп нятж 1914 р (листування і звіти представників жандармского уирамикя) дй j ,

ПГЩшШШыяжбГ’гуоерни» (ф. >zx), «сташславсъка кюо військова идти. з£ Сташслгв Станіславського повіту Тернопільської губернії» (ф 541), ж викладені документа офіційного характеру, особового походження, статистичні відомості періоду російської окупації 1914—1917 рр.
Події Першої світової війни на Товиаччині знайшли своє відображення на сторінках українських часописів «Діло», «Свобода», «Громадський Голос», а також газет російських окупаційних властей «Львовсюй вестннкь» (1915) і «Льговское военное слово* (1914-1915), Тут міститься цінна інформація про перебіг військових дій на території крию (зали командних частин австро-угорської і російської армій), спостереження очевидців про діяльність російських властей у часи російської окупанії 1914—1916 рр, характеристика стану відбудови народного господарства і відновлення культурво-осапньогтз життя після воєнних лихоліть.
Цінними джерелами, які проливають світло на перебіг сустльно-аолгтичних та військових процесів у роки війни, є щоденники Марка Черемшини [Г, 64] і головного народи греко-католицької парафії м. Тисменипі о. Івана Коцюби [38], які фіксують перебіг воєнних лихоліть, народногосподарський стан краю після російської окупації.
Події Першої світової війни впродовж тривалого часу висвітлювались крізь призму застарілої теорії й методології, нав’язаної суспільству правлячим радянським режимом По-новому переосмислюються події Великої війни у період незалежності. Серед узагальнюючих праць з історії Першої світової війни на території України слід виокремити дослідження О. Реєнта і О. Сердюка, В. Головченка і В. Солдатенка, Н. Загребельної й І. Коляди, Н. Шапошнікової [61; 43; 46; 65]. Науковим розвідкам цих авторів притаманне звернення на вивчення народногосподарського і суспільно-політичного життя, діяльності громадських благодійних організацій підросійської України у роки Першої світової війни, розгляд «українського питання» країнами-учасницями Великої війни.
Важливою віхою стало проведення 1998 р. в Києві та Чернівцях представницьких міжнародних наукових конференцій, присвячених Першій світовій війні [57; 58]. Питання перебігу воєнних дій на території Східної Галичини, зокрема і Покуття, відображено в публікаціях В. Волковинського, В. Заполовського, О. Мазура [42; 47; 56]; російської окупації краю у працях І. Кучери, І. Барана, В. Савченка [54; 39; 63]; українського питання в австрійській політиці С. Попика, О. Кураєва [60; 53]; історіографічних досліджень вивчення Першої світової війни у наукових розвідках О. Реєнта, Б. Янишина, В. Велико чого [62; 40; 41] тощо. Окремі історико-етнографічні райони і міста Прикарпаття у роки Першої світової війни були у полі зору досліджень А. Королька, П. Костючка, С. Адамовича, В. Клапчука і М. Клапчука [50; 51; 37; 52; 48; 49].
Початком українського національно-військового руху у переддень Першої світової війни був крайовий здвиг, присвячений 100-річчю від дня народження Тараса Шевченка, який відбувся 28 червня 1914 р. у Львові. У здвизі взяли участь 12500 осіб, які представляли
окупаційних армійських частин. У Центральному державному історегѵюму гзхїзі Україна м Львів міститься колекція документ до історії перебування російських гійськ за ісрнтоыіі Галичини, зокрема і ‚Говмаччиии, у роки ѵЛт ф 694;, Пересу гаиня пцроцца Газззгаап»
Позитивні динамічні зрушення у вивченні Великої війни окреслилися з кінця 1990-х рр.
29
120177 членів 2166 стрілецьких, січово-со»сільських та пластових організацій. Багато лредставників-цих малодіжних-мігатарних організацій були з Товмаччини [59: 135].
Першого серпня 1914 р. у Львові була створена міжпартійна організація Головна Українська Рада (ТУР) на чолі з Костем Левицьким, уродженцем Тисмениці. Програма ГУР передбачала створення незалежної’ Української держави на Наддніпрянській Україні та національно-територіальну автономію українських земель Австро-Угорщини.
З ініціативи та за співучасті стрілецької секції Українського Січового Союзу, львівських організацій Січових Стрільців та Сокола-Батька у Львові ГУР вирішила організувати корпус військових добровольців для боротьби проти Росії під назвою «Українські Січові Стрільці». 4 серпня 1914 р. була створена Головна Бойова Управа (пізніше – Українська Бойова Управа) на чолі з К. Трильовським. Остання стала організаційним і керівним центром майбутнього війська. 7 серпня 1914 р. Українська Бойова Управа опублікувала повідомлення про об’єднання всіх стрілецьких організацій в єдину структуру — Українські Січові Стрільці, про створення громадських і повітових комітетів для запису добровольців, організацію військового вишколу, збір коштів на утримання цих добровольців, на потреби Українського Червоного Хреста й Головного Українського Бойового Скарбу.
На заклик січових товариств на Покутті розпочалась організація військових загонів. Значну кількість добровольців становила молодь, вихована в національному дусі в лоні українських культурно-освітніх товариств, яка прагнула виконати свій громадянський та національний обов’язок Молоді солдати були переконані, що «йдуть на війну за кращу долю свого Народу, на Святе діло» [44: 12]. Однак австрійський уряд побоявся озброїти велику масу патріотично настроєної української молоді і дозволив сформувати лише окремий Легіон УСС чисельністю до 2,5 тис. бійців, який був розподілений на два батальйони (курені) і один напівбатальйон (напівкурінь) [59:137].
Переддень і початок Першої світової війни на території Товмаччини ознаменований її))і П0ШУками 1 виявленням неблагонадійних елементів зі сторони австрійської влади. Відбувались масові репресії і військові розправи над мирним населенням. Декілька свідомих українців на кілька днів були затримані в товмацькій (тлумацькій) тюрмі, де їх від концтабору й можливої смерті врятувала російська козача частина, що зайняла Товмач (Тлумач) у вересні 1914 р. Серед арештованих був і активний громадсько-просвітній діяч Яків Голуб, який з цього приводу у своєму вірші каже, що «якби не ті козаченьки у шапках високих, то сидів би Яків Голуб панбіг знає доки» [38: 186].
На початку Першої світової війни основний театр бойових дій розгорнувся з наступу російських військ на Україні та в Східній Пруссії. Безпосередньо на Україні воєнні дії вів Південно-Західний фронт, який простягався на 450 км від Івангорода до Кам’янця-Подільського. Саме тут з 10 серпня до 13 вересня 1914 р. розгорнулася грандіозна Галицька битва, у якій взяли учать близько 700 тис. чол. російських військ і понад 830 тис. чол. австро-угорської армії. Завершилась вона повною поразкою австро-угорських військ. Товмаччина захоплена російськими військами на початку вересня [59:142].
На теренах Східної Галичини і Північної Буковини був запроваджений жорстокий окупаційний режим. Генерал-губернатором краю було призначено графа Олександра Бобринського, який у своєму програмному виступі перед представниками міста Львова цинічно заявив: «Східна Галичина і Лемківщина, споконвіку – невіддільна частина єдиної великої Русі; у цих землях корінне населення завжди було російським, устрій їх через це повинен бути заснований на російських засадах. Я буду запроваджувати тут російську мову, закон і устрій» [45: ЗО; 55:95].
У повітових центрах знаходилось російське цивільне і військове командування. Всі українські установи, бібліотеки, видавництва, газети, школи було закрито. Почалися репресії і проти місцевого населення, яке звинувачували в «австрофільстві», тобто «любові до Австрії». За словами М. Грушевського, «поголовно висилано українських священиків або всю інтелігенцію, цілі маси свідомих селян і міщан. Все те самим нелюдським способом
30
хал зли в чім застали, арештували, волочили по в’язницях і етапами висилали в Сибір без р і жниці, жінок, дітей, старців, хорих і калік Скільки таким способом забрано і знищено людей, се переходить всяку Ймовірність» [59: 143]
Керуючись «Тимчасовим положенням про управління областями Австро-Угорщини, зайнятими по праву війни». Верховний головнокомандувач 29 серпня 1914 р видав наказ про створення Тимчасового військового генерал-губернаторства Галичини На початку вересня 1914 р. його територія поділялася на Львівську і Тернопільську губернії [42: 60]. Згодом, після захоплення російськими військами значної частини Буковини, було створено Чернівецьку губернію. Товмаччина увійшла до складу Товмацького і частини Станиславівського уїзду Тернопільської губернії [7:1-2].
На Товмаччині українське населення прихід російської окупаційної влади у вересні 1914 р. сприйняли ворожо, здійснюючи перешкоди в організації їх діяльності Керівники українських громад сіл Хотимир, Грушка, Долина і Брат шш в Товмацького повіту (уїзду) відмовились збирати податки у населення на користь царської влади. За підбурювання селян
с. Долина до непокори заарештовано Й відправлено на заслання відомого українського скульптора і громадського діяча Михайла Брянського. У с. Олеша Товмацького повіту антимосковську агітацію проводив Іван Кузьма (Байдак), який відкрито говорив російським офіцерам: «Від повітря, граду огня і московського панованя хорони нас. Господи». Національно свідомі війти сіл Товмацького повіту відмовлялись в урядових приміщеннях знімати портрети австрійського імператора Франца Иосифа У селах Горигляди, Грушка, Палагичі і Братишів селяни навіть переховували австро-угорських воїнів, а у Петрилові і Колінцях по кілька разів обривали телефонний і телеграфний зв’язок штабу російських військ і жандармерії. У відповідь окупаційна влада заарештувала місцевих жителів, переважно учителів шкіл та греко-католицьких священиків [14; 19].
Соціально-економічне становище Покуття характеризувалося масовими реквізиціями зі сторони російської окупаційної влади. Уже на другий день після приходу російських військ у м. Тисменицю Товмацького повіту у вересні 1914 р. військовий комендант Гун, що був яскраво вираженим антисемітом, наказав усім євреям під загрозою кари смерті покинути місто і відправлятися «до своїх» за лінію фроніу. Похід у «супроводі» морозу, снігу і вітру до с. Волосів, де проходила лінія фронту, тривав три дні Однак австрійське командування відмовилося їх пропустиш і не залишалося іншого виходу, як повертатися назад, оскільки ніхто не хотів замерзати серед поля [38: 192]. Вдруге російська жандармерія напередодні свого остаточного відступу з Тисмениці у квітні 1915 р. намагалась виселити євреїв з міста. Д. Хіровський пише, що 27 квітня військовий комендант вислав з міста близько 300 осіб євреїв у віці від 8 років до Золочева, Зборова, Сасова і Язлівця [66: 48]. Греко-католицький священик І. Коцюба зазначає, що 28 квітня «російські власті військові випровадили жидів-мужчин з Тисьмениці в напрямку Станиславова, а жінки й діти залишились» [38:192].
Надто жорстокими до місцевого населення були російські козачі частини. У с. Нижнів Товмацького повіту посеред дня на початку вересня 1914 р. російські козаки нападали на єврейські крамниці і полишені помешкання: «З крамниць викидано на улицю, або на сьмітє веї товари, а з помешкань меблї, начине, біле, образи і ин. […] Відразу по тім всі пізнали і зрозуміли, що московський жовнір є безперечно варвар, некультурний, не має почутя законного ладу і приватної власносте» [19: 2]. Громадські активісти м. Тисмениці – греко-католицький священик І. Коцюба, вірменський парох і бурмистр Малащук – ходили до Товмача і «просили коменданта війська російського про захист від козаків і солдатів, які нападають на християн та жидів і забирають гроші й дорогоцінні речі» [38: 187].
У національно-культурній політиці окупаційна влада намагалась зросішцити усі ділянки своєї роботи. В освітній сфері за допомогою місцевих москвофілів планувались зрусифікувати народні, «виділові», середні, фахові і вищі навчальні заклади Східної Галичини і Північної Буковини [ЗО]. Українську мову царський уряд намагався викорінити з офіційного діловодства: «[…] нї в суді, ні в уряді, нї в школі не вільно нашому народови уживати своєї рідної мови» [31: 1]. Оскільки, не вистачало учителів з російською мовою
31
викладання, окупаційна влада за допомогою «Русского Народного Совета» запрошувала -учителів з Російської імперії-Відкрились-курси російської мови для галицьких учителів у Львові, Самборі, Станиславові, Тернополі і Чернівцях, де викладали виключно московські професори і учителі, а їхніми учасниками здебільшого були москвофільські студенти і педагоги [31:1-2].
Австрійські війська з самого початку російської окупації намагалися повернути Покуття, зокрема й Товмаччину. Наступальні операції австрійських військ спостерігались на початку жовтня 1914 р., у січні 1915 р., однак вони були невдалими. Російська військова розвідка стверджувала, що на початку 1915 р. у м. Тисмениця місцевим населенням було підібрано одну тисячу загиблих воїнів австро-угорської армії [27:2]. Хоча на початку лютого 1915 р. австрійцями на деякий час були захоплені Коломия, Тисмениця, Городенка [3: 20, 23, 26, 43; 4: 14, 14 зв.]. Лінія фронту у цей час проходила в районі сіл Серафинці і Незвисько Городенківського повіту біля Дністра Австрійська військова команда намагалась у своїх звітах показати легкість захоплення населених пунктів Покуття [12].
З кінця лютого 1915 р. розпочався контрнаступ російських військ. 20 лютого захоплено Товмач і Нижнів. Фронт на 2 березня 1915 р. проходив по лінії Товмач – Отиня – Терновиця. До середини березня російські війська захопили Тисменицю, Огинію, під повним контролем знаходилась Коломия. Проте наприкінці березня 1915 р. австро-угорські війська вкотре намагались повернути Покуття, зокрема її північну частину. У донесенні унтер-офіцера Станиславівського жандармського управління Фурмана до начальника відповідного відомства воєнного генерал-губернаторства від 3 квітня 1915 р. вказувалось, що ворог артилерійським обстрілом серйозно поруйнував населені пункти передмістя Товмача Колінці, Гринівці і Грушку, місцеві жителі залишились без хати над головою [5: 88,101; 6: 6,
6 зв.]. Наприкінці квітня 1915 р. російська військова адміністрація доповідала, що були захоплені важливі стратегічні позиції противника на території від с. Кривотули до Королівки Товмацького повіту. ЗО квітня фактично була захоплена Отинія. Поблизу Товмача у ході ще одного наступу російських військ були захоплені села Прибюіів і Пужники, взято у полон 56 офіцерів австро-угорської армії, 4387 воїнів нижчих військових чинів [26; 28].
Упродовж другої половини весни 1915 р. австрійські війська розпочали загальне звільнення Покуття. У середині травня російські війська при допомозі перекинутих частин з північної Бессарабії спробували здійснити контрнаступ, намагаючись розірвати австро-німецький фронт між містами Отинія і Городенка, на північ від Коломиї і над р. Прут на схід від Чернівців [3: 329]. Кровопролитні бої проходили біля Обертина, північних околиць Коломиї і Снятина та неподалік Чернівців. Криваві військові сутички були поблизу м. Нижнів Товмацького повіту наприкінці травня 1915 р. Окупаційна адміністрація вихвалялась, що 31 травня поблизу цього містечка російським військам вдалося захопити 1500 полонених вояків австро-угорської армії [16]. Проте російська офензива виявилась невдалою [22].
На початок літа 1915 р. головні стратегічні пункти Покуття – Товмач, Обертин, Тисмениця, Коломия, Городенка, Снятии – остаточно захоплені австрійськими військами. Фронт посунувся на північний схід. До осені російські війська залишили всю Східну Галичину, а також Північну Буковину і 5 повітів Волині [59:143-144].
З поверненням австрійської влади більшість осіб, що підозрювались у співпраці з росіянами, заарештовували й депортували в концентраційні табори Талерґофу, Терезієнштадту, Гмюнду, Гнави. Починаються жорстокі репресії австрійських жандармських та військових підрозділів проти місцевого населення, в тому числі і жителів Покуття, яке звинувачували в «русофільстві». Адвокат, один із засновників Української радикальної партії, громадський діяч Северин Данилович (1861-1942), який у роки першої російської окупації проживав у хуторі Березина Товмацького повіту поблизу р. Дністер, був підданий серйозному допиту навесні 1915 р. зі сторони двох австрійських офіцерів [2: 29-30]. Про повернення австрійських військ у своєму «Щоденнику» український письменник Марко
Черемшина так висловився, «…наші (австрійські війська – Автору) зближаються, але дуже хлопів вішають, на грушці, яблуні, де попаде» [1:3; 64:128].
Активізація воєнних дій на території Покуття у 1914-1915 рр. спричинили збільшення кількості військовослужбовців як з російській, так і з австро-угорської сторони. Тому не дивно, що з приходом австрійської влади влітку 1915 р. не вистачало деяких необхідних промислових та продовольчих товарів. Оскільки магазини були розграбовані солдатами і козаками, то у великому дефіциті були иайиеобхідніші товари: як мило, сірники, цукор, гас. Появилось і чимало сімей, яю взагалі не мали шо їсти. З поверненням австрійців реквізиційна політика, розпочата росіянами, продовжилась.
Активно включились в роботу місцеві осередки «Сільського Господаря», інші рільничі товариства. У повітових центрах Східної Галичини створювали комітети з вирішення хліборобських справ. На порядку денному ставитись питання відбудови знищених селянських обійсть, надання державних дотацій, збільшення посівів збіжжя (Городенківський, Товмацький, Коломийський повіти) [20; 23]. До організації
народногосподарського життя краю долучились греко-католицькі священики. На Обертинщині навесні 1916 р. заходами о. М Луцького австрійська військова адміністрація надала десять пар коней для обробітку сільськогосподарських засівів [11].
Однак не завжди кошти уряду ішли за відповідним призначенням. Зокрема, у селах Товмацького повіту чиновники подавали завищені ціни на матеріали для відбудови будинків після воєнних лихоліть. Місцеві жителі Іван Мельниченко і ГГрокіп Снігур риторично запитують: «Чи то совісно? На щож наші організації до відбудови? На щож в організаціях працюють фахові сили? На що друкувати проспекти? Чи не можна виєднати консенсу на відбудову масово, де до краю знищений чоловік не платив би ні стемшпв ні просьб і плянів на відбудову?». Просять товмацького старосту звернути увагу на роботу повітового комітету щодо відбудови населених пунктів краю [23].
На початку 1916 р. російські війська спробували повернутись у Східну Галичину. Одна з ліній фронту, на якому знаходилась 9-а російська армія, проходила по лінії Тисмениця -Нижнів — Порхова – Ялівець 1 Чоргків. Однак особливо «ожив» фронт наприкінці весни 1916 р. Новий наступ Південно-Західного фронту під командуванням генерала О. Брусилова на просторі від Луцька до Чернівців розпочався у кінці травня [10]. Наступ російських військ на територію Покуття відбувався у кількох напрямках У першій декаді червня відбувалися запеклі бої за контроль над р. Дністер. Російські війська захопили Снятии і Городенку. Особливо вперті бої відбувались у с. Незвисько Городенківського повіту [13]. Інший напрям наступу російських військ відбувався у районі Коломиї і Станиславова [33]. У другій половині червня австрійські війська змушені залишити Коломию. Російські кавалеристи великими силами наступали на північ від Обертана, однак австрійській піхоті і артилерії вдалося на деякий час призупинити атаку ворожих сил [29; 17; 21].
Наступ російських частин на територію Покуття у червні-липні 1916 р. був серйозно підготовленою військовою акцією (використовувалася військова авіація і кавалерія), про що свідчить вказівка австрійського командування від 12 червня 1916 р. опустошите м. Товмач за один день: «Пусте і глухе місто представляло дуже сумний вид. Майже всї склепи замкнені, на улици великий військовий рух, цивільних людей нігде не видко […]»[15].
Наприкінці липня 1916 р. військова ситуація на Покутті нормалізувалася. Австрійській армії Ботнера вдалось стримати наступ російських військ на лінії від уста р. Коропець до р. Дністер – Озеряни – шлях між м. Товмач і с. Незвисько – залізнична дорога в районі с. Черемхів поблизу Отинії. Отож, стратегічно важливі для австрійської армії містечка Товмач і Отинія Товмацького повіту не були зайняті російськими військами. Інша фронтова лінія простягалась на південь від Станиславова на Саджавку, Ланчин до Делятина і Татарова, де проходили серйозні військові сутички [25].
Проте на початку серпня 1916 р. Товмач опинився на лінії серйозних військових сутичок між австрійцями і росіянами. Завзяті битви проходили біля с. Живачів і Озеряни Товмацького повіту, а ще один населений пункт – Хотимир – фактично був поділений на
половину двома ворожими дивізіями. Інша стратегічна лінія на Покутті проходила вздовж залізничної колії у с. Черемхів на шляху зі Станиславова до Коломиї. Третій фронт на території краю проходив від с. Живачів до р. Дністер через с. Долина Товмацького повіту до гирла р. Коропець. Особливо жорстокі бої проходили в районі с. Озеряни Товмацького повіту, де черкеські козаки в лавах російської армії «з шаблею і списом в руках, з кинжалом в зубах» спробували здобути населений пункт. Внаслідок такої несподіваної атаки загинуло 12 і поранено 20 цивільних осіб, у сусідньому с. Ісаків загинуло більше як 100 цивільних осіб [24].
У другій декаді серпня 1916 р. здійснювався наступ російських військ на фронті по периметру 25 км у напрямі Тисмениці. Головним стратегічним завданням було здобуття Товмача і його околиць та території краю у бік залізничного шляху Станиславів – Коломия. У ході здобуття частини території Покуття російські війська використали отруйні гази невідомого походження. У полон потрапило 2 тис. австрійських військ. Здобуто населені пункти Товмацького повіту Нижнів, Братишів, Палагичі, Надорожна, Чорнолізці, Кривотули і Отинія. У ході відступу австрійські війська спеціально знищували мости і різноманітні склади з боєприпасами і амуніцією, щоб не потрапили в руки ворога [34]. 8 серпня 1916 р. російські війська здобули Тисменицю. У ході цієї битви російська армія Лєишцького взяла в полон 88 офіцерів і 7 400 австрійських солдат. Частина російських військ просунулись дальше на захід в напрямі Станиславова [35].
Таким чином, протягом червня – початку серпня 1916 р. Товмаччина (Тлумаччина), як і Покуття, знову опинилось в руках росіян. На початок вересня 1916 р. Південно-Західний фронт вийшов на лінію: р. Стоход — Киселин – Золочів — Бережани – Галич – Станиславів -Ворохта [59: 144]. У результаті Брусиловського прориву (4 червня – 20 вересня 1916 р.) на окупованих російськими арміями територіях було утворене «Генерал-губернаторство областей Австро-Угорщини, захоплених по праву війни» з центром спочатку в Тернополі, а згодом у Чернівцях. У адміністративному аспекті воно поділялося на дві губернії: Тернопільську та Чернівецьку. Тернопільська губернія включала в себе всі окуповані російськими військами галицькі повіти, крім Покуття (якщо не врахувати більшу частину територію Товмацького повіту, яка залишалась у складі Тернопільської губернії) [54: 67; 63: 98].
Окупація Товмаччини 1916 р. хоч була короткотривалою, але носила більш жорстокий характер ніж у другій половині 1914 р. – на початку 1915 р. Захопивши втретє Тисменицю, козаки й солдати знову вдалися до грабунків. За словами очевидця тих подій, члена міського уряду Д. Хіровського, козаки позабирали з приміщення ґміни шафи і столи, «документи порозкидували і завели коней до приміщення. Прихід до міста російських військ цього разу ■ остаточно доконав справи державного значення. Упродовж кількох днів росіяни грабували, вбивали і гвалтували ціле місто. Ночами Тисменицю освічували зарева від пожеж» [66:49].
Навчене гірким досвідом російської окупації 1914—1915 рр., місцеве українське населення не втікало з рідних домівок, віддаючи на поталу власні господарства ворогу. Греко-католицькі священики Товмацького повіту залишились на місці, опікуючись селянами, не даючи можливість росіянам здійснювати мародерство і реквізицію майна. Самі ж селяни, переважно жінки, ховали майно у безпечніше місце, далеко від ворога: «Се повинно бути приміром і для инших селян і селянок в часі’ наїзду і вони рівнож не повинні кидати свого села, остати на місци і витерпіти все, що може нанести тяжка воєнна хвиля»
ш
Брусиловський прорив через великі втрати остаточно підірвав боєздатність як австро-угорської, так і російської армій. На фронтах знову почалася позиційна війна, яка тривала до весни 1917 р. Попри намагання австро-угорської армії звільнити територію Східної Галичини і Північної Буковини, довгий час залізнична мережа на території Покуття і Північної Буковини знаходилась в руках росіян [8: 15]. У роки Першої світової війни Товмаччина остаточно звільнена від російських військ восени 1917 р.
У 1917—1918 рр. австрійська влада вкотре розпочала відбудову краю. Староства зорганізували у повітових центрах т.зв «рятункові комітети», які мали б зайнятись соціальною опікою населення: надавати їжу» одяг, грошові дотації. На території Покуття такий комітет діяв і в Товмачі [18; 36]. Відновили свою роботу рільничі комісії. Австрійський уряд пообіцяв надати допомогу жителям Товмаччини у підготовці проведення весняних сільськогосподарських робіт, надаючи відповідні грошові позички [32].
Однак не завжди соціальні кошти йшли за призначенням, особливо у тих населених пунктах Покуттях, де урядували громадяни польської і єврейської національностей. Невідомий автор допису до львівського часопису «Свобода» від 9 лютого 1918 р. резюмує: «Безсильні й безрадш селяни тільки зрошують пороги ц. к. староства своїми сльозами і -мовчать,..» [9].
У 1917-1918 рр. воюючі сторони опинилися на грані виснаження, що призвело до падіння двох імперій: Російсько! у 1917 р. і Австро-Угорської у 1918 р Водночас Перша світова війна засвідчила марність сподівань імперських кіл встановити тотальний контроль на західноукраїнських землях, у тому числі і на території Товмаччини. З іншої сторони, політизація українського суспільно-політичного руху наприкінці XIX – на початку XX ст., поширення ідей національної державності й соборності у Галичині створили необхідні передумови до збройної боротьби за Українську державу у І918 р.
Таким чином, Товмаччина в роки Першої світової війни перебувала в дуже важкому суспільно-політичному, соціально-економічному та етнокультурному становищі, стала ареною безперервних воєнних дій, за роки війни фронт чотири рази проходив її територію Переддень і початок війни показав нагнітання масової політичної істерії зі сторони австро-угорської влади, яка упереджено ставилася до населення краю, звинувачуючи його в русофільстві. Російська окупація Товмаччини 1914-1915 рр. супроводжувалася реквізицією народногосподарського реманенту і майна, переслідуванням жителів єврейської національності, жорстокістю російських козачих частин Окупація краю у ході Брусиловського прориву 1916 р. хоч була короткотривалою, але носила більш жорстокий характер. Проте навчене гірким досвідом окупації 1914-1915 рр., місцеве українське населення не втікало з рідних домівок, намагаючись захистити майно від злодіянь російських військових частин. З поверненням австрійської влади більшість осіб, запідозрених у співпраці з росіянами, заарештовували й депортували в концентраційні табори. Хоч була і низка позитивних кроків: запрацювали українські національно-культурні інституції, пожвавилось народногосподарське життя, здійснювалась відбудова краю. Активно включились у роботу місцеві осередки «Сільського Господаря», mmi рільничі товариства, комітети допомоги інвалідам війни. Однак не завжди соціальні кошти йшли за призначенням, особливо у тих населених пунктах Товмаччини, де урядували громадяни польської і єврейської національності, що спричинило хвилю незадоволення місцевого українського населення напередодні падіння Австро-Угорської Імперії.

  1. Інстшут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (далі – ІЛ НАН України), відділ рукописних фондів і текстології, ф. 12 Марко Черемшина, спр. 72 Щоденник, що починається з 18 грудня [1914], 12 арк.
  2. Львівська національна наукова бібліотека імені Василя Стефаника НАН України (далі – ЛННБ НАН України), відділ рукописів. – Плеш. 40 Данилович Іванна і Євгенія, донька Северина Даниловича. Біографічні спогади про Северина Даниловича (1861-1942) та інших членів родини. 1980 р., 52 арк.
  3. Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі -1ЩІАК України), ф. 365, од 2, спр 27 Телеграммы начальнику штаба корпуса жандармов о ходе военных действий в Галиции. Копии 31 декабря 1914 г. – 31 августа 1915 г., 398 арк.
  4. ЦЩАК України, ф. 365, on. 1, спр. 235 Жандармский пункт Временного жандармского управления в гор. Коломиє, Коломыйского уезда. Сведения об экономическом положении, об административных учреждениях и политических организациях Коломыйского уезда; донесения начальнику жандармского управления военного генерал-губернаторства Галиции … 7 декабря 1914 г. -28 февраля 1915 г, 15 арк.
  5. ЦЦГАК України, ф. 365, од, I, спр. 256 Донесения начальнику жандармского управления военного генерал-губернаторства Галиции о приеме унтер-офицером Станиславского пункта и отъезде в командировки, о… 2 декабря 1914 г. – 10апреля 1915 г., 105 арк.
    4
    ЦДІАК України, ф. 365, on. 1, спр. 186 Переписка с начальником жандармского управления воєнного генерал-губернаторства Галиции и жандармскими унтер-офицерами о наблюдении за местным населением … 26 апреля 1915 г. -18 мая 1915 г, 19 арк.
    Центральний державний історичний архів України, м. Львів (далі – ЦЩАЛ України), ф. 6964 Колекція документів до історії перебування російських військ на території Галичини в період Першої світової війни. 1914-1919 рр., on. 1, спр. 22 Списки повітів та їх начальників Львівської, Тернопільської та Чернівецької губерній. 1915 р., 11 арк.
    ЦЩАЛ України, ф. 748 сч. Пересування підрозділів Галицького округу, м. Чернівці у 1916-1917 рр., оп.
    1, спр. 7 Заведывающий передвижением русских войск Галицийского района Перечень ж/д линий по участкам и комендантскими управлениям и переписка о распределении комендантов по участкам. 22 декабря 1916 г. -14 марта 1917 г., 15 арк.
    Безсильні благають помочи!! (Дописъ з Коломийщини ) II Свобода – Львів, 1918. – 9 лютого. – Ч. 6. – С.
    4.
    Великий московський наступ // Громадський Голос. Українська радикальна часопись. — 1916. – 20 червня. -Ч. 12. – С. 1-2.
    Весняні роботи і стан засївів. Обертинщина // Діло. -1916. – 26 мая. – 4 131 (9030). – С. 3.
    Війна (3 воєнних звітів до дня 23 лютого с.р.). В Галичині // Свобода. – Відень, 1915. – 23 лютого. -4 3. -С. 6.
    Війсковий орган про російську офензиву. Останнє число «Війскового Листка» (з 17 с. м.) ось як розглядає положене на російськім фронті за час до 14 червня с. р. // Діло. – 1916. – 21 червня. – Ч. 152 (9051).-С. 2.
    Вісти з краю. Товмаччина // Свобода – Відень, 1915.-17 серпня. -4 26-27. – С. 6.
    Вісти з Товмача // Свобода – Відень, 1916. -15 липня. – Ч. 29. – С. 5.
    Война. Отъ штаба Верховнаго главнокомандующего. Оффиціально, 2 іюня // Львовский вШстникъ. -1915. – 6 іюня. – № 96. – С. 2.
    Воєнні вісти. На захід від Коломиї… // Громадський Голос. Українська радикальна часопись. – 1916. -10 липня. -4 14. -С. 6.
    До мешканців Поділя і Покутя! // Свобода. – Львів, 1917. – 4 серпня. -4 31. -С. 1-2.
    Дописи з краю. В. Л. Братшшв (пов. Товмач). (Девять місяців в московськім ярмі) / В.Л. // Свобода. — Відень, 1915.118 грудня. -Ч 40. – С. 2-3.
    Дописи з краю. Городенка. Комітет для рільничих справ // Свобода. – Відень, 1915. – 20 падолиста. – Ч 36.-C.3.
    Звіти австро-угорського генерального штабу. Війна з Росією // Свобода. – Відень, 1916. – 8 липня. – Ч. 28.-С. 2.
    На Покутю і Буковині // Свобода. – Відень, 1915. — 21 мая. – Ч 15. – С. 6.
    Новинки. Відбудова сїл у непокликаних руках // Діло. -1916. – 6 червня. – Ч 140 (9039). – С. 3.
    Новинки. Товмач під боєвою лінією // Дшо. -1916. -1 серпня. – Ч 187 (9086). – С. 3.
    Новинки. Що діє ся на Покупо // Діло. -1916. – 27 липня. – Ч 183 (9082). – С. 3.
    Обзоръ военныхъ действій «Армейскаго Вестника» оть 3 мая // Львовский вШстникъ. -1915. -5 мая. – № 65.-С 3.
    Обзоръ военныхъ действій. По сведеніямъ Штаба Главнокомандующаго Арміями Юго-Западного. фронта. Къ 12-му февраля // Львовское военное слово. -1915. – 12 февраля. – № 124. – С. 1-2.
    Обзоръ военныхъ действій. По сведеніямъ Штаба Главнокомандующаго Арміями Юго-Западного фронта. Ко 2-му мая // Львовское военное слово. — 1915. – 5 мая. – № 168. – С. 1.
    Опорожненє Коломиї і наш похід на Волині U Діло. -1916.-2 липня. – Ч 162 (9061). – С. 2.
    Организация въ Галиціи курсовъ общерусскаго языка // Львовское военное слово. -1914.-14 ноября. -№39.-С. 2.
    Пляни змосковщеня східної Галичини // Свобода. – Відень, 1915.-2 марта. – Ч. 4. – С. 1-2.
    Позички на весняні засїви // Свобода. – Львів, 1918. – 30 марта. -4 13.- С. 5.
    Російська офензива // Діло. -1916. – 28 червня. – Ч. 158 (9057). – С. 2.
    Російські звідомленя. З 8 серпня по полудни. З 8 серпня вечером // Діло. – 1916. – 12 серпня. – Ч. 197
    (9096) . -С. І
    Російські звідомленя. З 9 серпня пополудни. З 9 серпня вечером // Діло. – 1916. – 13 серпня. — Ч. 198
    (9097) . -С. І
    Рятунок для селян відбитих повітів // Свобода. – Львів, 1918. – 12 січня. -Ч. 2. – С. 6.
    Адамович С. Станислава у часи лихоліть Великої війни (1914-1918 рр.) / С. Адамович. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2013. – 80 с. – Серія «Моє місто» № 38.
    Андрухів І. Тисмениця / Ігор Андрухів, Степан Гаврилюк. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2002. – 486 с. Баран І. Політична діяльність російської окупаційної адміністрації в Галичині (1914-1915 рр.) /1. Баран // Вісник Прикарпатського університету. Історія. – Івано-Франківськ, 2010. -Вип. 17. -С. 154-161. Великочий В. Авсгро-Угорська політика в Галичині періоду Першої світової війни: штрихи до аналізу української історіографії / Володимир Великочий // Проблеми історії України XIX — початку XX ст. / НАН України. Інститут історії України. – К.: Ін-т історії України, 2010. – Вип. XVÜ. – С. 373-390.

36
41. Великочий В. Українська історіографія суспільно-полггкчиих лрооесів у Галичині 1914-1919 рр : монографія / Володимир Великочий. — Івано-Франківськ : Вилавикчо-дизайнерський яіддід цгг Прикарпатського національного ун-ту імені Василя Стефаяика, 2009. -812 с.

  1. Волковинський В. М Бойові дЙ на українських землях в роки Першої світової війни / В М Волковинський II Проблеми історії України XIX – початку XX ст . – К : Ін^г історії України НАН України, 2002. – Вип. 4.-С. 52-70.
  2. Головченко В. Українське питання в роки Першої світової війки : монографія / В. Годовчеико, В Солдатенко. – К.: Парламентське вид-во, 2009. – 448 с
  3. Г орбовий М. За кращу долю У країни (Спогад з-перед 20-ох літ) / М Г орбовий // Календар «Просвіти» на рік 1935. – Львів: Накладом товариства «Просвіта» у Львові, 1935. – С 12-16
  4. Дорошенко Д Історія України. 1917-1923 рр.: в 2 т. – Т. 1 : Доба Центральної Ради / Д. І Дорошенко , упоряд., авт. переди, та коменг. К. Ю. Галушко. – К : Темпора, 2002. – 320 с
  5. Загребельна Н. Велика війна: Українство і благодійність (1914-1917 рр.) / Ніна Загребельна, Ігор Коляда ; ред. О. П. Реєнт; Ін-т історії України, НПУ ім. М. П. Драгоманова. – Київ: [б. в.]„ 2006. – 193 с
  6. Заполовський В. Вплив Горлицької операції на активізацію бойових дій на фронтах Східної Гадичини та Буковини / В. Заполовський /У Перша світова війна та історичні долі народів Центральної та Східної Європи : матеріали міжнар. наук, конф., присвяченої 80-річчю Буковинського народного віча (Чернівці, 22-24 верес. 1998 р.). – Чернівці: Рута, 2000. -С. 31-39.
  7. Клапчук В. Руйнівний вплив Першої світової війни на соціально-економічний стан Центрального Передкарпаття / В. Клапчук // Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність / НАН України, Ін-т українознавства ім. L Крил’яхевича. – Львів, 2009. – Вип. 18. – С 131-139.
  8. Клапчук В. М Перша світова війна на Делягинщині / В. М Клапчук, М. М Клапчук // Делдггиншнна: історико-географічне дослідження / В. М. Клапчук, М М Клапчук. -Делятин, 2007. – С. 133-137.
  9. Королько А. Покуття у роки Першої світової війни / Андрій Королько // Галичина. Всеукраїнський науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. -2012. – Ч. 20-21. – С. 151-165.
  10. Королько А. Російська окупація Покута в період Першої світової війни (1914-1917 рр.) / Андрій Королько // Питання історії України : зб. наук, праць кафедри історії України Чернівецького національного ун-ту імені Юрія Федьковича. – Чернівці, 2012. – Т. 15. – С. 24-33.
  11. Косгючок П. Гуцульщина в роки російської окупації в період Першої світової війни / Петро Коспочок І! Галичина. Всеукраїнський науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис – 2006-2007. – Вип. 12-13. -G 197-205.
  12. Кураєв О. О. «Українська проблема» у політиці Берліна й Відня у Першій світовій війні (1914-1918) / О. О. Кураев. -К., 2006.-312 с.
  13. Кучера 1. Суспільно-політична і культурно-релігійна діяльність російської окупаційно! адміністрації в Східній Галичині в роки Першої світової війни / Ірина Кучера // Лицарі рідного краю: січово-стрілецька традиція в історії, культурі та мистецтві України XX століття : матеріали Всеукр наук.-теорег. конф., присвяченої пам’яті організатора січово-стрілецького руху в Галичині, генерального отамана Українського січового союзу, голови Української Боєвої Управи Кирила Трильовського, 17 травня 2007 р. / за ред. І. Монолатія. – Коломия: Вік, 2007. – С. 62-69.
  14. Лазаревич М. Легіон Українських січових стрільців: формування, ідея, боротьба / Микола Лазаревич. -Тернопіль: Джура, 2005. – 592 с.
  15. Мазур О. Я. Східна Галичини у роки Першої світової війни (1914-1918): автореф. дис на здобута наук, ступеня канд. іст. наук: спец. 20.02.22 / О. Я Мазур. – Львів, 1997. – 22 а
  16. Перша світова війна і слов’янські народи : матеріали Міжнар. наук, конф., 14-15 травня 1998. – К., 1998. -251с.
  17. Перша світова війна та історичні долі народів Центральної та Східної Європи: матеріали Міжнар. наук, конф., присвяченої 80-річчю Буковинського народного віча (Чернівці, 22-24 верес. 1998 р.). – Чернівці : Рута, 2000. – 326 с.
  18. Покуття. Історико-етнографічний нарис. – Львів: Манускрипт-Львів, 2012. – 456 с.
  19. Попик С. Українці в Австрії 1914-1918. Австрійська політика в українському питанні періоду Великої війни / С. Попик. -К., 1999. – 236 с.
  20. Реєнт О. П Перша світова війна і Україна / О. ІІ Реєнт, О. В. Сердюк. – К. . Генеза, 2004. – 480 с.
  21. Реєнт О. П. Україна в період Першої світової війни: історіографічний аналіз / О. П. Реєнт, Б. М. Янишин // Український історичний журнал. – 2004. – № 4. – С. 3-38.
  22. Савченко В. Н. Восточная Галиция в 1916-1920 годах (этнополитическая ситуация в крае) / В. Н. Савченко // Отечественная история. – 2004. – № 2. – С. 96-113.
  23. Черемшина М. Щоденник / Марко Черемшина И Твори: в 3 т. / М. Черемшина; за ред. Я. Пеленського. -Львів : Ізмарагд, 1937. – Т. 3. – С. 125-142.
  24. Шапошнікова Н. Продовольче становище в Україні в роки Першої світової війни (липень 1914 – лютий 1917 рр.) /Н. Шапошяікова, -К.; Ін-т історії’ України НАН України. -174 с.
  25. Chirowski D. Dzieje miasta Tyśmienicy / D. Chirowski. – Lwów, 1938.
    37
    The run of military operations on the one of the strips of the Eastern front – Tovmachyna as a part of the Western Ukrainian land territory is studied in the article. The preconditions of the war are shown by the author; the characteristic features of the military mobilization of the Austrian and Hungarian army on the territory ofPokuttya on the eve and at the beginning of the war are defined; the peculiarities of the Russian regime formation on the land are revealed; not simple relations between the occupying authority and the local population are traced; the state of the land rehabilitation after the exile of the Russian army is highlighted.
    Key words: the First World War, Tovmachyna, Pokuttya, occupation, occupying administration, repressions, agricultural restoration.
    УДК 930.1:94(477.83/.86) 1918
    Володимир ВЕЛИКОЧИЙ (Івано-Франківськ)
    ЛИСТОПАДОВА (1918 РОКУ) НАЦІОНАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ
    ІТОВМАЧЧИНА
    У статті на джерельних матеріалах висвітлюється процес наростання національно-визвольного руху, причини, передумови, хід Листопадової (1918 року) національно-демократичної революції на Тлумаччині. Продемонстровано закономірність реалізації українськими політичними чинниками одвічного прагнення народу до незалежності та І соборності.
    J Ключові слова: національно-демократична революція, національно-визвольний рух, народ, незалежність, соборність.
    Велика війна 1914-1918 рр. значною мірою каталізувала процеси національно-державного відродження колонізованих імперіями народів Центрально-Східної і Південної Європи. До них належить і український народ. Розділений державними кордонами, він змагав до визволення з-під іноземного гніту і, водночас, до об’єднання. Поняття соборності набувало не лише теоретичного, а й цілком реального значення та змісту. Особливо це проявлялося на останньому етапі Першої світової війни, у 1917-1918 рр. Саме в цей час найбільш помітними і глибоким як за змістом, так і за наслідками стають процеси національно-визвольного революційного характеру, що дає підстави окремим дослідникам, як, наприклад, Ярослав Грицак, вважати період воєнно-революційної доби 1914-1918 рр. Великою Східноєвропейською революцією.
    Саме 1918 р. стає часом найбільш активної й результативної боротьби українців за свої національно-державні права. Упродовж 1918 р. на західноукраїнських землях набув широкого розмаху масовий національно-політичний рух у поєднанні з соціально-економічними виступами у формі громадських зборів чи віч.
    Причиною наростання масового вічового руху в цей час було і підписання 9 лютого 1918 р. у м. Бересті мирного договору між Українською Народною Республікою (УНР) та країнами Четвертного союзу. Вітаючи підписання цього договору, західноукраїнська громадськість відзначала той факт, що «саме наша молода держава перша простягла руку до згоди, перша здержала криваву війну» [14].
    На підтримку дій УНР в Східній Галичині 3 березня 1918 р. пройшли масові віча як ; «свята миру і державності». Аналіз матеріалів тогочасної преси [3; 15] показує, що це була і широкомасштабна і масова акція. За нашими підрахунками, вона пройшла в 31 населеному І пункті краю, а ії учасниками були більше півмільйона, а точніше – 515 тисяч осіб. Активну громадянську позицію у цей час зайняло і українське греко-католицьке духовенство, І
    провівши майже в кожному селі Східної Галичини святкові богослужіння, присвячені вище зазначеній ^ події. Ці факти та иифри красномовно свідчать про справжній всенародний характер підтримки дій Української Центральної Ради західноукраїнською громадськістю та урочисте відзначення нею акту підписання Берестейського миру.
    Ще одна хвиля масових народних виступів прокотилася краем восени 1918 р. Документи і матеріали, що підтверджують і розкривають як сам факт, так і хід цього історичного процесу, Є у фондах Центрального державного історичного архіву України у м. Львові (далі — ЦЩАЛ України) [17], а також знайшли своє висвітлення у тогочасній галицькій періодичній пресі [2; 19-21].
    На сторінках газети «Діло», починаючи з 20 вересня 1918 р , подавалися інформації з означеної проблеми під рубрикою «В обороні української землі» У кожній із статей зазначено, що організаторами віч чи народних зборів були або українські повітові політичні організації [9], або керівні органи національних політичних партій, як, наприклад. Народний Комітет Національно-демократичної партії [6J. Крім того, в кожній з інформації! вказано і на кількість учасників віч та рішення, які на них приймались.
    Провідною, домінуючою і найбільш характерною в рішеннях віч була ідея створення окремого автономного коронного українського краю в складі Австро-Угорщини з обов’язковим включенням до нього всіх етнічних українських земель монархії: «Домагаємось поділу Галичини і сполуки всіх українських областей нашої держави в один український коронний край з власним сеймом, намісником і з окремою українською адміністрацією» [6]. Під такими ж гаслами в цей час відбуваються віча і на Товмаччині
    Так, за донесенням староства Намісництву в Галичині від 22 вересня 1918 року повідомляється, що цього дня за ініціативою і під опікою доктора Івана Макуха на торговій площі в Товмачі відбулося масове 5-тасячне віче, в якому взяли участь первзжно місцеві городяни й жителі сусідніх сіл. «Зібрання, – повідомляє староста, – ухвалило резолюцію у справі утворення з Східної Галичини окремого коронного краю і ту резолюція телеграфно надіслано до Президента Ради Міністрів і до урядової канцелярії» [18].
    Жителі Покуття також активно підтримали своїх земляків у Городенці, Коломиї, Станиславові. Домагання створення окремого коронного українського краю в складі Австро-Угорщини підтверджує факт організації вічевого руху українськими галицькими політиками, для більшості яких визначальною була саме ця ідея. Провідною вона була і для українських політиків Північної Буковини, які на своїй мпкпартійшй нараді 15 жовтня 1918 р. у Чернівцях чітко заявили про те, що, виходячи з права «на самоозначення також для українського народа», бажають «разом з прочими Українцями Австро-Угорщини … самостійно рішати про свою долю» [4].
    Проте необхідно зазначити, що народні збори в Щирці та віча в Копичинцях 22 вересня, у Борщеві 23 вересня, у Печеніжині 28 вересня та в Сколе 7 жовтня прийняли постанови, в яких знову ж чітко звучала ідея возз’єднання всіх українських земель. Типовим в цьому плані є рішення народних довірочних зборів в Щирці, в якому говорилось: «Шлемо привіт українській державі, бажаючи їй повної самостійносте і сполуки усіх українських земель» [5].
    Восени 1918 р. питання розпаду Австро-Угорської держави стало лише питанням часу. Національно-визвольна боротьба, яка у вересні-жовтш охопила всю імперію, неминуче вела до її краху і утворення на землях Австро-Угорщини самостійних національних держав. Масові народні виступи, спрямовані проти існуючого режиму, в поєднанні з активною суспільно-політичною та наростаючою військово-організаційною підготовкою до збройного виступу охопили і західноукраїнські землі, а в їх складі – і Товмаччину.
    Наприкінці жовтня 1918 р. активізував свою діяльність Центральний Військовий Комітет (ЦВК) на чолі з уродженцем села Медухи сьогоднішнього Галицького району сотником Українських січових стрільців Дмитром Вітовськнм. Саме з цього моменту і розпочалася безпосередня підготовка до встановлення української влади в Східній Галичині збройним шляхом: ухвалено план оволодіння основними об’єктами Львова; уточнено
    шшшшішшшш

іїтштш
кількісний склад українських збройних формувань, які мали його здійснювати; визначено завдання окремим військовіш підрозділам.
Це був рішучий крок з боку ЦВК і його керівника-команданта, адже до цього, як стверджує О. Кузьма, «ніхто з членів цього гуртка не рахувався з ранішнм явним виступом як у грудні» [11:41]. Він означав, що підготовка і проведення збройного повстання у Львові і в краї набуває незворотнього характеру. Приводом до рішучих дій ЦВК стало рішення створеної 28 жовтня в Кракові Польської Ліквідаційної Комісії перенести свої керівні органи 1 листопада до Львова з метою встановлення польської влади у Східній Галичині [1: 99].
Таке рішення Польської Ліквідаційної Комісії, безперечно, загострило суспільно-політичну ситуацію в краї і вимагало адекватної, нагальної і рішучої відповіді з боку західноукраїнських політичних діячів. Саме таку позицію і зайняв ЦВК. На ранковому засіданні 31 жовтня 1918 р. його членами було розроблено накази до Окружних Команд, раніше створених ним у містах, де знаходились українські військові частини австрійської армії, до повітових громадських організаторів краю та надіслано на місця при допомозі посильних, якими були переважно студенти-українці Львівського університету.
У всіх наказах зазначалась точна дата збройного виступу. Окружні Команди Чернівців, Тернополя і Станиславова отримали завдання залишити окремі частини військових відділів на місцях для встановлення влади, а основні сили негайно направити до Львова. Накази для повітів, де не було українських військових формувань, вимагали встановити в ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. українську владу в повіті, організувати якомога більше селянських загонів і при потребі направити їх на допомогу сусіднім повітам. До тих повітів, з якими ЦВК не встиг налагодити зв’язок і не призначив командантів, накази надсилались відомим громадським і політичним діячам.
Незважаючи на запізнення з організаційною та технічною підготовкою повстання, ЦВК зумів підготувати збройний виступ. У ніч на 1 листопада 1918 р. у Львові була встановлена українська влада Над міською ратушею був піднятий синьо-жовтий прапор, «встановлений 17-літнім вістуном Степаном Паньківським» [12:36].
Повстанням у Львові розпочалась національно-демократична революція в Галичині. Як свідчать документи і матеріали, процес встановлення українцями влади в краї проходив мирним шляхом, лише подекуди мали місце збройні сутички у містах Перемишль, Борислав, Старий Самбір, Дрогобич та ін., тобто в районах, де переважно домінувало польське населення. Документальним підтвердженням розвитку і переможної ходи національно-демократичної революції на західноукраїнських землях є інформаційні повідомлення з міст і повітів краю до УНРади у Львові
Швидкому і ефективному встановленню національної влади на Товмаччині місцеве . українське населення завдячувало депутатові парламенту, докторові Іванові Макуху. Газета «Діло» в числі від 17 листопада 1918 р. писала: «В місті Товмачі й повіті зарядив прийняття власти в українські руки енергійно й без найменшого спротиву посол д-р І. Макух, котрого Повітова Українська Національна Рада запросила на комісара… В цілім повіті йде якнайкращий лад і мілітарна організація» [8; 10:322].
Попри наведене нами повідомлення, на сьогоднішній день істориками не виявлено більш широкого кола джерел, які дозволили б всебічно і глибоко висвітлити процес встановлення українцями влади на Товмаччині в листопаді 1918 р. Чи не єдиним джерелом і досі служать спогади самого Івана Макуха, які початково побачили світ 1958 р. в Детройті, а згодом – 2001 р. в Україні, у видавництві “Основні цінності”. Очевидець і безпосередній учасник подій L Макух зазначає, що в його розпорядженні, як організатора краю, на час Листопадового зриву було лише кілька військових, які перебували тут чи не напівлегально, з метою допомоги у сільськогосподарських роботах. На звернення до них про допомогу, останні просто злякалися і втекли до містечка Городенки. Тому політикові довелося самостійно збирати селян з довколишніх сіл [13:190].
Окрім того, доктор І Макух виявився причетним і до встановлення збройним шляхом української влади в Станиславові. Виїжджаючи ЗІ жовтня зі Львова до Тлумача, він дорогою передав українським військовим у місті наказ до збройного виступу [ІЗ: 195].
Формування органів державної влади, національної державності загалом відбувалося головно в період з 1 до 13 листопада 1918 р. і стало частиною змісту Листопадової національно-демократичної революції. На Товмаччині цей процес відбувався послідовно і системно, як і в більшості повітів Східної Галичини, якими керували досвідчені політики Михайло Король, Андрій Чайківський, Клим Куль чиї іький та багато інших. Однак, за словами того ж Івана Макуха, «в деяких повітах були д і рвалися до влади, на початку з браку відповідних людей на місці, невідповідні особи, що провадили адміністрацію хаотично та викликали нелад. А були й такі, що надуживали своєї влади для особистої хористи. Це викликало серед населення огірчення й нарікання» [13: 195].
Закономірним результатом розвитку національно-визвольного руху в Східній Галичині, активної державотворчої діяльності УНРади, справжнім торжеством історичної справедливості стало прийняття нею 13 листопада 1918 р. «Тимчасового основного закону про державну самостійність українських земель бувшої австро-угорської монархи”‚ [7], яким на західноукраїнських землях було проголошено незалежну самостійну державу — Західноукраїнську Народну Республіку.
Листопадова (1918 р.) національно-демокритична революція на західноукраїнських землях, яка розпочалась Листопадовим зривом, заклала основи відновлення і розвитку державності в краї, сприяла зростанню масової національної самосвідомості серед західноукраїнського населення, стала виявом одвічного прагнення всього українського народу бути господарем на своїй власній землі. Реальними кроками державотворчого характеру стало узаконення Української Національної Ради як парламенту, обрання першого уряду — Тимчасового Державного Секретаріату, формування повітових національних рад, призначення повітових комісарів як представників місцевої влади і самоврядних структур. Одним з Державних Секретарів – міністрів — було призначено і покутянина з Товмаччини — доктора Івана Макуха.
Сама Тлумаччина стала серйозною опорою для ЗУНР у процесі її розбудови і утвердження.. Свою стабільністю, покладистістю, впевненістю у завтрашньому дні вона вселяла надію у правильності обраного шляху, надію на утвердження майбутнього. Разом з Покуттям, зі Східною Галичиною загалом, їй довелося пережити як моменти тріумфу, так і національної драми в ході Української революції 1917-1923 рр. А події Листопадової національно-демократичної революції 1918 р. ввійшли в історію Товмаччини визначною і вагомою сторінкою, прикладом національного героїзму і самопожертви

  1. Великочий В. Джерела до вивчення державного будівництва в ЗУНР: монографія / Володимир Великочий; Прикарпатський нац. ун-тет їм. Василя Стефаниха. – Івано-Франківськ : Плай, 2003.
  2. Діло. — 1918. – Вересень-жовтень.
  3. Діло. -1918. -5, 7-9, 13 березня;
  4. Діло. —1918. —19 жовтня.
  5. Діло. — 1918. — 2 жовтня.
  6. Діло. —1918. —З жовтня.
  7. Діло. -1918. -15 листопада.
  8. Діло. -1918. -17 листопада.
  9. Діло. —1918. -22—23 вересня.
  10. Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Документи і матеріали. – Т. 1. – Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2001.
  11. Кузьма О. Листопадові дні 1918 р. / О. Кузьма. – Львів, 1931.
  12. Литвин М. Р. Історія ЗУНР / М. Р Литвин, К. Є. Науменко. — Львів: Ін-т українознавства ім. L Крип’якевича НАН України, 1995.
  13. Макух І. На народній службі: Спогади / Іван Макух ; за наук. ред. О. Жер но клеєва, В. Великочого. -К. : Основні цінності, 2001.
  14. Українське слово. – 1918. -12 лютого.
  15. Українське слово. —1918. —8, 10, 12—21,23 березня.
    >6 Український голос. —1918. — Вересеиь-жовтснь.
    .17 Цеіггральнийицержавний історичний.Архів України, м. Львів, ф. 146, оп. 4, спр. 5193, арк. 142, 144, 146, 148, 150, 152, 153, 157, 159, 161,163, 165, 166,168, 170.
  16. ЦДІАЛ України, ф. 146, оп. 4, спр. 5193, арк. 163-164.
  17. Gazeta Lwowska. — 1918. – Wrzesień-paidziemik.
  18. Kuijer Lwowski. — 1918. — Wrzesień-paidziemik.
  19. Rabotnik. -1918. – Wrzesień-paidziemik. . Щ
    On the basis of source materials the article analyzes the process of the elevation of I he national-democratic movement, its reasons, premises, the course of the November (1918) national-democratic revolution on the territory of Tovmachyna. The regularity of the realization of the Ukrainian political foundations the eternal wish of people to independence and collectivism is demonstrated.
    Key words: national-democratic movement, national-democratic revolution, people, independence, collectivism.
    УДК 94(477.83/.86) «1918/1919»
    Андрій КОРОЛЬКО (Інапо-Франківськ)
    СТАНОВЛЕННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ ОРГАНІВ УКРАЇНСЬКОЇ \ ВЛАДИ НА ТОВМАЧЧИНІ ПЕРІОДУ ЗУНР (1918-1919)
    У статті розглянуто форми активізації національного руху на Товмаччині напередодні розпаду Австро- Угорської імперії і початку української революції на західноукраїнських землях. Автором охарактеризовано формування осередків української влади у повіті у ході листопадового зриву 1918 р„ особливості законодавчого забезпечення процесу формування й діяльності місцевих органів влади і управління, правоохоронних органів, розкрито особливості законодавчого забезпечення процесу формування народного шкільництва, висвітлено взаємини українців з іншими етнічними спільнотами у національно-культурній сфері
    Ключові слова: Товмаччина, повіт, Покуття, повітова рада, повітовий комісаріат, жандармерія, повітова шкільна рада, національно-культурні процеси,
    Західно-Українська Народна Республіка була втіленням державницьких устремлінь українців Галичини, Буковини й Закарпаття. Звістка про встановлення української влади у Львові 1 листопада 1918 р. облетіли усі куточки Східної Галичини. іНе були осторонь процесу встановлення української влади Товмач (Тлумач) і Товмаччина (Тлумаччина), де формувався новий місцевий державний і адміністративний апарат, крок за кроком простежувався процес державотворення і становлення української державності.
    Метою статті є комплексне дослідження становлення і функціонування української влади на території Товмаччини у період Західно-Української Народної Республіки. Досягнення мети передбачає вирішення таких завдань: показати форми активізації національного руху у Товмачі і Товмаччині напередодні розпаду Австро-Угорської імперії і початку української революції на західноукраїнських землях; простежити формування осередків української влади у краї у ході листопадового зриву 1918 р.; розкрити особливості законодавчого забезпечення процесу формування1 й діяльності місцевих органів влади і управління, правоохоронних органів, збройних:”‚ сил;
    простежити формування осередків освітнього життя у краї; розкрити особливості законодавчого забезпечення процесу формування народного шкільництва; висвітлити взаємини українців з іншими етнічними спільнотами у національно-культурній сфері.
    Важливим джерелом для вивчення проблеми є иеопубліковані матеріали, ям зберігаються у Центральному державному історичному архіві України у Львові. Нами опрацьовано матеріали фонду 146 «Галицьке намісництво, м. Львів», зокрема матеріали про протести українського населення Товмаччиии проти окупації Східної Галичини поляками напередодні проголошення ЗУНР [1], 3 фонду 667 «Державний секретаріат освіти і віросповідань УНР в м. Станіславі. 1918-1919 рр.», зокрема звіти Товмаиького повіту про стан шкіл і навчання в 1918-1919 р., списки учителів і листування з повітовим опальним комісаріатом [3; 4].
    Велику кількість інформації з досліджуваної проблеми почерпнули з періодичних видань центральних інституцій і повітових органів влади ЗУНР: «Діло» (жовтеяь-листопад 1918 р.), «Република» (лютий-квітень 1919 р.), «Нове життя» (грудень 1918 – квітень 1919 р.), «Народ» (лютий-травень 1919 р.), «Покутський Вістиик» (листопад 1918 – травень 1919 р.), «Січовий Голос» (листопад 1918 – квітень 1919 р.), «Учительський голос» (лютий-квітень 1919 р.), «Новини» (березень-квітень 1919 р.) «Станиславівський Голос» (листопал-грудень 1918 р.) та ін. Проте найбільше інформації про формування української влади в Товмачі і Товмаччині взято з часопису «Товмацькі Вісти» (листопад 1918 — травень 1919 р.). У часи воєнних подій листопада 1918 р., коли на Товмаччині бракувало достовірної інформації, повітовий комісаріат Української Національної Ради м Товмач вирішив видавати «Товмацькі Вісти», які ставили своїм завданням розвивати національну свідомість широких мас покутського громадянства і вести їх з українським народом до спільної мети — вільної, самостійної і нероздільної України. Відстоюючи інтереси рідної Вітчизни, часопис постійно відгукувався на найбільш важливі події українського життя, інформував про становище краю у рубриках «Позаурядова часть», «Справи організаційні», «Штольні справи», «Вічевий рух», «Телеграми і вісти». Загалом, джерелознавча цінність газетної періодики досліджуваної доби полягає в тому, шо тут поміщувались матеріали з питань державного, національного, культурного, освітнього будівництва, практичної діяльності місцевих органів управління, суспільно-політичного та громадського життя.
    Важливим джерелом для дослідження означеної проблеми є мемуари. Серед праць такого характеру слід виокремити свідчення очевидців подій і спогади В. Кдодницького [74], П. Волосенка [73], Р. Ковальського [75], О. Кузьми [76] та інших, які передусім стосувалися встановлення української влади на Товмаччині у листопаді 1918 р. До цих джерел слід підходити обережно, адже у них трапляються неточності, інколи спотворення деяких фактів і явищ.
    У дослідженні частково взяті до уваги документи вищих органів влади управління ЗУНР, зокрема, які стосувалися конституційних основ організації влади на місцях, передусім на Товмаччині [10; 12; 23].
    Незважаючи на те, що історія ЗУНР знайшла відображення у дослідженнях багатьох українських авторів: О. Карпенка [83; 85], В. Великочого [79; 80], О. Красівського [86], М. Кугутяка [87; 88], М. Литвина [89], К. Науменка [90], С. Макарчука [91], І. Монолатія [92; 93], О. Павлишина [94] та інших, – проте осібно не зверталася увага на вивчення проблеми становлення і функціонування органів української влади на Товмаччині у зазначений період. Вперше ретельніше підійшов до вивчення цієї проблеми історик-краєзнавець Михайло Буджак, Ігор Андрухів і Степан Гаврилюк, розкриваючи історію м. Товмача і Тисмениці в період ЗУНР [77; 78:110-123].
    Упродовж 1918 р. Австро-Угорська імперія знаходилась в умовах загальної кризи. Водночас західні українці знаходились під впливом процесів національного державотворення на Наддніпрянщині. У березні 1918 р. в багатьох повітах Східної Галичини, в тому числі і в Товмаччині, пройшли масові віча на честь проголошення самостійності УНР і підписання Берестейського мирного договору [53; 81:96-97].
    Нова хвиля народних віч на підтримку ідеї об’єднання з Наддніпрянською Україною прокотилась-у- вересні -494$ р—Більшість із них закінчувалось ухваленням постанов про рішуче неприйняття можливості прилучення до Польщі і утворення окремого українського коронного краю в складі реформованої Австро-Угорської імперії. 22 вересня 1918 р. пройшло народне 5-тисячне віче у Товмачі, зорганізоване, як вказувалось у донесенні місцевого старости до президії Галицького намісництва у м. Львові, колишнім депутатом Галицького крайового сейму Іваном Макухом. На вічі, окрім І. Макуха, виступали учителька Павлина Гринівна, селяни Василь Кузьма з с. Олешів, Петро Кіт, Ілько Солонина з Нижнева. Була прийнята ухвала про утворення окремого українського коронного краю [1:163-164].
    На початку осені внаслідок несприятливого перебігу Першої світової війни виникла загроза розпаду імперії. Щоб її врятувати, цісар 16 жовтня 1918 р. видав маніфест про федеративний устрій держави, в якій «кожне плем’я на території, яку воно заселяє, творить свій власний державний організм».
    Українські парламентарії для вирішення долі українських земель, що перебували в складі Австро-Угорщини, скликали на 18 жовтня 1918 р. до Львова Установчі збори, які проголосили себе Українською Національною Радою (УНРада) з повноваженнями парламенту. У своєму першому маніфесті УНРада проголосила 19 жовтня 1918 р. Українську державу на українських етнічних землях імперії, закликавши до її творення всі національні меншини краю [52]. Також було вирішено виробити демократичну конституцію та обрати президента УНРади, яким став Є. Петрушевич [34; 54].
    Щоб запобігти перехопленню поляками ініціативи у Східній Галичині, ЗО жовтня Львівська делегація УНРади прийняла спеціальну ухвалу про заборону українським органам виконувати розпорядження та накази Польської Ліквідаційної Комісії. Реальна загроза захоплення влади поляками змусила керівництво львівської делегації УНРади ухвалити остаточне рішення про збройний виступ. Відповідальність лягла на Центральний військовий комітет, перейменований в Українську Генеральну Військову Команду на чолі з Д. Вітовським. Центром організації повстання став Народний дім у Львові, тут знаходився штаб з підготовки збройного виступу. Звідси у другій половині 31 жовтня 1918 р. були відіслані телеграфні повідомлення та посланці до окружних військових комітетів краю, серед яких був і Товмач, з наказом проти ночі 1 листопада збройними виступами взяти під контроль відповідні міста та повіти [76: 57].
    У ніч на 1 листопада 1918 р. українські військові загони, очолювані Д. Вітовським, захопили всі найважливіші стратегічні державні, військові та транспортні об’єкти Львова. У Львові з’явилися два афішовані звернення УНРади: «До населення міста Львова!» та «Український народе!» У першому зверненні сповіщалось про утворення Української Держави, про необхідність виконання усіх розпоряджень та наказів, які видадуть цивільні та військові органи УНРади. Натомість, у відозві «Український народе!» українські провідники зверталися до народу із закликом брати активну участь у будівництві та захисті новоутвореної держави [55].
    Практично без збройної боротьби було встановлено українську владу на Товмаччині. Ще напередодні Листопадового зриву 27 жовтня 1918 р. відбулося велике селянське віче в Товмачі за участю селян повіту і жовнірів. На вічі було вирішено створити військовий загін у кількості 50 осіб під командуванням поручника В. Клодницького, щоб у відповідний момент за його допомогою взяти владу в повіті. Після одержання вістей про повстання 1 листопада згаданий військовий підрозділ за участю місцевих селян захопив владу [74: 859-860; 84: 55]. У часописі «Діло» було подано коротке повідомлення про захоплення українцями влади на Товмаччині: «В місті Товмачі й повіті зарядив перейняття власти в українські руки енергійно й без найменшого спротиву посол д-р І. Макух, котрого Повітова Українська Національна Рада запросила на комісара… В цілім повіті йде як найкращий лад і мілітарна організація» [15; 31].
    Доволі спокійним було захоплення влади українцями у двох містах Товмацького повіту -Тисменищ (нині районний центр Івано-Франківської області) і Отинії (нині селище міського
    44
    типу Коломийського району). Як зазначав П. Вояосенко. у Тисмениш «не було ніяких арештувань, ніяких насильств, панував лад і спокій. Відомо було, що деякі поляки мали приховану зброю, але протизаходів не роблено ніяких. До праці на залізниці приймали і українців, і поляків, різниць не роблено ніяких» (73: Щ У Тисмениш владу від імені УНРади перебрали учитель В. Михайлівський і отець С. Левиць кий з допомогою підстаршим О. Кигітки, М. Конького, М. Чемного та кількох колишніх вояків австрійської армії [74: 860; 77: 202]. У містечку Отинія Товмацького повіту зорганізовано військову команду міста, у якій важливу роль відіграли чотарі І. Скоморівський, І. Самарський, М. Троць і учителька Н Буцманюк. Наведено порядок в організації влади у магістраті, суді і пошті [75:918].
    Загалом, перші тижні функціонування української влади на Товмаччині виявились доволі спокійними, про що свідчить допис невідомого автора Станислававсысого часопису «Нове життя»: «Публичне життя йде зовсім нормальним ходом – так, якби ніякого «перевороту» І падолиста не було. Через те і настрій серед населення гарний. На службах божих поминають (згадують) Українську Народню Републику…» [20]. Керівництво повітом уміло здійснюють І. Макух, три інженери-украінці: повітовий комісар А. Галька, керівник харчового відділу П. Левицький, начальник рільничого і будівельного відділу місцевої адміністрації В. Вишницький; а також В. Кл од ниць кий, Лукашевич і Ординський, які орудують військовими справами повіту. «Парламент» Товмаччини називається «Селянська Рада», яка після реформи мала б становити 45 членів (26 представників від селян, 3 – від товариства «Сільський Господар», 3 – від когорти багатих землевласниюв-дідичів, 2 – від учительського стану, а також 11 представників інших національностей: 1 німець, 5 поляків і 5 євреїв). Набір до війська ведеться безперешкодно, товмацька сотня сформована у складі 5 чет, яка підлягає керівництву Повітової Військової Команди Державний секретар військових справ Д. Вітовський і військовий ко мандант округа Т. Рожанковський, які перебували у Товмачі в листопаді 1918 р., залишитись задоволені організацією військової служби у повіті. На Товмаччині введений стан військової облоги [20].
    У законодавчому органі Західно-Українсько! Народної Республіки – Українській Національній Раді — Товмаччину репрезентував Августин Домбровський. Серед парламентських послів і представників українських політичних партій, уродженців або тих, шо довгий час жили на Товмаччині, у складі УНРади був також представлений Іван Макух [96:21-24].
    У партійній сфері жителі Товмаччини підтримувало радикалів, які виступали за негайне проведення аграрної реформи. 16 березня 1919 р. у Нижневі Товмацького повіту відбулися окружні політичні збори української радикальної парт, де виступали відомі громадсько-політичні діячі краю А. Домбровський, С. Солонина, Д. Глинянський. Матпшин. Делегатами на з’їзд УРП у Станиславов! обрано Д Глинянського, С. Солонину й Я. Палюджшпина, до повітової управи партії включено Мазурека, 1 Солонину й Д. Глинянського [43]. Подібні політичні збори радикальної партії відбулися і в інших містах і містечках Товмаччини: 17 березня – у Тисмениш, 18 – в Отшш, 19-у Товмачі [43: 3]. З’їзд 42 делегатів УРП Товмацького повіту відбувся 14 травня 1919 р. у м. Товмач. Ухвалено обрати повітовий виборчий комітет УРП у складі 15 осіб. Головою комітету обрано А Домбровського. А його заступником М. Кота. У роботі партійного зібрання взяли участь члени місцевого осередку політичного товариства «Народна Воля». Прийнято рішення про зміну назви цього товариства: «Народна Воля» української радикальної партії. Обрано делегатів на з’їзд УРП у Станиславові 18 травня 1919 р. у складі шести осіб: Льва Кликайла, Михайла Пону, Гната Луцика, Віцка Юркова, Якова Палюджишина й Івана Семенова [46].
    Становлення ЗУНР проходило за складних зовнішньополітичних умов. З перших днів процес державотворення відбувався в умовах українсько-польської війни У першу чергу необхідно було не допустити в містах і селах анархії, грабунків, національної різні тощо. Порядок мали забезпечити органи охорони суспільного порядку.
    На правовій основі відбувалося творення місцевих органів влади. Зокрема, 16 листопада УНРада прийняла «Тимчасовий закон про адміністрацію Західно-Української Народної Республіки», згідно з яким на території ЗУНР запишалося в силі все попереднє австрійське законодавство, якщо воно не суперечило інтересам, суті і. цілям Української держави Бсі

державні службовці колишньої Австро-Угорської імперії, які бажали чесно служити Українській державі, складали письмове «приречення» (присягу) і залишалися на своїх місцях. Всі адміністративні органи і власті на території ЗУНР підпорядковувалися Державному Секретаріатові. У повіті представником і основним органом державної адміністрації був повітовий комісар, якого призначав і звільняв Державний секретар внутрішніх справ. Йому підпорядковувалися повітовий військовий комендант і комендант жандармерії [23:5-7].
На чолі повіту стояв призначений Національною Радою повітовий комісар, а в судових повітових округах – делегати Комісаріату Української Національної Ради. У Товмацькому повіті вони були призначені в Тнсмениці, Отинії, Нижневі й Хотимирі. Військовими справами в повіті відала Повітова Військова Команда. Повітовим комісаром Товмацького повіту з 1 листопада 1918 р. був І. Макух, якого 3 січня 1919 р. змінив інженер А. Галька. Військовим командантом обрано поручника В. Клодницького. Законодавчим органом у повіті мала стати Повітова Селянська Рада.
У листопаді 1918 р. були прийняті ще два важливі розпорядження: про створення жандармерії і регулярної армії. У розпорядженні про жандармерію наголошувалося, що «бувша австрійська жандармерія» розпускається, а замість неї створюється «українська жандармерія» з використанням її матеріальної бази та спорядження. Підпорядковувалась державна жандармерія Державному Секретаріату військових справ. Організація цієї справи на місцях була покладена на окружних військових командантів і повітових комісарів. Жандармерія ЗУНР поділялась на три області: 1. Львів, 2. Станиславів, 3. Тернопіль. До складу Станиславівської жандармської області входила територія сучасної Івано-Франківської та Чернівецької, частково Львівської областей. Станиславівська жандармська область у свою чергу поділялась на жандармські відділи, Товмацький повіт увійшов до складу жандармського відділу «Городенка» [5:113—114].
Відповідно до розпорядження про створення регулярної української армії вся територія держави теж була поділена на три військові області: А – Львів, Б – Тернопіль, В – Станиславів. Кожна область ділилась на 4 військові округи, які складались з повітів. Товмацький повіт увійшов до складу Станиславівського округу Станиславівської військової області [23:2; 36].
Була оголошена часткова мобілізація до армії чоловіків 1883-1900 рр. народження [10: 2-4; 37]. Повітова Військова Команда м. Товмач подбала про те, щоб місцеві жителі йшли у лави Української Галицької Армії. У спеціальній відозві говорилось: «… ми повинні старатись помагати їй (українській державі -А.К.) у всіх єї потребах, тому жовніри не повинні йти до війска голими і босими, а зовсім приготованими до відходу: мають брати теплу одіж, головно військові мундири, дальше харч на два дні і прочі потрібні річи» [9].
З перших днів українсько-польської війни жителі Товмаччини активно допомагали воїнам УГА. На вічах, скликаних у с. Олеша 19 грудня і с. Чорнолізці 22 грудня 1918 р., ухвалено сформувати комітет для збирання воїнам УГА збіжжя, одягу, дарунків на Новий рік. Член Повітової Селянської Ради Іван Кузьма з с. Олеша закликав: «Збираймо жертви – дарунки на сьвята для наших борців! Даваймо все, що хто може: одяги, біле, онучки, збіже, муку, вуджене і печене м’ясо, солонину, яблока, оріхи, повила і гроші» [13; 26; 27].
За основу організації судової системи була взята попередня, австрійська [23:4-5]. Державне секретарство судівництва на чолі з О. Бурачинським реформувало судову систему. За розпорядженням урядової установи на території ЗУНР створено судові округи (12) і судові повіти (130). Товмацький повіт входив до складу Станиславівського судового округу [2:20-21].
Українське керівництво намагалося знайти оптимальне рішення щодо характеру і розміру оподаткування населення. 28 жовтня 1918 р. член фінансової комісії Сидір Голубович на засідання львівської делегації УНРади запропонував скликати окрему нараду в справі податків. В уставі та інструкції для повітових органів УНРади, укладених 29 жовтня того ж року, зазначено: «Подбати о зібране якнайбільше фондів на потреби У.Н.Ради. – В тій ціли виконати окрему інструкцию в справі збирання податків на основі докладно ведених книг. – Тим часом збирати добровільно датки». До надходження конкретної вказівки зі Львова українське керівництво покутських повітів намагалося діяти на власний розсуд. Орган повітового комісаріату Товмача оголосив про народний податок таке: «УНРада у Львові наложила на разі одноразовий податок на всю людність Української держави по 1 К від людини без огляду на вік і пол. Взиваю громадські
начальства сей час зібрати сей народний податок. В кожній громаді треба робиш спис всіх родин і подати скілько зложила родина податку. Зібраний податок мас начальник громади зложити в податковому уряді в Товмачи, котрий поквітус на списі, яку суму зложено. Богатші родини повинні складати більші датки, а лише найбідніші мусять зложиш по 1 К від голови» [82:205].
Зі встановленням української влади у м. Товмач Українська Національна Рада з самого початку намагалась ефективно вести народногосподарське життя краю. Виконавчий осередок, повітовий комісаріат УНРади у м. Товмач, у перші дні становлення української влади опікувався питанням вільного виїзду до Печеніжина для закупівлі солі-ропи; надіслав урядників до нафтових копалень Східної Галичини для закупівлі нафти [28; 41]. 7 грудня 1918 р. харчовий відділ відкрив у Товмачі «Складницю» – крамничку, де почали торгувати нафтою, сірниками, сіллю, іншими товарами першої необхідності за доступними цінами [78:111].
Українське керівництво краю не стояло осторонь вирішення наболілих і необхідних для вирішення соціальних питань. У відповідних урядових розпорядженнях другої половини листопада 1918 р. за підписом виконувача обов’язків повітового комісара А. Гальки об’єднаних під промовистою назвою «До всіх Урядів громадських і постоїв жандармерії в товмацькім повіті» вказувалось на дотриманні спокою і вирішенні таких завдань: багатші селяни повинні допомагати бідному населенню у постачанні дерева для опалення домівок («се нечуваний сором, щоби в селі оден другому нехотів помогти і жадав за привезене одної фірчини дров 100 або й більше корон…»); голови сільських громад мають подбати про надання допомоги інвалідам Першої світової і українсько-польської війни; на адресу місцевих торгівців лунало застереження про заборону підняття цін на харчі та інші товари першої необхідності [17].
Контроль над вирішенням складних господарських питань доручили Повітовій Селянській Раді (ПСР), яка мала стати законодавчою гілкою влади Товмацького повіту і контролювала діяльність повітового комісаріату УНРади. Склад ПСР мав становити 26 осіб, вибори до нього мали відбутись у трьох судових округах – товмацькому (11 мандатів, з них 8 мали належати представникам української, 2 – польської, 1 – єврейської національності), тисменицькому (8 мандатів, з них 6 – представникам української, 1 – польської, 1 – єврейської національності) і отинійському (7 мандатів, з них 4 – представникам української, 1 – польської, 1 – єврейської, 1 -німецької національності) [7:2]. Вибирали громади свого представника до місцевої управи 10-11 грудня, а ще через 5 днів – радного до ПСР [78:112].
Перше засідання ПСР відбулося після Різдва, у січні 1919 р. Єдина проблема, за вирішення якої вони взялися найперше, – де знайти збіжжя під весняний засів. ПСР доручила харчовому відділові повітової ради провести контроль у всіх двірських коморах, а надлишки забирати по максимальній ціні [78: 112]. За незасіяне поле зерновими і бобовими культурами з власної вини господар платить у державну казну 1 тис. корон за кожен непосаджений морг землі Рільнича комісія з чотирьох чоловік під проводом начальника громади має заопікуватись, щоб жоден клаптик землі не пустував. Повітовий державний комісаріат подбав про закупівлю трьох вагонів ярого збіжжя на обсів поля для найбіднішого населення Товмаччини. Виконавчий орган повіту підготував відозву для селян про важливість весняної посівної кампанії; багатші селяни, які мають багато землі, повинні продати за прийнятною ціною нужденним громадянам [32:3].
На другому засіданні ПСР 28 лютого – 1 березня 1919 р. створений Комітет опіки над воєнними сиротами на чолі з П. Гришвною [56]. У його обов’язки входили: збирати й реєструвати відомості про всіх воєнних сиріт в повіті; створювати для них захоронки (дитячі будинки) й бурси (навчальні заклади); формувати матеріальні фонди для їхньої опіки; старших за віком дітей-сиріт направляти на навчання у ремісничі і загальноосвітні школи та інституції; створювати в окремих населених пунктах повіту місцеві комітети над воєнними сиротами [8].
Жителі Товмача і Товмаччини на початку 1919 р. долучалися до обговорення земельної реформи, яка вважалась соціально спрямованою й мала допомогти збілованим селянам вижити в умовах важких руйнувань, безробіття, голоду і злиднів [24; 25]. У повітовій раді функціонував господарський (земельний) відділ, який займався питаннями обробітку землі в Товмацькому повіті. Наприкінці 1918 р. відділ хотів дізнатись: скільки у кожній сільській громаді є орної землі.

засіяно жита, пшениці, ярини; чи закуплено насіння на весняний обсів; скільки залишилось веобробленоголрунту [16].
Напередодні весняних засівів гостро стояло питання збереження збіжжя у громадах сіл Товмацького повіту. У спеціальному зверненні за підписом повітового комісара А. Гальки і голови харчового відділу повітової ради П. Загадайка вказувалось, що згоду на вивіз збіжжя з одної громади до іншої у повіті дає керівник сільської громади. У відповідному дозволі має бути виразно зазначено: хто, для кого, до якої громади і скільки вивозить збіжжя. Дозвіл на вивіз збіжжя за межі Товмаччини дає повітовий комісаріат УНРади. Про нестачу хліба у повіті на початку 1919 р. свідчить і той факт, що харчовий відділ повітової ради домовився з відповідним відділом повітової ради у м. Надвірна про обмін сіна на збіжжя: за 400 кг сіна 100 кг кукурудзи; за 500 кг сіна 100 кг квасолі; за 600 кг сіна 100 кг жита або пшениці [61]. ПСР та харчовий і земельний відділ повітового комісаріату УНРади м. Товмач вимагали від селян краю не тільки впорядкування насіннєвого фонду для весняних робіт, але й належної підготовки реманенту: «Передовсім постараймося о се, щоби було чим виорати поле. У кого власні коні, най огляне плуг і другі рільничі знаряди. Чи здатні вони до робота. У кого знова нема власного інвентаря, най вже тепер звернеся до заможнійших газдів і умовиться з ними що до виораня і обсїву. Справи тої не треба відкладати…» [39, с. 1]. Для контролю посівної кампанії у березні 1919 р. були сформовані повітову рільничу комісію Товмацького повіту у складі референта рільничих справ Г. Думки, селян С. Солонини (с. Антонівка), L Стринадлюка (с. Олеша), Г. Луцика (м. Товмач), К Головатого (с. Палагичі), Г. Павлюка (с. Гринівці), І. Мандзюка (с. Колінці), М. Цюпяка (с. Королівка), ML Гуменюка (с. Слобідка), В. Юркова (с. Яцівка) [35; 64; 65]. На місцях заходами рільничої комісії створювались селянські спілки. Перші збори селянської спілки відбулися в с. Олеша Товмацького повіту 19 березня 1919 р. [21]. Подібні селянські спілки в березні 1919 р. відкрито у Нижневі, Гринівцях, Колінцях, Королівці [40; 43: 3], у квітні – в Олешеві, Братгапеві, Делевій і Молодилові [19; 44; 45]. 14 травня 1919 р. у Товмачі засновано Повітову Селянську Спілку, до її керівного осередку увійшли Августин Домбровський, Данило Глинянський, Павлина Гринів, Микола Кіт, Степан Мандзюк, Яків Палюджишин й Остап Косач [46].
Розпорядженням повітового державного комісара А. Гальки у березні 1919 р. на місцях формувались т. зв. сільські і містечкові та міські харчові управи. Сільська або містечкова управа складалась з трьох представників товариства «Сільський Господар», двох — споживчої кооперації і відповідного сільського або містечкового начальника громади До складу міської харчової управи входили два представники споживчої кооперації, по одному – від товариства «Сільський Господар», Комітету опіки над бідними, робітничих організацій, а також міський комісар. У компетенцію діяльності харчових управ входило закупівля і розподіл їжі та прохарчування знедоленого населення Товмаччини [47].
У вирішенні аграрних питань не завжди можна було знайти порозуміння між селянами і керівництвом місцевої громади. Про це свідчить лист селян с. Бортники Товмацького повіту про тяжке економічне становище, надісланий до редакції газети «Републиканець»: «Погано живеться в нашому селі малоземельним і безземельним селянам. Весна прийшла, а веснувати нема чим ані на чім. Громадська земельна комісія ухвалила платити дідичови Якубовичеви по 20 к. від морга, та дідич не згодився і зробив відклик до висілих властий. Ми ждемо на рішення, а весна не жде… Давніще було пасовиско в лісі, та тепер Жиди ліс парцелюють і продають богачам по 2200 к. за морг. Біля нас крайна біда. Нема що їсти, нема що і де засіяти і не маємо гроший за закупно харчів… Коли піде так дальше, то ми засуджені на голодову смерть…» [6].
Кульмінацією національно-визвольних змагань українського народу 1917-1920 рр. було проголошення 9 (22) січня 1919 р. у Києві Акту об’єднання Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки в єдину державу (на цьому зібранні були і представники Товмаччини Семен Солонина з с. Антонівка, Петро Мазурик з с. Петрилів і Августин Домбровський з м. Товмач [11]). З січня 1919 р. УНРада прийняла ухвалу «Про злуку Західноукраїнської Народної Републики з Українською Народною Републикою». В ухвалі відзначалось: «Українська Національна Рада, виконуючи право самоозначення
48
І ■ і і ■ і і і
‘♦у ^ 5
українського народу, проголошує торжественно з’единения з нинішнім днем ЗУНР з УНР в одну, однопільну, суверенну Народну Республіку» [29; 57]. На підтримку рішенням УНРади з 5 січня 1919 р. в містах і селах Товмаччини -Товмачі, Тисмениці, Отинії, Нижнєві, Рошневі, Вшьшаниці та інших — пройшли багатотисячні віча Окрім цього, на велелюдних вічах порушувалися найважливіші проблеми політичного, національного і господарського житія -земельної реформи, виборчого закону, зовнішньополітичного становища [14]. З нагоди дня злуки УНР і ЗУНР урочисто пройшла п’ятитисячна маніфестація у Товмачі 12 (25) січня 1919 р. «Народ наш – переважно селяне, – відзначалось у газеті «Нове життя» від 17 січня 1919 р. – зрозумів вагу хвилі і зібрався майже з усіх закутан повіту, щоби дати вислів своїй радости, що давно сподівана з лука вже наступила». На вічі прийнята ухвала вислати дві привітальні телеграми: «одну до армії, що бореться на західніх окраїнах України, а другу українському війську «Петлюрівцям» [38].
На думку івано-франківських дослідника В. Великочого, Західно-Українська Народна Республіка спрямовувала свою національно-культурну політику в двох основних напрямках: по-перше – на утвердження державного статусу української нації; по-друге — на широку співпрацю з національними меншинами, на їх залучення до процесу державотворення на західноукраїнських землях й утвердження самої держави та їх національно-культурний розвиток [80: 78; 83:247].
Намагаючись втілити у життя перший напрямок національно-культурної діяльності, незважаючи на труднощі, молода держава особливо дбала про розвиток українського шкільництва, причому проводила цю політику з урахуванням інтересів національних меншин. На основі ухваленого УНРадою 16 лютого 1919 р. Закону «Про мови» [12, нип. 3: 12], за яким українська отримувала статус державної. Державним секретаріатом просвіти і віросповідань 24 лютого цього ж року було видано розпорядок про запровадження викладання нею у всіх державних середніх школах [80: 79]. Протягом першого етапу існування ЗУНР було відкрито 20 українських гімназій, 3 реальні школи, 7 учительських семінарій [95: 81-82].
На Покутті в рамках проведення освітньої програми діяльності створювалися повітові шкільні ради. У Товмацькому повіті керівником шкільної ради обрано директора 2-класної народної школи с. Ворона (нині населений пункт Коломийського району) Августина Домбровського [3: 5 зв.; 70]. На першому зібранні учителів і урядників Товмацького повіту 20 листопада 1918 р. були прийняті рішення: керівництво шкіл спільно зі шкільними радами мають надати пропозиції сільським громадським радам стосовно удосконалення шкільництва; останні зобов’язані забезпечити опалення навчальних закладів краю; керівники громадських рад сіл Товмацького повіту повинні спрямовувати кошти на потреби розвитку школи. Повітовий комісар І. Макух наголошував на виконанні цих пунктів: «Поручаю всім начальствам заопікуватися щиро школами, бо шкільна наука мусить відбуватися правильно» [71].
Повітова шкільна рада під керівництвом А Домбровського першим своїм рішенням засвідчила про високу дисциплінованість в організації освітньої сфери краю. Були підготовані спеціальні анкети з низкою запитань (понад 20), які спрямовувались у кожен населений пункт Товмаччини: у якому стані знаходиться шкільний будинок; чи відбувається у ньому навчання; чи задіяні для навчального процесу усі класні приміщення; чи місцевий громадський уряд і шкільна рада допомагають у веденні навчального процесу; чи опалюється приміщення школи тощо. Потрібно було також подати поіменний список учителів, їх посади; вказати педагогів, які покликані до війська і не повернулись додому, з цього приводу запропонувати учительські кадри на незаймані шкільні посади [67].
Розпорядженням повітової шкільної ради 6-класну чоловічу і жіночу школи у Товмачі, 5-класну чоловічу і жіночу у Тисмениці і 4-класну чоловічу і жіночу в Отинії перетворювали на навчальні заклади змішаного типу з українською, і польською мовою викладання. У школах сіл Хотимир, Нижнів, Угорники, Озеряни, Вікняни, Одаї і Слобідка Товмацького повіту запроваджувалась українська мова викладання, польська мова ставала обов’язковою з третього року навчання. Ліквідовувались навчальні закладин польською мовою викладання у

селах Делева, Горигляди, Гринівці, Лядське Шляхетське, Надорожна і Пшеничники Товмацького повіту. Польськомовними залишались школи у селах Тарновиця Пільна, Голосив (школа ім. Ф. Карпінського), його присілку Глибока, Молодилів і Богородичин. У всіх навчальних закладах Товмацького повіту державна українська мова викладання впроваджувалась як обов’язкова з третього року навчання у польських, німецьких та єврейських державних і приватних школах. Незаможним учителям на грудень 1918 р. надавалась цільова фінансова допомога у розмірі від 50 до 120% коштів зарплатного окладу [68]. Окремим розпорядженням повітова шкільна рада дозволила використовувати приміщення навчальних закладів у позаурочнин час філіалам місцевих українських товариств «Сільський Господар», «Просвіта», «Січ» і «Сокіл» для «навчання і научної розваги, як: курси для неграмотних, відчити, виклади, музичні і хоральні навчання, концерти й аматорські вистави» [69].
Повітова шкільна рада організувала у кожному населеному пункті Товмаччини, де знаходиться навчальний заклад, шкільні комітети, до складу яких входили три представники місцевої громади і управитель школи. У сферу діяльності зазначених педагогічних відомств входили такі обов’язки: підготувати перелік видатків щодо утримання школи; забезпечити приміщення освітянського закладу для навчання; опікуватись опаленням кімнат шкільного будинку; подбати, щоб усі діти ходили до школи, у разі невиконання – покарати батьків відповідними штрафними санкціями; посприяти, щоб діти з незаможних сімей після закінчення місцевого педагогічного закладу йшли вчитись у «висілі школи» [32:3].
Зі встановленням української влади у 65 населених пунктах («місцевостях») повіту функціонувало 73 школи, з них 6-класних – 5 навчальних закладів (працювало 39 вчителів), 4-класних – 9 шкіл (50 педагогів), 3-класних – одна школа (5 наставників), 2-класних – 19 закладів (60 вчителів), 1-класних — 39 шкіл (62 педагоги). Серед 107 вчителів польської національності лише 37 згодились працювати на вірність Українській державі. На 31 січня 1919 р. для навчальної роботи не вистачало 50 педагогів (найбільше у с. Щцпечари – п’ять, Вільшаниця і Хотимир-чотири, Горигляди і Грушка-три учителі) [3:1,2,2 зв., 3,5; 58].
119 березня 1919 р. у Товмачі відбулась учительська конференція за участю 106 педагогів Товмаччини. Третина вчителів не прибула через погану погоду і важке сполучення до повітового центру. Керівник повітової шкільної ради А. Домбровський у своєму виступі вказав на позитивні кроки у сфері шкільництва краю. Льва Кликайла і Василя Приндина обрано до повітової шкільної ради. Заслухано реферат про розподіл годин навчальних предметів у школах повіту [66].
Місцева українська влада толерантно ставилась до відкриття навчальних закладів єврейської громади Товмацького повіту. Повітова шкільна рада окремим розпорядженням виключила дітей єврейської національності з польської школи в Отинії і заснувала у містечку окрему школу з єврейською мовою викладання [62]. Плідно працювала єврейська 4-класна школа барона Гірша у м. Товмач, де навчалось 210 учнів. У навчальному закладі працювало шість педагогів: Фабіян Урман (директор), Жигмунт Бльох, Акіба Зільбер, Генрик Штернберг, Мендель Шехтер, Герц Фрайфогель, – усі вони заприсягнули на вірність Української держави. Українська мова викладалась, починаючи з другого року навчання школярів [4: 5, 6, 7, 8, 8 зв, 10, 11,12]. Однак Державний Секретаріат освіти і віросповідань сповіщав навчальний заклад національної меншини про дотримання освітянських нормативно-правових документів ЗО УНР, визначення належного кваліфікаційного рівня педагогічних кадрів [4, арк. 8 зв., 9]. Окрім цього у Товмачі за дозволом освітянського відомства ЗУНР функціонувала ще одна єврейська 6-класна школа для хлопчиків і дівчат. Невідомий дописувач станиславівської газети «Нове життя» за 22 грудня 1918 р. про відкриття цього закладу резюмував: «Від тепер не будуть товмацькі Жиди польщитися в народніх школах» [ЗО].
Хоч українська освіта і шкільництво були поза політикою (на підтвердження цьому перший пункт ухвали Товариства учителів середніх і вищих шкіл «Учительська громада», прийнятий на загальному зібранні в Станиславові 21-23 березня 1919 р.), проте деякі паргійно-
50

|»цуі
^ЯШЯШВШШВВШшВШл
політичні сили Покуття соціалістичного спрямування намагались вплинути на розвиток педагогічної сфери життя краян [42].
З перших днів революції УНРада зверталася до представників національних меншин краю, сподіваючись на їх підтримку та співпрацю. У відозві «Український Народе» від 1 листопада 1918 р. пропонувалось: «національні меншості! Української держави — Поляки, Жиди, Німці — мають вислати своїх відпоручкиків до Української Національної Ради» [55]. Водночас, «Покутський Вісткик» наголошував: «Українці утворили свою державу на тих землях, де український народ жие в більшосги. Побіч Українців живуть у меншосте Поляки і Жиди і їм належать ся ті самі горожанські права, шо і Українцям… Поляки ще справді не прийшли до розуму і ще мріють про панованнє над нами – та се дарма. Українці те панованнє силою скинуть… Треба поводити ся з Поляками і Жидами чемно, але і обережно, дбати про їх добро, але також насильство з їх сторони і замах па нашу Державу треба відкинути оружжям і то рішучо та безоглядно» [72]. Ставлення української влади Товмацького повіту до національних меншин з самого початку виявилось позитивним, про що свідчить зазив Повітової Селянської Ради: «… національні меншости в товмацькім повпі, матимуть змогу користати зі всіх публичних інституцій і добродійств після процентового ключа їх населення (схвалення діяльності української влади у повіті -Л.К.)» [32:4].
Однак заклики вищих владних інституцій ЗУНР до політичних представницьких сил національних меншин в цілому не знайшли серед них бажаного розуміння. Жодна з неукраїнських політичних партій чи громадських організацій не виявила бажання взяти на себе відповідальність за формування і становлення ЗУНР, вироблення внутрішнього та зовнішньополітичного курсу держави, відмовляючись увійти до її владних структур. В. Великочий стверджує, що таке ставлення національних менших до молодої західноукраїнської держави було вмотивованим, розглядалось від органічного неприйняття і протиборства — до конструктивного нейтралітету й персонального співробітнищва стосовно української влади [80: 82].
Перше більше проявилося у польсько-українському протистоянні, небажанні колишніх урядових чиновників та адміністративних службовців польської національності долучитися до організації української влади. Навпаки, єврейські політичні та громадські організації в краї в цілому займали позицію конструктивного нейтралітету до ЗУНР. Вони, об’єднані навколо Східногалицької єврейської національної ради, намагалися захистити, насамперед, власні національні інтереси, уникаючи прямого втручання у протиборство між українцями та поляками. Єврейське населення співпрацювало з місцевими органами управління та окремими державними структурами ЗУНР. Підтвердженням повноправності єврейського населення в західноукраїнській державі, в тому числі і на території Покуття, є лист пересічного читача коломийської газети «Покутський Вістник», єврея за національністю: «Жиди в Українській державі є її правдивими громадянами, а тому держава не мусить допустити в нас жидівських розрух, які мається на великій Україні» [33].
Українсько-єврейська співпраця та польсько-українське протистояння набуло своєрідних форм в освітній сфері на Товмаччині. Зокрема, у містечку Огинія наприкінці 1918 р. діти єврейської національності відмовились навчатись у польській шкоді, натомість, була утворена нова школа з єврейською мовою викладання [48]. В українській гімназії м. Товмач для школярів єврейської національності викладались рідна мова, історія, основи іудейського віросповідання [4: 26].
Однак помічаємо факти і українсько-єврейського протистояння, не завжди українська влада йшла на зустріч домаганням єврейської громади в освітній сфері. Переживання були небезпідставними, ^Керівництво ЗУНР (ЗО УНР) у руслі творення майбутньої національної автономії для євреїв підтримували рішення про утримання шкільництва представників національної меншини державним коштом. Однак, на думку українських державних службовців, не було жодних гарантій, що у єврейських школах вільно викладатиметься українська мова і література, історія України [22].
Польсько-українські суперечності на педагогічній ниві теж мали свої особливості, які зводились до того, що з польської сторони відмовлялись присягати на вірність молодій українській державі. Зокрема, половина польських учителів Товмацького повіту не поставили підпис у заяві-прнреченні» (присязі) на користь української влади, всіх їх було звільнено з учительських посад 31 грудня 1918 р. Внаслідок цього з’явився брак учительських сил (не вистачало для викладання 50-60 педагогів), тому для вирішення цього питання запрошувались на роботу студенти університетів і навіть середніх шкіл, що закінчили шостий клас. Представники місцевого філіалу Взаїмної Помочі Українського Учительства у відозві «Товариші й Товаришки» закликали організовувати курси грамотності у тих навчальних закладах повіту, де вчитель польської національності відмовився виконувати свої професійні обов’язки на вірність Української держави [49; 50).
Українська влада Товмацького повіту регулювала або ж координувала питання організації і проведення різноманітних навчальних курсів не тільки для дітей, але й дорослого населення, інформувала про це у періодичній пресі. Повітова шкільна рада м. Товмач зверталась до керівників шкіл повіту організовувати навчальні курси для молоді, яка вийшла зі шкільного віку. Серед обов’язкових предметів викладання мали б бути не тільки граматика, але й історія України та географія [63]. Викладати на цих курсах повинні представники свідомої селянської інтелігенції [18].
У січні 1919 р. повітова шкільна рада у Товмачі оголосила про організацію проведення 8-тижневого курсу громадських діло- і книговодів селянських кредитних і торговельних спілок ! Здійснювався також набір учнів до столярської школи м. Товмач, де навчання мало б тривати і два роки [59]. 15 лютого 1919 р. у м. Товмачі планувалось відкрити селянську бурсу ім. М. Шашкевича, де мало б навчатись 80 хлопців [60]. Однак навчальний заклад розпочав роботу тільки 1 березня 1919 р. [51].
Отже, будучи під впливом національного державотворення Наддніпрянської України, жителі Товмаччини активно включились у політичну боротьбу за державність західних українців. Напередодні Листопадової революції 1918 р. на західноукраїнських землях у краї
f проходили народні віча на честь проголошення самостійності УНР, підписання Берестейського мирного договору, підтримки ідеї об’єднання з Наддніпрянською Україною. Практично без збройної боротьби встановлено українську владу у Товмачі та в інших містечках і селах повіту. Дотримуючись норм офіційного законодавства ЗУНР, на Товмаччині функціонували українські органи влади, забезпечено процес формування й діяльності місцевих правоохоронних органів, збройних сил. Будучи під впливом національного державотворення, жителі Товмаччини активно включились у реформування культурно-освітньої сфери. Дотримуючись норм офіційного законодавства ЗУНР, активно працювала повітова шкільна рада, яка відала організацією педагогічної справи краю. Незважаючи на труднощі у відновленні навчального процесу в освітніх закладах (відмова педагогів, переважно польської національності служити українській національній школі; низка учителів української національності знаходилась на фронтах українсько-польської війни 1918-1919 рр.), все ж вдалося налагодити навчання. Попри декларування органами влади ЗУНР (ЗО УНР) міжнаціонального миру, злагоди і партнерства, культурно-освітні процеси на Товмаччині проходили у формі українсько-польської конфронтації та намірів українсько-єврейського діалогу. Щоправда, спостерігаємо поодинокі випадки конфліктних ситуацій на українсько-єврейському освітньому полі.

  1. Центральний державний історичний архів України, м. Львів (далі – ЦЩАЛ України), ф. 146 Галицьке намісництво, м. Львів, оп. 4, спр. 5193 Матеріали про протести українського населення Галичини проти окупації Західної України польськими буржуазними властями (протести, звіти донесень та ін.), 1916-1918 рр., 173 арк.
  2. ЦЩАЛ У країни, ф. 581 Колекція документів про діяльність урядів та армій УНР і ЗУНР, on. 1, спр. 96,112 арк.
  3. ЦЩАЛ України, ф. 667 Державний секретаріат освіти і віросповідань УНР в м. Станіславі. 1918-1919 рр., on. 1, спр. 98 Списки народних шкіл Товмацького повіту. 1919 р., 7 арк.
    иаіуі ж і яі a * і 1 і )1 і .
    8111 ІпІІІІігіНіП ІШІШ ІШМІШПИ J1 іLß Іііг.шДі 1» і
    щнщищ иГмІШіІтШІІГ f Іш f lUfflfV КііишьаШЖШт
    IP
    9.
    12.
    13.
    14.
    17.
    18.
    26.
    27.
    28.
    36.
    37.
    40.

ЦЩАЛ України, ф. 667, on. 1, спр. 99 Списки учителі* Тояиадысого повіту і листування з повітовим шкільним комісаріатом і дирекціями гімназії і школи ім барона Гірша про призначення учителів виплату їм зарплати, ін. питания. 1919 р., 29 арк.
Державний архів Львівської області, ф 1259, on. І, спр 31,216 арк.
Бортники пов. Товмач // Републикаиець Революційно-демократичний тижневих Видання Селянсько-робітничого союзу. – 1919. – 17 квітня, – С. 4.
Вибори повітової селянської Ради // Товмацькі Вісти Орган повітового воміезріату Української Національної Ради в Товмачи. -1918.-5 грудня. – Ч 4. – С. 2*3.
Відозва громадяне Товмацького повіту! // Товмацькі Вісти. Орган повітового комісаріату Української Національної Ради в Товмачи. -1919.-7 березіля (22 лютого).-ЧІ.-С 3-4
Відозва. Як мають голосити ся жовніри ідучи до війська? // Товмацькі Вісти Орган повітового комісаріату Української Національної Ради в Товмачи. -1918. – 7 лютого (25 січня) – Ч 4 – С З Вісник Державного Секретаріату Військових Справ 1918. – 4L 1-І грудня
Вісти з краю // Товмацькі Вісти. Орган поветового комісаріату Української Національної Ради в Товмачи. -1919. – 24 (11) січня. – Ч. 2. – С. 3.
Вістник державних законів і розпорядків Західної Области Української Народної Республики. – 1919. -Вип. 1-12.
Вічевий рух // Товмацькі Вісти. Орган поветового комісаріату Української Національної Ради в Товмачи. –

  1. – 27 грудня. – Ч 6. – С. 2.
    Вічевий рух // Товмацькі Вісти. Орган поветового комісаріату Української Національної Ради в Товмачи. –
  2. – 24 (11) січня.-Ч 2. – С. 3.
    Діло. -1918. -17 листопада. – С. 2.
    До всіх громадських зверхностей в повіті // Товмацькі Вісти. Орган поштового комісаріату Української Національної Ради в Товмачи. -1918. -10 грудня. – Ч 5. -G 3.
    До всіх Урядів громадських і постоїв жандармерії в товмадькім повіті // Товмацькі Вісти. Орган повітового комісаріату Української Національної Ради в Товмачи. -1918. – 28 падолиста. – Ч 3. – С 1.
    До Урядів громадських і парохіяльних та свідомої селянської інтелігенції в повпі // Товмацькі Вістк. Орган повітового комісаріату Української Національної Ради в Товмачи. -1919. – 7 лютого (25 січня) -4 4-С. 2-3.
    Дописі. З Товмаччини (Селянська Спілка; віча) // Народ. -1919. – 1 мая. – Ч. 13. – С 4.
    З краю. Товмацький повіт представляється… Н Нове життя. -1918. – 22 грудня. – Ч 22. – С. 3-4.
    З організаційного руху // Товмацькі Вісти. Орган поветового комісаріату Української Національної Ради в Товмачи. -1919. -14 (1) березіля. -Ч 9. – С. 3.
    Замітки про жидівську школу // Нове життя. -1919. – 24 марта. – Ч 68. – С. 2.
    Збірник законів, розпорядків та обіжників проголошених Державним Секретаріатом Зах.-Укр. Н. Р -Станиславів, 1918. – 26 с.
    Земельне питання//Нове життя. -1919. -12 січня. – Ч 8. – С. 1.
    Історична подія з нагоди ухвали У.НР. земельного закона fl Товмацькі Віст Орган повітового комісаріату Української Національної Ради в Товмача -1919. -25 (12) цьвггня. -‚Ч 15. – С1-2.
    Кузьма І. Поклик до громадян Товмацької землі! / Іван Кузьма // Товмацькі Віст Орган повітового комісаріату Української Національної Ради в Товмача -1918. -27 грудня. -Ч 6. -С 2.
    На коляду для Українських жовнірів зложили в пов. держ. Комісаріаті // Товмацькі Віст Орган поветового комісаріату Української Національної Ради в Товмача -1918. – 24 (11) січня. – 4 Z – С. 4.
    Нафта І І Товмацькі Віста Орган поветового комісаріату Української Національної Ради в Товмача -1918. – 20 падолиста – Ч 2. – С. 2.
    Нова Рада -1919. – 24 січня. – С. 1.
    Новинки. Перша жидівська школа [у Товмачі] //Нове життя. -1918. – 22 грудня. – Ч. 22. – С. 4.
    Перенятє власти на Галицкій Україні в руки Укр. Національної Рада В Товмачі // Сганїславівський Голос. -1918.-5 падолиста-4 1.-С.2.
    Повітова Селянська Рада в Товмачі //Покутський Вістник. -1919. – ЗО січня. – 48. – С. 3-4.
    Покутський Вістник. -1919. -16 марта -С. 2.
    Проголошення Української Держави // Діло. -1918. – 22 жовтня. – С. 1.
    Протокол з нарад делегатів сільских рільничих Комісій, які відбулися 12. березілля 1919 // Товмацькі Вісти. Орган повітового комісаріату Української Національної Ради в Товмача -1919. – 14 (1) березілля. – Ч 9. – С. 1-2.
    Розпорядки Державного Секретаріату військових справ з дня 13. падолиста 1918 // Товмацькі Віст Орган повітового комісаріату Української Національної Ради в Товмача -1918. -20 падолиста – Ч 2. – С. 1-2. Розпорядки Державного Секретаріату Військових Справ з дня 13. падолиста 1918 // Станиславівський Голос. Урядовий часопис Повітової Української Національної Рада -1918. – 22 падолиста – Ч 6. – С. 1.
    Свято злуки [у Товмачі] // Нове життя. -1919.-17 січня. – Ч 11. – С. 2.
    Селянам-хліборобам в повіті під розвагу // Товмацькі Віста Орган повітового комісаріату Української Національної Ради в Товмачи. -1919, -31 (18) січня. -Ч 3. -G 1-2.
    Селянська Спілка Селянські Спілки в Товмаччині // Народ. -1919.-13 квітня.-Ч. 8. – Єг7.
    53
    ІЯІІНшИЯІДюИ
    ршкФШйДМ
    МВИвІаШіНМіН
    Сіль для повіта // Товмацькі Вісти. Орган повітового комісаріату Української Національної Ради в Товмачи. -1918. – 20 падолиста. -Ч 2. – G. 2.
    Справа відлучення шкільництва від адміністрації // Народ. – 1919. – 22 мая. – Ч. ЗО. – С. 2-4.
    Справи організаційні // Товмацькі Вісти. Орган повітового комісаріату Української Національної Ради в Товмачи. -1919.-21 (8) березілля. -Ч 10.-С. 2-3.
    Справи організаційні // Товмацькі Вісти. Орган повітового комісаріату Української Національної Ради в Товмачи -1919. -18(5) цьвггня. -4L 14. -С. 3.
    Справи організаційні // Товмацькі Вісти Орган повітового комісаріату Української Національної Ради в Товмачи -1919. – 2 травня (19 цвгтня). – Ч 16.-С. 6.
    Справи організаційні // Товмацькі Вісти. Орган повітового комісаріату Української Національної Ради в Товмачи -1919. -16(3) травня.-Ч 18. -С.З.
    Справи Харчеві. Ч 3603 До всіх громадських Урядів в повіті // Товмацькі Вісти. Орган повітового комісаріату Української Національної Ради в Товмачи. -1919. -21 (8) березілля. -Ч 10. – С. 1.
    Телеграми і вісти. Повітова шкільна Рада в Товмачи // Покутський Вістник. – 1919. – 19 січня. -Ч. 5. – С.
    3.
    Телеграми і вісти. У Товмачи // Покутський Вістник. -1919. – 19 січня. – Ч 5. – С. 3.
    Товариші й Товаришки! // Товмацькі Вісти. Орган повітового комісаріату Української Національної Ради в Товмачи -1919. – 7 лютого (25 січня). – Ч 4. -С. 3.
    Українська Громадо! // Товмацькі Вісти Орган повітового комісаріату Української Національної Ради в Товмачи -1919. -18(5) цъвітня. -Ч 14.-С. 4.
    Українська Національна Рада // Діло. -1918.-20 жовтня. – С. 1-2.
    Українське слово. Політичний, економічно-суспільний часопис. – 1918. -10 березня.
    Українське слово. – 1918. – 22 жовтня.
    Український народе! // Діло. -1918. – 2 листопада. – С. 1.
    Урядова часть. її Засідання Селянської Ради // Товмацькі Вісти. Орган повітового комісаріату Української Національної Ради в Товмачи —1919. – 7 березіля (22 лютого). -Ч 8. – С. 1.
    Ухвала Української Національної Ради з дня 3. січня 1919 р. про злуку Західно-Української Народної Републики з Українською Народною Республикою // Вістник державних законів і розпорядків Західної Области Української Народної Республики -1919.-31 січня. – Вил. 1. – С. 1.
    Ч 55 ПІпльні справи // Товмацькі Вісти. Орган повітового комісаріату Української Національної Ради в Товмачи -1919. -24 (11) січня.-Ч2.-С.2.
    Ч 58 До громадських Урядів, читалень «Просьвіти» і других Культурних і економічних Товариств в повіті // Товмацькі Вісти. Орган повітового комісаріату Української Національної Ради в Товмачи. —1919. – 24 (11) січня.-Ч 2.-С.2.
    Ч 88 Отворення Селянської Бурси // Товмацькі Вісти. Орган повітового комісаріату Української Національної Ради в Товмачи -1919.-31 (18) січня.-Ч 1.-С. 4.
  3. 600 До всіх громадських Зверхностей і Станиць державної жандармерії в повіті // Товмацькі Вісти. Орган повітового комісаріату Української Національної Ради в Товмачи. -1919. – 24 (11) січня. – Ч 2. – С. 1.
    Ч. 2693 Зарядження Повітової шкільної Ради // Товмацькі Вісти. Орган повітового комісаріату Української Національної Ради в Товмачи -1918. – 27 грудня. -Ч 6. – С. 1.
    Ч. 2705 Зарядження повітової шк. Ради // Товмацькі Вісти Орган повітового комісаріату Української Національної Ради в Товмачи. -1919. – 7 лютого (25 січня). – Ч 4. – С. 2.
    Ч 2728 До рільних Комісій в повіті // Товмацькі Вісти Орган повітового комісаріату Української Національної Ради в Товмачи -1919. – 7 березіля (22 лютого). – Ч 8. – С. 2.
    Ч 4776 До рільних Комісій і громадських- Урядів в повіті // Товмацькі Вісти. Орган повітового комісаріату Української Національної Ради в Товмачи. -1919. -11 цьвітня (29 березілля). – Ч 13. – С. 2.
    Шкільні справи. Ч. 334 Дня 19 березілля 1919 відбула ся в Товмачи учительська конференція в присутності 106 учителів // Товмацькі Вісти. Орган повітового комісаріату Української Національної Ради в Товмачи -1919. -21 (8) березілля. -Ч 10. -С. 2.
    Шкільні справи. Ч 2558 До всіх Зарядів шкіл в повіті // Товмацькі Вісти. Орган повітового комісаріату Української Національної Ради в Товмачи -1918. – 5 грудня. – Ч 4 – С. 3.
    Шкільні справи. Ч. 2580 Заряджена пов. шкільн. ради // Товмацькі Вісти. Орган повітового комісаріату Української Національної Ради в Товмачи. -1918. – 5 грудня. -Ч 4 – С. 3-4.
    їїїкільні справи. Ч 2580 До всего учительства в повіті // Товмацькі Вісти. Орган повітового комісаріату Української Національної Ради в Товмачи -1918. – 5 грудня. – Ч 4. – С. 4.
    Шкільні справи. Ч 20836 Новий інспектор // Товмацькі Вісти Орган повітового комісаріату Української Національної Ради в Товмачи. —1918. – 20 падолиста. – Ч 2. – С. 4.
    їїїкільні справи. Ч. 20887 Шкільна наука // Товмацькі Вісти. Орган повітового комісаріату Української J Національної Ради в Товмачи -1918. – 20 падолиста. – Ч 2. – С. 4.
    Як маємо заховувати ся супроти Поляків і Жидів, що мешкають у межах нашої держави // Покутський!! Вістник.-1918. -10 падолиста.-Ч. 1.-С. 4.
    Волосенко П. Тисьмениця / Павло Волосенко. – Нью-Йорк: Накладом Тисьменецьких Земляків, 1958. – 62 с. j
    74. КлодницысиЙ В. Кінець 1918 року у Товшччиаі / о Володимир КдодиицькиЙ // Альманах Станиславівської землі. Збірник матеріале до історії Станиславова і Стаиисдшвшиюг – Нью-Йорк -Торонто – Мюнхен, 1975. – Т. 1. – С. 858-864.
    7$. Ковальський Р. Отишя / Р. Ковальський // Альманах Спииславівсысоі землі. Збірних матеріалів до історії Станиславова і Станиславівщини – Нью-Йорк – Торонто – Мюнхен, 1975. – Т 1. – С. 916-920
  4. Кузьма О. Листопадові дні 1918 р. / О. Кузьма. – Львів: Червона Калина, 1931 – 448 с
  5. Аядрухів І. Тисмениця / Ігор Андрухів, Степан Гаврклкж – Івано-Франківськ: ЛІаея-НВ, 2002 – 486 с
  6. Буджак М. Історія Тлумача. До 800-лптя з часу заснування (1213-2013 рр) Науково-популярне видання / Михайло Буджак. – Івано-Франківськ: Сімих, 2013. – 210 с.
  7. Великочий В. Джерела до вивчення державного будівництва в ЗУНР / Володимир Великочий – Івано-Франківськ : Плай, 2003. – 278 с.
    g0. Великочий В. Національно-політичні процеси ка Покутті в період ЗУНР / Володимир Великочий Ч Коломия давня і нова: міська цивілізація в історії та культурі : матеріали регіон наук.-теорет. конф, присвяченої 600-річчю надання Коломиї магдебурзького права, (Коломия, 27 жовтня 2005 р) / за ред. І. Монолатія. – Коломия: Вік, 2005. – С. 77-91. gl. Західно-Українська Народна Республіка. 1918-1923. Документи і матеріали : у 5 т. / керівник роботи і відп. ред., авт. передм. О. Карпенко. – Т. 1 : Листопадова 1918 р. національно-демократична революція Проголошення ЗУНР / уклад. О. Карпенко, К. Милан. – Івано-Франківськ: Лідея-НВ. 2001 – 584 с
  8. Західно-Украінська Народна Республіка, 1918-1923: Ілюстровані історія. – Львів – Івано-Франківськ Манускриітг-Львів, 2008. – 524 с.
  9. Західно-Українська Народна Республіка. 1918-1923: Історія / керівних автор, код: й відп. ред. О Карпенко. – Івано-Франківськ: Сіверсія, 2001. – 627 с.
  10. Карпенко О. Листопадова 1918 р. національно-демократична революція на західноукраїнських землях / Олександр Карпенко // Карпенко Олександр. З історії Західно-Української Народної Республіки / за заг. ред. М. Кугутяка. – Івано-Франківськ: Прикарпатський національний ун-т імені Василя Стефаника, 2006. -С. 43-64.
  11. Карпенко О. Листопадова 1918 року національно-демократична революція на західноукраїнських землях / Олександр Карпенко // Український історичний журнал. -1993. – № L – С. 18-2L
  12. КрасівськиЙ О. Східна Галичина і Польща в 1918-1923 рр.: Проблеми взаємовідносин / Орест Красівський. – К.: Вид-во УАДУ, 1998. – 304 с.
  13. Кугутяк М. Галичина: сторінки історії Нарис суспільно-політичного руху (XIX – 1939 р.) / Микала Кугутяк. – Івано-Франківськ, 1993. – 200 с.
  14. Кугутяк М. Історія української націонал-демократи (1918-1929). – Т. 1 / Микола Кугутяк. – К. – Івано-Франківськ : Плай, 2002. – 536 с.
  15. Литвин М. Українсько-польська війна 1918-1919 / Микола Литвин. – Львів : Ін-т українознавства ім. І. Крил’якевича НАН України; Ін-т Центрально-Східної Європи, 1998. -488 с.
  16. Литвин М. Історія ЗУНР / М. Литвин, К. Науменко. – Львів : Ін-т українознавства ім. L Крип’якевича НАН України, 1995. – 368 с.
  17. Макарчук С. А. Українська Республіка галичан. Нариси про ЗУНР / С. А. Махарчук. – Львів : Світ, 1997. -192 с.
  18. Монолатій І.С. «Тяжко впасти у кайдани, умирать в неволі – а ще гірше спати, спати і спати на валі» (до початків українсько-єврейського діалогу на Покутті у контексті становлення Західно-Української Народної Республіки) / Іван Монолатій // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. – Запоріжжя: Диво, 2000. – Вил. ХП. – С. 50-59.
  19. Монолатій І. Покуття у контексті боротьби галицьких українців за державну незалежність (1918-1919 рр.): соціальне та індивідуальне як модель пошуку національно-історичної свідомості / Іван Монолатій // Nad Wisłą і Dnieprem: Polska і Ukraina w przestrzeni europejskiej – przeszłość i terazmejszność. – Seria : Stosunki Międzynarodowe i Globalny Rozwój. – Nr. 2. – Tomń-Kijów, 2003. – S. 93-107.
  20. Павлишин O. Організація цивільної влади ЗУНР у повітах Галичини (листопад – грудень 1918 року) / О. Павлишин // Україна модерна. – Львів, 1999. – Ч. 2-3. – С. 132-139.
  21. Тшцик Б. Західноукраїнська Народна Республіка 1918-1923 рр. (До 75-річчя утворення і діяльності) / Б. Тищик, О. Вівчаренко. – Коломия: Вік, 1993. -120 с.
  22. Чубатий М Державний лад на Західній Области Української Народный Республіки / М. Чубатий. – Львів, 1921. -С. 21-24.
    The article discusses the form of intensification of the national movement in Tovmachyna before the collapse of the Austro-Hungarian Empire and the beginning of the Ukrainian revolution in the west of Ukraine. The author describes the formation of the branches of the Ukrainian authorities in the region during the November breakdown in 1918, the peculiarities of the legislative process of the formation and activity of local authorities and government\ law enforcement agencies, the peculiarities of the legislative ensuring of the process of the national
    55
    school development are studied, the relations of the Ukrainians with other ethnic communities in the national and cultural sphere are highlighted.
    Key words: Tovmachyna, district, Pokuttya, council, district council, gendarmerie, district school council, national-cultural processes.
    Па<И ЯѴкн 1 I
    Т«П»НІ«ІІ!Д
    УДК 725.963
    Зсновій ФЕДУНКІВ (Івано-Франківськ)
    ФОРТИФІКАЦІЙНІ ОБ’ЄКТИ ТЛУМАЧА:
    ДАТУВАННЯ, РЕКОНСТРУКЦІЇ, ЛОКАЛІЗАЦІЯ
    У статті наводяться й піддаються аналізу історичні та картографічні джерела про фортифікаційні споруди Тлумача, проводиться пошук найсприятливіших періодів для оборонного будівництва, робляться спроби локалізації замку та фортеці.
    Ключові слова: Тлумацька фортеця, Тлумацький замок, укріплення, карти, Боплан, фон Міг, Ріцці-Дзанноні.
    У роботах окремих дослідників давньоруських літописів, істориків і перекладачів Тлумач названо городом у 1213 р. [18: 171]. Кожне місто в той час мало дерево-земляні укріплення (вали, частокіл, палісад, вежі). То ж початки тлумацької фортифікації сягають початку XIII ст. Однак через брак джерел ми не можемо ні локалізувати ці оборонні укріплення, ні окреслити їх історію та особливості конструкції, тому свої розвідки розпочнемо з доби пізнього середньовіччя.
    Про те, що Тлумач мав повноцінні фортифікаційні об’єкти у вигляді міста-фортеці, повідомляє популярне і найбільш цитоване джерело – щоденник німецького мандрівника Ульріха фон Вердума. 8 січня 1672 р. він побував у Тлумачі і залишив про нього короткий запис: «Це містечко схоже на попереднє (Тисменицю – 3. Ф.), з такими самими зруйнованими валами й частоколами. З цього міста через східну браму вздовж довгого озера, через яке по широкій греблі завдовжки півмилі йде дорога, мимо водяного млина, а далі високими грунтами до Озерян великі півмилі» [5:100].
    Вердум засвідчує існування міських периметральних оборонних укріплень і брами. Спробуємо розшукати серед історичних документів інформацію про те, коли закладено тлумацькі фортецю і замок й встановити їхню типологію.
    Побудова великогабаритних фортифікаційних об’єктів потребувала значних фінансових і кадрових ресурсів, тому вони могли бути споруджені в періоди економічного зростання та демографічних вибухів. Які ж етапи в історії міста відзначалися сприятливими тенденціями, що визначали можливість, потребу і доцільність побудови оборонних укріплень?
    За люстрацією 1515 р. Тлумач платив досить високу суму чопового податку (4 марки). Розмір чопового інших міст був меншим [14: 176]. Згадується місто як населений пункт, що доволі швидко розвивається, і в книзі поборовій Руського воєводства (1540 р.) [4] і в люстрації (1578 р.) [14: 84]. У першій половині XVI ст. не обходила його увагою й королівська адміністрація: надавала численні привілеї на торги, ярмарки, пільги для ремісничих об’єднань, сакральних споруд тощо. То ж період економічного зростання першої половини-середини XV ст. був найсприятливішим для побудови у Тлумачі оборонних об’єктів. Однак документів, які б засвідчували існування або побудову оборонних споруд цього часу нами не знайдено.
    Непрямі згадки про міські укріплення містить інформація про напади на місто волохів, татарів і турків. Достеменно відомо, що на час нападу волоського господаря Петрила у листопаді 1530 р. Тлумач був одним із 15 містечок на Покутті, яке не мало ні замку, ні фортеці [9: 15]. Вірогідно вони були знищені військами молдавського господаря Стефана II Великого під час нападу на місто у 1502 р. [17:425].
    Фундаментальні міські укріплення за даними деяких дослідників у Тлумачі споруджено у 1580-х рр. [1: 11-12]. їх уявний опис зробив краєзнавець М. Буджак: «Єдина вузька доріжка з північного боку фортеці, що вела від кількох сотень осель, розкиданих по
    обидва боки річечки Млинівки, захищена була добротними обкованими залізом ворітьми, частоколом з великих дерев’яних колод. Зі сторожової вежі на завойовників, котрі будь-коли могли появитися на цій дорозі, направлялися маленькі гармати, гаківниці, які тут зберігалися разом з рушницями та луками» [1: 11-12]. На залишки однієї з веж лінії міської оборони випадково наткнувся у 1878 р. археолог доктор Ленц. Розкопуючи один із насипів у східній частині міста, він з’ясував що це не могила з похованням, а основа оборонно-сторожової вежі-стражниці, про що свідчили знайдені дерев’яні конструкції. За знахідками об’єкт датовано XVI ст. [15: 242]. Н|
    У 1590 р. на галицькому сеймику було прийнято ухвалу для представників сейму про виділення коштів на укріплення і озброєння «старих окраїнних» замків Галич, Кам’янець, Бар, Хмельник, Теребовля, Рогатин, Жидачів, Буськ, і нових – у Снятині і Тлумачі, які зміцнюватимуть кордони Речі Посполитої [6: 7, 143-145]. Це перша згадка в історичних джерелах про замок у Тлумачі. Припускаємо, шо зводили його одночасно із фортецею. Однак доля відвела цим тлумацьким оборонним спорудам недовгий вік.
    Неділя 2 липня 1594 р. стала для Тлумача одним із найтрагічніших днів в історії. Цього дня татари вдерлись у місто і спалили фортифікаційні укріплення і більшість будівель [11: 1185]. Всупереч усталеній традиції, ясиру тоді вони не брали, жителів, що чинили опір, повбивали [16: 111].
    Після відходу татар міські укріплення швидко відновили, оскільки збереглися відомості про їхню експлуатацію. Тричі штурмували фортецю турки, татари і козаки у 1612 р. Вали і палісади після цих бойових дій були настільки зруйнованими, шо довелося споруджувати нові [17: 425]. Але й вони не простояли довше за попередні. У люстрашї 1621 р. зазначено, що замок і місто «під час наїзду татар знову спалені повністю» [7: 41 ]. У тому ж році видано королівський привілей на закладення міста на новому міст [13: 338]. Та недовго тривала побудова нового граду. Вже через три роки новобудови цілком знищили турки [12: 137]. Та Тлумач знову відбудували. Було споруджено і нову фортецю, Е конфігурацію бачимо на картах французького фортифікатора і картографа Гійома ле В ас сера де Бо плана, що працював військовим інженером у королівському війську. Обидві карти містять помилковий підпис міста «Plomacze» (можливо, таку назву отримано після звукового сприйняття і транслітерації). Перша карта з незвичною для нас оберненою орієнтацією має назву «Спеціальний і докладний план України з належними до неї воєводствами, округами і провінціями …». Видано її у Гданську у 1650 р. у масштабі 1:450 000. Експлікація зроблена латиною і французькою мовами, назви поселень і місцевостей мають польську транскрипцію. Основна увага акцентується на фортифікаційних спорудах (замках, фортецях, укріплених’ монастирях). Тлумач на ній позначений як фортеця, що за конфігурацією нагадувала багатокутник [3: карта].
    1л. 1. Фрагмент «Спеціального плану… » Боплана, на якому позначені фортеці Тлумач і Тисмениця

    ъШшШщ
    Друга карта «Частина України, що по народному називається Покуттям» видана у Амстердамі в 1662 р. Мае масштаб 1:320 ООО і сучасну орієнтацію за сторонами світу. Масштабна шкала зображена у трьох варіантах: польських військових, італійських та німецьких милях. Орієнтація на ній відповідає сучасним картам.
    1л. 2. Фрагмент карти Покуття Боплана, на якому позначені фортеці Тлумач і Тисмениця
    Із подачі зображень на картах Тлумацьку фортецю можна віднести до оборонних споруд всжо-стінового типу з шістьма наріжними вежами. По периметру її опоясували рів та вал з дерев’яною огорожею. Слід також зауважити, що конфігурація укріплень Тлумацької фортеці на картах 1650 і 1662 рр. має дещо різний вигляд: на першій у плані твердиня нагадує неправильний багатокутник, на другій – шестикутник.
    На більшості із міст-фортець, позначених на наведених вище картах, міські укріплення спряжені з замками, як наприклад, у Тисмениці. Відсутні замки лише у трьох містах – Букачівцях, Добрилові і Тлумачі. Припускаємо, що феодальні резиденцції в них на час зйомки території стояли в цілковитій руїні, тому Боплан не брав їх до уваги. Та незабаром замок відбудували, про що дізнаємося із подальших документів.
    Під час визвольної війни у листопаді 1648 р. українські повстанці захопили місто й замок. Влада в місті перейшла до українського уряду під керівництвом уродженця Тлумача полковника Яреми Поповича. Сотнями керували священики Семен з Олеші, Єремія з Грушки, а також священики з Бортників і Надорожної. Повстанці зруйнували замки у Палагичах, Живачеві, костьол і резиденцію ксьондза у Тлумачі [2: 152, 263, 300-301]. З костьольної огорожі вояки Яреми Поповича при в’їзді до містечка побудували сторожову вежу, «щоб легше було переймати польських розвідників і шляхту, що рятувалася втечею» [4:15-16].
    У 1658 р. сильної руїни містові та Його оборонним укріпленням завдали військо семигородського князя Ракочі, козаки і польські жовніри [6: 7,143-147]. Люстрація 1661 р. у чорних фарбах подає опис міста: «… будучи знищене ворогом, угорцями і козаками, як і жовнірами коронними настільки, що по цей день тільки троє містян зосталося, але й вони не мають жодних підтверджуючих документів на привілеї, твердячи, що під час нападів і втеч з міста усі втратили. Містяни жодної повинності не відробляли…» [7:41]. Саме в цей важкий період місто побачив уже згадуваний мандрівник Ульріх фон Вердум.
    Остаточну крапку в руйнуванні середньовічного Тлумача поставив масовий напад у 1676 р. на західноукраїнські землі орди під проводом знаменитого турецького полководця паші Ібрагім Шишмана. Рештки міських укріплень згоріли під час штурму. Відомостей про їх відновлення немає.
    Припускаємо, що в деякій мірі їх таки відбудували. У 1670-1680-х рр. Тлумач переживав економічний підйом. У кінці липня 1686 р. король Ян III Собеський,

    bZülurcipn
    [Tłoill^lc
    JSuszkV
    xeinei
    Жгагірипхі
    Kmisi/neie
    ywict
    Chce zj/rmr s.Bortnik
    Ziehet#
    відправляючись на битву з волохами, завітав до Тлумача На полях між Колінцями і Тлумачем провів огляд 30-тисячного війська й обозу однієї з найбільших армій, яку коли-небудь мала Річ Посполита [10:2]. Вважаємо, що тлумацький староста не міг дозволити собі приймати короля в напівзруйнованій фортеці напередодні масштабної війни. Найімовірніше, що фортецю відбудували і виглядала вона одним із найміцніших оборонних об’єктів краю. Підтвердження цьому знаходимо знову таки в картографічних джерелах. Зокрема на «Карті Польщі з провінціями, округами і староствами…» Дж. Рііші-Дзанноиі, виданій у Парижі 1772 р. (масштаб 1:678 857) Тлумач, як і Станиславів, Коломия і Галич, позначений значком міста-фортеці [5: карта].
    /л. 5. Фрагмент карти Польщі Дж. Ріцці-Дзанноні з позначенням міст-фортець Тлумач, Язловець, замків у Чернелиці, Золотому Потоці
    Фрагменти периметрально! огорожі міста-фортеці у вигляді земляних валів та укосів, а також замкова будівля прослідковуються на карті німецького картографа фон Mira, І датованій 1782 р. (масштаб 1:28 800) [19: карта].
    /л. 4. Фрагмент карти фон Міга з накладеними на неї позначками ровів
    I ІУа щ1 і ill і I J й W jTi Vlii
    llji ИІІІіі
    liii ІШкіШі ШШІш Silił ЦИіШАЦмішіНІмМШиийк.U І; 1H * і ІНШІЇ і. ііч
    Відслідкувавши помітні укоси на вали, ми наклали на карту рови, що з накують територію укріпленого міста, на якій розрізняються три сакральні споруди, Ринкова площа і масивна будівля північніше від ринку, яку вважаємо залишками Тлумацького замку.
    Після ліквідації староства у 1801 р. за рішенням австрійської влади маєтності королівщини ще кілька років належали останньому старості Юрію Потоцькому, але вже у 1807 р. їх разом із містом передано графові Тадеушові Дідушицькому як частковий еквівалент за його маєтності в Косові [8:23]. Місто розширювало свої межі. Вали заважали новим будівлям. Тому їх розрівняли. Узвишшя в північній частині міста, на якому стояла оборонно-сторожова вежа, ще кілька десятиліть називали «Баштою». Дещо довше простояв замок. За даними краєзнавця першої половини XIX ст. Ф. Сярчинського ще у 1829 р. у Тлумачі можна було бачити руїни «давнього замку» [20:176].
    Підводячи підсумок, слід відзначити, що впродовж кількох століть у Тлумачі існували замок і міські оборонні укріплення. На жаль, скупі історичні згадки дозволяють лише констатувати їх існування й виділити в їх біографії кілька будівельних періодів. Для з’ясування їхніх конструктивних особливостей і місця локалізації будівель потрібне методичне вивчення історичних джерел. .
    і ‚ * • ‚Ч
  23. БуджакМ По забутих стежках (з історії міста Товмача)/М Буджак.-Тлумач, 199ІГ-0. 11-12.
  24. Жерела до історії України-Руси. – Т. 4 : Матеріали до історії Галичини 1648-1649 / зібрав і впорядкував С. Томашівський. — Львів, 1898. — С. 152,263, 300-301.
  25. Спеціальний і докладний план України з належними до неї воєводствами, округами і провінціями для загального добра зроблений Гійомом Ле Вассером де Бопланом.військовим архітектором і капітаном Й. В. К. Польщі і Швеції. Карбований у міді працею і старанням Вільгельма Гондіуса, привілейованого гравера Й. В. К. Польщі і Швеції, Гданськ, року божого 1650. Фрагмент сьомого аркуша.
  26. Томашівський С. Хмельниччина в Галичині / С. Томашівський, В. Будзиновський. – Вінніпег, 1917. – С. 15-16.
  27. Ульріх фон Вердум- ІЦоденник подорожі, яку я здійснив у роки 1670, 1671, 1672 . . через королівство Польське… [переклад Івана Сварника] // Жовтень. – 1983. – № 10. — С. 100-10І. «Carte de;la Pologne divisee par provinces et palatinates et subdivisee par districts…», 1772.
  28. Alcta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej. – T. 24. – Lwów, 1931.-S. 143-145.-№ 92/16.
  29. Barański K. Przeminęli zagonczycy, chliborobi, chasydzi / K. Barański. – London, 1965. – S. 41.
  30. Barwiński E. Repertorium znajdujących się w Bibliotece Universyteckiej we Lwowie aktów zajęcia i sprzedaży dóbr królewskich i kościelnych / E. Barwiński // Teka konserwatorska. – Lwów, 1904. – Т Ш. – Z. 1. – S. 23.
  31. Czolowski A Bitwa pod Obertynem 22 sierpnia 1531 /I Czoiowski. – Lwów, 1918. – S. 15.
  32. Czolowski A Łzy króla Jana Ш / A. Czoiowski // Księga pamiątkowa ku czci Oswalda Balzera. -Lwów, 1925. ^
    T. I.-S.2-3.
  33. Czolowski A. Z przeszłości Jezupola i okolicy / A Czołówki // Przewodnik Naukowy i Literacki. Dodatek dó «Gazety Lwowskej». – R. 17.-Л69, 10, 11, 12. – Lwów, 1931.-S. 1185.
  34. Нот M. Skutki ekonomiczne najazdów tatarskich z lat .[605-1633 na Ruś Czerwona / M. Horn. – Wrocław-Warszawa-Kraków, 1964. – S. 137.
  35. Homowa E. Stosunki ekonomiczno-społeczne^ miastach ziemi halickiej w latach 1590-1648 / E. Homowa. –
    Opole, 1963.-S. 338,378(примітка). .
  36. Jabłonowski A. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym / A. Jabłonowski. – Warszawa, 1902. -T. 7: Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. -Cz. 1. – S. . 84,176: ‘ѴГ V |
  37. Janusz B. Zabytki Przedhistoryczne Galicyi Wschodniej /В, Janusz. – Lwpw, 1918. – Si’242, – Jfe 606.
  38. Korzon T. Dzieje wojen w Polsce / T. Korzon, -Lwow-Warszawa-Kraków, 1923′ – J. 2- – S. l 11. ;-i
  39. Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego wojewódstwa Ruskiego, – Kraków, 2006, – T. 14л- S. 425-426.
  40. Kuropatnicki E. Geografia albo dokładne opisanie krolewstw Galicyi i Lodomeryi / E. Kuropatnicki. – Przemyśl, 1786.-S. 171.
  41. Mig F. Karte des Köenigreichs Galizien und Lodomerięn, 1779-1782 // Г. Петришин Карта Ф. фон Mira (1779-1782 рр.) як джерело до містознавства Галичини. – Львів; 2006..
  42. Siarczyńki F. Słownik historyczno-statystyczno-geograficzny królestwa Galicyi / F. Siarczyńki. – T. ІП (Miejscowości lit. N-Z). – 1829. – S. 176.
    62
    4
    J
    «і
    ii

ВИН
ІппмМШМиии ї
ГЛе article presenti the analysis of the historical and cartographic sources of fortifications of Tłumach, the search of the most favorable periods for defense construction; the attempts of the localization of castle and fortress is made.
Key words: Tłumach fortress, Tłumach castle, fortfications, maps, Boplan, Rizzo-Dzannoni.
да 94:391.7-032.42(477.83-21)
Стаття присвячена історії дослідження давньоруських скарбів, які походять з території Покуття. Показано їх значення для вивчення мистецтва Давньої Русі Х11-Х1ІІ cm.
Ключові слова: Буківна, городище, мистецтво, писало, скарб.
Мета розвідки – довести інформацію про шедеври старого українського мистецтва та історичну географію їхнього походження. Оскільки повноцінними науковими дослідженнями в повному обсязі були охоплені лише давньоруські городища в с. Буківна Тлумацьного району і в с. Олешків Снятинського району, то більшість скарбів давньоруського мистецтва було виявлено випадково, а найбільше їх походить, крім названих пам’яток, з городищ в с. Городниця (Городенківський район) та Любківці (Снятинський район) та ще кількох інших населених пунктів.
У 1987 р. у двох кілометрах на північний схід від селища Чернелиця Городенківського району було випадково знайдено давньоруський скарб ХП-ХШ ст, що складався з десятка жіночих прикрас. До складу цього рідкісного скарбу входили два браслети, виготовлені у вигляді обруча із звуженими заокругленими кінцями, прикрашені геометричним орнаментом (схрещені лінії і крапки); два скляні кулони зі срібним обідком овальної форми [4: 60-61], три срібні кільця у вигляді спіральної змійки [4:62].
Срібні жіночі прикраси X11-X1U ст. з давньоруського Чернелицького скарбу
Уперше в практиці української археології на території Галицько-Волинської Русі було знайдено скарб, у якому знаходилось одинадцять цілих або фрагментованих сережок. «Всі
Олена БІЛИК, Олександра ЛЕВИЦЬКА (Івано-Франківськ)
ДАВНЬОРУСЬКІ СКАРБИ З ПОКУТТЯ
63
знайдені сережки (срібні) одного київського типу, – пише дослідниця Наталія Палійчук, — для якого характерний дротяний стержень, зігнутий дугою, та нанизані на нього три круглі намистини. Кожна така намистина складається з двох порожніх півкуль з круглими дірами, прикрашених напаяним тонким срібним дротом (скань) та дрібною зерню» [5: 31]. Аналогічний скарб, що складався з трьох пар ковтків київського типу різної величини, було виявлено в княжому Галичі весною 1935 р. [7: 75; табл. XV, 1]. Частину золотої сережки київського тип>’ виявив на ремісничо-торговому посаді Галича професор Прикарпатського університету імені Василя Стефаника Михайло Фіголь [10: 203]. Ідентичні прикраси входили до відомих в археологічній науці Молотівського, Сокальського і Чортківського скарбів. Як відомо, з одного багатого поховання, відкритого в 1883 р. біля вівтаря Борисоглібської церкви у Вишгороді, на померлій серед інших прикрас, як і в Чернелицькому скарбі, було одинадцять сережок київського типу [2: 52].
У своїй науковій розвідці, присвяченій археології Тлумаччини, визначний український археолог Ярослав Пастернак вказує: «На великому городищі «Бук-город» в Буківній (Товмач) викопали принагідно «перо» княжої доби. Це бронзова кругла шпилька 12 см довжиною, один кінець якої загострений і ним писали на дощечках, вкритих воском, а другий розширений в рівно стяту лопатку, прикрашену ритим хрестом – ним школярі «стирали табличку», тобто загладжували віск на ній для повторного писання. Проте це «перо» могло служити теж для лініювання пергаменту гострим кінцем. Подібні три письмові прилади з менш декоративною лопаткою знайдено раніше в Крилосі, і всі вони засвідчують знання письмової справи не тільки в столичному городі, але й далеко поза ним (Буківна)» [6: 26-27]. У даному випадку, мова йде про унікальний вид археологічних пам’яток – металічні стилюси-писала, якими навчали дітей в княжу добу освоювати письмо на воскових дощечках. Бронзовий стилюс, описаний в статті Я. Пастернака, належав до елітарних письмових знарядь і був свого роду значним твором декоративного мистецтва. Крім Буківни, вони ще відомі з Галича, Звенигорода, Львова та Городниці [9:207].
Бронзовий стшюс-писапо ХІ1-Х111 cm. з виїзним хрестом на лопаточці, знайдений на давньоруському городищі у Буківні (Тлумацький район)
Російський дослідник А. Мєдвєдєв, який здійснив класифікацію стилюсів-писал, знайдених на території Давньої Русі, датує знаряддя з хрестоподібним прорізом XII -першою половиною XIII ст. [3: 76].
На особливу увагу заслуговують твори монументальної скульптури, які розміщувалися на язичницьких святилищах Тлумаччини. До них, в першу чергу, слід віднести кам’яну статую слов’янського бога Триглава. Вона простояла від поганських часів до XIX ст. біля Триглавої гори в с. Хоти мирі [7: 271]. Відомий знавець археології Покуття Адам Кіркор вказує, що в Хотимирі була ще й різьблена з каменю фігура Діви матері-землі.
В останній чверті XIX ст. археологи А. Кіркор (1877), В. Пшибиславський (1879), І. Коперницький (1882) розкопали в с.Городниця могильник ХІ-ХІІ ст. під плитовим похованням. Біля покійників знайдено фрагменти тканин, гаптованих золотом, і значну кількість скляних витих та кручених браслетів, що були типовими прикрасами міщанок [1: 34]. У процесі розкопок давньоруського городища в с. Городниця поблизу Городенки археологи віднайшли верхню частину бронзової іконки з рельєфним зображенням Богородиці-Оранти.
На городищі в Буківній, як і на цілому ряді інших давньоруських пам’ятках Покуття, нерідко віднаходяться невеличкі натільні іконки (2,15×1,65 см) із зображенням Богородиці -Оранти. Тернопільська дослідниця Марина Ягодинська дагус їх ХІІ-ХІП ст [11: 179].
Сакральні пам’ятки Х1-Х1ІІ ст. християнського і язичницького релігійного змісту, які археологи найчастіше віднаходять при дослідженні давньоруських городищ Покуття
Таким чином, можемо зробити висновок, що цілий ряд археологічних артефактів, виявлених на Покутті, суттєво збагачують наші знання про мистецтво Галицько-Волинської Русі XI-XIU ст.

  1. Бандрівський М. Городниця очима археолога / М Бандрівський // Ямгорів. – Городенка, 1994-1995. — 4L 7-8.-С. 30-36.
  2. Корзухина Г. Ф. Русские клады / Г. Ф. Корзухина. – М. — Л.: Изд-во АН СССР, 1954. — 156 с.
  3. Медведев А. Ф. Древнерусские писала X—XV вв. / А. Ф. Медведев // Советская археология. — I960. — №> 2.
  • С. 60-89.
  1. Палійчук Н. Срібний скарб з Чернелиці / Н. Палійчук // Ямгорів. — 2000. —Ч. 11—12. — С. 60-62.
  2. Палійчук Н. Давньоруські скарби Прикарпаття / Н. Палійчук // Наукові записки Івано-Франківського краєзнавчого музею. – Івано-Франківськ, 2001. — Вип. 5-6. — С. 29-32.
  3. Пастернак Я. Станіславщина у сивій давнині / Я. Пастернак // Альманах Станіславської землі. — Нью-Йорк-Торонто-Мюнхен, 1975. — Т. 1. — С 13-31.
  4. Пастернак Я. Старий Галич. Археологічно-історичні досліди у 1850-1943 рр. / Я. Пастернак. — Івано-Франківськ : Плай, 1998. – 374 с.
  5. Петегирич В. М. Пам’ятки часу навали золотоординців на Галицьку землю / В. М. Петегирич // Археологія. – 1983. – № 42. – С. 47-51.
  6. Петегирич В. Про знаряддя письма та кириличні написи на предметах XI—XIV століть з Галицької землі /
    В. Петегирич // Записки Наукового Товариства імені Шевченка. – Т. ССХХХШ — С. 206-214.
  7. Фіголь М. Мистецтво стародавнього Галича / М. Фіголь. – К.: Мистецтво, 1997. – 224 с.
  8. Ягодинська М. Нові культові речі з давньоруських пам’яток Західного Поділля / М. Ягодинська // Старожитності Верхнього Придністров’я. – К.: Стал ос, 2008. – С. 175-185.
    The article is devoted to the research of the Old Russion treasures, which come from Pokuttya territory. Their importance for the studying of Old Russion art of XII — XIII century is shown.
    Keywords: Bukivna, settlement, art, scribe.treasure

65
УДК 81*37:94(477.86) _
Олександр ЧЕРЕДНИЧЕНКО (Київ), Андрій БШАС (Тлумач)
МІСТО ТОВМАЧІВ ЧИ ПЕРЕКЛАДАЧІВ?
Стаття присвячена семантиці оніма «Тлумач» у діахронії і синхронії. Аналізуються історичні найменування міста Тлумача. Розглядаються диференціальні особливості лексем «тлумач» і «перекладач». Виявлено близькі та далекі етимологічні різномовні корені слова «тлумач».
Ключові слова: місто, тлумач, перекладач, етимологія, найменування, походження.
Історія заснування міста чи села часто відображена в його назві, що стосується й міста Тлумач. Питання заснування Тлумача досліджували історики і краєзнавці, археологи і фольклористи. Недарма побутують дещо різні за сюжетом легенди про Тлумач, які мають місце через брак історичних джерел, що точно засвідчували б дату народження міста. Тому предметом нашого дослідження є завжди актуальна проблема найменування міста Тлумача.
Деякі аспекти етимології найменування міста Тлумача досліджували А. Сасєвич, М Буджак, Е. Куропатніцкі [9], В. Лучик, М. Фасмер [6] та інші. З вивчених джерел випливає, що ядром історичної семантики оніма «Тлумач» є саме «той, що тлумачить чи перекладає». Тому в нашому дослідженні фокусуємо увагу саме на іменниках, що позначають людей, які займаються міжмовним тлумаченням чи перекладом з інших мов.
На жаль, у нашого міста немає такої писемної згадки, як про село Товмач, що на Черкащині, у книзі Києво-Печерської лаври за 1984 р., згідно якої село отримало назву від того, що належало тлумачеві чи перекладачеві з татарської мови, який здобув свої статки своєю посадою [8]. Співзвучним вищенаведеним є твердження Евариста Куропатніцкі, яке стосується уже міста Тлумача тепер Івано-Франківської області: за давніших часів частину митних зборів це місто використовувало на зарплати для тлумачів східних мов, що перебували на службі Речі Посполитої [9].
Підтвердженням первинності найменування «Толмач» є згадка у Літописі руському, датована жовтнем 1219 р.: «А потім прийшла рать під город [Галич], – Коломан і ляхи. І великий бій був на Кривавім броді, і впав на них сніг, [і] вони, [угри й ляхи], не могли стояти, – пішли вони за [город] Рогожину, пішли на Мстислава і прогнали його із землі [Галицької]. Мстислав тоді сказав Данилові: «Вийди з города». І Данило вийшов [із Галича] з Дмитром тисяцьким, і з [воєводою] Глібом Зеремійовичем, і з [воєводою] Мирославом. Вийшли вони з города, і [коли] були навпроти [города] Толмача, догнав їх невірний [боярин] Вітович Володислав» [2].
Отже, лексеми «товмач» і «тлумач» мають право на існування як синоніми сучасного «перекладач». Лексикографічні джерела подають обидва слова з семою «перекладач» з поміткою «застаріле», уточнюючи його усний характер і наводячи приклади з художніх творів [4:155, 165].
На усному спрямуванні давніх перекладачів наголошує й А. Науменко, яких називали тлумачами, позначаючи тим самим його необхідність та обов’язкову активну участь у донесенні інформації оригіналу до розуміння її сприймаючим співбесідником [3: ЗО].
Водночас лексема «тлумач» сприймається як вказівка на активну творчу, тобто індивідуальну діяльність посередниса-перекладача, який повинен був тлумачити, тобто коментувати, роз’яснювати оригінал для зрозумілого сприйняття слухачем. Але перекладач зберіг у собі ще на генному рівні стародавню звичку тлумачити оригінал на власний смак [3: 26]. Ось і за легендою, під час князювання Ярослава Осмомисла недалеко від Дністра, поблизу важливих торгових шляхів, що йшли з Галича на схід, було засновано поселенця товмачів. Тут нібито жили княжі люди, які несли митну службу, оформляли торговельні
66
справи княжого двору, були перекладачами під час переговорів з представниками іноземних держав. Звідси нібито й назва поселення Товмач (польською мовою — Тлумач).
Тож як і в давнину, так і в сучасному світі міжетнічної суперечки врегульовуються за допомогою людей, що володіють мовою протилежної сторони, для яких мовний бар’єр не є перешкодою для спілкування. Іншими словами, за допомогою тлумачів, що ведуть початкові перемовини, а потім і перекладачів, які готують писемні угоди (1:10].
Цікавим є твердженням І. Корунця про аналогію розрізнення українських лексем «тлумач» і «перекладач» з їхніми ймовірними відповідниками у західноєвропейських мовах: англійською відповідно interpreter і translator, німецькою Dolmetscher та Übersetzer, італійською interprete і tradutlore, французькою mterprble і traducteurltńce [1:10].
Як відомо, першим засобом міжродового чи міжплемі иного/ міжетні чного порозуміння було тлумачення, оскільки власне «переклад» виник значно пізніше, тільки після того, як у тій чи іншій конкретній мові з’явилося письмо. Тому в усіх мовах перші писемні переклади як явище з’явилися історично набагато пізніше, ніж тлумачення, що існувало в міжмовній/міжетнічній практиці багато й багато сторіч раніше. Та незважаючи на це, власне «переклад» як вид мовленнєвої діяльності відіграв історично важливіше значення, ніж тлумачення, хоч порівнювати ці два види мовленнєвої діяльності чи загалом є доречним [1:11].
Та навряд чи перекладачі з давнього Товмача творили письмові документи, хоча б цього відкидати не варто. Торкнувшись питання найменування перекладачів у різних мовах, не можемо не навести ці номеми: польською – tłumacz, чеською – tlumoćnlk, російською — толмач, сербохорватською – tumać, угорською – tolmacs.
Відомий дослідник походження слів М. Фасмер виводить близьку і далеку етимологію слова «толмач»: толмач (російськ.), тьлмачь (старословянськ.), тьлмач (болт.), tolmać (словенськ.), tohnać (верхньолужицьк.) [6: 718]. Найближче до українського слова «тлумач» знаходяться: tłumacz (польськ.), tlumać, tlumoćnlk (чесые), tlmać (словацьк.). У розмовній мові мешканців тлумацького району побутує наймення міста «Тумач», яке має ідентичний аналог у сербохорватській мові tumać.
Деякі неслов’янські мови також мають у своєму арсеналі близькі за звучанням відповідники: tolmacs (угорськ.), tälmaci (румунсыс), tolmetsche (давньоверхньошмецьк.), Dolmetscher (німецьк.).
Глибші етимологічні пошуки дозволили виявити тюркське коріння лексеми «тлумач», адже старослов’янське тьлмачь є давнім запозиченням із старотурецької ty Imać, тепер dilmać (сучасна турецька мова), tilmäs (казах.), tilmää (алтайск.), tilmaźi (уйгурск.) [6; 7].
Таким чином, робимо висновок, що місто Тлумач має глибоке коріння з сивої давнини як у населенні теперішньої території, так і в самій назві. Товмачі і перекладачі в усіх історичних епохах виконували роль посередників між різними комунікантами, групами комунікантів, як і між владними структурами чи урядами [1: 12], покровителем яких є Ієронім, названий Мелетієм Смотрицьким «богом даних письмен тлумач досконалий» [5].

  1. Корунець І. В. Вступ до перекладознавства : підручник /1. В. Корунець. – Вінниця : Нова Книга, 2008. -512 с.
  2. Літопис руський / пер. з давньорус. Л. Є. Махновця ; відп. ред. О. В. Мишанич – К. : Дніпро, 1989. -XVI+591 с.
  3. Науменко А. М. Складові індивідуального стилю перекладача як чинник руйнуючий оригінал / А. М. Науменко // Наукові записки. Серія : Філологічні науки (мовознавство): у 5 ч. – Вип. 89 (1). – Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2010. – С. 25-31.
  4. Словник української мови : в 11 т. / за заг. ред. І. К. Білодіда. – Т. 10: Т-Ф. – К : Наукова думка, 1979. -658 с.
  5. Смотрицький Мелетій. ÖPHNOX [Електронний ресурс] / Мелетій Смотрицький. – Ізборник Історія України ІХ-ХѴШ ст. Першоджерела та інтерпретації. – Режим доступу http://litopys.org.ua/oldl7/old 17_02.htm.
  6. Фасмер Макс. Этимологический Словарь Русского Языка : в 4 т. [Электронный каталог] / Макс Фасмер.
  • Режим доступа : http://vasmer.narod.ru/p718.htm.
  1. Dolmetscher [Virtual Resousce], – Access mode: http://en.wiictionaiy.orgi’wild/DoTmetscher
    67
    Століттями терплячи від постійних нападів кочівників, інших агресорів наші пращури старались селитись у важкодоступних місцевостях – в долинах, балках, за річками, озерами, болотами, прикриваючись заростями дерев, в т.ч. і лісами. Тому ці села називались як ті дерева. Не дивно, що частка таких назв дерев, як бук (с. Буківна), граб (с. Грабичанка), дуб (с. Діброва, попереднє Дубрава) займає 10,2% [9:126-132].
    У районі нараховується три зоотопонімічні назви: Жуків, Жабокруки, Соколівка, як відгомін тотемістичних вірувань [9: 126-132]. Цілком можливо, що такі поселення утворилися біля відповідних тотемних святилищ. Село Жуків відбудовувалося на місці містечка Жукова, яке було знищене татарами у XVII ст. Недалеко знаходиться село Жукотин Коломийського району. У деяких індоєвропейських народів жук вважався священною істотою. Відгомони цих вірувань збереглися в Україні. Назв населених пунктів із коренем «жук» на території нашої країни нараховується 26. Причому більшість розміщена у давньопоселених регіонах. У багатьох селах Прикарпаття нами зафіксована молодіжна «гра в жука» як великодня, сакральна гаївка «Грай, жуче, грай». Священним жук вважався в релігії Стародавнього Єгипту. Ще й тепер серед місцевого населення спостерігається боязливе відношення до окремих видів жуків, заборона їх вбивати. Ця тема чекає ще на свого дослідника.
    Священною істотою вважалась у праукраїнців жаба. З нею пов’язано багато ворожінь (виклик дощу), перетворення відьом у жабу, тобто язичницьких ведунінь, прийомів пов’язаних із цим земноводним, раціональних засобів лікування та лікувальної магії. Крім села Жабокруки, залишається невиясненим походження назви селища Жаб’є (теперішня Верховина). У цілому по Україні є декілька назв сіл Жабокруки, а 13 назв у різних областях походять від назви цього земноводного. Причому географія їх розміщення знову припадає на давньозаселені території України [13].
    Про тотемну значимість сокола і поширеність цієї назви недоцільно детально зупинятись, оскільки це питання ґрунтовно висвітлене в етнографічній літературі. Сакральність його загальновідома не лише в Україні, але в багатьох народних віруваннях та реліїіях на Землі. Дата першої документальної згадки про Жабокруки відноситься до XIV ст., про Жуків – XV ст., а про Соколівку не вияснена [9:126-132].
    Не так багато сіл із суто історичними назвами (9,8%). Сюди належить загальнопоширена назва Слобідка (колишня назва села Гончарівка). Слободи засновувались в часи Київської Русі і пізніше. Дата першої документальної згадки села – XV ст. 1597 рік -така дата згадки про село Новосілки. Цілком можлива поява цього села того ж року, тобто після спустошливого нападу татар на Прикарпаття у 1596 р. Пізніше почали закладатись фактично нові села на місці зруйнованих або недалеко від них.
    Цікава назва колишнього села Трояни, яке було приєднане до Озерян. До речі, назва із коренем «троян» в Україні налічується 16. Географія їхнього розміщення — Західна і Центральна Україна та Полісся, тобто регіони, які належать до найдавніших заселень [13]. Про топонім Товмач (Тлумач) багато вже написано і ми не будемо повторюватись стосовно пояснення назви цього міста через обмеженість нами окресленого дослідження.
    20,3% назв сіл району – географічні [9: 126-132]. Причому вони виникали у різні часи, від приблизно ХГѴ до ХѴШ ст.
    Таким чином, топонімічні назви населених пунктів Тлумацького району свідчать про стародавнє їх заселення, що цілком збігається із наявністю багатьох археологічних пам’яток вздовж Дністра – завжди селились люди. Назви населених пунктів у переважній більшості українські, що доводить про споконвічне заселення цих земель українцями, а не іншими етносами. Топоніми Тлумаччини (географічні, антропологічні, рослинні та ін.) у відсотковому відношенні близькі до загальноукраїнських, чим ще раз підкреслюють приналежність цієї території до України. Майже п’ята частина топонімів припадає на господарсько-економічні назви, що розкриває давньогосподарські заняття цього краю (Бортники – бджільництво, Сокирчин — ковальство. Попелів – видобуток поташу, Мельники – зернове господарство та ін.).
    Мікротопоніми. Як ми вже зазначали, мікротопоніми с більш мінливими. Із виявлених нами мікротопонімічних назв на урочища припадав 38,2%, кутки – 28,7%, ороніми займають 15,9%, гідроніми -11,4%. Сюди входять потоки, річки, ставки, кринички, джерела. Кількість їх постійно зменшується через меліорашю та інші господарські освоювання територій (переорювання тракторами, вирубка лісів тощо) [1], Дещо менше с лісів – 4% від усіх назв та 1,5% припадає на хутори.
    Географічні назви урочищ найчастіше відповідають особливостям територій – Береги, Левада, Млака, Камінці, Гнила, Товтри, Бавки (порізане ярами або балками урочище. Часто в Бавках витікають з-під берегів джерела). Інші підкреслюють їхнє знаходження на масиві – За Степом, Зади, Поперечка (Поперечина), Під Гаєм, Острів, Загороди, Залісся, а також відношення до сусідніх населених пунктів або до великих географічних об’єктів -Обертинське, Від Озерян, Луг Лівобережний і відповідно Правобережний, Коропецька обога (назва від того, що урочище бере свій початок від Коропця). Отже, перша частина відображає географічний рельєф, який існував ще одне-два століття і тим самим є історичним джерелом для відповідного населеного пункту. Так, за Буківною вже давно немає степу чи толоки, а назва збереглася. В Лалагичах немає того лісу, де знаходиться урочище Залісся.
    У зв’язку із усуспільненням землі і створення її єдиного колгоспного масиву зникли такі геометричні фігури, як клин, поперек, кружок тощо, а назви поки що існують.
    Розповсюдженим на Прикарпатті є мікротопонім Руда, Рудка. Так називають місце з іржавим болотом. Ці урочища використовують під сінокоси і пасовища. В інших місцях таке урочище заросло верболозом. Деякі дослідники пов’язують цю назву із використанням в минулому рудих боліт для виплавляння заліза стародавнім сиродутним способом. Адже під час грози найчастіше саме сюди б’ють громи.
    Крім інших, поширені мікротопоніми Товтри (підвищена місцевість), Осувня (місце зсуву землі). Після усуспільнення землі і переходу її у власність колгоспів, про що ми вже згадували, дрібніші мікротопоніми урочищ почали зникати, залишивши тільки назви більших масивів. Сьогодні внаслідок розпаювання колгоспної землі між окремим власниками, мабуть, знову появляться дрібніші назви урочищ. Але це будуть нові назви, з новим маркуванням, бо попередні вже зникли і забулися.
    Географічні назви купав. Частка таких купав становить 28,6%. Частина їх нагадує, що тут знаходилися села – Корчівка, Підлая, Кирнички, Під Печором (карстові печери в с. Озеряни), Мочар, Провал, Бавки, Над Яром, Царинка та інші. Таких кутків є більшість. Цікава назва кутка Дворище у селі Яківка. Там двори розміщені гніздами, а не вулично. Така забудова характерна для сіл і хуторів ХШ – XV ст. Окремі назви відображають рельєфні особливості населеного пункту – Горби, Долина, Загора, Провал та ін. [1].
    Розповсюджений в регіоні мікротопонім Криниця. Він зустрічається у більшості сіл Тлумаччини. Ним названі як кутки, так і урочища. Взагалі топонім Криниця, Криничка досить поширений серед слов’янських народів. У Волгоградській області Російської Федерації «кринка» – глибоке місце в річці, в Архангельській області – яма з водою, у Східному Сибіру – мале озеро в заболоченій місцевості. У Білорусії знаходиться курорт Криниця біля Мінська. На Лемківщині є село Криниця. Сьогодні там відомий у Польщі курорт Криниця [11]. По Україні налічується 70 назв населених пунктів Криниця та вісім із назвою Кадуб [13]. Криниці відігравали в Україні значне місце в громадському та сімейному житті. Біля громадських криниць збиралися сусідки, прийшовши по воду, де обговорювали свої життєві проблеми. У селах, де немає річки, на Водохреща святили воду біля однієї визначеної криниці. Така криниця є в селі Бортники. Криниці оспівані у народних піснях. У Центральній Україні побутував звичай, згідно якого хлопець, щоб завоювати прихильність дівчини, викопував на її обійсті криницю. Криниця була місцем зустрічі закоханих. На Тлумаччині криниці так само відігравали не тільки господарсько-побутові, але й громадські та сімейні функції. Тому мікротопонімів із цією назвою збереглося багато.
    Крім криниць, на території району поширені назви «Вікняни». Це глибокі западини, заповнені водою. їхня глибина спричинила появу легенд, ніби тут потонули разом із кіньми, бричкою пан із панею.
    Розповсюджені мікротопоніми Потік, Потічок, Річка. їх є по декілька майже у кожному селі. Адже територія району досить густо помережена цілою водяною сіткою. Щоб відрізнити їх в поселенні, до них прив’язують різні назви. Наприклад, біля кого вони протікають – Семетин потік, поточина Ксьондзова в с. Озеряни, в цьому ж селі є потік Жолоб. Багато потоків і невеликих річок носять назви населеного пункту, через який вони течуть (потік Грушка, потік Будзин, річки Гостів, Королівка, Хотимирка) [1].
    Деякі гідроніми оповиті цікавими легендами. Так, в с. Петрилів є Постелів Жолоб -джерело, яке витікає із яру. В давнину один грішник як покаяння від ранньої весни до пізньої осені постійно молився і постив біля цього джерела. Харчувався він дикими грушками і тим, що поблизу росло, та пив джерельну воду. Тому від слова «піст» мешканці села назвали джерело Постелів, а що знаходиться між двома горбами, то додали ще й Жолоб. В Ісакові є джерела Дівочі Сльози. Згідно легенди, тут потопились дівчата, які втікали від татарських людоловів. Із джерел вода витікає і впадає у Дністер [1].
    У районі поширені кринички і джерела, вода яких лікує очні хвороби. До речі, такі джерела розкидані на великій території Івано-Франківської області (Галицький, Тлумацький, Тисменицький, Коломийський, Богородчанський, Рожнятівський та інші райони). Цілющу властивість цих вод давно потрібно досліджувати нашим лікувальним закладам.
    Лісові урочища досить часто називають Ліс, Лісок, Дубрава, Буковиця, Липії, а також прізвищами колишніх власників. Невеликі ділянки лісу, що знаходяться недалеко від більшого лісового масиву, називають Чігорами. Назва ця побутує і на Тлумаччині [1]. На жаль, колись багатий на лісові масиви район постійно скорочує свої площі, залишаючи лише мікротопонімічні назви як пам’ять про те, що там колись шуміли ліси.
    Територія Тлумацького району горбиста. Великі горби тут називають горами, менші -горбами, більші кам’янисті відклади, скалами. Окремі горби та гори уточнюються назвами населених пунктів, біля яких вони знаходились, – Обертинська Гора, Прибилівська Гора, Пужницька Гора. Інші названі відповідно до їхнього місцезнаходження – Середній Горб, Горб Зади, Горб Кринички. 9% горбів і гір мають назви антропологічні, в більшості названі іменами колишніх їх власників. Є омоніми, названі відповідно до рослин, які тут ростуть, — Гора Дубки, Пшенична Гора, Горб Вільхи, Горб Бураківка [1].
    Не могли оминути тлумачани зоотопонімістичних назв своїх омонімів. Наприклад. Вовчі Гори у Братишеві і Палати чах, Гора Бобрівницька у Діброві, Бичкова Гора у Королівці, Молочний Горб у Хотимирі. У Гарасимові знаходиться державний заповідник Пугачівка. Це система великих горбів, нижня частина їх покрита лісом, а верхня – степовою і наскальною рослинністю Велика частина цих рослцн занесені в Червону книгу. У селі Пужники є горб Броваршці – нагадування, що тут колись була броварня. Інша гора Корчуванка повідомляє, що тут колись був ліс [1].
    Наступними мікротопонімами, другими за кількістю найменування, є ті, що пов’язані з виробничою діяльністю людини. Люди, проживаючи на землі, завжди займалися виробництвом. Головними заняттями на Тлумаччині були хліборобство, тваринництво, збиральництво, рибальство, різноманітні ремесла.
    У районі розповсюджена назва, що пов’язана із словом «став». Крім річок, людям доводиться створювати штучні водойми для розведення риб та інших потреб. У своїх подорожних записках Павло АлепськиЙ у 1653—1654 рр. зазначав, що майже у кожному українському селі Центральної й Східної України, через які йому доводилося проїжджати, є по декілька ставів. Про стави досить багато згадується в українських піснях, легендах, казках тощо. З усіх гідронімів у районі біля 14% найменувань пов’язані зі ставковим господарством. Серед них назви Став, Ставок, За Ставами, Гребля та ін. Лише в Бортниках ми зафіксували чотири таких мікротопоніми: Дмитреків Став, Колгоспний Ставок, Ставок Козаччина, Ставок Ковбасний [1]. Наші пращури до середини XX ст. у всі часи обходились річковою і
    72
    ставковою рибою. За радянських часів, коли торгівля була переповнена дешевою морською рибою, ставкове господарство занепало і багато ставів залишилося лише у мікротопоиімах. З 1990-х рр., коли рибні продукти значно подорожчали, у селах району почали відновлюватись стави. Чекаємо нових мікротопонімів із шш словом.
    Крім ставів, у цьому регіоні знаходяться саджівки. Саджівки – водойми, де розводять рибні мальки. Вони потребують більшої затрати праці. За площею вони невеликі. Такі споруди постійно потребуюють свіжої води. Саджівки ми зафіксували у Підвербшх, Ісакові та інших селах. Саме ці села ми назвали тому, що вони знаходяться біля Дністра Й все-таки там існувало ставкове господарство. У Підвербцях навіть є куток біля Ставищ [1]. Таким чином, за мікротопонімами із словом «став» можна досліджувати стан рибного господарства в районі, місця їхнього скупчення і охарактеризувати гідрографічний стан краю. Для нинішнього покоління досвід наших пращурів може служити у веденні ставкового господарства.
    Наступними мікротопонімами є Копанки і Праля. Вони колись використовувались для прання білизни, особливо домотканої. З розповсюдженням пральних машин ці назви залишилися етнографічними пам’ятками. Копанки споруджували в безрічкових населених пунктах. Вода в них наповнювалась від потоків або джерел. За формою копанки були квадратними, розміром три-чотири метри з кожної сторони. Посередині такої водойми була перекинута широка дошка, на якій господині вибивали странником мокру білизну та полоскали її. Оскільки копанок в селі було лише декілька, то вони ставали орієнтирами й таким чином перетворювались у мікротопоніми. Пралі споруджувались безпосередньо на потоках та біля берегів річок з кам’янистим нему листам дном. Деякі з них також маркувалися на мікротопоніми.
    Рідко, але зустрічається мікротопонім Поперечки. Біля потоків за селом викопувались невеликі водойми 1-2 метри, в яких вимочували коноплі або льон. Глибина їхня до одного метра. Особливо небезпечним було вимочування конопель (материнок) у другій половині вересня – початку жовтня, коли вода зверху могла й замерзнути. З неї треба було витягнута вимочені вже коноплі, заходячи у воду. Багато жінок простуджувались і навіть помирали. На річках, у заплавах, вимочували коноплі і льон.
    Серед мікротопонімів поширені урочища Сіножаті, де заготовляли селяни сіно. Невеликі річки та потоки часто називали Млинівками, що свідчить про поширення колись тут водяних млинів. Один такий млин зберігся у районі скоріше як музейний експонат. Своєю чергою побутують мікротопоніми Млин – куток Млиниці в Ісакові, Під Млином -куток в Озеярнах та ін. [1].
    Із колишніх виробництв залишились мікротопоніми Пасіка – урочище в Тостові, Гуральні – огородний масив у Милуванні тощо. З сучасних виробництв появились такі мікротопонімічні назви, як Кар’єр, Цегельня, Колгосп, Залізнячка, Коло Молочарні; культурно-освітні – Школа, Коло Клубу, Коло Пам’ятника.
    Мікротопоніми, пов’язані з історичними пам’ятками, займають 12,2%. До історичних пам’яток належать пам’ятки археології. На території району їх налічується 677, а саме пам’яток середнього палеоліту -1, пізнього палеоліту – 187, мезоліту – 99, раннього неоліту – 2, лінійно-стрічкової культури – 7, трипільської культури – 139, шнурової кераміки – 22, пам’яток бронзової доби – 10, голіградської культури фракійського гальдштату – 74, культури карпатських курганів і 1, культури Ноа – 2, культури кулястих амфор – 2, комарівської культури – 18, культури раннього заліза – 11, черняхівської культури – 4, пшеворської культури – 9, культури ранніх слов’ян – 5. Про пам’ятники археології вже неодноразово писалось у літературі [8: 134-179]. А навели ми ці дані, щоб підкреслити постійність заселення краю та безперервний розвиток його культури.
    Серед мікротопонімів найбільше зафіксовано назву Могила – 22. До речі, стільки ж зафіксовано цих назв і в Державному реєстрі пам’яток археології Івано-Франківської області у Тлумацькому районі. Призначення цих об’єктів неоднакове. Одні могили є місцями поховань козаків, татар, поляків, молдаван, які воювали тут. Так, за переказами місцевих
    мешканців, у Могилі села Будзин поховані татари; куток Могила в Озсрянах – десь тут поховані поляки і молдавани, які загинули під час бою у XVI ст.; на горбі Погребище (с. Будзин) селяни похоронили австрійських і російських вояків, яких залишили після бою у роки Першої світової війни; у цьому ж селі є Могила Кругляк, яка має овальну форму. За переказами, тут поховано багато козаків. Є могили і з невідомими похованнями.
    Інші могили висипані як підвищення для охоронних фігур. Висипали їх у XV – XVII ст. на Покутті й Опіллі. У Підвербцях с куток Сторожка, де за переказами колись знаходилась сторожова вежа.
    В XIV – XVIII ст. вздовж Дністра будувались оборонні замки для захисту від нападів татар і турків. Зараз вони не збереглися. Відомі замки у Жукові, Нижневі, Обертані, Палагичах та Тлумачі (Товмацький). Мікротопоніми у селах Буківна (урочище Підзамче), Грушка (урочище Підзамче), Ісаків (куток й урочище Підзамче та Замчище), Підвербці (урочище Вали), Хотимирі дають підстави вважати, що тут теж були ці оборонні споруди [1]. У Будзині є урочище Селище, де, за переказами місцевих мешканців, було, поселення, яке появилось ще до Будзина. Його спалили татари. Колишні панські маєтки зафіксовані у мікротопонімах Двірське (с. Королівка), Яцеве (с. Будзин), Панський Город (с. Підвербці) та ін. Щ
    Кожне село мас пояснення щодо своєї назви та заснування. Більшість із них не відповідають дійсним історичним фактам. Проте вони виражають саму суть історичних подій краю, особливо їх найтрагічніших сторінок (татарські набіги, героїчні подвиги окремих людей тощо).
    Маловивчені на Тлумаччині місця пов’язані із сакральними пам’ятками і подіями. Поки що нами зафіксовані 33 сакральні мікротопоніми. Звичайно, є більше. Вони класифікуються так: 17 язичницьких (горби Баби, Лисі гори, горб Угрище, урочище Чорториїв, Чортові гори, Дівич-Гора та ін.) і 16 християнських (місця, де стояли колись церкви, хрести, старі цвинтарі, монастирі). Вздовж Дністра проглядається лінія монастирів, які функціонували у різні часи. Це були релігійні центри християнської віри, а в середні віки – й оборонні укріплення від внутрішніх і зовнішніх нападників. Про них розповідають мікротопоніми і перекази у селах Буківна, Нижнів, Петрів, Хоти мир та ін. Так, в Ісакові збереглася Монахова печера, в якій ще в першій половині XX ст. жив монах. Ходив босий цілий рік, лікував людей [1]. До речі, вздовж Дністра, навіть за межами Тлумацького району, таких печер ми зафіксували декілька.
    Для вивчення сакральних пам’яток Подністров’я потрібно організовувати польові наукові експедиції. До речі, цим зараз займаються науковці Інституту історії, етнології і археології Карпат на чолі з професором М. Кугутяком. Лише за останні чотири роки на основі мікротопонімів ними виявлено на Івано-Франківщині понад 150 колишніх монастирів. Про них готується спеціальна монографія. З 2012 р. Інститутом розпочато дослідження сакральних пам’яток Покуття, в тому числі й Тлумаччини.
    Етнотопоніми. На Тлумаччині нами виявлено 18 етнотопонімів. Більшість з них пов’язані з національними меншинами, які проживали до Другої світової війни (поляками, євреями, німцями) та ромами, які тут донедавна кочували. Етномікротопоніми поділяються на чотири групи. Перша – назви окремих територій (Мошкова Гора в с. Локітках, Гора Жидова в с. Діброві). Чому вони так називаються, респонденти не знають. До другої належать польські колонії (с. Браташів та с. Нижнів), які побутували у різні часи. Третю групи становлять іменні назви кутків у с. Королівці – Циганка, кілька хат, де жили цигани (так стверджують респонденти), Мазурівка (до 1945 р. жили там мазури). До цієї групи ми відносимо і представників українських етнографічних груп (урочище Бойки в с. Буківна, урочище Лемки в с. Яківка). Четверту групу становлять іменні назви: кут Базів (с. Попелів), урочище Гобалька, де жив гончар Гобалька (с. Гарасимів), урочище Шляхта, напевно, колишні володіння представників польської шляхти, Ясикова Гора, тобто Яся (с. Делева), ліс Яцев – колись там був маєток Яцева (с. Будзин). Окремо виділяємо міїсротопоніми з ромськими назвами. Переважно це урочища та кутки, де вони зупинялися під час кочування.
    У більшості їх називають циганськими. Наприклад, у с. Гїідаербшгх є куток Циганський тощо
    [І].
    Таким чином, етномікротопоніми серед усіх інших займають найменшу частку – біля 1,9%. Вони відображають існування польських та інших колоній і монастирів, землеволодіння поляків і євреїв, проживання в окремих місцях різних національних меншин та іменні позначення їх представників. Після Другої світової війни етнодемогрефічне становище в районі кардинально змінилося. Німці та поляки були виселені. Євреї, які залишились на окупованій німцями території, були знищені. Нами зафіксовані немало розповідей про ці події. В 1950-1960-х рр. перестали кочувати на Прикарпатті роми.
    Отже, проаналізувавши мікротопоніми Тлумаччини, можна зробити такі попередні висновки – найбільш розповсюдженими мікротопоні мами у цьому районі є фізико-географічні. Вони становлять понад третину від всіх цих об’єктів Фізико-географічні мікротопоніми належать до найархаїчніших способів найменувань території, які давав їм першовідкривач відповідно до їхньої загальної назви (скала, горб, гора, левада, луг. клин, потік, болото тощо). З часом їх стає все менше.
    Наступними за фізико-географічними йдуть господарсько-виробничі. Особливо велика частка їх припадає на урочища, де здійснювалися найбільше землеробські роботи Майже на половину менше припадає на кутки. Антропомікротопоні ми на третьому місці як ознака приватної власності на поля, будівлі, знаряддя праці та ін. У другій половині XX ст. вони почали зникати в зв’язку із усуспільненням основних засобів виробництва.
    Топоніми і мікротопоніми взаємопов’язані і переходять одні в другі. В ході історичних подій багато населених пунктів виникли на місці мікротопонімістичних урочищ. І навпаки, топоніми перетворилися у мікротопоніми шляхом ліквідації сіл, хуторів, деяких присілків або приєднання їх до більшого населеного пункту. Така ліквідація найчастіше відбувалася в часи татаро-турецьких набігів в XVI – початку ХѴШ ст. або окремих колоній після Другої світової війни та ін. У 1940-1950-х рр. проходила ліквідація хуторів шляхом переселення у ближнє село. На всіх місцях розташування залишилися лише мікротопонімістичні назви.
    Таким чином, проаналізувавши зібрані нами мікротопоніми району (до речі, вони становлять частину від всіх існуючих), робимо наступні висновки:
  • історичні мікротопоніми сягають від XII до XX ст. (городища, вали, замчища тощо);
    -сакральні мікротопоніми залишили сліди язичницьких святилищ і християнських
    культових споруд і пам’ятників (храмів, монастирів, хрестів). Інколи на місці колишніх християнських споруд археологи знаходять язичницькі святилища Об’єктами поклоніння були й природні об’єкти: гаї, горби, каміння, скелі, джерела, місцезнаходження яких сьогодні з’ясовуються та вивчаються дослідниками Інституту історії, етнології і археології Карпат. Важливим джерелом сакральних пам’яток є й місцеві перекази;
  • етнотопонімістичні назви належать до таких, які виникли від проживання національних меншин. Перекази та антротопологічні і ономастичні дослідження свідчать про проживання в окремих населених пунктах району нащадків національних меншин, які поселились тут з різних причин;
  • рослинні та зоотопонімічні назви теж є результатом історичних подій та вірувань;
  • мікротопоніми в порівнянні з топонімами більш мінливі з причини збереження у пам’яті невеликої спільноти (у межах населеного пункту, інколи протягом трьох-чотирьох поколінь). Тому вкрай необхідний негайний реєстр мікротопонімів як важливого джерела історичної пам’яті, мови, звичаїв і побуту;
  • скорочуванню і зникненню із пам’яті місцевого населення сприяли наступні події:
    а) ліквідація приватної власності на землю і створення колективних господарств, зміни технології обробітку грунту;
    б) перехід у державну власність приватних лісових ділянок поступово витіснив із пам’яті громад назви колишніх власників;
    в) значне скорочення кількості найменувань, урочищ, потоків відбулося після інтенсивних меліоративних робіт 1960-1970-х рр.;
    75

    г) перехід на вуличну систему поділу села різко зменшив кількість невеликих кутків;
    г) назви панських фільварків, Гхніх володінь були замінені на колгоспні;
    д) поява нових мікротопонімів відповідно до сучасних цивілізаційних процесів і вимог, економічних і технологічних процесів.

15.

  1. Архів Інституту історі’- етнології’ і археології Карпат.
  2. Бучхо Д Походження назв населених пунктів Покуття / Д. Бучко. – Львів : Світ, 1990. – 242 с.
  3. Габорах М. Гідронімія Івано-Франківщини. Етимологічний словник-довідник / М. Габорак. – Вид. друге, доповн., перероб., уточи – Івано-Франківськ: Місто-НВ, 2010. – 564 с.
    І. Габорак М Назви гір і полонин Івано-Франківщини. Словник-довідник / М. Габорак. – Івано-Франківськ . Місто-НВ, 2008. а 500 с.
    Габорак М. Назви поселень Івано-Франківщини (Бойківщина, Гуцульщина та Опілля). Історико-етимологічний словник / М Габорак. – Івано-Франківськ; ОУППО; Снятия : Пруг Принт, 2007. – 200 с. Габорак М Назви гір Івано-Франківщини. Словник-довідник / М. Габорак. – Івано-Франківськ : Місто-НВ, 2005.1352 с.
    Габорак М Гідронімія Івано-Франківщини / М. Габорак. – Снятии : Прут Принт, 2003. – 284 с.
    Державний реєстр пам’яток археології Івано-Франківської області // Офіційне видання Івано-Франківської обласної ради та Івано-Франківської обласної державної адміністрації. – Івано-Франківськ, 2001.-179 с.
    Івано-Франківська область. Довідник. Адміністративно-територіальний поділ. Місцеві громади та органи місцевої влади. – Івано-Франківськ: Місто-НВ, 2009. -211 с.
    Мурзаев Э. География в названиях / Э. Мурзаев. – М.: Наука, 1979. – 156 с.
    Паньків М Топоніміка Прикарпаття як джерело до вивчення історії краю / М. Паньків // Карпати: людина, етнос. Цивілізація. – Івано-Франківськ, 2010. – Вип. 2. – С. 160-174.
    Продак Р. Назви населених пунктів / Р. Процак. – Івано-Франківськ, 2001.
    Українська РСР Адміністративно-територіальний поділ. – К., 1963. — 630 с.
    Хулят М. Українські карпатські і прикарпатські назви населених пунктів / М. Худаш. – Львів, 2006. -450 с.
    Худаш М Українські карпатські і прикарпатські назви населених пунктів (утворення від слов’янських автохтонних відкомпозигнвних скорочених особових власних імен) / М. Худаш. – К., 2004. – 534 с.
    The article deals with the toponyms and microtoponyms of the Tłumach district of Ivano-Frankivsk region. They are the basis for the determination of the peculiarities of construction, the importance of those nominations as the historic and sacral source is proved, as well as the necessity cf their cultural and historic analysis.
    Key words: toponyms, microtoponyms, physical and geographical, historic, sacral, economic and manufacturing.

Тлумач ah и V коротькі
ЗА держлвну НЄЗАЛЄЖНІСТЬ І НАЦІОНАЛЬНЄ БІДРОДЖЄННЯ
УДК 94(477.86)-054
Мирослава РОЗДОЛЬСЬКА (Стемфорд, США) ТЛУМАЧАНИ У БОРОТЬБІ ЗА ДЕРЖАВНУ НЕЗАЛЕЖНІСТЬ
У 1990-Х РР.
У статті описано спогади авторки про жертовність тлумачан у «буремні» 1990-ті рр., про боротьбу за державну незалежність у м. Тлумачі. Несподіванкою було обрання авторки головою Тлумацької районної ради, після чого у Тлумацькому районі взяли курс на реформування сільськогосподарського виробництва.
Ключові слова: боротьба, державна незалежність, реформування
сільськогосподарського виробництва, голова районної ради.
Того лютневого дня 1990 р., коли ми, троє журналістів, у супроводі «нашої групи підтримки» вперше вийшли з редакційної будівлі з синьо-жовтим прапором, на душі творилось щось таке, як того дня у природі: і сніг, і дощ – острах і радість. Такі ж вібрації передавались нам і з натовпу обабіч дороги, де зібрались якось невидимою поштою оповіщені люди.
Микола Могиляк, Ярема Семчів та нині покійний, до останнього подиху відданий Україні, молодий інженер Мирослав Чемерис прикріпили прапор до мотоцикла і проїхали центральною вулицею Тлумача під оплески одних і затамований подих інших.
Наше «журналістське братство»: Василь Лесів, нині відомий як автор багатьох книг, заступник редактора обласного телебачення «Галичина», а тоді кандидат у Народні депутати до Верховної Ради та до Івано-Франківської обласної, я – його довірена особа і кандидат у депутати до районої ради, що виставила свою кандидатуру проти секретаря райкому партії; наш колега, невтомний борець за справедливість Іван Ясенчук та сестра Миколи Могиляка Ярослава – сіли в автомобіль, яким керував голова Тлумацького осередку НРУ Степан Костюк, і рушили слідом за мотоциклом, на якому розвівався наш прапор. Такою, іноді меншою або більшою групою, ми об’їздили всі села Тлумацького та частину Городенківського районів. В Обертані, в Олеші, в Нижневі та у деяких інших селах переповнені зали будинків культури зустрічали нас «Червоною калиною». А там, де були «сильні» голови колгоспів, як у Хоти мирі, Герасимові, Гавриляку, люди боялися підвести очі, щоб ті, від кого вони залежали, не переловили їхніх емоцій. Здавалось, що вони не чують полум’яних: «Вставай, друже-брате, бо довго ми спали, і може так статись, заснем навіки». А вони посилали до нас відважнішого з-посеред себе, що перестрівав нас перед від’їздом і тихо шепотів: «Ми з Вами, тільки людей застрашили, не дивуйтесь».
На першу сесію новообраної районної ради у 1990 р. семеро депутатів внесли синьо-жовтий прапор і були зустрінуті вигуками більшості: «Геть».
Несподівано у жовтні 1991 р. площу перед райвиконком і районною радою заповнили кілька десятків людей, які розклали палатки і готові були оголосити голодування, якщо не будуть виконані вимоги протестувальників. Акція була організована Народним Рухом України та іншими місцевими громадсько-політичними організаціями.
Вимоги були однозначні: розпуск номенклатурно-партійної районної ради народних депутатів, відставка голови районної ради та начальника управління сільського господарства. До протестуючих долучалося все більше і більше людей, і в день, коли було оголошено початок робота сесії районної ради, вся площа була заповнена людьми з хоругвами, прапорами, плакатами: «Геть стару партійну номенклатуру» та ін.
Обрання мене головою районної ради і виконкому було несподіванкою. Від самого початку ми взяли курс на реформування сільськогосподарського виробництва. Вперше в історії України було укладено договір із Міжнародним Корпусом Експертів Добровольців СІЛА на спільну працю над створенням Асоціації фермерських кооперативів.
ІІІіівші
Протягом 1991-1994 рр. до робота над проектом було залучено 12 спеціалістів у різних галузях рослинництва і тваринництва, переробної промисловості і розвитку інфраструктури із США, а також науковців вітчизняних сільськогосподарських інститутів.
Йшлося про зовсім нову модель сільськогосподарського устрою. Було охоплено кожне село, проаналізовано запаси природних ресурсів і наявність трудових ресурсів, інфраструктуру, ремісничі нахили і сільськогосподарську спеціалізацію, туристичні можливості краю.
Такий підхід давав можливість подбати про зайнятість людей, сприяти стимулюванню малого і середнього бізнесу і збереженню та розвитку тієї спеціалізаціі, яка сама по собі складалася у кожному селі. Скажімо, якщо у Гринівцях добре шили куртки, а у Колінцях вирощували молодняк свиней у підсобних господарствах чи у Гаврияяху вирощували капусту, то чому б не підтримати їх зусилля у розвитку саме такого підприємництва.
Коли проект був готовий і отримав схвалення Івано-Франківської обласної ради, американська урядова структура USAID, яка кваліфікувала цей проект як щлотаий для розвитку сільського господарства в усій Україні, поставила вимогу, щоб він був затверджений Кабінетом Міністрів та Верховною Радою.
Комітет розвитку сільського господарства, який очолював тоді у Верховній Раді народний депутат Пилипчук, більшістю голосів схвалив його. Та, як тільки проект потрапив у Міністерство сільського господарства, як свідчили подальші події, надійшов наказ “припинити всі ці реформи у Тлумачі”. Подальшу працю над проектом було припинено з безприцендентним на той час розпуском районної ради.
Минуло майже 20 років з того часу. Маючи можливість аналізувати та ширше вивчати способи та шляхи розвитку вільного фермерства у США, без застережень переконана, що ми були на правильній дорозі. Саме цей шлях гарантував розвиток сільського господарства, реформування старої колгоспної системи в Україні в інтересах селянина, фермера та й взагалі простих людей, які могли знайти достатньо праці на рідній землі, а не шукати її по цілому світу.
Проте ця поразка, як і ті, що сприймалися нами такими на загальноукраїнському рівні, були цілком закономірними. По-перше, на той час ще не відбулося необхідної світоглядноідеологічної трансформації колективної свідомості як першого найважливішого етапу на шляху переходу від однієї системи до іншої. По-друге, на перешкоді здорового еволюційного розвитку стояла не тільки нерозвалена конструкція старого устрою, а наша природна селянська ментальність, яку яскраво відображено народними мислеформами: «Моя хата скраю», «Якось воно буде». Реконструктора держави такого типу, який ми маємо сьогодні, саме на це розраховували і не помилились. По-третє, довготривале перебування у підколоніальному середовищі нівелювало національний дух співтворчості. Його паростки на початку нашої незалежності були дуже слабкими і жорстоко нищились. Маніпулюючи на психології бідності, вороги і недруги Незалежної Української Держави сповна використовували притаманну цій психології людську заздрість, відволікаючи народ від справжньої боротьби за свої права.
Осмислення цих уроків пройденого нами шляху, що стали уже історією, є не менш важливим сьогодні, коли занурені у свій індивідуалізм українці шукають виходу не разом, а кожен сам по собі, хто у пристосуванстві, а хто – у чужих краях.
Нехай такі події, як 800-літгя рідного міста, ведуть не тільки до гордості чи жалю за минулим, а найперше до акумуляції творчої енергії задля його розбудови та спільної праці на благо всіх і кожного.
The article focuses of the reminiscences of the author about the sacrifice of the inhabitants of Tłumach during the “violent ” 90s of the XX c., about the fight for the state independence in Tłumach. The election of the author as the head of the Tlumachdistict council was unexpected, after this the Tłumach district started reforming the agricultural industry.
Key words: fight, state independence, reforming agricultural industry, head of the district council.
79
УДК 94(477.86):061
Іван ЯСЕНЧУК (Тлумач)
НА ХВИЛЯХ НАРОДНОГО ПОРИВУ
Стаття присвячена історії діяльності національно-демократичних організацій у м. Тлумачі. Автор акцентує увагу на важливій ролі районної організації Народного Руху України у боротьбі за державну незалежність України.
Ключові слова: Народний Рух України, державна незалежність, національно-демократичні організації.
Такого розмаху святкувань, як цього, 2013 року, мабуть, досі не було – ні за австрійської, ні за польської, ні за радянської влади; і в серпні, і у вересні…, із музикою і співами перед мікрофонами професійні і самодіяльні артисти, одягнуті по-колишньому, звезені звідусіль, навіть з Гуцульщини; на імпровізованій сцені гурт за гуртом; десятки торгових палаток вздовж центральної вулиці – вишивки, гончарні вироби, дитячі іграшки, речі побуту ручної роботи; на майданчику дитячих розваг – міні-залізниця, гойдалки, гірки, каруселі, батути, а поруч кіоски із солодощами, морозивом; дороги заповнені молодими батьками з дітьми; а з парку доноситься гра троїстих музик, коломийка, співи, жарти, сміх; на міському стадіоні «Колос» дух напруги спортивних змагань з багатоборства, легкої атлетики, футболу, шахів… Тлумач відзначає своє 800-річчя!
Мені запропоновано написати статтю про історію Руху на Тлумаччині. Мовляв, що записане, те не забудеться. Ніби воно так просто: взяв папір, ручку і написав. Тим паче, про ще одну невдалу спробу створити всеукраїнську політичну партію. Пригадую собі нарікання Івана Франка з приводу цього на «… расу обважнілу, незграбну, сентиментальну, позбавлену гарту й сили волі, так мало здатну до політичного життя на власному смітнику, а таку плідну на перевертнів найрізноріднішого сорту…». І про нашу сучасну історію слід написати чесно, правдиво, відверто, викласти об’єктивно усі факти і події, не боятися сказати і про хибні, помилкові вчинки дійових осіб, не зважаючи, приємно це комусь чи ні.
Готуючи матеріал про історію Народного Руху на Тлумаччині, ретельно перевіряв факти, аби не допустити перекручень, вдумливо аналізував події, аби їх викласти правдиво, не суб’єктивно.
Якщо коротко і без вдавання у детальні описи, історію Народного Руху на Тлумаччині можна подати у кількох реченнях: почався він на початку 1990 р. Через рік перетворився в партію. 1999 р. районна організація НРУ зазнала розколу. У серпні 2013 р. окремі частини знову об’єдналися на спільній районній конференції. Головою Тлумацької районної організації НРУ обрано Володимира Овчарчина – досвідченого політика, тоді депутата районної ради. Якщо пригадати подробиці, проаналізувати їх, то постає перед нами багаторічна, уперта і шо найгірше, малоефективна боротьба із командно-адміністративною бюрократією – патріотів нашого Придністровського краю з єдиною благородною метою: створити самоорганізовану впливову державотворчу політичну силу.
То був небувалий прояв національного самоусвідомлення, здатності нашого народу до самоорганізації. Хвилі політичного пориву на початку 90-х років ХХ-го ст. були настільки потужними, що підняли на поверхню революційних подій кожного небайдужого, свідомого українця. Здається, що сила тої боротьби за українську державність, за незалежність України – від вікових прагнень і змагань нашого народу за соціальну і національну справедливість, від героїзму та подвигів наших батьків і прадідів; енергія їхнього чину передалась нашому поколінню і виявилась у діях Народного Руху України.
Учора зустрічні, знайомі або й зовсім незнані люди, пройняті ідеєю довгоочікуваних перемін, сьогодні ставали однодумцями, борцями за сподівану волю, гуртувались в одне
шле. Досі спеціалісти з різних професій, тепер ставали політиками: будівельник Роман Дідич, електрик Микола Могиляк, перукар Ярослава Вівчарух, інженери Мирослав Чемерис, Ярема Семчів, лікарі Євген Гуменкж, Ярема Богайчук, Марія Сиицнюк, учителі Михайло Вишневський, Василь Венгринюк, Василь Татарчук, Богдан Дудик, журналісти Василь Лесів, Мирослава Роздольська… Десятки, сотні патріотів, незважаючи на заборони, обмеження, застороги, погрози партномеиклатури та кадебістів, поповнювали ряди борців проти комуністичного свавілля. Збори, пікети під синьо-жовтими прапорами, передвиборчі поїздки, зустрічі з виборцями кандидата від демократичного блоку. І все це – на само ініціативі, ентузіазмі, самопожертві. Уся енергія учасників революції 1990-х рр. була спрямована на успішне проведення перших демократичних виборів до Верховної Ради тодішньої УРСР, на прорив народних обранців до владного Олімпу, завдяки яким відтак було проголошено Декларацію про Незалежність України, а під сильним, політично організаційним народним тиском відбувся Всеукраїнський референдум – і, як наслідок майже одностайного всенародного волевиявлення, реалізовано національну ідею -відновлено Українську незалежну державу.
«Особливо потужною хвилею цей вітер перемін пронісся по Тлумачу, довколишніх селах у перші місяці 1990 року, – написав Михайло Буджах у нарисі «Під вітром нових перемін». Вітер цей – не що інше, як демократизація тогочасного українського суспільства, пробудження його «правдою, яку можновладні мужі приховували… більше як півстоліття» [1].
Наближався березень 1990 р., а з ним і перші демократичні вибори, які стали можливими завдяки Горбачовській перебудові. Плуги демократизації за декілька років глибоко переорали облоги народної думки, десятиліттями затоптані командно-адміністративною системою; пробудилось і почало визрівати громадське суспільство. Тоді й настала конче потреба у належному посівному матеріалі, у вправних сівачах.
Комуністам, очевидна річ, не треба було якоїсь особливої підготовки. Тодішня партійна номенклатура, як добре відлагоджена машина, закрутилась по команді зверху. Райкомівські секретарі, інструктори, лектори зачастили у підприємства та організації, де на примусових зборах агітували за своїх висуваншв-партократів – дуже «видатних» і «заслужених». Поливали отруйним брудом борців за свободу і демократію, за народні права, недавніх в’язнів комуністичних концтаборів, на той час організаторів і керівників правозахисної Української Гельсінської Спілки (УГС), а потім Української республіканської партії (УРП) – В’ячеслава Чорновола, Левка Лук’яненха та багатьох інших Люди ж слухаючи ту давно набридлу брехню про ворогів радянської влади – «українських буржуазних націоналістів», «бандерівців», «рухівців», міркували по-своєму. Аби Бог поміг народним захисникам зібратись на силі та вчинити належний супротив комуністам.
Якраз тоді й почала формуватись організована народна сила, під натиском якої спочатку захитався, а потім розвалився більшовицький монстр. Хто ж мав бути тими сівачами від простого, позапартійного люду, коли тоді в районі ще не було жодної опозиційної до комуністів політичної організації.
Зупинимося й на проблемах виборів у 1990-х рр.
Увесь січень 1990 р. осередок Української Гельсінської Спілки (потім УРП) організував підготовку ініціативної групи підтримки демократичних сил на виборах до Верховної Ради УРСР. Члени осередку Роман Дідич, Микола Могиляк, Мирослава Чемерис на зборах прийняли рішення висунути кандидатом у депутати до Верховної Ради УРСР безпартійного. На думку робітників комбікормового заводу, побупсомбінату, районної друкарні, працівників рай лікарні, такою кандидатурою міг бути Василь Лесів – журналіст газети «Агро»…
Комуністи не давали можливості висунути В. Лесіва кандидатом у депутати. Агітатори, секретарі парторганізації поливали брудом представників новітніх організацій Левка Лук’яненка, Івана Драча, В’ячеслава Чорновола, Дмитра Павличка і всіх рухівців, бандерівців-націоналістів, у тому числі і Василя Лесіва. Але всі їхні зусилля були
81
перекреслені на зборах працівників районної лікарні, організовані профспілкою. На підтримку В. Лесіва виступили Євген Гуменюк, Ярема Богайчук, Марія Смицнюк та інші. Більшістю збори проголосували «за» В. Лесіва і «проти» кандидата від комуністів. До обласної ради висунули також В. Лесіва та Я. Богайчука. їх підтримали інші організації і підприємства Осередок залучав для підготовки до виборів багатьох прихильників демократизації.
Настав перший день виборчої кампанії – 1 лютого 1990 р. Синьо-жовтий прапор із вишитим на ньому тризубом пронесли вулицями Тлумача до колишньої районної друкарні Ярослава Вівчарук, Роман Дідич, Микола Могиляк. Там на них чекали – кандидат у депутати до Верховної Ради УРСР Василь Лесів, довірені особи – Мирослава Роздольська, Євген Гуменюк, шофери автомашин, готових до виїзду на зустрічі з виборцями – Степан К остюк, Степан Гармата, Микола Вінтоняк та багато інших наших прихильників. Коли ми йшли, нас ніхто не обзивав, не закидав камінням – навпаки, люди раділи, йшли на зустріч, плакали і підтримували, як могли. Під’їхала і група підтримки – довірені особи – з Городекки. Ми виставили на передній автомашині С. К ос тюка синьо-жовті прапори, сіли в машини і поїхали на зустріч з виборцями сіл Грушка та Олеша. А за нами на автомобілях представники з райкому компартії, КДБ і правоохоронних органів. Так почалася передвиборча кампанія демократичних сил Тлумацького району перших демократичних виборів лютого 1990 р.
Збирались ми в дні виїзду під вечір після роботи. Група підтримки наших кандидатів у депутати – це Роман Дідич, Мирослав Чемерис, Микола Могиляк, Іван Подоляк, Володимир Овчарчин, Роман Цюп’як та інші. Разом з ними їхали і наші кандидати в депутати – Василь Лесів, Орест Путько, довірена особа Василя Лесіва – Мирослава Роздольська та інші. Це було на той час незвичайне явище. Колона із декількох легкових автомобілів під національними синьо-жовтими прапорами з піснею «Червона калина» формувалася в центрі міста, де збиралося немало людей, в очах яких можна було побачити і щире захоплення, і гостру ненависть та злість, ще в інших – просто цікавість або деякий острах.
(Такі виїзди нами здійснено в Обертин, Олешу, Долину, Делеву, Петрів, Ісаків, Гринівці, Гостів, Прибилів, Королівку і ряд інших сіл нашого району та місто Городенку і села цього району – Олієво-Королівку, Тишківці, Чортовець.
На цих передвиборних зустрічах нам часто доводилось вступати в гострі конфліктні діалоги з кандидатами в депутата від комуністичної партії, виводити їх з рівноваги гострими, проте справедливими запитаннями, на які їм ніяк не хотілося відповідати перед виборцями. Вони все ще себе почували представниками «керівної» і «направляючої», та не всім підзвітним за свої дії. А були це представники переважно вищої партійної еліти, як тодішній секретар обкому компартії II Дембіцький, завідувач відділу обкому компартії А. Полоній, перший секретар райкому партії В. Тинкован, голова райвиконкому М. Кіт та інші. А голова облвиконкому В. Бойчук вважав за краще взагалі уникати зустрічі з виборцями на зборах, де були присутні учасники нашої групи. Особливо запам’яталися зустрічі в селі Делева, де під нашими перехресними запитаннями до кандидатів-комуністів, як, наприклад, скільки хто з них отримує зарплата, які мають додаткові пільги, як діють для них спецрозподільники, лікувальниці, спецсанаторії тощо. Присутні на зборах виборці були вражені привілеями партократів, відкрито і з обуренням висловили їм протест.
З подібними запитаннями зверталися на зборах в селі Ісаків до тодішнього першого секретаря райкому компартії В. Тинкована, який там балотувався. Йому нічого було відповісти на питання, чому район посідає одне з останніх місць в області, скільки
І будматеріалів та будівельних бригад відправлено з району на зведення його будинку біля Одеси та інші. Він зовсім розгубився.
Однак, хоч ми тоді домоглися певних успіхів, але, як показали подальші події, сконцентрувавши велику увагу на кандидатах до Верховної Ради, не надали значення виборам до районної ради нового скликання навесні 1990 р., наших депутатів виявилися одиниці. Більшу кількість депутатських мандатів району одержали претенденти від
комуністичних структур, які ще твердо стояли на прокомуністичних позиціях, що й дало негативні наслідки в проведенні демократичних реформ у районі.
Окружна виборча комісія з виборів народних депутатів за сприяння демократичних товариств — «Група сприяння поширення прав Гельсінської спілки», «Меморіал», «Зелений світ» та інших — при підтримці активістів з Івано-Франківська провела 17 лютого 1990 р. в Тлумачі перший багатолюдний мітинг з національною символікою. Відкрив цей мітинг старійшина міста, 97-річний Микола Михальський. На мітингу виступили кандидати в депутати до Верховної Ради В. Лесів і П. Осадчук, до обласної ради – О. Терпеливець, Я. Богайчук, В. Ділета, В. Гузій, гість з Івано-Франківська В. Романко, а також активісти Тлумача М. Роздольська, С, Коспок, М. Іванків, Я. Вівчарук та голова міста М. Грещук. На місці проведення мітингу було піднято національний прапор, а саму площу з того часу назвали «Вічевою».
4 березня 1990 року відбулися перші демократичні вибори до Верховної Ради і місцевих рад. Депутатами були обрані II Осадчук – до Верховної Ради, а В. Лесів, Я. Богайчук, І. Дяків С. Горбаль, В. Королик і О. Путько – до обласної. Слід зазначити, що наша праця і недоспані ночі не пропали даремно. Жоден із партійних керівників області не став депутатом від нашого району. Не пройшли до районної ради перший секретар райкому компартії В. Тинкован, секретар райкому Л. Бордейчук, начальник КДБ А. Іноземцев, прокурор району М. Стефанишин.
Не припинилась активність народу і після виборів. Майже кожної неділі проходили в Тлумачі і в інших селах району різні патріотичні заходи: мітинги, збори, релігійні і національні святкування, спорудження пам’ятників, символічних могил «Борцям за волю України» та їх освячення при багатолюдних зібраннях народу.
На жаль у той час почалось і велося жорстке протистояння між віруючими двох конфесій: греко-католицької і православної, яке часто доходило до відкритої боротьби. Ми, представники новітніх організацій, – М. Вишневський, С. Коспок, Б. Мадрига, В. Федорчак -закликали віруючих до поваги і толерантності один до одного, втихомирення і єдності Однак це давалося дуже важко.
Прийнята Верховною Радою «Декларація про державний суверенітет України» 16 липня 1990 року ще більше підняла активність народу, його національну самосвідомість. Тоді ж в липні відбулася районна конференція НРУ за перебудову, мета якої об’єднати і координувати дії окремих сільських осередків. Головою районної ради НРУ за перебудову обрано В. Овчарчина.
Через місяць, у серпні 1990 р., в Тлумачі відбулася районна конференція всіх новітніх організацій району – НРУ, «Меморіалу», Товариства української мови, УРП, «Зелений світ» та інших з метою створення в районі «Координаційної ради» цих демократичних сил.
Головою Координаційної ради районних демократичних організацій було обрано С. Коспока. Як вже було згадано вище, в селах району теж проводилися багатолюдні зібрання і мітинги. Один із таких заходів, про що слід окремо згадати, відбувся у кінці березня в с. Олеші — урочисте вшанування пам’яті бійців УПА, які полягли в нерівному бою восени 1944 р. в урочищі Братів Ліс. Тисячі людей з Олеші, а також сусідніх сіл – Ісакова, Петрова, Грушки, Озерян, Одаєва, селища Обертин і міста Тлумач зібралася в центрі села з церковними процесіями і національними прапорами, після чого всі вирушили на місце захоронения полеглих героїв, де священики відправили панахиди та виголосили проповіді. Після цього відбувся траурний мітинг, на якому із спогадами виступили їх учасники та активісти демократичних організацій району. Хвилююче враження на присутніх справив виступ хору молодших класів Обертинської школи. Учні виконали низку національно-патріотичних пісень.
2 вересня 1990 р, в м. Тлумачі було проведено віче на тему: «Україні – реальний суверенітет». Відкрив віче голова міської ради І. Свірідов, ведучий – Я. Богайчук. Перед учасниками мітингу виступили: голова координаційної Ради новітніх організацій району С. Коспок, депутат обласної ради В. Лесів, голова районної ради М. Кіт, голова районної
організації «Меморіал» 3. Завідовський, голова НРУ В. Овчарчнн, голова осередку УРП М. Чемерис та інші.
Промовці різко засудили спроби комуністичних сил, особливо депутатів Верховної Ради, т.зв. «групи 239» затягнути Україну в новий Союз через т.зв. «Союзний договір». Мітинг прийняв резолюцію «Підтримати і схвалити Декларацію про державний суверенітет України».
25-28 жовтня 1990 р. відбувся ІІ-ий з’їзд Руху в м. Києві, на який був делегований від Тлумацької районної організації С. К остюк. З’їзд проходив у палаці «Україна», де були присутні біля трьох тисяч делегатів від усіх областей України. Відчувалася велика підготовча робота і «помпезність» усіх заходів, але фактично це була певна спроба підпорядкувати Рух одній із недавно створених партій, які ще входили в Рух.
Питання про демонтаж пам’ятника В. Леніну в Тлумачі, яке неодноразово піднімалося на багатьох зібраннях, мітингах, конференціях, було поставлено на сесії міської ради в листопаді 1990 р. Тоді голова міської ради І. Свірідов виконав волю більшості депутатів і пам’ятник В. Леніну було демонтовано.
2 грудня 1990 р. відбулася конференція демократичних сил району, яка розглянула питання про суспільно-політичну ситуацію в районі і Україні та завдання демократичних сил. З доповіддю виступив голова координаційної ради С. Костюк, із співдоповідями -голова НРУ В. Овчарчин, голова РО ТУМ М. Вишневський, голова асоціації «Зелений світ»
В. Гузій та інші. Конференція заявила рішучий протест спробам центру нав’язати Україні союзний договір.
В останніх числах грудня 1990 р. в районній газеті «Злагода» появилася стаття «Ким був Степан Бандера»?, авторами якої були активісти «новітніх організацій» С. Костюк і М. Чемерис. У цій статті вперше в районі було подано детальну біографію Степана Бандери і його політичну діяльність. Вказана стаття завдала немало клопоту працівникам районного КДБ, які вимагали від авторів статті пояснень, звідки вони взяли таку «неправдиву» і антидержавну інформацію, і грозили, що це може мати для них «значні неприємності». Однак, часи були вже не ті…
Можна наводити десятки спогадів безпосередніх учасників антикомуністичних акцій під час передвиборних демократичних змагань, та в них прочитується чин добровільного самовияву громадянських, зрештою, людських якостей.
Районна газета «Дністровська зірка» писала: «Ми перестали бути глядачами. Ми сьогодні усі на сцені». Хто і як виконував свої ролі на сцені демократичної перебудови суспільства? На жаль, на сторінках районки не повідомлялось ні про діяльність осередку УРП на комбікормовому заводі, і про появу рухівських осередків, ні про гуртування демократичних сил, яке згодом переросте у частину Народного Руху України. Ані слова про те, як збирались перед виборами представники різних новітніх, як тоді казали, організацій саме в приміщенні редакції та друкарні, на другому поверсі, в залі засідань, для координації подальших дій у антикомуністичних виступах. І ніхто з нас не знав, що невдовзі постане незалежна Україна.
І Коли новостворена політична сила – осередок УРП, – що організовувала групу
підтримки кандидата в народні депутати від блоку демократичних сил, звернулися по допомогу, – ну, як можна було відмовитись, стати осторонь? Доводилось брати участь у
Р нарадах цієї групи, відтак редагувати виборчі програми кандидатів у депутати різних рівнів, виготовляти листівки…
Хоча усе було тоді під пильним наглядом, від редакційних пишучих машинок до шрифтів у друкарня них касах, я передавав написаний текст листівки чи прокламації літописцю Любі Кулик.
Вона набирала на відривній машинці, аби потім намазувати шрифт друкарською фарбою і відбивати на папері, частенько бувало, що хтось із начальників робив у цехах ревізію, виявляв і знищував готовий набір.
…Моя участь у групі підтримки закінчилась тим, то після повернення з курсів, на передвиборній зустрічі нашого кандидата з виборцями с Чортоаеиь мене закляла хвороба, від якої я довго не міг оговтатись – районна, обласна лікарні, лікувальний санаторій – аж до літа наступного року.
…Чутка докотилась до Києва, шо у Тлумачі дозволили собі проявити свій почин та відразу прислали гінця із центрального рухівського Проводу, аби відрадив тлумацьких демократів од необдуманого вчинку. Ті мали б відректися від свого задуму Але вони не послухали радника із столиці, далі робили своє Тоді проводирі письменницького цеху відрядили на той самий виборчий округ поета П. Осадчука, вихідця із плугатарів, родом із с. Острівця на Городенківшині, «ленінської правди сівача», як він сам себе назвав, умілого оратора і веселого компаньйона при застіллях. Знаю про ке із минулих часів, кати поет з групою письменників відвідував наші села і виступав перед колгоспниками із віршами По тому було щедре частування.
Так от, просуваючи П. Осадчука в депутати, городенківські активісти також сформували групу його підтримки і спрямували свої скли, проти тлумацьких. Отак із самого початку передвиборчої тяганини вчорашні зіштовхнули лобами двох претендентів au Руху. Відтоді й почалося взаємопоборювання, гасіння народної ініціативи. Це вже потім стало зрозуміло. А тоді, коли П. Осадчук отримав мандат народного депутата, а В Лесіа -мандат депутата обласної ради, виборці, стискаючи плечима, спантеличено говорили а, може, так і треба, може, той у Києві має Широкі плечі» – більші можливості щось доброго зробити.
Сподівалися українці, шо фракція депутатів «Народна Рада» – це ггрорухівське утворення – буде згуртоване, одностайне і далекоглядне у своїй державотворчій діяльності Зокрема, на виборах першого президента України.
А вийшло знову міжукраїнське взаємопоборювання отаманів – демократів. Від димової завіси, якою заслонили свої, очманілі від щоденних промов, обличчя і досі сльозаться очі українців. Тисячі, мільйони прихильників демократичних перетворень, борців за здійснення національної ідеї і утворення Української незалежної держави – були не просто здивовані, а приголомшені: через «буцкання лобами» демократи віддали старій комуністичній номенклатурі владу.
Незважаючи ні на що, провід районної громадської-політичної організації Рух здійснював перехід її на партійні рейки: перереєстрували членів НРУ, розширили мережу осередків, їздили за свій кошт по селах, переоформили документацію, переробили штамп і печатку, час від часу випускали листівки. Навіть спромоглися отримати ліцензію — дозвіл на випуск рухівської газети «Наш вибір». Вийшло декілька номерів багатотисячним тиражем у обласній друкарні. На її сторінках друкувалися депутати новообраної ради, голова ради Мирослава Роздольська, активна поборниця суспільної перебудови, прихильники демократизації – із своїм баченням переходу економіки району із централізованого планування на ринкову основу критикували застійну командно-адмінстративнѵ комуністичну систему та її захисників. Видання газети, особливо її виготовлення – це недешева справа: папір, друк, фарба, транспортування… Звідки брати кошти? Рух -організація молода і небагата. Її члени – здебільшого селяни, робітники, учителі – самі ледве зводять кінці з кінцями. Та розплачувались за послуги обласних друкарів фермери-добродійники: Микола Мотилях із Кагави особистим цукром та американці з Огайо
Христина і Ральф Доули доларами. Ці благодійники із корпусу добровольців допомагати нашим господарникам організовувати власні ферми, ділилися коштами з початкуючими господарниками для їх поїздки в Америку, де вони проходили практику ведення сільськогосподарського« виробництва по-американсьхи на фермі Доула в Огайо. Перекладачами були запрошені знавці англійської мови Орест та Зіновій Іванківи із с. Зелена Надвірнянського району.
У взаєминах із чужоземцями тлумацька влада показала себе заполітизованою, напевне, шкідливою Благодійники – добровольці з Америки – склали бізнесовий проект
перебудови нашого сільськогосподарського району для виробництва тваринницької продукції та комбікормів на вигідних основах як для фермерів, так і для сільських газдів. Для цього мали б залучитись інвестиції з Америки. Однак тодішнє райуправління сільського господарства, голови колгоспів, вчорашня партноменклатура упирались проти цього руками і ногами, волаючи: «Не дамо американцям прибрати до рук наші землі». Подружжя Доулів організувало за кошти американських фермерів допомогу: фермерам – холодильник, насіння кукурудзи, одежу для дітей з інтернату та інші речі. Контейнер надійшов на ім’я виховательки інтернату Ганни Ясенчук у саму школу. Його привезли на подвір’я. Але тлумацью владоможці наклали заборону. Побачили добродії з Огайо, чим їхня доброзичливість обернулась, і з того часу більше на Тлумаччину не потикаються. Як кажуть в інших селах; ліпше з мудрим загубити, ніж з дурним знайти.
Нам погрожували, нас обливали брудом, над нами чинили фізичні розправи за принципову позицію у відстоюванні своїх конституційних та політичних прав. Нам просто затикали рота. Конституційні правові демократичні принципи лише на папері, а в дійсності -зведені нанівець.
Мирославу Роздольську, першого демократично вибраного голову районної ради, вчорашня партійна номенклатура здійняла на глум за, буцімто, непрофесіоналізм в керівництві, а «Дністровська зірка» так спаплюжила молодого керівника, так налаштувала І громадськість, особливо конфесійників, що декотрі в крайньому збудженні вривались у , кабінет голови чинити розправу. Таким чином, виперли молодого реформатора не лише з і керівництва, а й з району. Мирослава Чемериса, завідувача відділу з гуманітарних питань у райвиконкомі, він же голова районної організації Української республіканської партії за те, що став на захист Мирослави Матвіївни, «невідомі» перестріли і оббили, як винне яблуко; не мав здоров’я хлопець до своєї кончини. Сумно закінчилась боротьба колишнього рухівця Ярослава Маланчука за право фермерів вчасно отримувати справедливу плату за здану продукцію, проти обману чесних господарів, проти хабарництва, судового та бюрократичного свавілля. Не витримала людина верховенства несправедливості. Поскаржусь і за своє, але кому? Ні, не про те, що громадські політичні справи забрали роки і здоров’я. Коли прагнеш кращого майбуття і взявся пробиватись до нього непротореним шляхом разом із своїми друзями – однодумцями, то не думаєш про зручності, вигоди і набиті гулі. Мова про інше. Ти хотів духовно піднести людей, щирим словом від осонценої душі зігріти в них надію, згуртувати їх однією метою. А те слово, покладене на музику душі, бездушні люди кинули у кошик із сміттям.
Надійними, добре організованими, впливовими на свої громади, були такі осередки районної організації НРУ:
Палагицький – голова Володимир Овчарчин, провідник Руху, який уміло єднав сільський осередок із районною організацією зваженими діями, сміливими рішеннями, депутат районної ради багатьох скликань. Сьогодні голова районної організації НРУ;
Ісаківський – голова Василь Венгринюк, колишній провідник Обертинської районної молодіжної організації ОУН, організатор численних антикомуністичних акцій, умілий пропагандист рухівських державотворчих ідей в протиборстві із колишніми партократами;
Петрилівський – голова Богдан Дудик, найдисциплінованіший керівник, котрий не лише вміло організовував роботу рухівців. Як учитель музики і словом, і піснею пропагував історію українських національно-визвольних змагань. Здавалось би, незначна організаційна деталь: він завжди вчасно здавав грошові внески членів осередку;
Грушківський – голови Михайло Дузінкевич, Іван Тимчук були депутатами районної і місцевої рад, в умовах взаємопоборювання між конфесіями і різними організаціями намагались впливати на дії виборців та сільську виконавчу владу;
Олешанський – голови Василь Бугра, Михайло Кушнірик. Багато зусиль витрачали рухівці, мирячи православну і греко-католицьку конфесії. Єдналися в намаганні вплинути на сільську раду разом із місцевим осередкам Конгресу Українських Націоналістів;
Локітецький – голова Ярема Семчів, депутат районної ради багатьох скликань, заступник голови районної організації НРУ, експериментатор у веденні фермерського господарства;
ОлешівськиЙ – голова Василь Татарчук, активний пропагандист історії, організатор музею в Буківні;
Жуківський – голова Іван Могильняк, організатор посвячення поховань полеглих борців за волю України, ентузіаст будівництва Божого храму,
Живачівський – голова Павло Шевчук, учасник багатьох рухівських акцій у Києві, зокрема. Помаранчевої революції, організатор спортивної молоді;
Тлумацький – колишній голова Ольга Крива, багаторазовий посланець Руху в східні області України, принциповий член виборних комісій; тепер головою є Володимир Ядилович;
Гончарівський – голова Михайло Дворський, учасник багатьох перепохоронів за християнськими звичаями полеглих воїнів УПА, у тому числі і на тлумацькому цвинтарі, впливовий енергійний організатор;
Петрівський – голови Михайло та Ілля Цюрахи, впродовж багатьох років намагалися єднати рухівців та сільську громаду, вирвати її з-під впливу комуністичних залишків;
Гостівський – голови Антон Хильчук, активний представник Руху в селі, невтомний ініціатор створення осередку;
Гринівецький – голова Михайло Кургуник, Іван Кожушок, відстоювали рухівську позицію у протиборстві з розкольниками, які намагалися відірвати громаду від НРУ;
Колінцівський – його представляв Андрій Критович, станичний Братства ОУН-УПА.
Ярослава Вівчарук, мабуть, найактивніша рухівка, чиї заслуги ще й досі неналежно оцінені, не лише міцно тримала національне знамено на початку визвольних змагань у 1990-X рр. минулого століття, а й тепер не цурається участі у місцевих та всеукраїнських акціях, незамінний спостерігач на виборах від Руху, постійний секретар на районних конференціях, депутат Тлумацької міськради.
У тісній взаємодії повстанської організації із рухівською вдавалося здійснювати важливі заходи: урочисто відзначати українські національні, державні, повстанські свята, вшановувати пам’ять полеглих борців за волю України, виявляти місця полеглих вояків УПА і по-християнськи здійснювати їх перепоховання, відстоювати права наших організацій, особливо щодо законності постійного користування спільним приміщенням – офісом у центрі Тлумача, який надала міська рада.
Коли відбувалися спільні засідання проводу районної станиці Братства ОУН-УПА із проводом районної організації Руху, то перед його початком станичний Дмитро Лук’янів уголос проказував Декалог українського націоналіста, присутні навстоячки повторювали за ним усі десять пунктів. Закінчивши, він вітався: «Слава Україні!», йому відповідали: «Героям слава!» Було це на початку незалежності України. Уже не треба було патріотам збройно боротися із чужоземними загарбниками, переховуватися у криївках, остерігатися від ударів у спину зрадників та запроданців. Так гадкувалося тоді: у самостійній Україні найбільше годиться десята заповідь Декалога: змагайся за поширення сили, слави, могутності Української держави і неухильного її виконання. А всі дев’ять попередніх, здавалося, ніби вже застарілі. Так здавалося, але…
Практичне здійснення національної ідеї у наш час засвідчило, що найбільший ентузіазм у перебудові суспільства проявляли прості люди, які до того були далекі від політики. Вони щиро, безкорисливо, часто ризикуючи, йшли в перших рядах борців з тоталітарним режимом.
Вдалим і обнадійливим був початок громадської, а відтак політичної організації НРУ. Але не так легко і просто було районному проводу здійснювати ці перетворення: розширюватись, змінюватись, утверджуватись, самоорганізовуватись на одній самоініціативі, в атмосфері взаємопоборювання. І не лише з діючою антиукраїнською владою, але й з політичними організаціями, які появлялись і появляються одна за одною.
87
З часом від Руху почали відходити багато активних політиків і створювати інші організації. В. Овчарчин, як було сказано, став членом УРП. Нижнівський осередок Руху відійшов до КУНу. Почалась боротьба за станицю Братства ОУН-УПА… Згодом покинув Рух Іван Ціник і заходився створювати організацію «Наша Україна». Дивним і небаченим було явище мутації місцевих політиків: кунівці, разом із владою, почали всіляко блокувати ініціативу Руху, особливо у налагодженні співпраці з іншими правоцентристськими організаціями. Для цього за почином Руху була створена координаційна політична рада, в яку згідно розробленого положення входило по два представники від кожної організації. Керував новостворенням представник найбільшої і найвпливовішої на той час партії – НРУ. Тісна співпраця, погодження дій, взаємоповага давали відрадні результати, особливо на виборах. Цим скористалися хитрі й амбіційні провідники Конгресу Українських Націоналістів. Вони помалу прибрали цей координуючий орган доля своїх потреб, очолили його. Після цього роботу координаційної ради, а значить взаємозв’язок між організаціями, ідеологічну роботу з виборцями було зведено нанівець. Нарешті представниця КУНу при підтримці Руху та інших організацій стала при кермі районної державної адміністрації.
«Тепер справи у районі підуть на краще. А політики перестануть чубитись», -гад кували придністровці. Але не так сталось… Занепад економіки, особливо у селах, став ще більшим. Почався розпад, непорозуміння між партійними організаціями і владою. Щось неприємне, нерозумне і дуже ганебне почало діятись із Народним Рухом, який під час виборів в Верховну Раду України 1998 р. отримав велику підтримку своїх прихильників і посів друге місце у новообраному парламенті. У рухівському Центральному Проводі почалась боротьба між так званими «прагматиками» на чолі з амбіційними Костенком і «романтиками» – відданими В. Чорноволу. У прагматиків появились великі гроші, за які скупили частину обласних і районних організацій. Тлумацькі рухівці не спокусилися на обіцянки, хоча знайшлося і серед нас декілька продажних «тушок».
Від нервового напруження закрутилось у голові, як було вже не раз після мітингів, перепалок із політичними противниками, після численних «запрошень» до міліції, особливо після невдач на виборах… Адже кращого кандидата у президенти, розмірковував я, окрім В. Чорновола, поки що в Україні немає. Чому обирають колишніх партократів? Не боявся підкупу, але сумнівався у фізичній спроможності витримати потрясіння за потрясінням. І навіщо мене, такого хворобливого, обрали головою після багаторічного лікування, а відтак ще й переобрали в грудні 1997 р. Керуючи Рухом, треба мати силу рухатися. Скрізь встигати: і в сільські осередки, і на районні зібрання, і на депутатські сесії, а головне: поєднувати політичну метушню із роботою кореспондента районної газети. Не раз виникала загроза мого звільнення з редакції, але заступався колектив редакції, можливо, представники громадськості. І ось тепер така незрівнянна ні у чим загроза!
В. Чорновіл метається по областях, шукаючи підтримки напередодні ІХ-их -Всеукраїнських Зборів НРУ. Приїхав він і в нашу обласну організацію. Задушлива атмосфера в залі засідань Івано-Франківського офісу НРУ. За столом посередині Богдан Костинюк, голова крайової організації, мовчазний, із похмурим поглядом на сірому обличчі. Праворуч від нього В’ячеслав Чорновіл, напружений, неспокійний, руки постійно чогось шукають перед собою, коло нього задуманий Михайло Косів. Ліворуч від Б. Костинюка бунтівники -антирухівці: член Центрального Проводу Руху, народний депутат Георгій Філіпчук із папкою в руках та бокуючим поглядом, осторонь у залі народний депутат із багровим обличчям та стиснутими кулаками Валерій Асадчев, який почав усіляко ганьбити і В. Чорновола, і всіх присутніх, обзиваючи тупими, вузьколобими егоїстами, націоналістами. Зала обурилася. Крикуна довелося вивести в коридор.
Рада Руху ухвалила одностайне рішення: усім делегатам взяти участь у законному з’їзді НРУ 7 березня, анулювати ухвали з’їзду прагматиків та підтвердити статус В. Чорновола як законно обраного голови партійної організації Рух. Коли сподівання розкольників на те, що їм вдасться перетягнути на свій бік більшість обласних організацій, а В. Чорновола під шаленим тиском позбавити керівництва – не справдились. Тоді був даний
88
сигнал кілерам із самого диявольського спецназу на фізичне знищення голови НРУ. На похорон В. Чорновола з Тлумача поїхала група рухівців. Організував поїздку і супроводжував групу Ярема Семчів.
Причини взаемопоборювань і взаємознищень, зламів, зрадництва, різних перекосів і невдач у новітній історії України і політичної організації НРУ окремі політологи вбачають у шкідливих чужоземних впливах із Сходу і Заходу на правлячу еліту. Та ближчий до істини, мені видається, Дмитро Донцов у книжці «Дух нашої давнини»: «…Коли представники плебсу вносять у громадські справи тугу за задоволенням своїх або своєї кліки дрібних матеріальних інтересів, свої дрібні слабості. Подібна ігнореція основних захонів функціонування суспільного організму допроваджувала, завдяки таким елітам, суспільність до розпаду».
Залишається лише констатувати сумний і красномовний факт. На сьогодні в Україні намножилось понад дві сотні всіляких партій. А в суспільстві все більше і дошкульніше відчувається ідеологічний і політичний вакуум – явно бракує впливової всеукраїнської політичної сили, яка б збирала докупи і реалізовувала на практиці прагнення і зусилля нашого народу в розбудові і зміцненні рідної держави.

  1. Буджак М. Під вітром нових перемін // Буджак Михайло. По забутих стежках / Михайло Буджак. – Івано-Франківськ: Сімик, 2013.
    The article deals with the history of the activity of the national-democratic organizations of Tłumach. The author focuses on the important role of the district organization of the State Movement of Ukraine in the fight of the state independence of Ukraine.
    Key words: the State Movement of Ukraine, state independence, national-democratic organizations.
    УДК 94 (477): 323 «1990/1994»
    Степан КОБУ TA (Івано-Франківськ)
    ТЛУМАЦЬКИЙ «ЕКСПЕРИМЕНТ» 1993 РОКУ:
    ГРИМАСИ МІСЦЕВОЇ ДЕМОКРАТІЇ
    Стаття присвячена аналізу подій, пов’язаних із саморозпуском Тлумацькоїрайонної ради 1993 р. Розглянуто наслідки такого кроку тлумацьких депутатів, політичні оцінки регіональних політичних сил та преси.
    Ключові слова: демократія, депутати, Івано-Франківська обласна рада, політична боротьба, саморозпуск ради, Тлумацька районна рада.
    Осінь 1993 р. в Україні виявилася надзвичайно динамічною на різні політичні події. Серед них – рішення про дострокові вибори у 1994 р. Верховної Ради України та президента України, поглиблення суперечностей між структурами представницької і виконавчої влади, загострення протистояння між лівими і правими політичними силами. І все це І на фоні глибоких кризових явищ в економіці, гіперінфляції та масового зубожіння населення. Політичні потрясіння не оминули і Тлумачину, на певний час прикувавши увагу до неї не тільки місцевих мешканців, але й обласних чиновників і політиків, і навіть посадовців вищих органів влади держави. 28 жовтня 1993 р., під час чергового засідання Тлумацької районної ради, більшість депутатів ухвалила рішення про її саморозпуск. Таким чином було
    поставлено крапку в затяжному конфлікті, який визрівав у районному представницькому органі впродовж року і набрав своєї критичної сили у жовтні 1993 р.
    Депутатський склад районної ради, сформований ще за радянських часів на виборах 1990 р., складався у своїй основі з традиційних представників районного партійно-радянського і господарського активу, дещо «розчиненого» прихильниками новітніх політичних організацій. Після здобуття Україною незалежності ситуація кардинально змінилася, а разом із нею мінялися погляди депутатів на виклики пострадянського періоду. Перехід від командно-адміністративної до ринкової економіки навіть на найвищому урядовому рівні був доволі болісним і непослідовним. Тож на місцевому рівні і депутатський корпус, і новостворені органи районної державної адміністрації, і керівники багатьох колективних селянських спілок (колишніх колгоспів) не мали ні відповідних знань, ні досвіду, ні ресурсів для лінійного і ефективного реформування господарств, роздержавлення землі у нових умовах. Об’єктивно негативні наслідки економічних змін (гіперінфляція, розвал старого господарського комплексу, падіння життєвого рівня основної маси населення) обумовлювали суб’єктивний пошук винуватців проблеми. Пересічний громадянин висловлював невдоволення «абстрактній» владі, а влада, уже поділена на представницьку і виконавчу, намагалася кивати на візаві, висловлюючи супротивній стороні різноманітні претензії. Криза стосунків у владних органах (держави чи області) відображалася і на місцевому рівні.
    Сутність тлумацького конфлікту лежала у царині господарських, точніше, земельних відносин, і була пов’язана із різним баченням (чи різною філософією) підходів опонентів стосовно методів та способів реформування селянських господарств. Голова ради М. Роздольська популяризувала новий тип господарювання, базований на особистій приватній власності на землю сільського виробника, в ідеалі — потенційного вітчизняного фермера. У 1992-1993 рр. вона на рівні заяв підтримувала ідею створення фермерських господарств за американським зразком, на Тлумаччині працювали представники Американського корпусу волонтерів. М. Роздольська виношувала проекти створення у рамках району вільної економічної зони та Тлумацької інвестиційної компанії. Активність керівника ради, з огляду на тяжке становище, у якому опинилася значна частина сільського населення району, знайшла підтримку частини районних депутатів. А обласна газета «Галичина» віднесла М. Роздольську до керівників-новаторів, які хочуть змінити життя населення на краще [1 ].
    її опоненти із числа аграріїв-практиків, керівників селянських спілок прагнули уникати різких змін у сфері землеволодіння і землекористування, зберегти господарський потенціал колишніх колективних господарств. їхня прагматична позиція диктувалася усвідомленням реалій тогочасного економічного стану, розумінням життєвої необхідності забезпечувати роботою самих селян, утримувати на плаву виробництво сільськогосподарської продукції задля отримання економічного доходу.
    Тож у кожної сторони була «своя» правда і власне розуміння розвитку села у нових умовах. На ці відносини накладався тогочасний фактор форсованої урядом програми роздержавлення і приватизації виробничих фондів та землі, а також чисто суб’єктивні прагнення і поведінка самих депутатів. Зіткнення особистих та корпоративних інтересів, не в останню чергу підігрітих політичною риторикою і популізмом, обумовили у раді внутрішній конфлікт. З весни 1993 р. проведення сесійних засідань супроводжувалися частими проблемами з кворумом та присутністю на засіданнях багатьох депутатів, розгляд питань часто носив конфронтаційний характер [2].
    Кульмінація протистояння припала на жовтневу, 17-ту за рахунком, сесію ради, що розтягнулася на три пленарні засідання. Розпочалася сесія 14 жовтня, на Свято Покрови, але сама атмосфера в залі була далеко не святкова. Засідання відкрилося тривалою суперечкою між головою ради М. Роздольською та групою депутатів-аграрників з приводу включення до порядку денного питання щодо виконання пункту Земельного кодексу про передачу земель у колективну власність. Незважаючи на спротив голови, це питання було поставлене на
    г
    90
    голосування і включене до розгляду на сесії. Після цього голова райради виступила із доповіддю «Про соціально-політичну обстановку в районі я, тональність і зміст якої викликали бурхливе й емоційне обговорення. Говорячи про політику, депутати постійно поверталися до гострої проблеми роздержавлення земельних угідь. Частина депутатів — керівників селянських спілок – висловила критичні оцінки роботи депутатської земельної комісії, назвавши її некомпетентною. І закликала голову райради до відставки. Інші промовці прагнули згладити гостроту полеміки, закликаючи до компромісів та виваженості [3].
    Опубліковані фрагменти виступів депутатів відображали настрої присутніх та напружену атмосферу у залі. Депутат Р.Ягасик: «Не розумію, чому йде такий тиск на голів колективних господарств, стільки брехливих видумок… Ви, Мнрославо Матвіївно, при владі, то приїздіть в село, зустрічайтесь з людьми. Я вас не бачив уже півтора року… Ваша доповідь носить амбіційний характер, ви критикуете тих, хто не вгодив вам. Ви не відповідаєте займаній посаді і треба ставити питання зовсім інакше». Депутат М. Б донський:
    «Ми прийдемо до приватної власності, але це треба робити поступово, а не стрибком… Мені образливо, шановна Мирославе Матвіївно, що ви себе так ведете. Ви сіли в крісло голови районної ради народних депутатів на стихійній хвилі і не відповідаєте цій посаді. Мало приймати і відправляти гостей з-за кордону. Ви не берете участі в житті району. Раджу вам повернутися в журналістику». Депутат Р. Слободян: «Селяни роблять все, щоб нагодувати державу. А ви, Мирославе Матвіївно, замість того, щоб підтримати нас, приходити до людей, все маєте роз’їзди, які не завжди є необхідні. Скільки раз до нас приїжджали американці, що з того, крім затрат, ми маємо?». Депутат Р. Пакує: «Наші сесії збираються даремно. Ми не вирішуємо, як поліпшити життя напівголодних людей, а констатуємо тільки факти. Поділилися на два табори, як у Верховній Раді. Замість того, щоб допомагати людям, вирішуємо свої амбіційні питання. Нікого не цікавить, що думають сьогодні про депутатів прості люди, а думають вони про нас дуже погано. Я не бачив ні одного з керівників району в нашому колективі. Вони бояться людей, доведених до відчаю» [4].
    21 жовтня сесія продовжила свою роботу, однак політична напруга зросла. Група опозиційних до голови ради депутатів виступила із заявою, у якій відкрито звинуватили М. Роздольську у перевищенні службових повноважень, виданні ряду розпоряджень в обхід рішення сесії, розбазарювання державних коштів, політичному популізмі і свідомому провокуванні конфліктної ситуації. Депутати вимагали винесення на розгляд сесії питання про службову відповідність займаній посаді голови райради. Натомість, на її підтримку приміщення ради пікетували представники осередків новітніх політичних і громадських організацій, вимагаючи від народних обранців розглянути також власні вимоги. Зрештою, ухвалили рішення про проведення закритого засідання сесії районної ради, на якому були проголосовані до розгляду дві пропозиції: про відставку голови районної ради М. Роздольської та про саморозпуск самої ради. Перша, за яку проголосували 28 осіб, через слабку правову обізнаність депутатського корпусу, була визнана такою, що не набрала достатньої кількості голосів (хоч згідно закону достатньо було третини – 21 голос, від складу ради). Натомість, пропозиція про саморозпуск була підтримана більшістю і за неї провели таємне голосування. Із 50 присутніх депутатів 31 висловився «за», 19 – «проти». Однак такої кількості голосів для саморозпуску ради виявилося замало, для цього потрібна була воля 42 обранців (двох третин від складу). Тож вирішення долі ради знову було перенесене на наступне засідання [5].
    Третє, вирішальне засідання сесії, відбулося 28 жовтня. Йому передували вояжі в район очільників обласної ради та відповідні розмови з частиною депутатського корпусу. Участь у засіданні резонансної сесії взяли не тільки районні депутати, але й народний депутат від Тлумаччини у Верховній Раді П. Осадчук, заступник голови обласної ради В. Досюк, представник президента в районі Б. Брянський, секретар облдержадміністрації М. Колтик, десятки представників політичних партій та громадських організацій району. Трьохгодинне засідання було напруженим і нервовим, голова не могла вгамувати емоцій ні своїх, ні депутатів, відкидала як спосіб розв’язання проблеми власну відставку. Зрештою, на
    rtkBXysSSSS wr 0%X КСШХК» IM ВЛ1ЯКІ – про ШДЖІІИІ недовіри M Роиопшій а з» csKęcsarycs [^ітіії pun к такої, an не може хзсйснювпв саої функції За перше явна а^гакклш? 3S районах обравша, за футе – 42. У такий спосіб більшість десуап» і ііш і аа і айп п глухого кута, у най разу зпея непримиренність позиші обох стерва^.
    Цреасєа 5сршюі Рал Украйні 17 лстооал затвердиш рішенні ттунапьких jesyaaa ł у »ТПМ.ШУП ж закхжу. if Mata позачергові вибори районно; рвав на 26 грчлх* £533 р. ~т- Тѵѵагг-ігт cónaa раза визначила нову чисельність сааазу рази – ЗО льулшд secs Смтумаа буза іроузинка іриоиш способом і юсцеакй конфлікт вин тзакі
    всиасіас 2мао-Фраяажмої обаасаої рази імпи я доцільне pour линути 25 лсгосал окпавао S9030 сааафоашсху Тллшї районної рази а своєму пзеварвому •амтпста Сам \ц иааяа та гі^шВ пі. а ньому ухвал свідчили про &~*гі?ш керівників «жах рал еетееи твшЕЫоау кжзегту билетного оолітнчвого звучання. ЛМ.ЧД-МРД» к оргавзве савзрозпусху рази представників виконавчих органів кап — cesgemgs обзз^аоїмнхтрєс М. Kaum ті орехташа ipaaesn в Тлуїапькгагу тітт Е SaeacTT. Газета ссвш dTts^zsn tsrSrs-a із ірошаста заголовком «кп 52. зезазфсгзп» Пс DPńzr.Mja розлогий мггерил із виступам на сесії оборали М. гОзжхьсьсх. у ламу 5 асаетті гтазазас* у весрезюлвому ингл» шкшеьо ■ цс вавгаєтьса урвати проведенні іншійовгаої оатрадею земедьагї те. аз ва самій сесії депутати ндишапяа валгтн слово лдж
    ; Б 0QJSCI1 3. lł2BJZS2 SUTviHiW СВОГО 1711 іітіпйй
    X вот ш? зз£люеєх з docłir Bl Брянського юсшзвсх v
    такого корпусу оалрєлх По суті. ва розсуд onrŁT. було чг>ддп сану точку зо(у, до тато z «мідп І іш у і— -•- з ■ — — зо;111 тис і).Ши inav сторону
    [ з’ясувати істину цоаоЕулв у Bzs 3SZ4EHX ллг того залу вигуках хлн деупередхе&сго peg .тлу EHS — «з’ясували зло з них із з «плато ламу» з рогалі <згмокргтачЕ5Гть, а тяти s заздалегідь «г: самото гсзхузгаї І все х думп сивого з обласних депутатів і зюрезоск аг стих» баранів і дату тати пркйщ.тн те ОЕКбВВі. НС1ШЦ Еро Існузаані інтиих точок зору [9J. І ізаал оозкап саюрсйЕіуау’ Тлуюл*юї цадя Б. Бренсьхяй і NLKclttzk зулв yef 332T>”3£Si£HI еэос црйвеїВЗСП ДО ПГОСТЯ Тлумапька рябтррдятмїнігтрятгія у
    . гзр заперечила усі захили m адресу Ь Брянського, а виступ р is „тілла ех <зегзу : яка дряпає ва компрометацію органів яззяьп суспідьаснюлпнчвої ситуації в районі та ва ГЕЛШЇЧйМХ ДЗІДЄНЛТ5 ВЕЕрСЗОЗЕІ ВИборІЗ ДО реЙОИНМ ра 52» [11].
    f М. Кипя т£яув про те. шо депутатів области раза ввели в как? суп тзумЕыпго кпифтттту і осаозва гяѵчуна вагттанні ситуації – ие початок
    łlHWH^WTŁ І994 С И”
  • ^ !• 1–Jr
    -_!ігл оазиса* рели, 27 дистос&за, ухе в Тлумачі відбулася збори депутатів
    ГОЛІВ СІЛЬСЬКИХ ВИКОНКОМІВ, керівників селянських гагітиуг і пв. за пзл оудо заслутгао магнітофонний запис виступу М. Ро ідольської ва сесії
    обласної ради і ух—єно реюпоок» зйореа яро тшнішсп
    •fcaocii яопооп у
    зистутгі М Ргаоякші. Гм гамм «отій, м яротя МІ оргжпжяеа в—н лискреднташі, в тому ма і у засобах касове# шфоркаоі. і япягж вмов » суп ж Тлукааьжу районну посту «Зяагаяа» ва суму у 1% шх гуеамв-мрбевямнв (арі niw. ж> районна рала вншяизг на роботу газет у 1993 р кмг* 5 м oęAo«MHł[13)
    Фіналом ша справи стаж виборе 26 груми НЙ р Через мат мма, ІЗ спа 1994 р , відбулася аерон сесія новосбржмга мвгмхмаг» скжіу ТауммвшМ -рвЛавтя рам, у ході якем обрала нежено голову рази – лему tau VI Smmbmoto fJ4§. Сама пропрятоинир шарову, м> червене 1994 р. нова аифуяяся чергові набори на шсаемх -»-г Але не вже буза інша історія рожигау нпеїня сжязарвлуїніиі явТлумжожші.
  1. Вінjчиє Ттоовот ошриееу 0 Гаммп Гап pcs нрани і а обхаоі —1993— 21 грух
  2. Атн-бдн-гратйжмншші Лм’їчі ~<ппімгчг->Т——яа^Осм – МИ —37уг-
  3. Гі^еч1жавИ»ро»>^Ѵмів.-НИ – Мни
  4. На сесзВ раНэоаоі рив ВЗаффЁе.-1993.-26 асе
    $. РшрідцсинРауІЗагаа -WPS — 38воет 7. И»і}Я»а >иртв11Ги— – Ю9Э -Зм
    Ł ?гшвеш М -*> оя темн мм еаегх aae i jyau «вяОёо- аанЬ М >адш<аа Гиячана, —1993. — 30лея.
  5. ТЬгст я> »^ом Я Іпг лгМ жут’гу — – 2? т
  6. IiviffiaaSoK CTi g iiaanri I Tfc—^инг-ад зржва -ЯЗЗ -g жег
    П Haeiys га завязало мввкошвсва Ввела* і Зжпвв-Н93—gaas
    1? Калпа М_ Оесутхпа ней » эюа*. а аэм «мае манауаа» / М. Каасм •’ Оржанмевм зеаня 1993.-4 грух
    ^геЗстпавніясік деяумешсмюг» «ргіст& осрхчого аоориии Гтуктудзго рлзажл (Тхумаччшпг) до Верховної Ради Укрслг вех .’&гчо-4Ьмкжвки оанхзин діі» т **jch ^залежної України, Щ
    УДК 94 (477) 1991/2Ѳ10:323 (477)
    Іцо і КОКУТА
    ПРЕДСТАВНИКИ T.T>AL\44KEH У ДЕ ШТАТСЬКОМУ СКЛАДІ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ТА ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАД И
    Стаття присвячена вїдоорсжюаво
    ЯВ awratTibanan COaĄ’
    Ключові слова: Верховна Рада, доазвронеачч: наборі, девушек, І&^ю-Фрс&аазська ояшсна рада, представницький мтдаоя. Тлумацьхий район, Гтумлчтли
    Депутатське представництво за чинним закоеодаасіэом иерезбачае як форельний набір певних прав та повноважень тих, кого обрали, так і неформальний (моразьннS)
    обов’язок перед територіальними громадами, від імені яких здійснюють депутатські повноваження. З цього приводу Закон України про місцеве самоврядування містить норму, згідно якої «депутат представляє інтереси всієї територіальної громади, має всю повноту прав, що забезпечують його активну участь у діяльності ради та утворюваних нею органів, несе обов’язки перед виборцями, радою та її органами, виконує їх доручення». Оскільки депутат виступає уповноваженим громади, до його діяльності прикута особлива увага виборців. Тож дана стаття присвячена відображенню кількісного та персонального складу представників депутатського корпусу, обраного виборцями Тлумацького району (Тлумаччини) до Верховної Ради України та Івано-Франківської обласної ради у часи незалежної України.
    Точкою відліку можна вважати 1990 р. Тоді, у березні, були проведені перші відносно демократичні вибори до рад усіх рівнів, унаслідок чого якісно змінилася ситуація як на всеукраїнському, так і на регіональному’ (обласному) рівнях. Не випадково каденції обраних у 1990 р. рад усіх рівнів отримали нову нумерацію – першого демократичного скликання, поклавши пізніше початок нинішньому порядкову рахунку. Першим демократично обраним депутатом Верховної Ради України (тоді ще – УРСР) у Тлумацькому мажоритарному виборчому окрузі №206 став Петро Осад чуте, уродженець Городенківщини, український поет, секретар Київської міської Спілки письменників України, один із ініціаторів створення Народного руху України. На момент обрання він був членом НРУ і активно підтримувався місцевими рухівськими організаціями. У парламенті ввійшов до складу опозиційної парламентської групи Народна Рада, голосував за прийняття доленосних для України документів: Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 р. та Акту проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р. П. Осадчук був серед творців і членів Демократичної партії України. Його політична та життєва позиція у значній мірі відображала тогочасні настрої та прагнення мешканців Тлумаччини, депутат брав активну участь у суспільному житті району, часто друкувався на сторінках районної газети «Злагода».
    Діяльність депутата стала запорукою успіху на наступних парламентських виборах. У 1994 р. П. Осадчук повторно переміг у боротьбі за мандат народного депутата України у тому ж Тлумацькому мажоритарному виборчому окрузі №206. У парламенті другого скликання входив до складу національно-демократичної фракції «Державність», пізніше, до складу фракції «Конституційний центр». Брав участь в ухваленні у 1996 р. Конституції України, активно виступав проти реваншистських проявів тогочасної комуністично-соціалістичної парламентської більшості.
    У 1998 р. на парламентському рівні була впроваджена змішана (пропорційно-мажоритарна) виборча система за принципом 50/50 і кількість мажоритарних округів скоротилася наполовину. Відповідно Тлумацький район увійшов до складу мажоритарного (одномандатного) Галицького виборчого округу №87 із центром у місті Галичі. Переможцем виборів став уродженець Тлумаччини із села Олещин Олег Литвак, на час обрання -виконувач обов’язків Генерального прокурора України. У Верховній Раді третього скликання О. Литвак перебував у складі фракції Соціал-демократичної партії України (об’єднаної). У рамках депутатської роботи народний депутат О. Литвак доклав певних зусиль для розв’язання багатьох злободенних соціально-економічних проблем виборців у межах свого округу, в тому числі й у Тлумачі та Тлумацькому районі.
    У парламенті третього скликання номінально ще одним депутатським представником від Тлумаччини можна вважати уродженця с. Олешів Степана Гавриша. На виборах 1998 р. він, на той час доктор юридичних наук, професор Харківської юридичної академії імені Ярослава Мудрого, здобув мандат народного депутата, перемігши у мажоритарному виборчому окрузі №177 у місті Чугуїв на Харківщині. У парламенті входив до складу депутатської групи «Відродження регіонів». У січні-лютому 2000 р. взяв активну участь у так званій парламентській «оксамитовій революції», що обумовила зміну керівництва Верховної Ради, формування антилівої більшості, підтримку діяльності уряду тогочасного
    прем’єр-міністра країни В. Ющенка. У лютому 2000 р. С. Гавриша обрали заступником Голови Верховної Ради України, і він займав цю посаду з квітеня 2002 р.
    У березні 2002 р, на чергових парламентських виборах, С. Гавриш повторно переміг у своєму виборчому округу на Харківщині, ставши народним депутатом Верховної Ряди четвертого скликання. У парламенті очолив групу «Демократичні ініціативи», упродовж 2002-2004 рр. був координатором парламентської більшості, сформованої на основі депутатів від політичних партій виборчого блоку «За єдину Україну».
    У 2002 р. виборчі дільниці території Тлумацького району знову були включені до складу одномандатного Галицького виборчого округу №88. У ході виборчих перегонів впевнену перемогу здобув представник НРУ, член політичного блоку В. Ющенка «Наша Україна», голова ТисменицькоІ районної державної адміністрації Роман Ткач. У парламенті він входив до складу парламентської опозиції, був членом фракції «Наша Україна», підтримував на президентських виборах 2004 р. кандидатуру лідера опозиції В. Ющенка. Після перемоги останнього Р. Ткача було призначено на посаду голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації, яку він займав упродовж 2005-2007 рр.
    У 2006 р. парламентські перегони пройшли за новою партійно-пропорційною системою, де територіальне представництво у значні мірі було знеособлене. Виборчі партійні списки формувалися за політико-ідеологічною логікою, тож територіальна депутатська «прив’язка» була достатньо умовною. Оскільки каденція Верховної Ради п’ятого скликання виявилася рекордно короткою – трохи більше півтора року, у вересні 2007 р. було проведено дострокові парламентські вибори, що теж відбулися за пропорційною системою. У цих двох «партійних» парламентських скликаннях були відсутні обранці, яких можна було б ідентифікувати як представників Тлумаччини.
    Восени 2012 р. відбулися чергові вибори до Верховної Ради за відновленою змішаною виборчою системою. Територія Тлумацького району увійшла до складу Тисменицького одномандатного мажоритарного виборчого округу №84. У змаганнях за депутатський мандат розгорілася гостра боротьба між кількома відомими на місцевому рівні політиками, які йшли на вибори під опозиційними гаслами. У підсумку, як єдиний узгоджений кандидат від об’єднаної опозиції, переміг висуванець обласного осередку партії «Фронт Змін», депутат обласної ради Володимир Купчак. У Верховній Раді сьомого скликання він увійшов до складу опозиційної фракції «Батьківщина», брав участь у заходах та діях протесту парламентської опозиції щодо політики правлячої більшості. У червні 2013 р. нардеп вийшов із складу фракції, заявивши про незгоду із політикою її керівників. На Прикарпатті вчинок народного депутат був сприйнятий неоднозначно, частина політичних сил, що підтримували політика під час виборчих перегонів, звинуватили його у політичній зраді.
    Свою динамічну історію мають і виборчі баталії та відповідне депутатське територіальне представництво Тлумача та Тлумацького району в обласній раді. Уже перші демократичні вибори 1990 р. якісно змінили депутатський корпус та політичне обличчя найвищого регіонального представницького органу. Із 140 народних обранців понад 85% належали до демократичного табору, підтримувалися новітніми політичними силами і відповідно новообрана рада отримала нову (ще неофіційну) нумерацію – першого демократичного скликання.
    Свою позицію і відношення до кардинальних політичних змін у республіці проявили в обласній раді і представники від Тлумаччини. Тоді народними обранцями стали Ярема Богайчук (Тлумацький в. о. № 135), Іван Дяків (Обертинський в. о. № 136), Степан Горбаль (Живачіський в. о. № 137), Василь Лесів (Королівський в. о. № 138), Василь Королик (Нижнівський в. о. № 139), Орест Путько (Олешанський в. о. № 140). Вони брали активну участь в ухваленні обласною радою важливих рішень щодо демократизації суспільно-політичного життя на Прикарпатті, національно культурного та релігійного відродження, впровадження нових господарських форм діяльності народногосподарського комплексу. У листопаді 1992 р. у Нижнівському в.о. №139 були проведені вибори на місце вибулого депутата, де перемогу здобув керівник секретаріату обласної ради Василь Досюк. Пізніше
    він був призначений на посаду заступника голови обласної ради, а з 1995 р. — заступника голови ОДА.
    У 1994 р. було збережено мажоритарну систему виборів депутатів місцевих рад, але загальна кількість депутатського корпусу обласної ради скоротилася майже втричі – до 50 обранців. Відповідно кількість мандатів теж була зменшена, і від Тлумацького району до обласної ради обиралися два представники. У Тлумацькому в. о. №49 депутатом обласної ради став той же Василь Досюк, в Обертинському в. о. №50 – Антон Яцишин.
    У 1998 р. кількісний склад обласної ради розширили до 95 осіб. Змінився і порядок визначення переможців. Замість окремих виборчих округів у рамках районів були утворені відповідні багатомандатні районні виборчі округи і переможців (перших п’ять кандидатів) визначали за найбільшою кількістю набраних голосів. Такий своєрідний народний референдум вивів на обласний представницький олімп наступну п’ятірку депутатів від Тлумацького виборчого округу №14: Василя Артима, Романа Качура, Ігоря Свірідова, Ярослава Цимбалістого, Михайла Яворського.
    У 2002 р. принцип обрання та кількісний склад депутатів обласної ради не змінився. Від Тлумацького виборчого округу №14 депутатами стали Дмитро Боднарчук, Мирослав Гринів, Руслан Капітан, Микола Сухолиткий, повторно Михайло Яворський.
    Вибори до місцевих рад 2006 р. вперше проводилися на пропорційній основі. Тож головним чинником депутатської ідентифікації та представництва був політико-партійний, а не територіальний принцип. Номінально із 120 депутатів облради тлумацькими представниками можна вважати двох народних обранців, які тією чи іншою мірою підтримували зв’язки з громадою міста та району. Це обраний за списком виборчого блоку «Наша Україна» Дмитро Гринишин та представник від «Блоку Ю. Тимошенко» М. Яворський. Згідно розподілу депутатів для роботи в адміністративно-територіальних одиницях, у Тлумацькому районі від обласної ради були закріплені Дмитро Гринишин, Василь Тимків, Костянтин Бородайко від «Нашої України», Микола Кузьма та Михайло Яворський від «Блоку Юлії Тимошенко», Віктор Фрунза від фракції «Відродження», і.
    Останні місцеві вибори 2010 р. знову проходили за новим форматом – на цей раз змітаною пропорційно-мажоритарною виборчою системою. Було зменшено загальну кількість депутатського корпусу обласної ради – до 114 осіб, половина з яких обиралася у мажоритарних виборчих округах, друга – за пропорційною системою в багатомандатному обласному виборчому окрузі. Представницькі місця в мажоритарних округах №№ 40-42 у Тлумацькому районі посіли представник партії «Наша Україна» Володимир Поліш та висуванці від Народної партії Василь Сенів і Михайло Яворський. Останньому належить своєрідний рекорд – він чотири рази поспіль ставав депутатом Івано-Франківської обласної ради, тричі обираючись в мажоритарному окрузі на Тлумаччині.
    The article deals with the depiction of the qualitative and quantitative complement of the deputy representatives, chosen by the electors of the Tłumach region (Tlumachchyna), who have been chosen to the Supreme Council of Ukraine and to the Ivano-Frankivsk regional council in the time of the independent Ukraine.
    Key words: the Supreme Council (the Verkhovna Rada), democratic election, deputy, Ivano-Frankivsk regional council, representative mandate, Tłumach region, Tlumachchyna.
    96
    УДК 94 (477.83/.86)
    Роман ІВАСІВ (Івано-Франківськ)
    ВСУПЕРЕЧ СМЕРТІ — ЧИН СЛУЖІННЯ МИХАЙЛА Я ІДИ ШИНА
    У статті висвітлюється життя тяумачанина Михайла Ящгаиина. Автор простежує героїчний шлях боротьби нескореного борця за волю народу і незалежність своєї держави у XX cm. Те, що М. Ящишин розповів журналісту, виглядало би надивовижу. якби не були ще живі свідки-побратими з його героїчного минулого.
    Ключові слова: героїчний шлях, нескорений борець, незалежність, інтерв’ю, тлумачанин, держава
    Усе свідоме життя тлумачанина Михайла Ящишина вповні відображає героїчний шлях боротьби нескорених українських борців за волю народу і незалежність своєї держави уХХст.
    З 1935 р. Михайло Ящишин 1 член ОУН. Три рази засуджений до смертної кари усіма окупаційними владами в Україні XX ст.: у 1939 р. – польською, в 1944-му – фашистською Німеччиною, в 1948-му – СРСР. У роки Другої світової війни відповідав за таємне переведення вояків УПА через Тлумач в Карпати. Не припиняв боротьби й по П закінченні -прийняв в ОУН нових п’ять членів. Зауважимо, що тоді лишень з середини 1940-х до кінця 1950-х рр. на західноукраїнських землях комуністичний режим зосередив майже третину своїх внутрішніх військ, не говорячи вже про інші сили, щоб поборювати націоналістичне підпілля й Українську Повстанську Армію [1]. Останній свій присуд очікував у камері смертників півтора місяці, який було замінено на 25 років сталінських таборів і які відсидів «від дзвінка до дзвінка». Не зламався. А в 1989-1991 рр. взяв активну участь у відродженні Української Держави й УГКЦ.
    Надзвичайні випробування, які випали на долю цього мужнього чоловіка, та шляхетна гідність, з якою він їх зустрів і пройшов, дозволяють ствердити про ще одну яскраву сторінку героїчного літопису Української Нації, яку вписали в неї тлумачани у XX ст.
    Нижчеподане інтерв’ю, яке вийшло в газеті «Галичина» у 2007 році [2], слід розглядати, насамперед, як живе історичне джерело реального очевидця й безпосереднього учасника тих буремних часів. У ньому не тільки означені штрихами постаті таких відомих тлумачан та краян Тлумаччини, як міністр ЗУНР Іван Макух та скульптор Григорій Крук, але й яскравим особистим прикладом показана велика жертовність українського націоналіста й патріота, людини, яка тримала слово присяги аж до самої смерти. «Знаєте, відколи наша держава постала – то ще не було такого дня, аби я гімн проспав», – просто сказав він на завершення інтерв’ю. Тобто, з часу коли по республіканському радіо почав лунати на всю Україну гімн «Ще не вмерла Україна», протягом майже 20 років, Михайло Ящишин за п’ять хвилин до цієї хвилі вже стояв незворушно на стійці, згадуючи своїх поляглих побратимів за свободу Українського Народу.
    І так кожного дня до кінця свого життя.
    Михайло Ящишин. Одне життя – три кари смерти
    Цей чоловік-легенда, якому йде 94 рік, живе між нами. Живе сам. Інколи його навідує онука з невісткою. Те, що він розповів журналісту, виглядало би на дивовижу, якби не були ще живі свідки-побратими з його героїчного минулого.
  • Як починалася ваша життєва дорога?
  • Народився я 1914 р. в родині хліборобів в селі Колінцях Тлумацького повіту. Ходив до української школи, до церкви, любив читати книжки, які брав в читальні «Просвіти», був у «Лузі» – так, як виховувалися тоді всі українці.
  • Макуха пам’ятаєте?
    97
    - Та як ss вытягаю?! То була скла! То був тато для всіх на Тлуыаччині за Полыді! Виглядав на старшого, худорлявий, високий. В поводженні з людьми був дуже простий і, на перший погляд ви ба сказали, шо сей чоловік навіть освіти ніяко! не мас.. Я пам’ятаю, як ми йшли з братом у справах «Просвіти» і нас у Тлумачі спинив польський поліцай Єжовский, то ми зразу прийшли до Макуха і розповіли йому. Він підняв телефон і каже в трубку поліцаю: «Що, ви боїтеся, що вам хлопці палицями державу завалять?» (За Польщі українцям було заборонено носити зброю, тому, хто був у «Лузі», виконували вправи з дерев’яними палицями) – так завстндав його, що він нас вже не чіпав.
    —А коли ви стали на шлях боротьби?
  • У1935 р. при чесному товаристві поклав одну руку на пістоля, другу підняв догори і поклявся: «Здобуду Українську Державу або загину за неї» – так я вступив в ОУН. Того ж року пішов до польської армії, де два роки служив у військовій розвідці. Бачите, навіть чотири фотографі! збереглося з того часу. Прийшов з армії — включився в підпільну роботу ОУН, де виконував обов’язки районового референта пропаганди. В 1939 р., на початку війни, за підпільну роботу посадили мене в Тлумачі в тюрму, там – пару днів, швидкий суд — кара смерти, але присуд відмінили – направили на польсько-німецьку війну, я спокійно до того віднісся – і там, і там смерть в очі дивилася… Довго не повоював: дістав два поранення (в руку і в ногу) під час бомбардування. Повернувся на Тлумаччину, де мене чекало оунівське підпілля.
  • У польській тюрмі довго не затрималися, а в німецькій?
  • Коли було арештоване німцями все керівництво ОУН в 1942 р. – опинився в Краківській тюрмі у камері «№40». Там тоді десь так і перебувало 40 чоловік. Пам’ять вже не та, щоб всіх згадати, але декого пригадую: письменник Чайківський – нас двоє, напевно, набільше зі всіх курити хотіли, доктор Ребет – його тюремне ліжко було біля мого, доктор Горбовий, який захищав Бандеру на судовому процесі, професор Берлінського університету доктор Кордюк, адвокат Матусякевич з Дрогобиччини, Дейчаківський з Ямниці, чотири сини якого загинули в УПА, Клим з Тернопільщини, з Тисмениці – Чорнодола і Струк. Сиділи ми більше двох місяців. І для загального розвитку і щоб дурні думки до голови не лізли, то кожного дня відбувався в камері відчит рефератів, причому кожний мав готувати, коли приходила його черга. Гарні, я вам скажу, були університети – добре наука засвоювалася. Сутужно було з харчами, але дякувати Богу, пані Ярослава Стецько і пані Горбова організували нам допомогу продуктовими посилками (я їх тоді бачив так, як вас, правда, з тюремних вікон)… Першому вдалося вийти з тюрми Горбовому. Він і передав нам з волі, що скоро прийде в тюрму комісія лікарів, серед яких будуть українці, то в кого є якісь хвороби чи поранення – зголошуватися і тоді відпустять… На комісії показав я прострілену долоню, вона в мене тоді була нерухома, німець і каже: «Даємо вам рік відпуску», а я думаю: ((Господи, аби лише відпустили – побачать вони мене…». Нас тоді випустили в один день 32 чоловіка, і в тім числі адвоката з Дрогобиччини.
  • Повернулися додому?
  • Приїхав до Тлумача і очам не повірив – бачу перед собою Матусякевича. Він мене питає: «Ну, що Михасю? Так і будемо сидіти?». ((Ні, друже, давай щось робім!» -відповідаю. На тому місці, де зараз новий універмаг, був двоповерховий будинок, який нам вдалося взяти у німецької влади під голодну кухню – тоді такі кухні були розкидані по всій окупованій території для всіх, хто терпів голод. Тут ми й організували таємну явочну квартиру і одночасно пересильний пункт для членів ОУН зі сходу України, які направлялися на військовий вишкіл в Карпати. І хочу вам сказати, між іншим, що східняки вже як воювали, то воювали. Робота налагодилася добре, а крім того, в кримінальній поліції був свій інформатор, який попереджував мене про арешти членів підпілля. Багато людей вдалося спасти, а згадуються чомусь ті, кого не встигли попередити, – Василь Бугай, Долішній…
  • Як вас викрили?
  • Знаю того, хто нас зрадив: він вже перед Богом – Господь йому суддя. Я з побратимом Паньком Яцівим мали завдання в Отинії та й заночували в рідних Колинцях.
    Полягали змучені в одній хаті, я поставив під подушку пістолет «Штаєр» і мй заснули зморені (правда, я й сьогодні ще твердо сплю). Збудили мене ударом рукоятки пістоля в тім я. Дивлюся, а мій Панько вже стоїть обернений до стши з піднятими рухами…
    — Коли в когось німці знаходили зброю, то йото розстрілювали^.
  • Розстрілом і закінчилося… Знайшли пістолет, вночі відвели до тюрми у Тлумачі, а на ранок відправили до Івано-Франхівськоі тюрми. Приїхали. Стою я в коридорі і бачу поляка з Тлумача, який служив в гестапо. Вій обзивав наших людей «кзбансм», то я його попередив одного разу, шо кропну йому по шиї, як не перестане так поводитись. Побачив мене, обернув до себе, питає єхидно: «Що, України хочеш?!».. Збив мене цей, свого часу польський гімназиста, тоді на квасне ябко, бо коли ти чуєш, шо тебе щось болить – то ще жиєш, а я вже тіла свого не відчував… Без пам’яті закинули мене в камеру і я на животі пролежав півтора доби, поки прийшов до тями. Потрохи відійшов, по четвергах давали посилки… А вже 21 березня в 1944 р. відбувся розстріл всіх в’язнів тюрми. Всіх роздягнули догола, в чому мати народила, звязали за спиною руки колючим дротом, повивозили, посадили на машини (я бачив біля двадцяти машин) по 40 чоловік (на нашій машині була одна жінка): вісім чоловік в ряд і два озброєні охоронці, відгороджені від в’язнів, і нас повезли… Снігу не було, але падала сніжениця. Я сидів скраю від борта з великим дірками від шрапнелі, видно, шо машина була на передовій. І бачу через ці дірки страшне видовище: підводять людей до викопаного окопу і стріляють: кого – в потилицю, а кого – у висок (людина ще встигає піднятися в передсмертних конвульсіях два-три рази). Думаю: «Ні, я буду тікати». Один з в’язнів, якого зв’язали колючим дротом несильно, зумів себе розв’язати. Кажу йому: «Розв’язуй мене!» Після чого я почав розв’язувати других. Як у вас добрі очі, то бачите, ше видно знаки на пушках! Зі всіх, напевно, я був найстарший за віком, решта — молоді наші хлопці з Організації: на око їм — по 19-20 років, і кажу усім: «Хлопці, тікаєм в різні сторони. Може, хоч один хтось живим залишиться…» 1 тоді, уявіть собі, я навіть не міг таке подумати, один розв’язаний скаче з машини і став на місці, мов вкопаний.
    Тоді я зіскочив і – щосили бігом вперед! Чую стріляють – навіть уваги не звертаю. Але мене, напевно, те спасло, що їх було так багато, що боялися поливати кулями, аби ненароком когось зі своїх неубита…
  • Знаю, вас поранили…
    — Перша куля догнала мене десь на 100-а метрах, пройшла на виліт над правою легенею під ключицею, упав, зриваюся і далі тікаю, друга – пройшла по ребрах, зробила борозду, але їх не зачепила. Залетів до Крихівець, а вже запав сумрак, чую німецьку мову, забігаю в подвіря і – до стайні. Аж там відчув, що замерз, і приліг біля корови. Через деякий час двері до стайні відкрила жінка, побачила мене голого та обкривавленого – я не вспів сховатися під жолоб – закричала: «Йой, Господи! Се шо таке?» – і вибігла. А в мене — думки роями літають, і ні одної доброї… Правда, коли скоро зайшли мирно два чоловіки, віддихнув спокійніше. «Знаєте когось у селі з Організації, І кажу їм, – прошу, повідомте». Вони швидко вийшли, один приніс мені сорочку. І як я почув у дверях жіночий голос «Слава Україні!», то зрозумів, що спасений. «Знаєте, друже, я заберу вас до себе!» Городами ми прийшли на її газдівство, де на вборі стояв оберіг. Вона вирила у паші діру, обклала околотом і там я заночував до ранку. Рятувала вона мене тиждень від гарячки квасним молоком, а коли випала нагода, то ослабленого та знекровленого перевезли довірені хлопці на фірі до добрих людей в Посіч. Там вже зустріли друга з ОУН-УПА, оглянув наш лікар-кавказець, дав п’ять уколів і попросив господарів добре харчувати – вони піклувалися мною, мов рідним: уявіть собі, навіть курята готували, так як я був би не знати хто… Але я не надоїдливий – не можу користати з чієїсь доброти, і коли вже міг поволі ходити, та вояк ще з мене був ніякий, то з провідником поволі пошкандибав додому. Розпрощалися ми з ним в Чорнолізцях, де були німці, а вже в Гринівцях стояли москалі. Перейшов лінію фронту і зразу зустрів у Колинцях дружину – вона так ніби знала, що маю прийти.
    Тут пан Михайло замовк на хвилину, ми мовчки розглядали фотографії дружини, його товаришів і вирішили трохи перепочити, бо розмова тривала вже більше двох годин. Я
    IWMIHVWÄ h’|4VM\U ■ ИА HHUMy lliSpiHÜlti t‘fc|WJl І$ШДш ШІШІПМ
    Л.іЬбл, \тЦЧгА ЮИЮЦЧИИА Л\ѴЧ\ч ЛбАЙЛИАЛ 0Й|ЧШЛ і M)WJölttÄI A?t) 50 fllfßlM ИНИН кОэМІПІи \Ч>К> роблю. ЛлюмхѴіЬ |>і)\КО »жШчИі\ Ш »к ЧІОСк \іі)НЦі\Й t ЦИМ ИрНИЮІНІМ»» * (НИНОкІсм, nom* \т Михайло ЖИАс сам ЙИШШОЙ UMÄ МІЖ ІНШИМ» ЩО НІН Й спої 04 роки кожною дня миѵ п чам по пму w 1\ч мра&да» митую. «Таю\ – підиойідііСі То ііікй гімнастка* щоб
    |\яр\ ХАТНСЯ» Черсі 10 МИЛИМ МИ ИрОПОАЖИЛИ |Ч>1МОА\
  • Рядкна зустріч відбулася?
  • Гак Поговорили, потішились, поплакали, полягали сшиги, а на ранок до хащ «завітав» красноармігць. «Ті) што таке у тебя?» – запитує мене. «Німці відступали і поранили», – кажу, А він – ти їм отдаші Ну думаю, треш радість… Опісля приходить голова сільради Владнсдавеький Микола і каже: «Михасю, я вчора був в їх руках. Наставили вони на мене пістоля і допитували, де ти. Я відповів, що тебе не бачив». Тому я змушений був знову переховувався. Прихистив мене на пару місяців отець Зиновій Кисілевський, парох Грннівець Коли ж фронт в черговий раз повернувся – вирішив Йти на Захід і опинився недалеко Перемишля. Там донька дяка Васіка, яка працювала в німецькій комендатурі, змогла зробити мені докумети, і я їду на Лемківщину. Був, між іншим, в Бонарівці, де жила мати жінки Бандерн, яку тоді сильно побила польська партизанка. Потім – Краків, далі і Криниця. Воєнна хуртовина позакидала сюди багацько різного люду, вільне помешкання найти важко. Шукаю пристановища, заходжу на п’ятий поверх одного будинку, думаю, може, хоч на стриху буде місце і зустрічаю – тільки подумайте собі! – доктора Дмитра Луцика з Тлумача. Обоє зраділи, привіталися, розговорилися, – бачив, він жаліє за тим, що покинув рідні краї. Через деякий час виходжу з будинку в пошуках харчу, став перед мостом біля дороги, задумався, де би то його дістати, тут біля мене зупиняється машина – в мене аж лисина здригнулася – бачу: виходить з неї директор «Маслосоюзу» в Тлумачі Кушпета: «А мені, – каже, – говорили в Тлумачі, що тебе розстріляли!». Приїхали на одне господарство; а там – Тарас Бульба-Боровець, який став розпитувати мене за розстріл членів ОУН в Івано-Франківськ}’, що я пережив у березні. Бачив перед собою, кажу йому, як вели на розстріл директора шпиталю, жінка якого була жидівкою. Цей директор спас кілька німецьких парашутистів, але його не пожаліли… Ще питав, чи правда, що коли ведуть людину на розстріл, то шия П стає білою… Боровець спорядив мене документами померлого східняка Івана Молодняка, а мій земляк Кушпета – цукром, я відбув велику Службу Божу, дуже багато на ній наших людей було, і рушили ми з одним товаришем на Словаччину, де зупинилися в Новому Місті. В цьому місті ми попали до гостинних стареньких людей, нас підгодували – їжі було вдосталь, бо їхній один син мав масарню, а другий – пекарню. Знаєте, нічого за харчування з нас не брали, навіть потім на дорогу ще дали харчів.
    -Ви пішли далі на Захід?
  • Так, звідти – до австрійського міста Брук, потім – перебрались до Відня. Там, до речі, запізнався в церкві святої Варвари з скульптором Грицьком Круком з Братишева – ми разом «промишляли» по віденських харчевнях, де працювали наші дівчата – від голоду спасалися. Одного разу я попав під німецьку облаву і мене відвезли на Угорщину копати окопи. Від дводенного копання розпухла мені рука, я тоді пішов до лікаря, і він мене залишив вести облік хворих – трохи знаю німецьку мову. На тій посаді став я трохи підробляти – писав робітникам, що вони хворі, а вони давали мені цигарки за те. А цигарки в той час коштували дорого, то я їх обмінював на гроші, і назбиравши певну суму, втік з тих окопів, прихопивши з собою в компаньйони одного артиста з Коломиї. Опинилися ми з ним аж під Інсбруком. І все було би добре, але одного разу, коли переховувалися від німецької облави, заховалися в холодильник, де я сильно промерз і попав в лікарню, з якої мене перевезли в лікарню до Відня
    —Покрутила вами доля—
  • О! З тої лікарні через два дні по закінченні війни забрали мене служити тепер вже в Совспку армію. Служив в Угорщині, в Шекешварі, біля Будапешту. Через півроку був демобілізований, приїхав до Станіслава, хлопці сказали, що мене знайдуть, коли буде

100

ІІмірізОй, І ШѳѲ Я ибліштуям сяш жити. Пішо* щ по яійськкочяту Питають мене: ким Мілке іе робиїм? Приляапем **ту ІІрмшлммли мене тоді гавідувачем бази, яка ЗНАХОДИЛИСЯ няппрпім Ретуші Там проробив три роки, багатьом нашим людям допоміг і за lütt час зумій Шв u ятьох чоловік прийняти а ОУН Як можете написати, дайте їм знати.
Нехай зголосяться до мене через газету, коли же живі

  • Третій раз де вас біда знайшла?
  • Мене викрили на одному дізнанні у Станіславі, тепер Івано-Франківську. Все ускладнилося ще тим, що асі думали, буцімто, мене розстріляли, відповідно на мене хлопці «вішали всіх собак». Ну, а далі – суд, стаття 64.1 .а. 11, там ще якась… Виша міра – розстріл, одним словом. Через півтора місяці замінили на 25 років, бо тоді вже відмінили смертну кару, але я за той закон вже пізніше дізнався. Далі – Сибір. Спершу на вугільних шахтах на Магадані. Там був разом з Січком, Іваном Романюком, Іваном Кривком — та багато було там наших.
  • Як пережили звістку про кару смерті?
  • Закаменів. І так з дня на день. Я в житті не блював і не плакав, може, того довго й
    жию…
  • Ви прожили нелегке життя – жалієте?
  • Нє. І тепер нічого не хочу. Аби м ще дожив до тої пори, коли Україна стане українською, бо я такой за неї душу віддав. Знаєте, відколи наша держава постала – то ще не було такого дня, аби я гімн проспав.
    Коли прощалися і виходили з гостинного двору пана Михайла, він витягнув з поштової скриньки три українських газети, серед яких була «Галнчина». На німе запитання відповів: «Мушу знати, що діється в Україні»…
    P.S. Ми йшли з Зеновієм Завідовським від Ящишина і не переставали говорити про нього, доки я не сів в автобус на Івано-Франківськ. Виявилося, що він мав можливість як вояк польської армії отримувати від Польщі військову пенсію, але не захотів, відмовився.
    Ще виявилося багато інших цікавих фактів, яких нам не розповів Михайло Яшишин, але це вже буде друга історія.
  1. Ведєнєєв Д. Роман Шухевич. Таємниця загибелі / Д Ведєнеєв, Ю. Шаповал 11 Воєнна історія. —№2. –
  2. -С.61-70.
  3. Інтерв’ю з Михайлом Ящишиним // Галнчина. – 2007. – $637-38 (3413-3414). -15-21 березня.
    The article tells about the life of inhabitant of Tłumach KfykhailoYatsyshyn. The author tracks the heroic path of fight of the unsubdued campaigner for the freedom of his people and the independence of his state in XX c. The story ofM. Yatsyshyn would seem to be fantastic but for the alive witnesses of those heroic events.
    Key words: heroic path, unsudbued campaigner, independence, interview, imhabitant of Tłumach, state.
    економічний розвиток Тлум дч а: історія
    ТА
    перспективи

f
УДК 94:664.117
Михайло БУДЖАК (Тлумач)
ФАБРИКА ЦУКРУ В ТОВМАЧІ: ТРАДИЦІЇ І НОВАТОРСТВО
Упродовж кількох десятиліть славу місту Товмач, усій Галичим підносила найбільша в краю цукровня. У середині XIX cm. вона випускала найбільше у Європі цукру – щороку по 1,8 тисячі тонн. Нелегкі кроки сходження фабрики на вершину слави. її успіхи та проблеми -основа одного із нечисленних досліджень, в якому висвітлено роботу за усі часи найбільшого в місті промислового підприємства.
Ключові слова: товмацька цукровня, фабрика цукру. Товмач, тонер галицького цукрівництва.
У європейській історії знайдеться не так уже й багато підприємств, які подібно до товмацькоі фабрики цукру впродовж двох десятиліть були би своєрідним центром і «законодавцем моди» у цукроварінні Австрійської імперії. Про неї багато років писали тогочасні часописи та довідники, роботу цехів досліджували і досі досліджують польські, німецькі та австрійські вузи, але у місті, куди впродовж півстоліття поспішали купці та ліверанти, де вперше у Галичині запустили парову машину, від нього не залишилося й згадки. Проте з цукровнею в Товмачі сталося саме так.
Підприємство, яке в середині XIX ст. випускало найбільше цукру у Європі, а водночас було позначене чи не на усіх промислових картах Старого світу, залишилося знане лишень у австрійській та польській історіях. Австрійці зберегли про товмацьку фабрику сотні звітів, контрактів, урядових документів, передову на той час технологію варіння цукру (подекуди вона збереглася й до нинішніх днів) вивчають студенти вузів.
У сусідній Польщі про «знану у Європі» товмацьку цукровню розповідають путівники, шкільні підручники. І лишень у сучасному Тлумачі, місті, де більше як півтораста літ тому зароджувалась мало кому відома у краю цукроварна справа, про це знають небагато. Незважаючи навіть на те, що невдовзі минатиме два століття від початку зведення славної своїми справами фабрики та 220-річчя від дня народження П будівничого, власника міста, графа Генріха Дідушицького. Сучасне шкільництво приділяє цьому факту небагато уваги. І лишень кілька десятків старих фотографій, публікації у старих часописах, древній міський парк, величаве озеро повідують про той величний, як для маленького повітового містечка, здвиг.
А почалося усе, як відомо із «Домової хроніки Дідушицьких», із «зацікавлення Генріхом роботою чеської цукроварні у Кардових Градах». 25-літній юнак два місяці слідкував за роботою виробничих ліній, агрегатів, за тим, як організовано весь технологічний процес цукроваріння: від підвезення буряків, їх переробки – до зберігання цукру. Тому, коли невдовзі повернувся до Товмача, обдивився залишені йому у спадок фільварки, поля та ліси, взявся за зведення такої ж, як у Чехії, фабрики у повітовому місті. Як на 30-ті роки XIX ст., робити це було нелегко. Бракувало коштів, та й майстрів, котрі б мали досвід у зведенні триповерхових будинків, у селах було мало. Чи не тому будівництво цехів, сушарень, як прослідковується за «куцою» газетною хронікою тих часів, тривало близько двадцяти років і завершилось (за листом Генріха Дідушицького до Галицького губернаторства) лише у 1839 р. [1].
Тоді ж товмацька цукровня і розпочала переробку буряків та випуск цукру. Перші «солодкі голови», як їх тоді називали люди, не користувалися у товмачан, жителів інших галицьких міст та сіл великим попитом. Цукор місцевої фабрики був дорогим. До того ж у місті продавали його не звичними грамами чи кілограмами, цілими «головами», кусники треба було відбивати молотком. Єдиними купцями товмацького «слодичого» були тільки міські цукерні та поодинокі кав’ярні старої Австро-Угорщини, куди їх спроваджували
lilii
11ШМН
i i Ui
ШШ:
місцеві ліверанти. Peuny цукру, а це десятки центнерів, складали в комору заводу. Це не подобалось Генріхові Дідушицькому. А тому через півроку він береться за розбудову фабрики. У 1840 р. бригада будівельників під його орудою зводить склади фабрикатів, а ще через кілька місяців – під навіси для складання буряків та торфу.
У тогочасних львівських газетах з’являються перші повідомлення про фабрику в Товмачі: «запрацювала найбільша в краю цукровня», яка невдовзі «засипле цукром усю Галичину та центральну Польщу». Однак прогнози газетярів виявились передчасними. Навесні 1840 р. на фабриці сталася пожежа: згоріла сушарня буряків, а разом з нею склади із паливом та сировиною. «Несподіваним вогнем, – як повідомлялося у листі до Галицького губернаторства, – було пошкоджено і частину заводського обладнання». Загалом же завдано шкоди на 50 тисяч злотих.
Але «прикра випадковість», яка на кілька місяців призупинила роботу товмацької цукровні, не розчаровує молодого, але амбітного Генріха Дідушицького. «Піонер галицького цукрівництва», як називала його польськомовна преса, знову збирає місцевих будівельників і береться не тільки за відновлення свого підприємства, але і за його реконструкцію та модернізацію. За дослідженням, що його у 1981 р. зробили науковці університету імені А. Міцкевича у Познані (Польща), будівельники подовжили завод у Товмачі до «62 сажнів», водночас австрійські інженери завезли сюди та невдовзі встановили найновіше, як на той час, обладнання для виготовлення цукру із сухих буряків. Ця технологія, запропонована відомим у Європі інженером Шущенбахом, у середині XIX ст. була уже відома на цукроварнях Східної Прусії, Баварії та Англії, але до її запровадження бралися не скрізь. Бо «нова механізація» заводів потребувала чималих коштів» [7].
Але Генріх Дідушицький «береться за творення революції у цукрівництві». На його переконання товмацьку фабрику «лихоманить» [7]. Вона більше простоює, аніж працює. Бо (за його підрахунками) «за доброї організації усіх робіт щороку могла б випускати по 50 тисяч центнерів рафінованого цукру». «Це, – переконаний Генріх Дідушицький, – помітно покращило б фінансові справи заводу. Бо навіть продавши цукор за найнижчою в окрузі ціною – по 3-5 злотих за кілограм, то каса підприємства наповнилася б більше, як 1,5 мільйонами злотих прибутку» [7]. За таких умов товмацька цукровня мала б нагоду вийти у перші ряди виробників цукру старої Європи. І така перспектива обнадіює підприємця. Впродовж двох тижнів він бере позику в банку, купує найновіше баварське обладнання і за проектом, розробленим Шутценбахом, разом із відомими німецькими та чеськими інженерами, береться за «оновлення цукровні». До осені 1840 р. у товмацьких цехах вони встановлено «дванадцять батарей по шість циліндрів», «кожна з яких впродовж 24 годин спроможна була переробляти 1200 центнерів сушених буряків», «на третину оновили обладнання», «…розширили склепи (склади – М.Б.) для зберігання сушених буряків» [6]. Тут, у товмацькій цукровні, як неоднозначно заявляла тодішня галицька преса, «вперше у краю запущено в дію парову машину» [6].
Однак реконструкція заводу була лише частиною справи, за яку взявся Генріх Дідушицький. Для потужної роботи заводу треба було десятки тисяч тон цукрових буряків, вчасно їх підвозити на завод на переробку. Тому черговим кроком підприємця стала реконструкція рільничих площ. Якщо у перші роки роботи заводу цукрові буряки вирощували тільки на 60% полів, то починаючи з 1841 року – на 80%. Граф Генріх Дідушицький укладає угоди про доставку сировини і з власниками сусідських фільварків. А тому невдовзі до товмацької цукровні починають «достарчати цукрові буряки більше, як із ста галицьких сіл» [6]. Це, за підрахунками фахівців, мало б щороку на третину збільшувати збір та переробку буряків – «із 600000 корців, що раніше -…до їх мільйона» [6].
Була й третя новація, запроваджена Генріхом Дідушицьким, що дала змогу оновити та здешевити виробництво. Це – його відмова від традиційного підвезення цукрових буряків волами, як це в середині XIX ст. практикували інші цукровні. Старий метод вимагав багато затрат, часу, а взимку’ призводив до того, що через заметілі буряки цілими тижнями не підвозили до цукровні. І завод простоював. Сировина втрачала свою якість. За перші роки
104
роботи фабрики Г. Дідушицький добре засвоїв ці уроки. А току одночасно із укладанням угод із «поставцями буряків» він береться за зведення у селах спеціальних сушарень, кожна з яких мала по 8-13 печей і за добу могла підготувати до перевезення та переробки по 320-560 центнерів буряків, а також приміщень для зберігання готової продукції
На початку 50-х років XIX ст. складальні з’явилися у трьох галицьких округах: Коломийському — у Тулукові, Великій Кам’янці та Чернелиці, Чорловсько му — у Червоногороді, Кривенькому, Бучківцях та Кошелівцях; Станіславському – у Ковалівні, Озерянах та Острові.
Але основним центром поставки сировини все ж таки залишалась Товмаччина -великі графські фільварки у Озерянах, Грушці, Олеші, Долині Сюди «в округу 13 миль від Толмача» будівельники проклали більше десятка так званих «корових доріг» – спеціальних вузьких насипів та траншей, утрамбованих камінням, по яких би легко їхали вози (одна з таких доріг в селі Олеша і досі зберегла свою давню назву – «Колійова» – М.Б.), осушили довколишні мочари, відремонтували мости. Крім того, у селі Озеряни впродовж літа-осені була збудована і велика воловня, де панські наймити доглядали за більше як півтора сотнею волів, якими впродовж осені возили сушені буряки на завод. У Мельниках спеціальні бригади ще з літньої пори заготовляли та поблизу дороги складували торф, а у довколишніх лісах рубали та підвозили до сушарень деревину. Цього палива, за підрахунками А. Мисловського, «кожна із них щороку потребувала по 600, а сушарні та рафінерія у Товмачу – 6 тисяч кубометрів» [6].
«Фабрика щороку надавала робочі місця близько 400 робітникам, ще близько 600 їх -працювало на 11 сушарнях» [4]. На чверть збільшив Генріх Дідушицький плату робітникам за доставку буряків. Щороку на це він почав «витрачати по 200 тисяч злотих» [б].
Такі зміни в роботі фабрики невдовзі почали давати свої результати. Було відлагоджено роботу сушарень, підвізників сировини. У дві зміни запрацювала цукровня. Упродовж двох наступних років випуск цукру на заводі порівняно з 1839 р. вдалося «побільшити до 30 тонн». З Олешева до Кракова та Відня були відправлені два залізничних вагони із товмацьким цукром. Про фабрику, яка стала найбільшою у Галичині, заговорили у Європі.
Однак справжнє піднесення почалося пізніше, у 1850-ті рр., коли (по смерті Генріха Дідушицького) за продовження його справи береться віденський банкір Вертгаймштейн. Новий власник заводу купує для нього вісім котлів потужністю 500 кінських сил, встановлює новітню «парову водокачку» та млин, облаштовує три величезні резервуари для зберігання води та меляси, «модернізовує» невелику, але потужну, як на той час, «рафінерію», яка дала змогу виробляти новий вид цукру – «галками», що користувався попитом у Європі А в самому Товмачі, Грушці та німецькій колонії Троян, що біля Озерян, зводить великі гуральні.
Вдалося Вертгаймштейнові вирішити й одну з головних проблем товмацької цукровні – доставку палива. Незважаючи на багаті на торф мельницькі родовища, довколишні ліси, їх доставка на завод не була легкою. Торфу і дров завжди бракувало. Особливу взимку, коли випадали сніги. За підрахунком банкіра, обходилися вони фабриці дорого. Тому Вертгаймштейн закуповує родовища, береться за освоєння на розробку вугільних пластів у Джурові на Снятинщині, а невдовзі новим паливом забезпечує більшість заводських сушарень. Це підтримує їх безперебійну роботу впродовж зими. А товмацька цукровня, за оцінкою польського економіста Антона Мисловського, із одного мільйона 105 тисяч цукрових буряків, що їх за статистикою у середині XIX ст. збирали на полях Галичини, «переробляє дві третини» [6].
З конвеєра підприємства щороку починає сходити по 1,8 тисячі тонн цукру – на той час найбільше у Європі. Товмач стає центром цукрової промисловості Австрійської імперії. А фабрика Вертгаймштейна 1 «основним постачальником сировини для найбільших цукерень імперії». З ними товмацьку цукровню пов’язують півтора сотні контрактів. Тут збігалися дороги й інтереси найвідоміших європейських банкірів та промисловців.
Зрештою, у 1853 р. вони навіть об’єдналися в акціонерне товариство і викупили у Вертгаймштейна товмацьку цукровню. Розрахунок австрійських, німецьких та польських підприємців був простим і зрозумілим. На той час у Галичині було лишень кілька фабрик цукру, більшість з них працювала за старими затратними технологіями. На противагу їм товмацький завод мав новітнє обладнання, величезну мережу’ збуту товару і налагоджені зв’язки доставки сировини з цілого Покуття та частини Поділля. Та й річний оборот заводу у 2,6 мільйона злотих був добрим підгрунтям для започаткувати справи.
А першим кроком на цьому шляху стала чергова «модернізація цукровні». Акціонери відмовились від традиційної практики висушування буряків, а потім їх переробки на цукор. Вона була дороговартісною, до того ж, на шляху від поля до заводу, за їхніми підрахунками, втрачалося до 30% сировини. Тим більше, що окремі заводи уже освоювали нову технологію цукроваріння. Замість старих сушарень вони обладнували спеціальні центрифуги, цукровари засипали у них свіжозвезені з поля буряки, вичавлювали сік, а відтак виварювали з нього цукор. Нова технологія була на той час «революційною». Вона давала змогу акціонерам економити кошти, а ще більше – час. І товмацькі цукровари не залишилися осторонь. Впродовж кількох місяців вони переобладнали цехи, запустили виробничі лінії. Процес виготовлення цукру на заводі було скорочено на третину. За підсумками року, на 10% знизилась і собівартість продукції. Товмацький цукор знову заполонив ринки старої Європи. Близько двадцяти років мав там чималий попит. За високу якість він мало не щороку збирав високі нагороди та відзнаки на сільськогосподарських виставках у Відні, Берліні, Парижі та Мілані.
Однак, поки у Товмачі тішилися славою, на європейський ринок вийшли нові фабрики з випуску цукру, з’явилися нові технології. Цукор із товмацької рафінерії почав поступатися їм і якістю, і ціною. Треба було оновлювати виробництво. Водночас затрачати на це кілька мільйонів злотих. Але більшість акціонерів не захотіла поступатися своїми прибутками. У 1877 р. товмацька цукровня оголошує про призупинення своєї роботи .
Чергове її відновлення розпочалося через п’ять років. Тоді за справу взявся відомий у Європі підприємець, власник цукрового заводу у Карлович Градах (Чехія) Алойн Вольтер. Його співвласником став мало кому відомий Кароль Яна, який мав у Товмачі «свою осідлість» [4]. Нові власники цукровні за кілька років реставрували старі заводські лінії, відновили роботу гуралень, сушарень у Товмачі, Озерянах, Коропці. Для надійної роботи заводу замість водозбірника, куди минулих років доводилось волами возити воду із річки Товмачнк, на потічку Березинка облаштували став і від нього підвели до заводу водогін, збудували 6,5-кілометрову вузькоколійну залізничну дорогу від цукровні до залізничної розвилки у селі Олешів. А що найважливіше – до одного злотого знизили ціну кілограма цукру. Це повертає до Товмача давніх покупців. Славна в минулому цукровня знову нарощує обсяги. її продукція відправляється в Європу.
Популяризації товмацького цукру сприяла і Краєва виставка товарів, яка у 1894 р. відбулася у Львові. На ній товмацька цукровня мала свій павільйон, де, окрім цукру, збіжжя, експонувала «добротний торф» із родовищ поблизу с. Мельники, «вироби з нього» [7] та дерев’яні дренажні труби.
Однак довго «тримати низьку ціну» на цукор підприємство не могло. Потрібні були кошти на оновлення обладнання, освоєння вугільних пластів, плату селянам, які вирощували цукрові буряки, підвозили їх на завод. А їх бракувало. Через високу собівартість продукції цукровня недотримувала сотні тисяч злотих. Аби, як мовиться, якось зводити кінці з кінцями, маршалок повітової ради Августин Гуминський, якому Кароль Ян та Алойн Вольтер передали управління фабрикою, змушений був, як повідомляла газета «Галичанмнь», «йти на афери» [5]. Спершу корчмареві Альгейму він віддає в оренду село Одешу. За це каса цукровні щороку’ поповнювалася 10 тисячами злотих. Невдовзі, за 12 тисяч злотих А. Гуминський віддає іншому орендареві село Озеряни, продає йому місцеву воловню, близько сотні коней, довколишні ліси, корчуванки тощо. Однак навіть ті кошти, які
вдавалося виторгувати за «пропаще заводське майно», не врятували цукровню від фінансової кризи.
На початок 1897 р. вексельні позички фабрики зросли до 929 тисяч злотих. Ще три тисячі злотих підприємство заборгувало «доставшім буряків» та цукроварам, які працювали на заводі. Тому у грудні того ж таки року суд у Львові оголосив товмацьку цукровню банкротом. її за 260 тисяч злотих продано віденській «банківській фірмі Дучка і компанії», а та невдовзі завод перепродала берлінській фірмі «Штергайль і компанія».
Однак ні австрійські, ні німецькі підприємці вкладати гроші у модернізацію підприємства не захотіли. Завод простоював. У січні-лютому 1898 р. «за її урухомлення» береться повітова рада Товмача. У місті вона створює акціонерне товариство «Цукровий завод у Толмачу: Гуминський, Вольтер и К». Основний статутний капітал нового підприємства, окрім уже згадуваного «великого чоловіка у повіті», керівника повітової ради Августина Гуминського, склали власник міста Кароль Ян, чеський цукровар Алойн Вольтер та власник кількох будинків у Товмачі С. Щепановський. Решту 10% акцій дісталися місцевим торгівцям, корчмарям та інженерам заводу. Разом їм вдалося зібрати статутний фонд товариства у 185 тисяч злотих.
У вересні 1898 р. цукровня відновлює свою роботу. Однак, незважаючи на зусилля Августина Гуминського налагодити увесь технологічний процес, відновити поставку буряків, а Алойна Вольтера 1 вивозити товмацький цукор і продавати його у Чехії та Німеччині, впродовж зими фабриці так і не вдається досягти колишніх показників. Старі виробничі лінії простоюють, ламаються. Завод «не переробляє на цукор і третини заготовлених буряків». Вексельні борги підприємства збільшуються ще на більше, як півмільйона злотих, а акції товариства «станули» втричі – із 185 до 64 тисяч злотих. Львівська газета «Галичанинь» поспішила повідомити про те, що «корабель галицького цукроваретва почав тонути» [4].
На противагу морським законам першим із судна, «що опускалося на дно», почав тікати співвласник цукровні А Вольтер. Він продав свої акції «тугодуму» К Яну, «уступив йому місце директора підприємства», а сам спішно виїхав до Америки. Так само поспішили позбутися знецінених акцій і виконавчий директор цукровні Августин Гуминський та його зять Антоній Гавурка. Вони теж утридорого продали свої «цінні папери» новому повновладному директорові цукровні К. Яну. А той, зрозумівши, що колишні «компаньйони» намагаються «обкрутити його», подав позов до Львівського суду.
Розправа над А. Гуминським, А Гавуркою, бухгалтером заводу А. Сетиною тривала три місяці і завершилася, за висловом газети «Галичанинь» «товмацька Панама» тим, що «через нервове пережиття» раптово помирає власник міста Кароль Ян, а його спільники «по цукровій справі» за свої «афери» отримали по кілька років тюремного ув’язнення [3].
Товмацька цукровня знову опиняється на замку. На цей раз востаннє. У 1899 р. повітова рада продає завод, а нові його власники спішно вивозять обладнання та технологічні лінії до Чернівців. Саме ж приміщення фабрики у 1903 р. місцева влада вирішує розібрати. З її цегли у місті невдовзі збудовано величаву польську читальню «Сокіл», Краєву школу колісного виробництва та добудовано вежі римо-католицького костелу святої Анни.

  1. Центральний державний історичний архів України, м. Львів (далі – І Ї ДІ А Л України), ф. 179, оп. З, спр.
    1049 Справа про надання дозволу Генріху Дідушицькому на виробництво цукру в Товмачу.
  2. ЦДІАЛ України, м. Львів, ф. 1, оа 6, спр. 761 Справа про закінчення слідства у справі політзмови на
    цукровому заводі в Товмачу.
  3. Товмацька Панама //Галичанинь. 1 Львів, 1899.14 травня.
  4. Галичанинь. – Львів, 1899. -12 червня.
    З. Галичанинь. – Львів, 1899. – 14 травня.
  5. Mysłowski Antoni. Wiadomość о fabryce cukrowej w Tłumaczu / Antoni Mysłowski. – Lwów, 1844.
  6. Nikosiewicz Michał. Historia Tłumacza // Zeszyty Tłumackie. – 1997.1 № 4.
    For a few decades Tovmach, as well as the whole Halychyna, had been famous for its sugar refinery. In the middle of XIX c. it produced the beggest amount of sugar in Europe – about 1,8 thousand tons every year. Uneasy steps of the factory, the biggest enterprise of the town, towards the peak of its fame are analyzed in the scanty research.
    Key words: Tovmach sugar refinery, sugar factory, Tovmach, pioneer of Halych sugar refining.
    УДК 352/354(477.86) «1994/2002»
    Василь ФЕДОРЧАК (Тлумач)
    ПРО МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ У ТЛУМАЧІ (1994 – 2002)
    У статті розглядаються проблеми місцевого самоврядування у Тлумачі у 1994-2002 рр. Одним із найскладніших топань було реформування аграрного сектору економіки -паювання землі. Інші основні питання діяльності міської ради: виділення землі під будівництво житла, очистка міського озера, спорудження пам’ятника Борцям за волю України.
    Ключові слова: місцеве самоврядування, міський голова, паювання землі, озеро, парк, ринок, виділення земельних ділянок.
    У час святкування 800-річного ювілею рідного міста хочу поділитися своїми спогадами про проблеми управління м. Тлумач та їх розв’язання у 1994—2002 рр. На посаду міського голови мене висунули представники Народного Руху України та громадського об’єднання «Меморіал». До обрання головою міста я працював директором Тлумацького міжгосподарського підприємства з ведення лісового господарства. Невеликий досвід роботи в органах місцевого самоврядування здобув, будучи депутатом міської ради, а також протягом 1990-1994 рр., членом її виконавчого комітету. Основне завдання, яке переді мною поставили представники від міської громади, — змінити чиновників виконавчого комітету міської ради. Що і було зроблено.
    Незважаючи на те, що депутатський склад міської ради був якісним, депутати брали активну участь у місцевому самоврядуванні, не існувало проблеми явки депутатів на сесію міської ради, на засіданнях сесій. Депутати брали активну участь в обговоренні питань, що розглядались, на сесії постійно заслуховувались звіти виконавчого комітету, голів постійних депутатських комісій, окремих депутатів та керівників комунальних підприємств, при виконавчому комітеті на громадських засадах працювала Громадська рада. До її складу входили поважні, авторитетні перед міською громадою люди – Михайло Біланюк, Омелян Терпеливець, Михайло Генсіцький, Василь Слободян, Степан Самборський, Орест Терлецький, Ярема Богайчук, Павло Сова та ряд інших відомих у Тлумачі людей. Саме Громадською радою було підготовлено на розгляд і затвердження сесії міської ради проект статуту територіальної громади міста, преамбулу до якого написав Михайло Біланюк. Громадською радою попередньо розглядались важливі для територіальної громади питання, які пізніше затверджувались міською радою.
    До складу апарату виконавчого комітету міської ради входило 10 чоловік – міський голова, заступник міського голови, секретар виконавчого комітету (він же секретар міської ради), секретар-друкарка, чотири працівники централізованої бухгалтерії, землевпорядник і водій. Через відсутність у складі юриста приходилось самому вникати у законодавство
    г
    108
    України, вивчати закони, постанови Кабінету Міністрів України, інші нормативно-правові акти, що значно допомагало у здійсненні місцевого самоврядування.
    Одним із найскладніших питань, яке прийшлось вирішувати у ті роки і яке не входило згідно діючого на той час закону про місцеве самоврядування, це реформування аграрного сектору економіки і паювання землі. З якихось причин паювання землі проводили не самі працівники сільськогосподарських підприємств, а створені виконавчими комітетами робочі групи з реформування с/г підприємств (селянських спілок). Для паювання необхідно було скласти списки працівників спілок, пенсіонерів з їх числа, погрупувати землі за їх родючістю, визначити земельну частку (пай) кожного внесеного до списків члена спілки та розділити так землі, щоб кожен був задоволений місцем розташування паю та складом земель. Я, як керівник робочої групи, розробив 5-6 варіантів паювання землі з врахуванням місця проживання пайовика і місць розташування земельних ділянок, які обговорювались на засіданнях робочої групи і потім виносились на розгляд зборів уповноважених Таких зборів було проведено не менше п’яти. Хоча незадоволення за результатами паювання залишилось багато, проте зараз, через багато років, я переконався, що мені, як керівнику робочої групи, вдалось зробити справедливий розподіл. У зв’язку з тим, що на теренах спілки селян «Тлумацька» так і не появився «ефективний власник», фермер тощо і майже половина землі не обробляється, то тих півгектара доброї землі, які отримав кожен пайовик, дають віддачу. Під час паювання землі міською радою було зарезервовано 9 га землі в урочищі «Коло тополі» під міське кладовище, яку рішенням виконкому було виділено мешканцям міста у тимчасове користування під городництво. Проте, незважаючи на нагальну потребу, до сьогоднішнього дня питання відведення землі під міське кладовище не вирішено.
    Друге проблемне питання – питання ринку у центрі міста. Для того, щоб звести стихійний ринок на тротуарах в одне місце, виконкомом міської ради було відведено місце під ринок на прибудинковій території біля будівлі колишнього відділення банку «Україна». На звернення отця-декана Володимира Війтишина щодо відведення земельної ділянки під катехизаційний центр, на якій розміщувався ринок, виконавчий комітет міської ради відреагував позитивно. Проте підприємці були категорично проти такого рішення і добровільно не хотіли забирати торгові лотки, а тому міській владі довелось примусово звільняти земельну ділянку для церкви.
    Церква Пресвятої Трійці будувалась на земельній ділянці житлової забудови. Через відсутність вільного житлового фонду (з 1994 р. у місті припинилось державне житлове будівництво) перед міською владою постала нова проблема 1 відселення трьох сімей з двохповерхового житлового будинку, який залишався на території, відведеній церковній греко-католицькій громаді для будівництва церкви Після вирішення питання відселення у зв’язку з освяченням новобудови церкви Пресвятої Трійці, введенням її в експлуатацію, необхідно було у тижневий термін знести будинок, зачистити територію від будівельного сміття. За сприяння районної влади, підприємств і організацій міста вдалось вчасно виконати таке важливе для мешканців міста завдання.
    На численні звернення мешканців міста у 1996 р. спільними зусиллями районної та міської влади було здійснено заходи щодо очистки міського озера Правда, перед очисткою дна озера були проведені роботи щодо спуску води та виловлювання риби. Організувати ці роботи без сприяння і допомоги районної влади міській не вдалось, за що вона була різко і неодноразово критикована місцевими засобами інформації.
    У ті роки міська влада приділяла значну увагу міському парку, де проводилась санітарна вирубка пошкоджених, сухостійних дерев, а натомість висаджувались молоді деревця. На ініціативу завідувача районним відділом культури В. Слободяна провести святкування Івана-Купала у міському парку, міська влада зробила все можливе, щоб мешканці міста були задоволені і приємно вражені від проведених заходів. По всій території парку були встановлені лавочки, а на місці, де раніше за радянських часів проводились різні фестивалі, облаштовано озеро зі сценою посередині. Проте у зв’язку з недостатнім
    109
    берегоукріпленням вода з озера просочувалась, відповідно піднявся рівень води у підвалах житлових будинків по вул. Шевченка, тому прийшлось випустити воду з озера.
    Згаданий період характеризується як період фінансової кризи. Через відсутність коштів зарплата у грошах виплачувалась тільки на 20-30 відсотків, решта отоварювалась цементом, шифером, борошном, крупами, горілкою тощо.
    Фінансування міської ради здійснювалось на 60-70 відсотків до потреби. Якщо згідно розрахунків для фінансування міського комунального господарства необхідно було понад 120 тисяч грн., то фактично органами виконавчої влади при формування бюджету виділялось всього 26 тис. грн. Тому приходилось жити у борг перед установами і організаціями міста і перед працівниками комунальної сфери. Незважаючи на це, міськвиконком на звернення громадян відремонтував вул. Загребля, було, побудовано через річки Дустрів, Млинівка, Тлумачик шість містків.
    Людям того періоду була характерна політична активність, яка виявилась в ідеї спорудження пам’ятника Борцям за волю України. Кращого місця ніж те, на якому його споруджено, годі було й шукати. Під час земляних робіт було виявлено цегляні фундаменти колишньої тюрми, де були закатовані сотні тлумачан. Спорудження пам’ятника велось народним методом, а тому для збору коштів було відкрито спеціальний рахунок для благодійних внесків і пожертвувань. Пам’ятник і фігура ангела виготовлялись у Львові, а фундамент та постамент спорудило приватне підприємство «Шевага».
    У 1998 р. місто святкувало свій ювілей – 785 років з часу першої літописної згадки. До святкування здійснено ряд організаційних заходів. По вулицях Січових Стрільців, Винниченка, Грушевського, Кармелюка зрізано старі перестійні дерева – тополі, каштани, акації. Фасади будинків центральної частини міста отримали нове обличчя. Замінено дах на будинку по вул. Макуха, 1, перекрито дахи на будинках центральної частини міста. На вулицях Винниченка, Грушевського, Макуха, Кармелюка встановлено 75 урн для сміття, які виготовлено на місцевому філіалі заводу «Позитрон». Проведено ремонт тротуару по вул. Грушевського і правої сторони вул. Винниченка.
    Значну увагу міська влада приділяє проблемам мешканців міста. Знаючи те, що житлом людей, які роками стоять на черзі для поліпшення житлових умов, міська влада забезпечити не зможе, вирішується питання щодо відведення землі під його будівництво. Разом з тим поставлено на жорсткий контроль питання будівництва житла громадянами, які отримали земельні ділянки, тобто використання землі за цільовим призначенням. У цей період силами депутатського корпусу, членами виконкому, працівниками міськвиконкому проводиться інвентаризація землі, що знаходиться у користуванні громадян, а спеціалістами-землевпорядниками і особисто міським головою у позаробочий час складаються карти-схеми масивів у розрізі землекористувачів. У даний час ці карти-схеми передані міськвиконкому і знаходяться у землевпорядника міськвиконкому. Виділення землі мешканцям міста для городництва проводилось на основі аналізу наявності землі на кожен двір, від якого поступала заява та інформація про склад сім’ї. Кожен заявник отримував у межах 8-10 ар землі для городництва.
    Для виділення землі під будівництво житла виконавчий комітет міської ради своїм рішенням затвердив «Порядок взяття на чергу для отримання землі під будівництво житла». Згідно «Порядку» було встановлено чотири черги (категорії) громадян. До першої черги входили реабілітовані громадяни, афганці і чорнобильці, до другої – молоді сім’ї, до третьої – багатодітні сім’ї, четверта черга – загальна. Черга формувалась протягом кількох років. Після розподілу та виділення землі до міськвиконкому не поступило жодної скарги.
    Барто зазначити одним рядком, що співпраці з органами місцевої влади не було, тому працювати було досить важко. Більше того треба відмітити, що настрій до роботи пригнічувала іноді безпідставна, упереджена критика з боку місцевої преси. А критикувалась міська влада за все. Відкрили підприємці по вул. Макуха магазин ритуальних послуг – у газеті критика, вкрали меморіальну дошку І. Макуха з приміщення міської ради -упереджена критика під рубрикою «Тлумачани відзначили свято ЗУНРУ без Макуха».
    г
    110
    Упереджена критика тому, що у переддень святкування дошка, виготовлена сім’ю Шеваги, була встановлена на стіні будинку місько! ради.
    У підсумку хочу відмітити, що роботою протягом восьми років я задоволений. Я жив і працював для простих людей, старався їм всіляко допомагати, бо знав, що чиновник, начальник, керівник сам про себе подбає, а бідним людям, одиноким, сиротам, хворим треба допомагати.
    The article deals with the problems of the local government in Tłumach in 1994-2002. One of the most difficult questions was reforming of the agricultural sector of the economics – common share of the earth Other important issue of the town council activities: allotment of earth for building cleaning of the local lake, constructing a monument to Fighters for freedom of Ukraine.
    Key words: local government, town mayor, common share of the earth lake, park, market, allotment of earth shares.
    УДК 911375(477.86)
    Михайло КОВБАС (Тлумач)
    УЛЮБЛЕНЕ, РІДНЕ МІСТО ТЛУМАЧАН ВІДЗНАЧАЄ СВОЄ ВОСЬМЕ СТОЛІТТЯ…
    У статті розглядаються чинники ефективного функціонування міського голови, міської ради, яке є можливим лише разам з громадою міста. Визначені соціальні, матеріальні і духовні пріоритети діяльності міської влади.
    Ключові слова: міський голова, міська рада, громада міста, пріоритети діяльності, проблеми, здобутки.
    Тричі Тлумач було спалено до останньої соломинки, але кожного разу люди відбудовували своє місто, піднімали його з колін. Як аюуально й тепер звучать слова Івана Макуха, адвоката з Товмача, міністра ЗУНР про те, що «для досягнення волі народу мусимо думати й діяти».
    Працюючи міським головою м.Тлумач у період з квітня 2002 р. до грудня 2010 р., завжди із великою повагою та уважністю, шаною відносився до мешканців та гостей міста. Один у полі не воїн – це прописна істина, а з людьми, громадою в цілому можна зробити дуже багато. Саме з такою думкою йшов на вибори її і дотримувався під час роботи.
    Місто гарне, коли прибрано вулиці, своєчасно вивезено тверді побутові відходи, відремонтовані дороги, тобто як жителі, так і його відвідувачі із візуального сприйняття формують та створюють свою думку про місто загалом і його владу зокрема. На жаль, 2002 р. – початок моєї праці – характеризуватися тим, що по 2-3 тижні, а то і цілий місяць у міських помешканнях не було холодної води, вулиці зовсім не освітлювалися, ТПВ складувалися на території міськкомунгоспу, а не вивозились на полігон, мав свої проблеми житловий фонд, розбиті дороги. У дитячих садочках «Сонечко» та «Дюймовочка» по цілому периметру територій розібрані огорожі, незадовільний технічний стан будівель, а в харчовому раціоні вихованців садочків були відсутні м’ясопродукти, прана-перепрана, а то і порвана постільна білизна. Непокоїло й те, що в аварійному стані перебувало приміщення міської ради (будинок І. Макуха). Колишні члени колгоспу не отримали державні акти на земельну частку-пай, хоча ними було сплачено власні кошти землевпорядній організації на їх виготовлення та інше. Ось далеко не повне коло питань, яке слід було негайно вирішувати.
    Переконаний, що в сьогоднішніх умовах силою, з якою пов’язані всі надії на майбутнє, виступає молодь, яка самою логікою історичного процесу висувається на провідні позиції руйнації всього старого та віджилого і творення нового та передового. Адже саме молоде покоління, не переобтяжене стереотипами минулого, більш пристосоване для роботи в умовах нинішнього часу. І вирішальне значення для підвищення активності молодих має відіграти відповідна освіта. Тільки тоді молодь виступатиме як рушійна сила розвитку суспільства та держави. Мною було ініційовано виплату міською радою щорічної стипендії обдарованим учням загальноосвітніх закладів нашого міста. Пригадую, що за поданням педагогічних колективів стипендії були призначені Лідії Безанюк із Тлумацької гімназії, Роману Тимчуку із Тлумацької ЗОШ І-ІП ст. та іншим учням цих навчальних закладів, а також і вихованцями Тлумацької музичної школи. Вживалися заходи щодо підтримки молодих літераторів міста, для чого було засновано літературну премію ім. М. Підгірянки.
    Спрямовували ініціативу молодіжних організацій на розвиток здорового способу життя шляхом залучення їх до занять спортом. Щорічно за підтримки міської ради на базі Тлумацької спортивної школи проводилися змагання із вільної боротьби, волейбольні турніри серед жіночих та чоловічих команд району, які були відповідно присвячені дню 8-го Березня та за кубок ім. І. Макуха. Організовано міську футбольну команду «Граніт» і виділено з міського бюджету 10 тис. грн. для її формування, придбання спортивної форми, екіпіровки.
    Живучи в часі глобалізації суспільних процесів, динамічного розвитку країн, кордони яких межують із Україною, прагнув сам вивчати сутність змін, які відбуваються у них, а також вважав необхідним сприяти молоді більше дізнатися про життя в Європейському Союзі. Коли у 2009 р. отримав запрошення із Польської Республіки м. Вроцлав взяти участь у святкуванні 20-річчя створення товариства тлумачан, то з великим задоволенням відгукнувся на нього. Мною було організовано поїздку і до складу делегації залучено заступника голови районної ради І. Ціника, сільського голову с. Вікняни М. Красняка, а також історика-краєзнавця із м. Тлумач М. Дземана. Поїздка насичена зустрічами, видалась цікавою та змістовною. Нами було досягнуто домовленості із польськими побратимами, що вони впорядковуватимуть місця поховання поляків на території тлумацького цвинтаря, а також сприятимуть обміну делегацій молодіжних організацій між м. Тлумач і польськими містами.
    Знаючи, що в Польщі друкується журнал «Товмацькі зошити», в якому розповідається про минуле та сучасне життя в м. Тлумач, ми зустрілися із його редактором Епьжбетою Нєвольською. До речі, її мама у свій час проживала в Тлумачі та за активну діяльність була вивезена до далекого Сибіру. У ході нашої розмови Є. Нєвольська запевнила нас, що її колеги наполегливіше працюватимуть в польських архівах для того, щоб глибше пізнати історичне минуле міста Тлумач. Приємно, що досягнуті домовленості в дії. Як наслідок, у 2012 р. вийшов черговий наклад журналу «Товмацькі зошити», присвячений створенню Тлумацької гімназії, яка стала восьмою в Галичині у 1910 р., а її вихованців радо приймали університети Відня, Праги, Кракова, Львова. Даний журнал передано директору Тлумацької гімназії П. Сові.
    Також впродовж 4-ох останніх років польські волонтери у липні місяці відвідують наше місто та працюють на цвинтарі, а уже два склади молодіжних організацій з нашого міста у 2010 та 2013 рр. відвідали Польщу.
    За час своєї праці багато докладав зусиль для того, щоб на теренах нашого краю популяризувати історичну спадщину адвоката, міністра ЗУНР Івана Макуха. Саме з моєї ініціативи в м. Тлумач на науковому рівні було проведено конференцію на відзначення 130-річчя від дня його народження. Чисельна делегація нашого міста із великою концертною програмою відвідала малу батьківщину І. Макуха – с. Дорожів – і відкрила для них постать їхнього земляка. На згадку про зустріч подаровано директору Дорожівської школи портрет
    І. Макуха, написаний нашим земляком Б. Татарчуком. З візитом-відповіддю багаточисельну делегацію з Дрогобицького району Львівської області приймало наше місто. У тому ж часі

112
ШАШШІШН ІІІ1
il .(і т
засновано міську премію імені Івана Макуха з врученням диплома та нагрудного знаку лауреатам. Варто зазначити, що згадана премія за вагомий внесок у суспільно-політичне життя міста присуджується щорічно і вручають її, як правило, у час святкування Дня міста.
У місті будувалися пам’ятники та пам’ятні знаки, до спорудження яких я мав безпосереднє відношення. Зокрема, сам ініціював та залучив меценатські кошти для встановлення пам’ятного знака на вул. І. Макуха (біля Тлумацької ЗОНІ І-Ш ст.) на честь двох молодих людей, страчених 18 січня 1945 р, співробітниками НКВД за те, що гаряче любили свою державу та боролися за неї. Автором проекту та виконавцем робіт із встановлення пам’ятного знака виступив тлумачанин Цвітослав Шевага. У його ж виконанні – пам’ятна дошка полковнику Яремку Поповичу, яка встановлена на одноіменній вулиці, а також дошка директору школи, доктору М. Мелінишину, котра розміщена на фасадній стіні Тлумацької ЗОШ І-ИІ ст. З великою відповідальністю підтримав ініціативу жителів міста і особисто сприяв у виготовленні та встановленні пам’ятників Т. Шевченку, Товмачеві (автором яких став львівський скульптор Петро Штайєр). Прагнув забезпечувати прозорість в роботі міської ради, її відділів та комунальних підприємств. Мабуть, через цю обставину домігся випуску сторінки міської ради «Товмацькі вісті» як додатка до районної газети «Злагода». Шкода, що в даний час такі матеріали в газеті не друкуються.
Приємно, що завдяки, як зараз прийнято говорити, командній роботі, вдалося виконати великий обсяг робіт у житлово-комунальній галузі. Так, у 2006-2007 рр. здійснено повну заміну підвідного водогону до міста від водозабору, який знаходиться в с. Нижнів. Вживалися заходи і з реконструкції міських водопровідних мереж. Зокрема, повністю замінено вітки водогону та каналізації на вулицях Шевченка та Княгині Ольги, частково водопровід на вул. Винниченка (від в’їзду до суду і на вул. І. Макуха аж до в’їзду до управління сільського господарства), з вул. Плебанія до провулку Травня та інше. Все це дало можливість забезпечити безперебійне водопостачання міста.
Вживалися заходи щодо зміцнення технічного забезпечення міського комунального господарства. З цією метою придбано два сміттєвози, трактор МТЗ-80 з причепом та навісне обладнання до нього для косіння трав і розкидання зимою піщано-сольової суміші, потужний бульдозер типу С-100 для роботи на полігоні із захоронения твердих побутових відходів, а також здійснено огородження полігону.
У житловому фонді, окрім здійснення поточних, домоглися виконання і капітальних ремонтів житлових будинків. Скооперувавши грандові та власне кошти міського бюджету, здійснили капітальні ремонти дахів жилих будинків на вул. L Макуха, № 1, 8, 10, вул. Плебанія, вул. Грушевського, 5, 56, вул. Винниченка, 48. У період моєї роботи на посаді міського голови у центральній частині міста збудовано нові житлові та торгово-офісні приміщення. Характерним було й те, що на ці цілі не використано жодної бюджетної копійки. Будівлі зведені на вул. Винниченка, вул. І. Макуха, вуд Кармелюка і стали окрасою міста.
Місто живе і розвивається й сьогодні. Час, ходу та ритм міському житло задає годинник, розміщений на дзвінниці УГКЦ, який немов сповіщає жителям, гостям міста про те, що життя продовжується, і ми люди повинні вдосконалювати світ, в якому живемо.
The article deals with the premises of the effective functioning of the mayor, town council, which is possible only in cooperation with the community. The social, material and spiritual priorities of the town authorities have been determined
Key words: town mayor, town council, town community, priorities of the activity, problems, achievements.
УДК 711.4(477.86)
ОлегКАРПАШ
(Івано-Франківськ)
ЯК ЗРОБИТИ ТЛУМАЧАН БАГАТИМИ І ЩАСЛИВИМИ
Усе в наших руках, тому їх не можна опускати
У статті визначені кроки успішного поступу м. Тлумача, а саме: визначення кола периючергових завдань, створення при голові міста експертної інноваційно-інвестиційної ради із залученням місцевих професіоналів різних напрямів, а також успішних у різних галузях уродженців Тлумача й Тлумацького району, виявлення талановитих, обдарованих, успішних, які зможуть допомогти місту розвиватися, створювати комфортну атмосферу проживання в ньому.
Ключові слова: першочергове завдання, інноваційно-інвестиційна рада, інтелект, професіонал, успіх, енергозаощадження.
Хочу викласти деякі свої думки, розуміння того, що може змінити спосіб життя, добробут і віру тлумаччан у свою перспективу. Почну з тривіальних речей, широкому загалу, можливо, й незнайомих.
Прогресивна частина світу вже давно зрозуміла, що, як сказав президент Ізраїлю Шимон Перес: «Знання, а не гроші визначають майбутнє світу» у своєму виступі 2011 р. на «Українському щорічному форумі в Давосі» – «Ялтинська економічна стратегія» (YES) [1]. У сучасному світі єдиним резервом для глобального розвитку є новітні технології. Знання, а не матеріальні ресурси, не гроші визначають майбутнє. Саме вони є і будуть рушійною силою в посткризовому світі. Низка країн, які, навіть не маючи матеріальних ресурсів (нафта, газ, руда, вугілля та ін.) і значних територій для розвитку сільського господарства, вийшли у світові лідери за рівнем життя громадян, роблячи своїх співвітчизників багатими і щасливими. Це Японія, Сінгапур, Південна Корея, Ізраїль.
Тому без застосування сучасних досягнень у науці, нових технологій, у тому числі енергозберігаючих, нових методів планування і керування неможливо досягти успіху в жодній країні, жодному місті.
На мій погляд. Тлумач може стати прикладом такого розвитку, а для того, щоб навіть у кризовий період жити і розвиватися аналогічно до європейських міст, необхідно зробити такі перші кроки:

  1. Визначити перелік завдань і проблем міста, вузьких місць і обов’язково прорахувати черговість їх вирішення, щоб не виникали ситуації, «коли воза ставлять перед кіньми».
  2. Створити при голові міста експертну інноваційну-інвестиційну раду із залученням місцевих професіоналів різних напрямів, а також успішних у різних галузях уродженців Тлумача й Тлумацького району.
  3. Провести низку заходів, які допоможуть виявити (знайти), повернути інтелект і заставити (попросити, створити умови), щоб він працював на громаду, тому що тільки талановиті, обдаровані, успішні зможуть допомогти місту розвиватися, створювати комфортну атмосферу проживання в ньому.
    Таланти необхідно відслідковувати зі школи, допомагати їм, сприяти у навчанні й становленні. Можливо створити банк даних про тлумаччан і вихідців із Тлумача, які досягли
    114
    успіхів і стали успішними у різних сферах життя, таких як політика, бізнес, наука, медицина, банківська справа, мистецтво, спорт.
    Я впевнений, що більшість із них із задоволенням візьмуть участь у реалізації і підтримці близьких їм проектів.
  4. Створити неприбуткову організацію – Фонд підтримки інновацій та розвитку Тлумача, завданням якого було б фінансове сприяння розробленню і впровадженню нових проектів, пропагування, роз’яснення їх перспективності.
    Впроваджувати IT-технології у різні сфери життя городян, зокрема енергозберігання та використання відновлювальних джерел енергетики, а це енергія сонця, вітру, газ із біомаси й органічних відходів.
    Простий приклад: тільки вузькі фахівці знають, що 1 тис. м3 природного газу за теплотворною здатністю дорівнює 2 тоннам соломи. Кожного року на полях України спалюється до 70 млн. тонн соломи і трави, вбиваючи при цьому верхній шар родючого грунту. Зауважу, що солому можна спалювати і без порепеднього оброблення. Так роблять у країнах Скандинавії і Південно-Східної Азії.
    Окрім того, солома у світі визнана карбон-нейтральним паливом, тобто таким, що не виділяє парникових газів, а попіл є першокласним добривом для полів і садів. Також можна виготовляти солом’яні налети, середньоєвропейська вартість яких 240S за 2 тонни. А це у 2 рази дешевше, ніж вартість природного газу. Чому не взятися за реалізацію такого проекту?
  5. Пропаганда здорового способу життя. На жаль, у суспільстві загалом і в нашому місті зокрема замість культу спорту, книги, музики, театру панує культ пляшки пива та нічної дискотеки. Тому зовсім не простим, але вкрай необхідним завданням має стати роз’яснювальна робота. На це мають бути направлені зусилля як влади, так і громади загалом.
    Тлумач – багатий людьми, патріотами, які прославляють його в різних сферах суспільної діяльності: мистецтво, спорт, політика, наука, історія. Згадаю ^ектпька знайомих мені особистостей – це Василь Слободян, Ярема Богайчук, Ігор Танчак, Василь Буджак і багато інших патріотів і сподвижників. Саме такі люди мають стати кристалізаторами, центрами нових проектів. Ми зобов’язані продовжити справу земляків, розвинути і створити у місті інтелігентне, культурне середовище. Розпочинати потрібно з кожного із нас, виокремлюючи напрями своєї діяльності, всіляко допомагати, пропагувати і залучати до цього всіх небайдужих. І тоді, коли буде реалізовано хоча б один проект, я впевнений, спрацює «ефект прилипання», описаний у книзі Малкольма Гладуелла «Переломний момент» із серії «Розумні книги для розумних людей» [2]. А до переломного моменту можна віднести три основні принципи:
  6. Заразність або ефект прилипання. Мас бути ідея, навіть у найпримі тивніш ому виді, носієм якої і декілька людей, які її сприймуть, захочуть і зможуть реалізувати. У подальшому до неї можуть «прилипати» інші люди.
  7. Малі причини мають великі наслідки. Це також доволі радикальне поняття. Як приклад, співвідношення сказаного слова з його наслідками (результатами). Декілька сказаних слів (передача сильних почуттів (любові), трагічних новин, нанесення образи) можуть змінити, і дуже часто змінюють, відносини між людьми, у колективі, у суспільстві.
  8. Зміни відбуваються не поступово, а в деякий переломний момент. Приклади: помаранчева революція, освоєння людством нових видів техніки (факсмільні апарати, мобільні телефони, ноутбуки, ай-пади тощо).
    Але жоден проект, жодна пропозиція, жодна ідея не будуть реалізовані, а якщо і будуть, то їх подальший розвиток, підтримка обладнання чи споруди в працездатному стані не будуть забезпечені без розуміння мешканців міста в їх необхідності й корисності.
    Наприкінці 2012 р. в пресі появився документ, який неофіційно дістав назву «Біблія українця» [3]. Його назва – «Усе залежить від тебе». Документ упродовж декількох місяців укладали наймудріші люди нашої країни, серед яких кардинал Любомир Гузар, Мирослав
    115
    Попович, Богдан Гаврилишин, Вячеслав Брюховецький, Іван Дзюба та інші. Його основою с 7 простих і зрозумілих принципів необхідно донести до всіх ухраїнців: бути вільною людиною; бути українцем;
  • бути активним громадянином;
  • любити;
  • мислити;
  • бути господарем;
  • бути лідером.
    Вважаю, якщо з його змістом познайомити школярів, громадян, вивісити цей текст у громадських місцях, тоді люди замисляться. Як я живу? Що я зробив? Які в мене пріоритети? Під яким із цих пунктів я зможу підписатися? Що мені необхідно зробити, щоб не за паспортом, а за станом душі бути українцем?
    Я впевнений, що дещо ідеалізований шлях створення нового Тлумача насправді є реальним і його потрібно вирішувати реалізацією, із широким залученням громадськості, важливих для покращення життя тлумачан проектів, показуючи при цьому, що можна жити, думати, проводити вільний час по-іншому, що потрібно іти в ногу з усім цивілізованим світом і розвиватися.
  1. Перес Ш Знання, а не гроші визначають майбутнє світу /Шимон Перес. – Ялта (YES), 2011.
  2. Малкольм Гладуэлл. Переломный момент. Как незначительные изменения приводят к глобальным переменам = The Tipping Point: How Little Things Can Make a Big Difference. – M. : Альпина Паблишер, 2012.-256 с.
  3. «Біблія українця». Усе залежить від тебе//Експрес.-2012. – 13-20.12.-С. 18.
    The article determines the steps of the successful development of Tłumach, namely, determination of the top priority tasks to do, creation of the expert innovation and investment board with the professionals in different fields and successful natives of Tłumach and Tłumach district, discovering talented, gifted, successful people, who might be able to facilitate the development of the town, to create a comfortable atmosphere to live in.
    Key words: top priority tasks, innovation and investment board, intellect, professional, success, energy saving.
    УДК 711.4:330.87
    Віталій ШКРОМИДА (Івано-Франківськ)
    ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ МІСТА ЯК ОДНОГО ІЗ ФАКТОРІВ ЙОГО РОЗВИТКУ У СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОМУ ПРОСТОРІ
    Розглянуто необхідність формування позитивного Іміджу населеного пункту у контексті сучасного розвитку інформаційних технологій з метою інформатизації його привабливості, переваг та можливостей. Аргументовано конкурентні позиції малого міста, які в сукупності повинні сприяти його розвитку у соціально-економічному просторі.
    Ключові слова: імідж, розвиток, інформаційні технології, конкурентоспроможність, інвестиції
    116
    Внаслідок глобальних перетворень на міжнародному рівні суттєво посилюється конкурентна боротьба територій різного масштабу за інвестиційні, інноваційні, культурно-духовні та інтелектуальні ресурси. Це стосується як окремих держав, їх регіонів, мегалолісів, так і провінційних міст та селиш. З таких міркувань, зрозуміло, виникає потреба у формуванні власного образу і позитивної думки про територіальну одиницю, інформатизації П переваг, можливостей до вдосконалення та перспектив розвитку. Тобто, в умовах вільного потоку капіталів і руху населення сучасне місто та його громада виступає єдиним господарюючим суб’єктом, яке змушене самостійно вирішувати власні соціально-економічні, громадсько-політичні, духовно-релігійні та побутові питання. З огляду на це, вважаємо, розв’язання конкретних задач кожного населеного пункту повинне бути враховане у процесі побудови і реалізації стратегічних напрямків діяльності міста чи села, в яких закладені мета, завдання та засоби розвитку на перспективу.
    Так склалося, в епоху високих технологій рушійною силою і запорукою успіху будь-якого процесу є інформація, яка за своїм змістом і наповненням привертає увагу, вирізняє поміж інших та зосереджує зацікавлених осіб. У цьому контексті імідж, котрий англійською мовою «image» означає «зображення», «вигляд», «відображення», є невід’ємним елементом стратегічного планування, який покликаний формувати позитивну думку, породжувати очікувані емоції та бажане сприйняття.
    Тлумач як одне із міст районного значення на сучасному етапі, на жаль, не має чітко виражених ознак самоідентифікації, які б відображали особливості міста. Його переваги та ціленаправленість на перспективу. Зрозуміло, за таких обставин погіршується сприйняття населеного пункту та, відповідно, його конкурентні позиції серед інших сусідніх міст. Так, для прикладу, місто Тисмениця ідентифікує себе центром пушно-хутрових промислів та у довгостроковій перспективі – спальним районом м. Івано-Франківська, що досить позитивно впливає на активність місцевого ринку нерухомості. Калуш, маючи потужні підприємства хімічної промисловості, виглядає привабливим з позицій більш вищого рівня зайнятості місцевого населення, отримання стабільних доходів та, відповідно, розвитку підприємств суміжних галузей економіки. Подібна ситуація простежується з райцентром Долиною, де зосереджені підприємства нафтогазової та деревообробної промисловості. Зрозумію, присутність суб’єктів господарювання певного профілю вагомо впливають на розвиненість інфраструктури міста, його вигляд та привабливість. Однак, яскравий приклад демонструє писанкове місто Коломия, яке обрало власну траєкторію розвитку та взяло на озброєння популяризацію місцевих традицій, етнічно-культурних звичаїв і обрядів. Такий підхід, як бачимо, дозволяє розвивати туристичну галузь та різного роду народні промисли.
    Досліджуючи минуле і сьогодення Тлумача, а також порівнюючи його сильні і слабкі сторони, встановлено, малі і середні міста на сучасному етапі господарювання мають ряд можливостей, які дозволяють успішно їм розвиватися.
    Так, масштабні перетворення у сфері сучасних технологій суттєво змінили підходи до організації виробництва, системи транспорту та комунікацій. Яюцо донедавна вважалося, що великі міста з розвиненою сіткою залізничних, водних та авіаційних транспортних шляхів є більш інвестиційно-привабливими, то зарубіжний досвід США засвідчує, що розвиток автотранспортних послуг успішно витісняє інші види транспортних перевезень. За таких обставин сучасному місту достатньо мати якісні шосейні дороги.
    По-друге, постійне вдосконалення технологічних процесів і масштабна автоматизація виробничих операцій призвели до поступового вивільнення робочої сили на промислових підприємствах. Зрозуміло, такі тенденції мають позитивний вплив для населених пунктів з невеликою чисельністю жителів. Доказом цього є непоодинокі випадки розміщення транснаціональними компаніями своїх структурних виробничих підрозділів у невеликих містах.
    По-третє, великим містам характерні труднощі, які меншою мірою виражені у малих і середніх населених пунктах. Сюди слід віднести постійний притік нових жителів, адекватне зростання цін на нерухомість, збільшення навантаження на інфраструктуру та соціально-
    117
    побутове обслуговування, а також погіршення екологічної ситуації. З цього приводу досвід розвинутих країн показує, що більшість заможних людей і ряд промислових компаній шукають для своєї діяльності більш спокійні та затишні невеликі міста. Слід також не забувати про подібні тенденції у сучасній політиці, де національні і міжнародні організації для проведення засідань і форумів також надають перевагу комфорту та безпеці.
    По-четверте, малі і середні міста можуть на достатньому рівні конкурувати з великими мегаполісами щодо створення комфортних житлово-побутових умов, можливостей пошуку бажаної роботи, високоякісного навчання, медичного обслуговування чи проведення вільного часу. Так, завдяки сучасним технологіям житлові умови в сільській місцевості нічим не поступаються в містах. Постійний розвиток різного роду послуг аутсорсингу (від англ, outsourcing) та діяльності фрілансерів (від англ, freelancer) дозволяють займатися улюбленою роботою і при цьому, не виходячи за межі свого дому, отримувати стабільні доходи. Те ж саме стосується освіти, яку за допомогою дистанційного навчання можна здобути через відповідні інтернет-ресурси.
    По-п’яте, невід’ємною перевагою малих міст є екологічний фактор, який у підсумку забезпечує краще самопочуття і міцніше здоров’я місцевих жителів та збільшує їх середній вік, шо уже статистично доведено.
    Підсумовуючи, слід відзначити, що в нашому інформаційному суспільстві важливими чинниками розвитку територій будь-якого масштабу є їх популяризація, пропаганда переваг та існуючих можливостей. З огляду на це, громаді Тлумача необхідно формувати і закріплювати привабливий імідж свого міста. Для цього місцевій владі потрібно організовувати круглі столи, проводити спільні засідання та здійснювати обговорення з громадськими активістами міста, представниками бізнесу, освіти, науки, культури та спорту. Вважаємо, такий системний підхід дозволить вибудувати власну концепцію розвитку населеного пункту, що у підсумку повинна забезпечити позитивний імідж (бренд) міста, притік реальних інвестицій, появу нових суб’єктів господарювання, створення робочих місць та зайнятість місцевого населення.
    The article focuses on the necessity offorming ofpositive image of settlement in the context of modem development of information technologies with the aim of informatization of its attractiveness, advantages and possibilities. Competition positions of small city, which in totality must assist to his development in socio-economic space, are argued
    Key words: image, development, information technology, competitiveness, investment.
    УДК 379.85: 911.3
    Іван БАЛАНЮК, Діана ШЕЛЕНКО, Вікторія ТВЕРДОХЛШ (Івано-Франківськ)
    СТАН І ПРОБЛЕМИ ТУРИЗМУ В РАЙОНІ
    У статті досліджено стан туристичної сфери Тлумацького району. Проаналізовано Програму розвитку туризму в Тлумацькому районі на 2011-2015рр. Визначено основні причини занепаду та передумови розвитку галузі.
    Ключові слова: розвиток, туризм, інвестиції, інфраструктура, сільський зелений туризм.
    і
    118
    Соціально-економічні зміни, шо відбуваються в Україні, не оминули Й туристичну сферу. У ній здійснюються складні Й динамічні процеси пошуку нових форм організації і вдосконалення структур управління. Туристичний рииок, шо швидко розвивається, стає фактором перебудови економіки в цілому. Ці зміни полягають в оновленні всієї господарської структури в напрямку збільшення частки валового внутрішнього продукту, яка припадає на так званий третій сектор, тобто послуги. Туристична промисловість на міжнародній арені визнана як один з секторів економіки, шо найбільш динамічно розвивається. Ефект від туризму с в таких галузях, як працевлаштування, регіональна популяризація, освіта, середовище, транспорт чи культура. Потенціал розвитку туризму в Україні, зокрема й в Тлумацькому районі, значний, шо зумовлює потребу в дослідженні стану і проблем інвестиційного розвитку туристичної сфери цього регіону.
    Сільський туризм, що має тривалу історію в Карпатах і продовжує функціонувати головним чином у Івано-Франківській області, заохочуваний з боку незалежних і підприємливих тлумачам. Сучасна туристична діяльність в районі зосереджується на культурі і заняттях просто неба, зокрема ця оздоровча діяльність для велотуристів, мандрівки в печери та сплави по Дністру. Для відвідувачів є можливість збору лікарських рослин, ягід і грибів, заняття рибальством, мисливством й опануванням сільських ремесел.
    Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання інвестування туризму розкрито в роботах вітчизняних економістів: В. Андрущенка, JL Бабич, Ł Бланка, В. Словацької,
    О. Данілова, Ю. Макогона, О. Мертенса, А. Пересади, П. Рогожина, В. Хобти, В. Шевчука та багатьох інших.
    Ефективний розвиток туристичної індустрії в значній мірі залежить від вирішення питань інвестування. Успішне інвестування в туризм визначається економічною здійсненністю проекту, наявністю кваліфікованої робочої сили, діяльністю системи інфраструктури, а також урядовою підтримкою, інвестуванням у туризм. Крім цього, юридичні вимоги до розвитку туризму повинні створити добрий діловий клімат і гарантувати безпеку інвестицій. Необхідні фіскальні і непрямі податкові пільги [1].
    Тлумаччина має значні рекреаційні можливості розвитку. Туристичною принадою є Дністровський каньйон, який починається від гирла ріки Золота Липа поблизу однойменного села і закінчується біля гирла Збруча. На цій території знаходяться найкращі творіння природи.
    На любителів екотуризму чекають лісові масиви, рідкісні види рослин з букетом п’янких ароматів; цілющі джерела та живописні водоспади; цікаві геологічні утворення, гроти, химерні кручі берегів, вапнякові туфи у вигляді скель; карстові явища — провалля та печери. Гості зможуть відвідати природний берег-підкову каньйону, який використовується для змагань з дельта- та парапланерного спорту.
    Важливим перспективним напрямом рекреації є екскурсії історичною і культурною спадщиною, зокрема туристи можуть відвідувати дерев’яні церкви XVIII-XIX ст., дзвіниці, костьоли, водяний млин XIX ст., архітектурні ансамблі та скульптури відомих скульпторів, побачити сліди Буківнянського городища та виявлені в околицях городища штольні для видобутку кременю, оглянути печери, де жили монахи-самітники [2].
    Тлумацька районна державна адміністрація Івано-Франківської області ухвалила програму соціально-економічного і культурного розвитку та бюджету Тлумацького району на 2013 р. [3]. На цей період передбачено: формування привабливого туристичного образу району як в Україні так і в світі; розвиток туристичної інфраструктури; найповніше використання культурних і природних ресурсів нашого району; створення в туристичній галузі привабливого інвестиційного клімату.
    Також було запропоновано проведення рекламно-інформаційної діяльності для поширення інформації про туристичні можливості району як в Україні, так і за кордоном; представлення туристичного потенціалу району на національних і міжнародних туристичних виставках, в тому числі, представлення інвестиційних пропозицій в галузі. Внесено

    пропозиції щодо підтримки розвитку сільського зеленого туризму, зокрема проведення категоризації садиб сільського зеленого туризму; розвиток нових видів туризму, розширення мережі та облаштування туристичних маршрутів; розвиток дитячого та молодіжного туризму шляхом підтримки туристично-краєзнавчих, патріотично-виховних, спортивно-туристичних заходів з дітьми.
    Затверджено Програму розвитку туризму в Тлумацькому районі на 2011-2015 рр. [4]. Визначено, що в районі можуть розвиватися декілька видів туризму, серед яких пріоритетними І водний, спортивно-оздоровчий, сільський зелений, культурно-пізнавальний, екскурсійний та ін.
    Основними стратегічними завданнями Програми є: створення цікавих туристичних продуктів на основі туристичного потенціалу району; забезпечення збалансованого розвитку району та управління туристичним середовищем; формування інвестиційного середовища та налагодження міжсекторного партнерства.
    Програмою визначаються таю’ основні напрями розвитку туризму; популяризація та широке висвітлення у З МІ туристичних можливостей Тлумацького району; забезпечення раціонального та ефективного використання природних рекреаційних та історико-культурних ресурсів; розвиток нових перспективних форм організації туризму; модернізація існуючої матеріальної бази, створення нових рекреаційно-туристичних об’єктів міжнародного стандарту; забезпечення туристичної, сервісної та інформаційної інфраструктури в зонах автомобільних доріг та туристичних маршрутів; створення сприятливих економіко-правових та організаційних умов для залучення вітчизняних та іноземних інвестицій в туристичну галузь; активізація міжнародної співпраці в сфері рекреації та туризму; підвищення якості та розширення асортименту туристично-рекреаційних послуг.
    Виконання Програми дасть змогу створити позитивний імідж Тлумацького району як розвинутого туристичного регіону на Прикарпатті, дозволить забезпечити створення конкурентоздатних туристичних продуктів на основі високої якості, що забезпечить зростання надходжень у бюджети всіх рівнів. Якісними показниками успішного виконання програми є зростання надходжень до бюджетів всіх рівнів, зайнятості населення в сфері туризму та супутніх галузях, популяризація туристичних можливостей Тлумацького району серед потенційних туристів та інвесторів, розвиток туристичної інфраструктури.
    На разі туристична галузь району не має коштів на реконструкцію наявної матеріальної бази та нове будівництво. Саме тому через відповідні владні структури треба давати добро інвесторам, спільним підприємствам, засновниками яких є учасники туристичного процесу в Україні.
    Обмеженням щодо розвитку туризму є нестача капіталу для готельного і туристичного секторів. Декілька років тому джерела фінансування були більш доступними, але через сучасні умови проекти розбудови в Україні будуть потребувати значних місцевих інвестицій. У проектах, зорієнтованих на міжнародне фінансування, варто визначити місцеві ресурси і чітко сформулювати, що необхідно від іноземних інвесторів [1].
    Серед проблем, які стримують розвиток туристичної галузі району є; відсутність Закону України про сільський зеленій туризм та недосконалість наявної нормативно-правової бази у цій сфері; незадовільний стан доріг або відсутність належно облаштованих стежок до визначних туристсько-екскурсійних об’єктів; недостатній рівень розвитку туристичної інфраструктури в районі та, зокрема, в межах Дністровського каньйону; недостатня кількість облаштованих туристських шляхів; відсутність коштів на реставрацію об’єктів культурно-історичної спадщини; відсутність пільгового кредитування галузі та несприятливі умови кредитування суб’єктів туристичної діяльності.
    Для вирішення проблем інвестування розвитку інфраструктури туристичної індустрії необхідно розв’язати питання (з відповідними гарантіями) про власність об’єктів з перенесенням акцентів з державного на приватний сектор при контролі з боку держави.
    Танчак Я А. Стан і проблеми інаестіщійиол) розвитку карпатського регіону України [Електронний Д України – 2011 – Вип. 21.3. – Режим
    Офіційний сайт Тлумацької районної державної адміністрації Івано-Франківської області [Електронний ресурс]- – Режим доступу http://vffv2.aov.’f.ua/tlumatskB/
    u a/publ ication/conteot/1612.htm? 154 і Р594»б-0в74244876П 766478fäac52c2bb6f7 6
    Офіційний сайт Тлумацької районної державної адміністраші Івано-Франківської області
    [Електронний ресурс]. – Режим доступу http//-
    publication/content/10106.htm71S4I959486-c324S2e4<lfdfb67Seec5e08(0ib9792c
    Офіційний сайт Тлумацьаоі районної державної адміністраші Івано-Франківської області
    [Електронний ресурс]. – Режим доступу : tap /Mumacbrada.if.ua/filei/S/060-ОЗ pdf.
    The condition of the tourist sphere in Tłumach district is investigated. The Program of the tourism development in Tłumach district in 2011-2013 years is analyzed. The main reasons of the decline and prerequisites of the field’s development are determined.
    Key words: development, tourism, investment, infrastructure, rural green tourism.

    Релігія,
    церква
    тд
    духовність
    В Історії МІСТА

f
УДК 262.14(477.86)
Йосип РШЕЦЬКИЙ (Коломия),
Роман РШЕЦЬКИЙ (Івано-Франківськ)
ОТЕЦЬ РОМАН РШЕЦЬКИЙ У РЕЛІГІЙНО-ДУХОВНОМУ ЖИТТІ ТЛУМАЧА
У статті розглянуто життєвий шлях та релігійно-духовну діяльність о. Романа Ріпецького, який у 1929 – 1939 рр. був священиком греко-катояицької парафії в Тлумачі.
Подано цікаву історію про статую Фатімської Матері Божої у Тлумачі.
Ключові слова: отець, катехит, парафія, духовна діяльність, Фатімська Богородиця.
Ріпецький Роман Іванович народився 14 лютого 1889 р. в с. Горпин Камяно-Бузького району Львівської області в сім’ї директора школи. Після закінчення Ш Львівської гімназії поступив на теологічний факультет Львівського університету, де завершив навчання в 1914 Р-
У лютому 1914 р. одружився з Теонією Бахталовською, дочкою пароха с. Вовчківоі, і через два місяці висвячений на священика і призначений помічником отця Хромовського в с. Кобаки Косівського повіту. Не встигла молода сім’я влаштуватися на новому місці, як вибухла Перша світова війна. У часи воєнного лихоліття молоді зазнали багато горя. Отець Роман чудом залишився живим після важкої форми грипу.
Після війни в умовах польської окупації служив в парафіях с. Підлужжя Станиславівського повіту, а з 1929 р. до 1939 р. служив у парафії м. Тлумача. У той час ситуація в м. Тлумачі була доволі складною. У 1926 р. помер парох отець Ступнипький, і парафія впродовж трьох років залишалася вакантною. Парафіяльні обов’язки виконував отець Іван Плав’кж І місцевий катехит, який викладав у навчальних закладах: гімназії, вчительській семінарії та семирічній школі. Йому було дуже важко справлятися з великим обсягом церковних богослужінь і релігійних практик, тому доводилось дещо скорочувати і обмежувати.
Отець Роман, призначений парохом, в першу чергу, оперся на церковний актив, відновив церковні братства, товариства, апостольства, молитви і в своїх проповідях закликав до щонедільного відвідування богослужінь. Він прославився як добрий проповідник, його стали запрошувати з проповідями до навколишніх сіл. Отець Роман звернувся до преосвященного Станиславівського владики Г. Хомишина з проханням провести в м. Тлумачі місію. Владика погодився, і така двотижнева місія відбулася з великим успіхом у 1931 р. Оскільки читальня «Просвіти» перебувала під впливом радикальної партії, о. Роман заснував біля церкви читальню товариства «Скала», яка стала осередком церковного руху.
Тут відбувалися церковні наради, святкові вечори, театралізовані дійства, лекції та концерти. Сюди надходили періодичні газети «Мета», «Нова Зоря», «Діло». Мала місце і невеличка бібліотека видавництва отців Василівн м. Жовкви і «Червоної Калини». Крім цього, місцевий осередок «Скали» закупив у 1936 р. набір духових інструментів і диригент Білинський організував духовий оркестр, який почав виступати з концертами.
Читальня «Скала» стала пристановищем для футбольного клубу «Чайка», тут зберігався його спортивний інвентар. Звідси вирушали футболісти в синьо-жовтих спортивних костюмах у супроводі вболівальників і під звуки духового оркестру на стадіон для участі в матчах. Це було величаве видовище.
Отець Роман поєднував свою духовну діяльність з громадською роботою. Він був членом партійної організації УНДО (Українське національне демократичне об’єднання),
ШШ
|ЙЖ}№,
чЦкші
ИНН
pi .
ÄflW
НОШ
Бш
очолював товариство «Відродження», співпрацював з товариством «Сільський Господар». Подружжя виховало в релігійно-патріотичному дусі 8 дітей: дві дочки та шість синів.
У Тлумачі в міжвоєнний період проживало багато поляків. У них був свій костел, настоятелем якого був ксьондз Табачковский. Отець Роман запросив для урочистої церемонії водосвяття польську громаду, надіславши запрошення. Однак п. Табачковський запрошення не прийняв, повернув назад з такою відпискою: «nie vladam ruskim jeżkim i ne» («не знаю руської мови і не приймаю»). Тоді о. Роман особисто прийшов до п. Табачковського і переконав його взяти участь у водосвятті. 19 січня 1932 р. дві процесії взяли участь у водосвятті: одна з церкви, а друга – з костелу. Відтоді церемонія водосвяття регулярно відбувалась урочисто при участі двох конфесій.
У 1930-х рр. актуальним стало питання побудови нової церкви. Стара будівля храму, пошкоджена Першою світовою війною, стала непридатною для богослужіння, тому після війни було побудовано добротну муровану каплицю з використанням інтер’єрних елементів старого храму. Створено будівельний комітет, до якого увійшли будівельники, архітектори, майстри, геологи. На першому засіданні обговорено план дій. Вирішено провести демонтаж старого храму, зняти баню, розібрати стіни. Головою комітету було обрано о. Романа, який відповідав за фінансовий стан справ. Вирішено продати кілька гектарів парафіяльного поля. Головним архітектором запрошено архітектора з м. Львова п. Гриніва. Він невдовзі виготовив проект, який всім сподобався, і визначив кошторис. Демонтажні роботи велися вручну, було закладено фундамент, але до початку Другої світової війни 1939 р. дальше роботи не просунулися. Цей фундамент згодом був використаний для побудови райкому партії, а нову церкву побудували на іншому місці в 1990-х рр. Каплиця існує дотепер, де відправляються богослужіння, на якій розміщено надпис про те, що в 1937 р. було закладено Хресну Дорогу отцем Романом Ріпецьким.
Пригадую, як батько згадував про Фатімську Богородицю в Тлумачі:
«5 1930-х рр. рознеслася по Європі звістка про чудесні зцілення в португальському місті Фатіма, де в 1917р. з’явилася Матір Божа. До Фатіми направлялися паломники з різних країн. Поїхав туди також о. Плав ‚юк і там придбав для каплиці Тлумацької бурси статую Фатімської Матері Божої, виготовлену в трьох екземплярах відомим художником-скульптором. Коли ця статуя була доставлена кораблем до польського порту Гдиня, митники оцінили її як високохудожній твір і наклали високе мито (близько тисячу доларів). Такої суми о. Плав’юк оплатити не зміг і звернувся за допомогою до єпископа Станіславської єпархії Преосвященного Г. Хомишина. Владика відвідав польського примаса у Варшаві, який під час візиту у президента Польщі Мосціцького домігся його підпису про відміну мита для статуї.
Статуя прибула до Тлумача в 1936 р. і була установлена в каплиці бурси. У травні 1937р. о. Плав’юк оголосив Марійський Конгрес, в якому взяло участь багато священників і мирян. З „іхалося багато народу не тільки із прилеглих сіл, але із сусідніх повітів. Статую Матері Божої пронесли урочисто від бурси на стадіон, де відправилася Служба Божа і відбулася посвята міста Тлумач під опіку Фатімської Богоматері. У цьому конгресі взяли активну участь учні гімназії, які забезпечували належний правопорядок і спокій.
З нагоди цієї події створена пісня до Фатімської Матері Божої:
О чудотворна Мати з Фатіми, що завітала до нас в Товмач.
Зглянься над нами, дітьми Твоїми,
Втиши наш смуток і біль і плач Статуя Фатімської Богоматері збереглася і зараз вона перебуває в новозбудованій парафіяльній греко-католицькій церкві в м. Тлумач».
Успішній діяльності о. Романа перешкодила гостра хвороба. Він звернувся до лікаря Яновича у м. Станіславові, який признав виразку шлунка і направив на санаторне лікування до Ямної, порадив змінити місце праці. Отець Роман дійсно був не в силі провадити таку активну діяльність і обмінявся парафією з о. Малковичем з Чортівця.
Під час побуту у Чортівні в 1939 р. розпочалась Друга світова війна. Галичина опинилася під радянською окупацією. У парафіяльному будинку поселився голова сільради Путій (сам зі Східної України) з дружиною та двома дітьми-підлітхами. Він зайняв три кімнати, а багатодітну сім’ю священика зігнав до однієї кімнати і сіней, обмеживши можливість користуватися кухнею. Нові господарі заволоділи меблями, посудою і гардеробом та прирекли сім’ю на жалюгідне існування, при цьому погрожували вивезенням до Сибіру. Отець Роман переїхав до нової парафії в с. Семахівиі Городеиківсысого району.
У квітні 1943 р. було заарештовано всіх грехо-католицьких єпископів: в Станіславі двох єпископів Г. Хомишина і М. Лятишевського, у м. Львові – митрополита Й. Сліпого і Чернецького, в Перемишлі – Лакоту. У м. Львові створився ініціативний комітет по возз’єднанню з Російською православною церквою, який очолив о. Г. Костельних. Радянське керівництво скликало 8 березня 1946 р. собор у м. Львові, який відмінив Берестейську унію і заборонив існування греко-католицької церкви. У Станіславі головою ініціативної групи став о. Пельвецький, який викликав священиків і спонукав їх до переходу иа російське православ’я. Викликавши о. Романа, поставив перед вибором: перейти на православ’я або залишити парафію для нового православного пароха. В іншому разі йому загрожував арешт і депортація сім’ї.
Отець Роман покинув парафію і переїхав до свого будинку в м. Коломиї, де нелегально продовжував свою діяльність, а з м. Коломиї часто приїжджав у гірську місцевість, де його діти вчителювали.
5 березня 1962 р. він закінчив свій життєвий шлях.
The article explores the background and religious and ecclesiastic activity of priest Roman Ripetskiy who worked in the Greek-Catholic parish in Tłumach in 1929 -1939. It also describes an interesting story of the statue ‚Our Lady of Fatima ’.
Key words: priest, catechist, parish, ecclesiastic activity. Our Lady of Fatima.

На світлині отець Роман Ріпецький з дружиною Теонією (Коломия, серпень 1959р.)
УДК 281.5(477.86):254Л/.41
Павло ДУТЧАК (Тлумач)
ІЄРАРХІЯ ТА СВЯЩЕНСТВО УГКЦ У ДЕРЖАВОТВОРЧИХ ПРОЦЕСАХ ТА ДУХОВНОМУ ЖИТТІ УКРАЇНИ НА ЗЛАМІ ТИСЯЧОЛІТЬ НА ПРИКЛАДІ ДУШПАСТИРСЬКОЇ ПРАЦІ АРХІЄПИСКОПА І МИТРОПОЛИТА
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОГО ВОЛОДИМИРА ВІЙТИШИНА (1987-2013)
У статті досліджено ієрархію та священство УГКЦ у державотворчих процесах та духовному житті України на зламі тисячоліть. Вивчено роль душпастирської праці митрополита Івано-Франківського архієпископа Володимира Війтишина у становленні та розвитку УГКЦ на Тлумаччині (1987-2013 рр).
Ключові слова: УГКЦ, митрополит, священик, підпілля, храм, церква, єпархія.
У період між 1946 та 1990 рр. багато істориків окреслюють УГКЦ як найчисленнішу заборонену Церкву в світі, але попри те все, вона ніколи не покидала служіння своєму народові. Водночас наша Церква стала чи не єдиною найбільшою реальною опозиційною структурою комуністично-атеїстичному режимові СРСР. І незважаючи на переслідування. Церква продовжувала жити завдяки підпільним єпископам і священикам, монахам і монахиням та ревним вірним до часу виходу з підпілля.
Один з таких вірних Христових воїнів – владика Володимир Війтишин.
Владика Володимир народився 9 листопада 1959 р. По закінченні середньої школи навчався у підпільній семінарії. Науку змушений був перервати на час служби в армії (1978-1980 рр.). У 1982 р. після закінченні підпільних студій 26 травня 1982 р. отримує ієрейські свячення з рук владики-ісповідника Павла Василика. У часи підпілля здійснював душпастирську діяльність у різних місцевостях Тернопільської та Івано-Франківської областей, зокрема й на Тлумаччині. 4 серпня 1987 р. з ініціативи та під проводом єпископа Павла Василика разом з кількома священиками та мирянами підписує Заяву про вихід УГКЦ з підпілля. Цей документ було передано Папі Римському Іванові Павлові II та Президентові СРСР Михайлові Горбачову [1]. А вже в листопаді 1987 р. я був свідком, як отець Володимир Війтишин відкрито відправив у священичих ризах в Надорожній перший похорон вірянина УГКЦ. І коли присутні на похороні радянські можновладці здивовано насміхалися, то були й такі, які «сушили сухарі» молодому отцеві Володимиру на етап у Сибір…
16 травня 1989 р. напередодні з’їзду народних депутатів СРСР отець був членом делегації УГКЦ до Москви за легалізацію підпільної УГКЦ (у делегацію також входили єпископи Филимон Курчаба, Павло Василик, Софрон Дмитерко, отці Григорій Сімкайло та Ігор Возняк). У своїх спогадах, якими поділився з журналістом, тогочасну ситуацію отець Володимир описав так: «Пригадую, як у розмові з кореспондентом агенції «Рейтер» владика Павло Василик заявив: «Ми не прийшли просити, а ми вимагаємо, щоб нам повернули те, що забрали в 1946 р. Ми зібрали 500 тисяч підписів під вимогою легалізації Української Греко-Католицької Церкви». А згодом, на Зелені свята 18 червня 1989 р., на могилах січових стрільців в Івано-Франківську, де сьогодні Меморіальний сквер за готелем «Надія», відбулася 50-тисячна панахида вірних і прихильників УГКЦ. Отець Володимир Війтишин відірвався від міліцейської погоні й привіз на своїй машині владику Павла Василика та о. Миколу Сімкайла. І хоч владику Павла затримали, але о. Микола відслужив панахиду, яка стала однією з перших величних маніфестацій УГКЦ в Україні за комуністичного режиму. За це отця Володимира Війтишина влада «нагородила» шестимісячним «відрядженням» в Казахстан на збір врожаю [2].
Безсумнівно, активна участь отця Володимира у виході УГКЦ з підпілля та одна з ключових ролей його як молодого священника в тих подіях вимагали від нього великої
f
126
іШШиШшШв
мужності і відваги та душпастирської второпності. Ця постава шодо своїх священичого й душпастирського чину в тих часах поєднувалася в отця з підпільними відправами в греко-католицьких громадах нашої Церкви по містах і селах Івано-Франківщини та Тернопілля. Богослужіння відправлялися часто-густо вночі, під облавами та перевірками правоохоронних органів комуністичної системи, з серйозними ризиками для власного життя й непевністю в найближчому майбутньому.
Церква виходить з підпілля, починається реєстрація громад, відкриті богослужіння, велелюдні відправи на могилах борцям за волю України. Всюди відчувається брак священства, люди спраглі за відкритим Божим словом, розривають своїми просьбами владик, щоби ті прислали священиків. Отцеві приходиться відправляти 3-4 рази Службу Божу на день в різних місцях Івано-Франківщини й Тернопільщини, а ще інші відправи, молебні, треби вірних та численні зустрічі з парафіянами.
З 1990 р. в Станиславівській єпархії УГКЦ отця Володимира Війтишина призначають парохом і деканом Тлумача. Нові обов’язки вимагають нових підходів і до власного, і до суспільного життя. Тому не перестає вчишся: спершу закінчує богословіє в Івано-Франківському богословсько-катехитичному інституті, відтак – у Люблінському католицькому університеті, де отримує ліценціат з пасторальної теології, а згодом – і доктора богословських наук. А ще потрібно було працювати над постанням і розбудовою нових парафій та будівництвом храмів.
Зі створенням нової Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ отець Володимир Війтишин входить до адміністративного управління єпархією, а з 1997 р. владика Павло Василик призначає його економом єпархії. Протягом цього часу отець Володимир сповняє також обов’язки судового вікарія та входить до Колегії єпархіальних радників.
Його ревна праця не залишається непоміченою, і до огрому деканальних та єпархіальних завдань і обов’язків отець отримує нову важку ношу – стає єпископом-помічником. 13 травня 2003 р. прес-секретар Глави УГКЦ о. Ігор Ящв поширив в українських ЗМІ повідомлення, яке надійшло з Ватикану: «Святіший Отець Іван Павло П ухвалив рішення Синоду Єпископів УГКЦ про призначення всечеснішого отця Володимира Війтишина, декана Тлумача та економа Коломийсько-Чернівецької єпархії, єпископом-коадьютором цієї єпархії» [3]. Чин архієрейської хіротонії 15 червня 2003 року здійснив Глава УГКЦ Блаженніший Любомир Гузар. Співевятителями були єпископи Павло Василик та Софрон Мудрий.
Після смерті єпископа Коломийсько-Чернівецького Павла Василика 12 грудня 2004 р. єпископ Володимир Війтишин успадкував престол Коломийсько-Чернівецької єпархії, ставши правлячим єпископом Коломийсько-Чернівецьким, і виконував ці обов’язки до червня 2005 р.
2 червня 2005 р. Верховний Архієпископ Любомир Гузар, за згодою Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, призначив Володимира Війтишина єпископом Івано-Франківським, які владика сповняв до грудня 2011 р., коли у зв’язку з утворенням Івано-Франківської митрополії владику урядом Церкви призначено митрополитом Івано-Франківським.
Надзвичайна активність і працьовитість молодого ієрарха безсумнівно сприяє динамічній розбудові УГКЦ в сьогоденні. У Церкві він користується поважним і заслуженим авторитетом, як вмілий будівничий храмів. Варто згадати деканальний храм у Тлумачі, який він побудував з парафіянами і відкрив у 2000 р. і котрий став окрасою міста, та чотирьох церков у Тлумацькому деканаті. У рамках святкувань 800-ліття нашого міста під час візитації митрополита й архієпископа Івано-Франківської митрополії УГКЦ Володимира Війтишина громада Тлумача присвоїла владиці Володимирові звання «Почесний громадянин міста Тлумача» [4]. А ще – він брав участь в будівництві кафедрального собору у Коломиї. Як патріарший економ прикладав багато зусиль і до розбудови та постання Патріаршого собору в Києві, першого університетського храму на Прикарпатті в Івано-Франківську та десятків інших храмів на теренах Івано-Франківської та Коломийсько-Чернівецької єпархій
ШЮМЮИ8ИЙ

УГКЦ. Окремо стоїть його праця над духовною опікою дітей і молоді. Адже в Івано-Франківську знаходиться одна з найкраще облаштованих й укомплектованих відповідними вчителями-фахівцями в Україні Католицька школа св. Василія Великого.
За два неповних роки його перебування на митрополичому престолі в Івано-Франківській архієпархії відреставровано адміністративний корпус, а семінарія й академія отримала новий ультрасучасний корпус з відповідним обладнанням, медіатехнологіями та солідною бібліотекою. Не випадково при нагоді владика Володимир нагадує, що Церква сьогодні потребує відповідно вишколених освічених молодих людей.
З іншої сторони, не варто забувати про ті численні структурні підрозділи в архієпархії, які на різних рівнях працюють заради добра вірних та їх дітей, як і про десятки нововисвячених владикою Володимиром священиків та дияконів на служіння українському народові і Церкві. Заслуговує особливої уваги турбота владики за духовне добро вірних.
Звісно, що в короткому нарисі окремих штрихів безсумнівно яскравої біографії владики Володимира Війтишина, яка ще чекає на вдумливих та ретельних дослідників його життя, важко охопити всі сторони владичого управління архієпархією та душпастирства. Але навіть з тих коротких епізодів бачимо, як наша УГКЦ в особі її духовних провідників починає швидко відроджуватись і зростати, відіграючи все вагомішу роль у духовному житті України, й своєю діяльністю формувати якісно нове громадянське суспільство.

  1. Біографії єпископів на сайті УГКЦ [Електронний ресурс] // Головний сайт УГКЦ. – Режим доступу : http://ugcc.org.ua.
  2. Владика Володимир Війтишин: Утворення митрополії для мене – і велика радість, і велика відповідальність / інтерв’ю Романа Івасіва//Галичина. -2011. – 13 грудня.
  3. Владика Володимир Війтишин – новий єпископ УГКЦ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.rr.lviv.ua/news/n410/.
  4. Матеріали на присвоєння звання владиці Володимирові Війтишину «Почесний громадянин міста Тлумач» від 4.03.2013р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://tmr.if.ua/content/387.
    The hierarchy and the priesthood ofUGCC in state building process and the spiritual life of Ukraine at the change of millenniums are under study. The role of the work of metropolitan of the Ivano-Frankivsk archbishop Volodymyr Viytyshyn (1987-2013) in formation and development of UGCCis determined.
    Key words: UGCC, metropolitan, priest, clandestine, temple, church, eparchy.
    УДК 94:281.9(477.86)
    Василь СТАДНИК (Тлумач)
    НОВІТНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ НА ТЛУМАЧЧИШ: ПОДІЇ І ПЕРСОНАЛІ!
    Протягом століть Православна Церква в Україні жила самостійним життям. Українська Автокефальна Православна Церква має свою історію на Тлумаччині в подіях і персоналіях, які відновлювали її, будували Божі храми, проповідували і проповідують слово Боже своїм парафіянам.
    Ключові слова: Українська Автокефальна Православна Церква, храм, слово Боже, священник, парафіяни, церква.
    Перед своїм вознесінням на небо Господь наш Ісус Христос дав останній заповіт своїм ученикам-апостолам: «Йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і
    Ш ѵѵк, triwf ?1 K&Ht’ нмЩвШйк^
    щідЬш»^ьип!іг .1! «ііаіци til, Ш г. і і,; t.’. mi
    ИИ Ilf ff fri Гг-11 boüfli
    Святого духа, навчаючи їх, додержувати всього, шо Я заповідав вам; і ось Я з вами по всі дні до кінця віку» (Мф. 28,19-20) [2: 60].
    Історія має дати, які навічно зберігаються в пам’яті багатьох поколінь. Для України й українців так само, як і для всіх народів колишньої Київської Русі, такою датою є рік 988 по народженні Ісуса Христа. У цьому році почалась знаменита історична подія – офіційне прийняття християнства на Русі.
    Церква, що її заснував князь Володимир, мала всі підстави до незалежного життя, як Церква однієї з найбільших і наймогутніших держав тогочасного світу.
    Але з плином часу, в силу певних історичних обставин, спочатку Княжа держава, а потім і Київська Митрополія втратили свою могутність та незалежність.
    Протягом семи століть Православна Церква в Україні жила самостійним житіям, пов’язана лише формальною підпорядкованістю Церкві-Матері у Константинополі, від якої вона прийняла Христову віру.
    Маючи можливість жити серед свого народу як незалежна Церква Українська Православна Церква була тісно з ним пов’язана і спільно з ним виробила протягом віків численні особливості устрою, богослужбового уставу, церковно-релігійної культури, а також традиції і звичаї, якими вона відрізняється від інших Православних Церков і які [юзом творять її самобутність.
    Упродовж XX ст. (з 1918 до 1989 р.р.) Українська Автокефальна Православна Церква пережила три свої відродження: 1918-1937 рр., 1942-1944 рр., 1989 р.
    У жовтні 1921 р., на свято Покрови, було скликано Перший Всеукраїнський Церковний Собор у Софії Київській. Собор, що проходив з 14 по ЗО жовтня, підтвердив автокефалію УАПЦ, проголошену Всеукраїнською Православною Радою 5 травня, і вписав її до канонів УАПЦ як одну з головних засад: «Українська Православна Церква є автокефальною, ніякому духовному урядові інших Православних Церков не підлегла, і сама порядкує своїм духовним життям за провідництвом Святого Духа» [1: 80]. На першому Всеукраїнському Церковному Соборі було проголошено три основні засади УАПЦ -автокефалію, соборноправність, українізацію.
  5. Автокефалія, тобто незалежність Української Церкви від будь-якої чужої церковної влади.
  6. Соборноправність, тобто участь усіх вірних у розв’язанні справ Церкви через своїх представників на Соборах – парафіяльних, єпархіальних і Всеукраїнському.
  7. Українізація, або ународнення Церкви, тобто всесторонне зближення її з народом, включає введення української мови в богослужіння та всі інші сфери церковного життя, розвиток провідницгва, церковного співу.
    2013 рік – для всієї повноти Української Церкви в цілому та міста Тлумача зокрема – є роком особливим. 1025 років тому наші побожні предки просвітились світлом Христової істини, а перша історична згадка свідчить про те, що нашому місту в цьому році виповнюється 800 років свого існування.
    Звичайно, за цей час були злети і падіння, пережиті славні та сумні віхи історичного
    буття.
    Я не буду торкатись історії розвитку релігій та церковного житія у м. Тлумачі за все його 800-річчя, це, напевно, справа істориків, я тільки коротко згадаю останні 26 років мого пастирського служіння на парафії м. Тлумача, від мого призначення до сьогоднішнього дня.
    25 листопада 1987 р., тоді ще будучи настоятелем храму Різдва Пресвятої Богородиці м. Рогатин та деканом Рогатинським, я отримав призначення від архієпископа Івано-Франківського і Коломийського Макарія нести пастирський послух на парафіях м. Тлумача та навколишніх сіл: Палагичі, Локітка, Попелів, Гончарівка, Тарасівна, Грушка, Королівка, Гринівці. Колінці та виконувати обов’язки декана Тлумацького. Це призначення в той час не дуже мене втішало, незважаючи на те, що ми з дружиною та дітьми поверталися ближче до батьків та рідного дому. Тільки з одного переліку навколишніх сіл, які потрібно буде мені обслуговувати, я відчув, що переді мною духовна цілина.
    та розважливих священнослужителів, не враховуючи словесних перепалок та незначних потасовок при захопленні чи спробі захоплень храмів греко-католиками у нашому районі, серйозних конфліктів допущено не було, хоч на деяких парафіях напружена конфліктна обстановка тривала іноді роками. Не можна сказати, що для зняття міжконфесійної напруги у районі нічого не робилось, але все зводилось до чергових безкінечних розмов, без конкретних дій. Кожна громада хотіла бути власником храму, храм то був один і побудований він був за часів Австро-Угорщини чи панської Польщі певною громадою або, як іноді бувало фундатором-іноземцем.
    Щоб розставити, як кажуть в народі, всі крапки над «і» й не зачепити найтоншої струни людської душі, вносилось багато пропозицій, та тільки одна з них отримала право на існування, яку я відстоював з самого початку, – це право більшості. Більшість користується храмом, а меншість або приєднується до більшості, як з плином часу і сталося на деяких парафіях, або будує для своїх духовних потреб новий храм при матеріальній допомозі більшості, або служить у пристосованому приміщенні.
    Потрапивши під тиск новоявлених партій та рухів, представники яких на найближчих виборах до рад усіх рівнів бажали за будь-яку ціну потрапити до влади, тодішнє місцеве керівництво, без будь-якого референдуму, голосування чи опитування, на догоду першим, передало храм по вулиці Шевченка, в якому ми служили, греко-католикам. Таким чином, автоматично опинившись у «меншості», громада УАПЦ міста Тлумача на початку березня 1990 р. першою в районі подала добрий приклад для інших, як втілювати цей принцип в реальному житті для тих, хто хоче молитися і служити Господу Богу, а не сваритися і конфліктувати.
    Звичайно, залишатись надовго без свого храму (місця проведення богослужінь), православна громада не мала права, бо потрібно було десь в той час хрестити новонароджених, хоронити померлих, звершувати інші святі Таїнства та обряди. Тому через відсутність молитовного приміщення певна частина віруючих, не дочекавшись можливості у неділі та свята брати участь у богослужіннях, сповідатись та причащатись Святих Таїн, перейшли до греко-католицької громади, котра на той час уже користувалась храмом. І тільки наприкінці березня 1990 р. на наші численні прохання для проведення богослужінь православній громаді міста Тлумача було передано у тимчасове користування приміщення спортивної зали районного спортивного товариства «Колос». Практично за один тиждень стараннями парафіян було підготовлено приміщення та придбано речі церковного вжитку для уставного відправлення богослужінь.
    У Вербну неділю, 7 квітня 1990 р., яка припала на велике християнське свято Благовіщення Пресвятої Богородиці, настоятель храму протоієрей В. Стад ник та священик Д. Недільчак освятили цей тимчасовий храм, відслужили першу святу літургію, освятили та роздали шутку, а сотні людей у цей день приступили до святої Сповіді та святого Причастя Тіла і Крові Господа нашого Ісуса Христа.
    Тож після майже трихмісячної перерви на престолі слави Божої для православних тлумачан засвітилась Господня свіча віри, любові, надії, котра освітлює християнський шлях, що веде до Бога та вічного життя. І це був перший крок у вирішенні тих проблем, котрі стояли перед нашою громадою.
    По закінченні Великодніх свят було вирішене одне із основних питань – це виділення земельної ділянки під будівництво нового храму, за що громада щиро вдячна тодішнім головам міськвиконкому п. Миколі Грещуку та райвиконкому п. Михайлу Кіту, а також усім, хто брав участь у виділенні нам земельної ділянки.
    Після отримання нормативних дозволів та експертиз громада УАПЦ міста Тлумача почала підготовку до будівництва храму в честь Преображення Господнього за проектом районного архітектора Водославського Василя Микитовича.
    9 червня 1990 р. на виділеній ділянці між райвідділом міліції та музичною школою на вулиці Винниченка зусиллями наших парафіян була проведена толока з очистки території від кущів, дерев і її підготовки до освячення Хреста та наріжного каменя. Наступної неділі, 17
    132
    червня, у присутності дев’яти священиків Тлумацького деканату було освячено та закладено у підвалини храму символічну капсулу та наріжний камінь. В освяченні взяли участь сотні тлумачан та гостей нашого свята, котрі прибули до нас із своїми процесіями із багатьох парафій Тлумацького деканату.
    У неділю святих праотців, 26 грудня 1993 р.г Митрополит Галицький Андрій (Абрамчук) при великій кількості духовенства та мирян освятив Спасо-Преображенський храм УАПЦ міста Тлумача. В освяченні нашого храму взяла участь Тлумацька громада УГКЦ із своїм парохом, сьогодні вже владикою Володимиром Війтишином. На той час це було перше спільне освячення новозбудованого храму за участі двох конфесій не тільки в Галичині, але й в Україні.
    А вже наступного дня в новоосвяченому храмі почались регулярні богослужіння та звершені перші християнські Таїнства Хрещення та Миропомазання. Щонеділі та в свята у храмі Божому проводяться відповідні богослужіння, виголошуються проповіді, звершуються святі Таїнства.
    Але духовне життя парафії на цьому не закінчується. За останні два десятиріччя у місті Тлумачі збудовано, встановлено і освячено майже чотири десятки каплиць і хрестів, біля яких у визначені дні звершуються відповідні богослужіння. Спільно двома громадами освячено всі державні, громадські, навчальні та медичні заклади міста. Духовенство Тлумача бере активну участь у громадсько-політичному та культурному житті міста та району.
    Священики – часті гості у навчальних закладах міста. Без їхньої участі не відбувається жодне свято міського чи районного рівня, разом з районним відділом культури започаткували та проводять свято «Засвіти Стрітенську свічу». Але основне місія церкви -спасіння людської душі.
    Так влаштоване наше життя, що ми на цій «долині сліз» не постійні жителі, а тільки тимчасові гості. У певний час людина приходить на світ, і в призначений час вона його залишає. Загальновідомо, що залишити добрий слід на землі – святий обов’язок кожної людини.
    Сьогодні я радий та вдячний Господу Богу за те, що Він сподобив нам спільно збудувати та впорядкувати цей прекрасний храм. Пройдуть роки, храм залишиться прийдешнім поколінням у спадок як добрий дар та приклад нашої любові до Бога і Його святині. І нехай ніколи в наших та їхніх душах не заростає бур’яном безвір’я і байдужості та стежина, якою ми ходимо до Божого дому. А в пам’яті завжди будуть мудрі та пророчі слова: «То не дорога, якщо вона веде не до храму».
  8. Воронин О. Історичний шлях УАПЦ / Олександр Воронин. – Кенгсінгтон : Воскресіння, 1992.
  9. Новий Завіт Господа Нашого Ісуса Христа. – К., 1988.
    For centuries the Orthodox Church in Ukraine has been living an independent life. Ukrainian Autocephalous Orthodox Church has its own history on the territory of the Tłumach district with its events and personalities, who renovated it, built temples, have been preaching and still preach to their congregation.
    Key words: Ukrainian Autocephalous Orthodox Church, temple, word of God, priest, congregation, church.
    УДК 789.5+627.722(477.86)
    Богдан КІНДРАТКЖ, Галина СВЩЕРСЬКА, Юлія ТУГАЙ (Івано-Франківськ)
    ДЗВОНАРСТВО НА ТЛУМАЧЧИШ
    Привернуто увагу до окремих пам’яток дзвонарської культури в парафіях різних церковних конфесій на теренах Тлумацького району Івано-Франківської області. Показано багатство речових кампанологічних джерел – дзвіниць, дзвінків і дзвонів, описано деякі дзвонарські звичаї Вивчення цих пам ‚яток стане в нагоді при написанні історії дзвонарства цього самобутнього регіону України.
    Ключові слова: богослужіння, дзвонарська культура, дзвони, дзвіниці, дзвіночки, паламар, дзвонар, відливання, оздоблення.
    У житті людей такого регіону як Тлумаччина (Товмаччина), центр якого 2013 року відзначив своє 800-ліття, відображена тилова історія давніх українських сіл і містечок Прикарпаття. У них із незапам’ятних часів проживали українці, які після прийняття християнства часто на місці давніх капищ зводили церкви, відливали чи купували гучні дзвони й будували для них дзвіниці. Водночас сюди прибували поселенці різних національностей, укріплювалися, для чого споруджували свої храми, оснащували їх дзвонами. Тому тут тривалий час співіснували громади вірних різних релігійних конфесій, на звичаї яких впливало пограниччя культур. Звичайно, це відображалося на використанні цих ударних музичних інструментів із групи ідіофонів. Після реквізицій сакральних витворів із бронзи на мілітаристські потреби світових воєн чи часу нищення церков комуністами християни відкопували заховані дзвони, купували нові, зводили ще кращі дзвіниці. Парафіяни завжди гордилися своїми більшими й дорогими в усі часи гарно оздобленими дзвонами, високими спорудами для них. Тому факти з функціонування парафій Тлумаччини добре показують налагодження церковного життя в Україні, спорудження для цього величних церков із добротними дзвіницями, оснащення їх наборами дзвонів.
    Окремі церковні споруди Тлумаччини, зокрема дзвіниці із дзвонами, згадані в студіях Михайла Буджака [1], Володимира Грабовецького, Василя Лаби [4], Богдана Слабого [6] інших дослідників. Однак залишається актуальним заклик Ярослава Дашкевича (1926-2010) мати в кожному храмі «власну фототеку з добре паспортизованими фотографіями не тільки людей, а й церковних об’єктів (церков, каплиць, монастирів, меморіальних таблиць, цвинтарів тощо)» [2: 303]. Звичайно, що в цьому ряду предметів особливе місце займають дзвони, дзвінки, клепачки, описи їхніх параметрів. Дослідження побутування цих музичних інструментів сприятиме глибшому пізнанню церковної історії та кращому збереженню її пам’яток, допоможе вирішувати проблеми, що стоять перед національною кампанологією. Адже для опису багатства проявів дзвонарської культури, характеристики історії її становлення в кожній парафії потрібно не тільки вивчати матеріали архівів, бібліотек, музеїв, а й проводити експедиційно-польові дослідження, занотовувати факти відновлення чи зародження дзвонарських традицій, прослідковувати їхню тяглість тощо.
    Розвитку дзвонарства сприяє мережа парафій, чернечих обителей. Відомо, що на початку XVIII ст. в Тлумачі діяв монастир о. Василівн. У цьому повітовому містечку в 1890 році проживало 1 853 вірних Української греко-католицької церкви (УГКЦ), 1 795 іудеїв, 1 382 римо-католики, 32 інших віросповідань. Вважається, що римо-католицьку парафію тут заснували ще 1386 року, приблизно тоді ж збудували дерев’яний косте лик, а вже 1876 року освятили величний мурований костел св. Анни [7: 348; 1] Цей типово католицький храм мав дві вежі-дзвшищ, які 1910 року реконструювали в стилі бароко. Після реквізиції дзвонів на потреби Першої світової війни, у 30-х pp. XX ст., було підвішено нові чотири дзвони (два офірували мешканці навколишніх сіл, один – тлумацькі парафіяни, а найбільший інструмент.
    134
    шш
    ТяТг
    т. зв. дзвін Єдварда – ксьондз Табачковський). Lb пам’ятки відлияиицтва» мабуть, знищили шс до підриву вибухівкою костелу 1969 р [1J. Парафія УГКЦ у місті иаприкіиш XIX ст. включала присілки Локітки, Слобідку та Яиівку. До Тлумацького деканату Станиславівської діє цезії входили ще парафії сіл Бортники, Братищева, Делеви, Долини,
    Грушки, Голоскова, Гринівців, Королівки,
    Озерян, Палагич, Пужиик, Скопівки,
    Струп кова, Тарновиці. У місті матірною була церква Пресв. Трійці, яку змурували 1875 року. Дочірня «церков провізорична»
    («вспоміжня») Христа-Царя, змурована 1927 року [5: 176]. Як нині розповідають, тоді ж біля неї звели дво- чи триярусну дзвіничку-капличку («півторачку»). За часів правління райкому компартії забороняли бити у дзвони («особливо чинив перепони колишній голова райвиконкому Дубина»), але в неділю та на похорон усе ж люди намагалися це робити. У 90-х роках минулого століття до церкви спереду прибудували дві вежі, в одній з яких підвісили дзвін. Його придбали, як мовив о.
    Павло Дутчак, 2006 року в Нововолинську.
    Дзвонять за допомогою шнура з нижнього яруса дзвіниці [8]. Правда, звучання інструмента погано поширюється через невеликі прямокутні голосники.
    Новий храм Пресвятої Трійці релігійна громада УГКЦ Тлумача збудувала в 1991-2000 рр. У 2004-2010 рр. біля неї звели на кошти парафіян струнку чотириярусну дзвіницю (список жертводавців зберігається в капсулі).
    Другий поверх має дерев’яну підлогу, а третій і четвертий – залізобетонні перекриття (правда, дзвони краще звучать тоді, коли між ярусами вільний простір). На останньому восьмигранному в основі поверсі для доброго проходження звуків підвішених тут трьох дзвонів зроблено високі аркоподібні голосники шириною 96 см. Інструменти мінно прикріплені за корони до вигнутих осей, кінці яких встановлені у вирізані в брусах заглиблення (їх час від часу змащують). Найбільший дзвін, заввишки 62 і нижній діаметр 59 см (тут і далі перша цифра означатиме висоту дзвона, а друга – його нижній діаметр), мас круглу корону. Його відлили, певно, зі сталі. На фризі між невисокими тягами вставлені літери «В. V. G.» (їхнє розтлумачення допомогло б визначити місце відливання, ім’я майстра чи жертводавця). Перед округленим валом дзвін оздоблюють ще три укріплюючі тяги. Язик з отвором для шнура. Другий дзвін разом із шкворнем заввишки бл. 62 см (сам шкворень має 15 см, а кожне з шести вух – по 13 см). Фриз на цьому інструменті складається з образів виноградних листочків і грон. Це оздоблення вміщене між двома тягами. Нижче на плащі рельєф Ісуса Христа (він заввишки 11,5 см). На дзвоні ще вставлено фірмовий знак відливників, а з протилежного боку рік відливання – 2006. Перед валом укріплюючі тяги, що складаються з трьох валиків, а на ньому невисока тяга. Язик має кільце для шнура. У другий дзвін не б’ють, оскільки його погано підвісили. Третій дзвін (41 і 41,5 см) оздоблений на шиї рельєфним фризом. Між ним і тягою на корпусі вміщено подібний, як на другому дзвоні, фірмовий знак відливарні та під ним той же рік виготовлення. Своєрідного вигляду цьому
    /
    Дзвіниця церкви Пресвятої Трійці (ліворуч). Тлумач, 2013 р.
    (Фото Б. Кіндратюка).
    інструменту надає рельєф святих і напне у два рядки з відомостями про жертводавця відливання: «Во славу Божу. Сім’я Чаплінського Я. М.».
    Внизу спідниці дзвона три рельєфні тяги. Вал не мас оздоблень. Язик без отвору для шнура. Останні два дзвони виготовлені зі спеціальної бронзи.
    Паламар Роман Гумеюок 1935 р. . н. почав дзвонити два роки тому. Він 1 # це робить із першого ярусу за
    PfitW допомогою тонких тросів, що прив’язані до важелів. Благовіст до богослужения творить за допомогою одного з трьох дзвонів, а на «Вірую» і за померлих (на «Вічная пам’ять») використовують храмовий
    чотиридзвін. Коли йде похоронна процесія, то подзвін творять за допомогою великих дзвонів.
    Храм Преображення
    Господнього Української
    автокефальної православної церкви (УАПЦ) збудований 1993 року. Тоді ж звели двоярусну дзвіницю. На верхньому поверсі підвішені два дзвони. Є місце для третього інструмента. Дзвонять так, як це прийнято в греко-католиків: за шнури, прив’язані до важелів. Для цього в бетонному перекритті є отвори для
    мотузків і церковний музикант із першого ярусу розгойдує дзвони, тоді корпус ударяє в підвішене в середині інструмента било (серце, язик). Тобто, як ми помітили, у виборі способу дзвоніння бере верх не належність до конфесії, а регіональна традиція (у православних прийнято вдаряти билом у стінку дзвона). Кращому розгойдуванню дзвонів сприяє те, що вони підвішені до осей, кінці яких вставлені у підшипники, що пригвинчені згори до швелерів; вверху інструментів замість окуття зроблені противаги. У більшого дзвона з металу, а в меншого – дерев’яна. Важелі приварені внизу корони. Фриз більшого інструмента (заввишки з короною – 69,5 см, її висота 22 см) складається із рідко проставлених невеликих рельєфних оздоблень, нижче яких дві рельєфні тяги. На не дуже чисто відлитому дзвоні є ще декілька невиразних оздоблень. Зверху на його шиї видно, що теля відливання інструмент шліфували. Так само обробляли чотири вуха корони. Його вал чітко не окреслений. На наш погляд, язик потрібно опустити трохи нище, аби він бив точно в ударне кільце. Оскільки дзвін приводять до звучання шляхом розгойдування, то у двох місцях виразно видно сліди зносу. Другий дзвін (51 і 45,5 см) після удару билом довго «тягне звук», що свідчить про добрий відлив інструмента. Язик прикріплений за кільце, унизу теж мас кільце для прив’язування шнура. На шапках дзвонів, які мають скромні оздоблення, рельєфний напис «Благовіст», а з протилежного боку – «1994 р.». Мабуть, вони відлиті дніпропетровською фірмою «Благовіст». Правда, на відомих нам інструментах її назва, як правило, писалася російською мовою. Паламар Володимир Мосяк (1929 р. н.) стосовно особливостей дзвонінь розповів, що про смерть парафіянина повідомляють биттям у дзвони
    Дзвіниця церкви Преображення Господнього (на передньому плані). Тлумач, 2013 р.
    (Фото Б. Кіндратюка).
    всім однаково. При відспівуванні на «Вічная пам’ять» у храмі користуються малим чотиридзвоном (сигнатуркою). На «Вірую» з дозволу паламаря у дзвони б’ють підлітки.
    Незначне число вірних ричо-католицької парафії у Тлумачі нині відправляють Служби Божі в цвинтарній капличці Святої Аини. Цю невеличку будівлю колись звів місцевий ксьондз на честь своєї родини (її останки знаходяться в крипті). Як прийнято в римо-католиків, невеликий дзвін (сигнатурка), що мас повздовжню тріщину, підвішений над передньою стіною.
    Селище Оберти, що знаходиться на півдні району, окрім українців теж віддавна заселяли вірменська, польська і єврейська общини. Для дотримання своїх віросповідань вони використовували ті чи інші ідіофони. Вірменська громада, як встановив Б. Слабий, налічувала в найбільш сприятливі для неї часи – у XVII-XVIII ст. – близько 150 чоловік. Римо-католицьку парафію в цьому містечку заснували 1757 року. 1796 року папським декретом у вірменської дієцезії, де налічувалося вже незначне число вірних, відібрали церкву й передали тамтешнім римо-католикам. Відтак її пересватали в костел. Римо-католицька конфесія припинила своє існування 1946 року внаслідок масового виїзду поляків на свої етнічні терени. Дзвін було передано райфінвідділу для реалізації, як державне майно [6: 50].
    Зазвичай, церкви, як матірні, так і дочірні, мали своїх покровителів. Іноді опікун міг дбати і за декілька храмів. Це переважно була багата людина чи фінансова організація. Покровитель, як правило, оплачував ремонт церкви чи дзвіниці, купував сакральні атрибути, зокрема богослужбові книги. Правда, іноді церква попадала з оренду. Так, обертинський храм греко-католиків із 1907 по 1927 роки, за дослідженням Б. Слабого, орендувала єврейська організація «Ізраілит», яка дбала передусім за власні прибутки [6: 42, 43]. Певно, це мало вплив на закупівлю нових дзвонів, оплату роботи дзвонаря.
    У роки Другої світової війни обертаній, що належали до УГКЦ, зняли два дзвони й таємно вночі закопали в полі. У післявоєнний час один дзвін (близько 70 см заввишки й такий же нижній діаметр) відкопали і встановили на стіновій дзвіниці біля храму, а другого дзвона не можуть віднайти (мабуть, саме його місце на дзвіниці нині вільне). Підвішений інструмент чисто відлитий, гарно оздоблений пропорційно розміщеними рельєфними зображеннями й написами. Шию дзвона обарвлює високий фриз, що складається із фігур архангелів (?), які тримають у правій руці дитя, що держить факел (такий фриз є ще на дзвоні церкви Різдва Пресв. Богородиці с. Берлоги Рожнятівського району Івано-Франківської області [3: 367]. Нижче автор оздоблень пропорційно розмістив у чотирьох місцях на корпусі фігури святих, розп’яття (?). Внизу спідниці дзвона перед трьома пасмами тяг і оздобленням вставлене речення, яке закінчується словами: «… та царство небесне» (мабуть, воно присвячене жертводавцям виготовлення дзвона (?), але через важкодосіупнісіь до цієї частини інструмента весь напис складно прочитати). Безпосередньо над вадом дзвона читається текст, складений з однакових великих літер: «Цей дзвін плавлений для церкви святих Апостолів Кирила і Методія в Обертані за отця-пароха Дмитра Грабця і отця Івана Савицького 1925 року. Фундатори Никола Яцик і Іван Окрепкий та збірка парохіян» (напис на дзвоні ми беремо з праці Б. Слабого, але вносимо в текст деякі виправлення та доповнюємо характеристику інструмента результатами наших спостережень [9].
    Поряд з інструментом 1925 року милує око дзвін із польського костелу. Вважають, що 1949 року парафіяни заплатили певну суму райфінвідділові й викупили цей ідіофон. Дзвін (за розмірами він майже однаковий із першим) оздоблює напис польською мовою «РАМІАТКА KS. TOMASZA NORECHEGO І PARAFIAN DIEBYS 14 UGST 1805 ANNO DNIA 15 WRZEŚNIA 1923 ROKU» [6: 49]. Як бачимо, після реквізиції дзвонів на мілітаристські потреби Першої світової війни вірні обертинської рим о-католицької церкви першими придбали новий дзвін, що, певно, спонукало греко-католиків збирати й собі кошти на великий інструмент. Верхня частина фриза невисокого рельєфу на дзвоні 1923 року складається зі стилізованих дубових листочків (?), які ритмічно повторюються. Вони створені майстром за допомогою окремого трафарета, що вставлявся у форму в яку влили метал. Нижня складова фриза має нечітке оздоблення, тому важко встановити u елементи.
    137
    Між ними напис латинськими літерами. їх теж викладали кожну окремо, тому вони не завжди однакового розміру. На корпусі дзвона розміщене широке рельєфне зображення, у якому між стилізованим лавровим (?) листям фігура святого (?) з мечем у правій руці і вагами в лівій. Вал дзвона внизу має укріплююче потовщення.
    Порівняння оздоблення на цих двох ідіофонах переконує, що вони не тільки виготовлялись у різних майстернях, а й те, що перший із них відлитий за новішою технологією. У 60-роках XX ст. ці інструменти компартійні заборонили
    використовувати. Одним із мотивів для табу було те, що нібито дзвоніння турбує хворих (церква знаходиться біля лікарні). Нині оба дзвони міцно прикріплені до осей, зверху яких із товстих брусів зроблене фігурне окуття-противага (вона допомагає краще розгойдувати дзвін). Кінці осей вставлені в металеві ніші, зароблені в стіни.
    Дзвонять за шнури, які прикріплені до важелів.
    Нині важко віднайти відомості про давні храми, дзвіниці в селах, використання тут дзвонів.
    Приміром, знаємо тільки, що у Вікнянах костел тамтешні поляки звели з дерева, тому великий дзвін підвісили до перекладини на стовпах під дашком. Це пристосування було, як розповів Микола Кулищак (1957 р. н.), з північного боку храму, аби дзвоніння краще поширювалося на більшу частину села в долині. На самому костелі, як зазвичай у латинян, була вежочка-сиґнатурка. Тут висів невеликий дзвін-сигнатурка. Побутували свої звичаї його застосуваня. Після Другої світової війни будівлю колишнього костелу колгосп використовував як склад. Нині храм відремонтували й передали вірним УГКЦ, які його освятили ім’ям Різдва Пресв. Богородиці (більша частина вікнянців належить до православної конфесії, яка має мурований храм із добротною дзвіницею у центрі села). В Озерянах, як запам’ятали Ганна Кіндратюк із дому Спасюк (1932 р. н.), Ганна Свистун із дому Тузін (1928 р. н.), Меланія Шкатуляк із дому Левицьких (1936 р. н.), греко-католики дзвонили на Службу Божу, на похорон, «у Маївку, коли правилось у церкві на Матку Божу». Дзвіниця стояла в іншому місці, аніж збудована 2013 року; «церква була невеличка, а новіший костел із дерева звели більшим». Головною відмінністю у дзвоніннях латинян і греко-католиків, як нині пригадується, було використання дзвонів у різний час, відрізнялося їхнє звучання. Наші інформатори також вказали місце, де костельний органіст мав будиночок. Тобто богослужения в латинян привертало до себе увагу ще й музикою органа.
    Відзначимо, що дзвіниця – особлива архітектурна споруда, акустичний пристрій зі складною внутрішньою структурою, що включає яруси для дзвонів, склепіння, голосники, відкриту галерею, балки для підвішування дзвонів, поміст для дзвонарів. Поширеність у
    Підлітки-дзвонарі. Обертин, 17.07.2011. (Фото Б. Кіндратюка).
    138

    мі
    І довкіллі дзвонінь залежить від висоти прикріплення інструментів над землею, рельєфу Імісцевості, будов, які знаходяться поруч, погоди и навіть температури повітря. Певну дію на звучання дзвона мають також спосіб його підвішування та манера дзвоніння. Віддавна Іцерковні дзвіниці виконували різноманітті функції. Зазвичай, перший ярус служив сховком. Іде тримали не тільки старі церковні речі або ті, для яких не було місця в храмі, а й громадське збіжжя, мед тощо. Про ще одну функцію дзвіниць В. Лаба довідався з церковної візитації 1833 року парафії в селі Долина (розташоване на березі ріки Дністер). У споруді для дзвонів на вимогу австрійської влади влаштували трупарню (грабарню). З огляду на масові епідемії тут зобов’язали тримати померлих, а тоді їх ховати. Правда, народні звичаї виявилися сильнішими від австрійських законів і цього не завжди дотримувались [4:28].
    У с. Антонівка церкву греко-католики назвали іменем Великомученика Дмитрія. Її, мабуть, збудував 1905 року майстер В. Бондарчук із Нижнева. Певно, з його допомогою звели дерев’яну дзвіницю (квадрат в основі) із західного боку до храму. Вона невеликих розмірів (другий ярус має в основі 2,54*2,54 м). На ній два дзвони, які розгойдують за допомогою шнурів, прив’язаних до дерев’яних важелів. Правда, більший дзвін має ще дріт, підчеплений до кінця язика. Мабуть, в інструмент іноді б’ють билом, що допомагає краще диференціювати дзвоніння [10].
    Важчий дзвін (51 і 45,5 см) відлитий 1998 року (про це написано на шапці інструмента великими знаками «1998 рік»). Тут ще розміщені по колу літери, які творять слово «Благовіст». Цей інструмент має чотири вуха, за які міцно прикріплений до давнього дерев’яного окуття. Оздоблений дзвін ще рельєфом невпізнаного святого (?), заввишки 5 см, який уміщено між тягами. За характерними слідами на балках дзвіниці видно, що колись тут був ще один великий дзвін.
    У другого дзвона (31 і 34 см) язик підвішений на шкіряному пасі. На шиї дзвона великими літерами читається дата відливання: «РОКУ БОЖИЯ 1846» (?). Цікаво, що інструмент прикріплений до давнього окуття, конструкцію якого бачимо, приміром, над Святоюрським дзвоном 1341 року чи дзвоном 1699 року (?) «Голуб», відливання якого фундував Іван Мазепа (1639-1709) та ін.
    У сусідньому селі Олешів дзвіниця (квадрат в основі, вимурована 2012 року з південного боку церкви, у напрямку основної частини села) має чотирисхилий дах, покритий бляхою, зверху струнка цибулина з хрестом. З боку храму має три голосники (нижній прямокутної форми, а два інші аркоподібні), а з інших сторін – по два (їхні розміри: 160 см заввишки, низ – 80 см). Мабуть, це сприяє кращому поширенню дзвонінь у напрямку храму під час богослужіння, а, може, дзвонар через цей отвір краще бачить поданий знак про початок дзвоніння.
    Важчий дзвін (67 і 57 см) чисто відлитий, довго після удару тягне звук. Фриз дзвона та його шия оздоблені рельєфними тягами та рідко розміщеними елементами стилізованих листочків. Інструмент не має виразно виділеного вала. Майстри, що прикріпляли дзвін, по-своєму вирішили цю пробему. Вони міцно підчепили його за вуха до товстого металевого квадрата, привареного до осі, кінці якої вставленої в підшипники Вони прикріплені до товстих брусів. Шнур прив’язаний до металевого важеля, на протилежному боці якого важка металева противага. Це пристосування допомагає легкому розгойдуванню інструмента.
    Другий дзвін (бл. 42 і 50 см) чисто відлитий, окрім тяг на валу й трьох перед ним і двох на шиї, інших оздоблень немає. Язик без отвора для шнура, б’є в два протилежні місця, що скоро збільшить сліди зносу на корпусі інструмента. Він колись мав з протилежних боків чималі тріщини, які заварили. В одному місці на губі цього дзвона чомусь невелике надщерблення. Ą
    Язики в обох дзвонів підвішені добре, оскільки цибулина била точно б’є в ударні кільця. Оба дзвони, як видно з кольору металу, виготовлені з дзвонової бронзи. їхньою особливістю є ще й таке: перший з тонкою шиєю, що надає інструменту видовженосгі, а другий – дещо приземлених обрисів, ніби годинниковий. Дзвіниця розділена дерев’яним
    139
    перекриттям. З нього паламар, розгойдуючи інструменти за допомоголю шнурів, які прикріплені до важелів, творить різні дзвоніння.
    В Острині церква Св. Миколая, певно, збудована 1884 року, а 1892 року «покрашена», як написано на меморіальній таблиці. Парафія, як звичай, була в часи СРСР православна, усе ж церкву тоді закрили й знову греко-католики її освятили в 90-х роках XX ст. З розповіді Наталії Двояк (1974 р. н.) ми переконалися, що тут один великий дзвін звучить «глухо», «тупо». Із подзвону не зрозуміло, хто конкретно помер: чоловік, жінка чи дитина. Правда, сповіщають про чиюсь смерть три рази на день; потім б’ють у дзвін ще зранку і коли заносять чи виносять труну з покійником із церкви. Н. Двояк знає про дзвін, який десь закопали, але досі не віднайшли. Парафіянці також відомо, що в Олешеві є давній дзвін, а в Буківні такий невеликий інструмент звучить дзвінко. Паламар Богдан Пічак (1962 р. н.) розповів, що навіть тоді, коли церква «була закрита, але коли хтось умирав, то дзвонили». Ще він розказав, що на похорон б’є в один дзвін, а на богослужіння у два малі (важать приблизно по 50 кг) і великий. Його вага майже 500 кг. Свого часу, при відкритті церкви, відвозив більший дзвін у Калуш на реставрацію. На одному з тамтешніх підприємств, що знаходиться біля залізничного вокзалу, пошкоджений дзвін клали в термопіч, після чого виймали, зварювали тріщину, потім знову ставили в піч, аж поки добре не відновили цей сакральний інструмент. Ще паламар розповів, що колись директор загальноосвітньої школи примушував хлопців розбити дзвін, як це було в Нижневі.
    Дзвіниця в цій парафії дерев’яна (квадрат в основі, 5,42×5,44 м), каркасного типу, шальована вагонкою, має
    піддашшя. Нині другий ярус, як і купол, оббиті бляхою. Збудували її, мабуть, у час зведення храму. Для проходження звуку з кожного боку є по чотири невеликих голосники.
    Споруда для дзвонів розміщена з північно-західного боку церкви в напрямі до села (На жаль, наляканий недавньою крадіжкою з церкви образів і книг, паламар не дозволив піднятися на дзвіницю, аби виміряти параметри дзвонів і сфотографувати їх.)
    Про забуті традиції Острині розповів Василь ПЬіук (1964 р. н., нині паламар у Нижневі). Він з дитинства памятає, що у Велику п’ятницю підлітки клепали дерев’яними молотками (бл. 20 см).
    Тут діти споконвіку самі виготовляли ці інструменти й били ними в дубову дошку біля церкви.
    Після цього грались і визначали при цьому, в кого такий виріб міцніший. На Великдень усі бажаючі дзвонили у великий дзвін.
    Дзвіниця храму Введення пресвятої Богородиці. Нижнів, 2013 р. (Фото Б. Кіндратюка).
    ї
    140
    Біля храму УГКЦ Святого Михаїла в с. Нижнів (село розташоване біля ріки Дністер на півночі Тлумацького району) на добротному фундаменті зведена дерев’яна двоярусна дзвіниця каркасного типу (квадрат в основі). Вона пошальована дошками, верхній ярус має по чотири голосники, на яких поставлена сітка. Споруда для дзвонів майстерно покрита бляхою. Усе це сприяє привабливому зовнішньому вигляду дзвіниці й водночас переконує в неабиякій любові парафіян до облаштування будівлі для своїх дорогих дзвонів.
    На дзвіниці найбільший дзвін 1883 року виготовлення, заввишки 64 см, у тому числі висота корони 6 см. Шию дзвона оздоблює рельєфний фриз (заввишки 6 см), що складається з чітко відлитих рельєфних зображень квітів. Над фризом виразний напис (букви заввишки 1,8 см) про відливників «ІОАНОМЬ И АНТОНІІМ СЕРАФИН КАЛУШ» (із цих відомостей робимо висновок про те, що в м. Калуш (Івано-Франківська обл.) окрім знаної відливарні братів Фельчинських, виготовляли дзвони ще Серафини). Під шапкою дзвона цифра 820 (певно, порядковий номер витвору цієї майстерні?). У короні дзвона шість вух, посередині товстий шкворінь. На валу дзвона перед потовщенням оздоблюючий рельєф, що складається зі стилізованих листочків. На стінці ідіофона чіткі рельєфні зображення (заввишки 15 см, ширина 10 см) Юрія Змієборця, архангела із вагами й мечем, Івана Хрестителя, Архангела Михаїла. Інструмент підчеплений до високого окуття, що сприяє його легкому розгойдуванню.
    У парафії паламар В. Шпук виконує свої обов’язки п’ятий місяць. Як прийнято, б’є у дзвони на «Вірую». Робить це за сигналом із храму – у дзвіниці загоряється електролампочка, якою повідомляють про початок і закінчення цього важливого піснеспіву. У церкві є чимало дзвінків, клепачок, які мають своє призначення та застосування.
    У другому нижнівському храмі Введення Пресвятої Богородиці, що розташований перед горою, яка знаходиться від нього з північного боку, триярусна дзвіниця розмішена з південного заходу від храму. Це сприяє доброму поширенню дзвонінь на цю частину села, яке лежить в долині. Споруда для дзвонів каркасного типу; старі колоди із дуба нинішні майстри-реставратори обшили новими дошками, які пофарбували коричневою фарбою та покрили лаком. Це надало дзвіниці вельми привабливого вигляду. Третій ярус (3,35×3,60 м) має по чотири аркових голосники, закритих сіткою
    Отже, кожна громада вірних на Тлумаччині, як і в усій Україні, опікується своїм храмом, турбується за придбання дзвонів, прагне підняти їх якомога вище. Для цього зводилися та далі будуються міцні, стрункі дзвіниці. Кожна з них як архітектурний шедевр і майстерність будівничих тішить око всіх, хто приходить до нього. Так само любуємося дзвонами як витворами художника-модельєра, що робив оздоблення, укладав написи та проявом майстерності відливника, який пізнав секрети поєднання компонентів спеціальної бронзи, часу її розрідження та вибрав потрібний момент вливання сплаву у форму. У цьому районі України теж побутують різні способи підвішування дзвонів, биття в них Для цього народні умільці створили пристосування, що полегшують дзвоніння. В обрядах використовуються різні ідіофони. Перспективу подальших досліджень бачимо в пошуку ширших відомостей про кожну складову дзвонарської культури Тлумаччини, які можна описати в нарисі, новелі, а, може, і значно більшому літературному творі чи науковій праці. Адже не зібрано ще всієї інформації про тих, хто будував дзвіниці, виготовляв дзвони чи збирав кошти на їхнє відливання, не занотовано спогадів тих людей, які можуть розказати про перипетії збереження дзвонів і дзвіночків під час світових воєн, не зафіксовано вражень слухачів від звукових композицій дзвонарів, не використано для цього матеріалів обласного архіву й зібрань документів у Львові. Усе це стане в нагоді при всебічному описі такого феномену, яким є для українців дзвіниці, дзвони й дзвоніння.
  10. Буджак М. Духовні дзвони [історія тлумацького костелу, який заснували 1350-1355 рр.) / Михайло Буджак // Злагода. – Тлумач, 2013. – № 14. – С. 9.
  11. Дашкевич Я. Проблеми досліджень історії греко-католицькоі церкви нового і найновішого періодів / Ярослав Дашкевич // Історія релігій в Україні: у 2-х книгах. – Кн. І. – Львів : Логос, 2009. – С. 300-308.
    4.
    Кіндратюк Б. До історії дзвонарства Рожнятівщини / Богдан Кіндратюк, Світлана Семко // Галичина. -Івано-Франківськ, 2011. – № 18-19. – С. 363-371.
  12. Лаба В. Історія села Долина від найдавніших часів до 1939 року / Василь Лаба. – Львів : [б. в.], 2004. -80 с.
  13. Процак Р. Церкви Прикарпатського краю / Роман Процак. – Івано-Франківськ : [б. в.], 2006. – 180 с.
  14. Слабий Б. Містечко, що в низині (Літопис Обертина) / Богдан Слабий. – Івано-Франківськ : [б. в.], 1996.
    -239 с.
  15. Słownik Geograficzny Królestwa Polskiego i innych Krajów Słowiańskich / red. F. Suli-mierskie,
    B. Chibowskie, W. Waiewsckie: w 161. – T. 12: Szlurpkiszki-Warłynka. – Warszawa: [б. в.], 1892. – 960 c.
  16. Матеріали експедиційно-польових досліджень 2013 року (домашній архів Б. Кіндратюка, Ю. Тугай).
  17. Матеріали експедиційно-польових досліджень 2011 року (домашній архів Б. Кіндратюка).
  18. Матеріали експедиційно-польових досліджень 2013 року (відомості про дзвонарство Антонівки,
    Олешева, Острині та Нижнева з домашнього архіву Б. Кіндратюка й Г. Свідерської).
    The article deals with the bell ringing culture relics in the parishes of different church confessions of Tłumach district of the Ivano-Frankivsk region. The great variety of campanological sources – bell towers and rings are showed, some bell ringing traditions are described. The study of these sights will become useful in writing the history of the bell ringing culture of this original region of Ukraine.
    Key words: divine service, bell ringing culture, ringing, bell towers, campanellis, sexton, bell-ringer, founding, finishing bell ringing traditions.
    Кудьтурно-мистрцккр
    життя
    ТЛуМАМ АН
    УДК 746.4 (477.86) «ХГХУХХ»
    Христина НАГОРНЯК (Івано-Франківськ)
    КОМПЛЕКС НАРОДНОГО ВБРАННЯ ТЛУМАЧЧИНИ КІНЦЯ XIX – СЕРЕДИНИ XX ст.
    У статті проведено аналіз комплексу народного вбрання Тлумацького району, розглянуто його складові та засоби художньої виразності. Простежено зміни в крої, декоруванні, орнаментуванні основних складових комплексу.
    Ключові слова: комплекс вбрання, колористика, декор, засоби виразності, орнамент, тканина.
    Тлумаччина є мистецькою та культурною складовою, яка входить до етнографічної зони Покуття. Як і кожен з інших регіонів, що знаходиться на території Покуття, досліджувана територія містить низку характерних ознак. До яскраво виражених відмінностей відносимо, насамперед, традиційне вбрання. У статті хочемо висвітлити локальні особливості народного одягу Тлумацького району як яскравого і самобутнього явища у мистецтвознавчій сфері.
    Наприкінці XIX – початку XX ст. у народному одязі Тлумаччини поєднувалися різні за структурою, кольором і декором матеріали – саморобні та промислового виробництва. Виражальні засоби, які застосовували народні майстри крою, вишивки, декору, способи ношення окремих компонентів та їх поєднання, укладання в єдине ціле – стрій – вирізняють його з-поміж інших одягових регіональних комплексів Покуття. Усі складові народного одягу пройшли тривалий шлях свого розвитку. їхні функції були різноманітними, так само, як і матеріали, форми, техніки виконання, художні вирішення.
    Найпоширенішими матеріалами для пошиття одягу були: полотно, сукно, хутро, шкіра. Саморобні тканини виготовляли з однорідної та неоднорідної пряжі, вона була різної товщини, щільності, фактури, кольору й малюнка, що залежало від способу ткання. Матеріал або зберігав природний колір сировини, або фарбувався. Важливою ознакою була ширина тканини, яка впливала на крій одягу.
    Полотно могло бути суто лляним, із лляного прядива наполовину з конопляним, пізніше – з конопляного та бавовняного і, нарешті, із самої бавовни. Знаходження вдалих пропорцій поєднання льону та конопель створювало своєрідний колорит: світлі м’які волокна льону відтіняли сіруваті твердіші волокна конопель. З вовняного прядива в домашніх умовах виробляли сукно для жіночого та чоловічого верхнього одягу, тканини для поясного жіночого вбрання, зимових чоловічих штанів, а також поясів [6:101].
    Для того, щоб народне вбрання становило цілісний, художньо- довершений ансамбль, потрібно було враховувати усі складові: матеріал, крій, пропорції, оздоблення, спосіб носіння, які безпосередньо впливали на створення гармонійного ансамблю. Важливим засобом, який вносив загальну композиційну рівновагу в ансамбль, був орнамент. Окремі його знаки можуть підніматись до рівня символічного образу, тим самим ставати головними, інші – додатковими. Другорядними за значенням вважаються деталі, що не вписуються в загальне семантичне поле і виконують роль декоративних прикрас. Особливу роль у створенні композиційної цілісності ансамблю відігравали головні убори, прикраси, пояси, взуття.
    У тлумацькому комплексі вбрання слід акцентувати увагу на орнаменті вишивок. ; Основним типом були жіночі додільні і чоловічі «на випуск» сорочки, в яких розшивались рукави, пазушний розріз, а також циркувався низ, причому орнаментувався низ і чоловічих святкових штанів. Характерним є геометричний орнамент, основний мотив на всій території досліджуваного регіону, це — ромб і восьмикутна розетка. Однак у деяких селах Тлумацького району (Гарасимів, Обертин) поширеним був орнамент вишивки по діагоналі і
    або ж у шахматному порядку. У вишивках Тлумацького району основними е червоні, оранжеві відтінки з додаванням зеленого, синього кольорів із великим застосуванням чорного кольору.
    Саме вишивки на сорочках займають головну роль у народній ноші, вони містять у собі велику кількість символів і с носіями інформації (рис. 1). Традиційна вишивка Покуття кінця XIX – початку XX ст., як зазначає знаний мистецтвознавець із Івано-Франківська М. Аронець, зберегла чимало унікальних орнаментальних мотивів та композиційних схем, які побутували при оздобленні сорочок. Головні ознаки такого орнаменту – це прості, невибагливі геометричні графеми, наприклад, хрест у колі, хрест у квадраті, розета у квадраті, ромбічні зображення тощо [1: 95-104]. Немає сумніву, що вишивки цього періоду були монохромні: вишиті або тільки червоними нитками, або тільки чорними, або тільки білими нитками. Із власних досліджень бачимо, що зразки одноколірних вишивок збереглися на Покутті до кінця XX ст.
    Дослідники влучно відзначають, що орнаменти Снятинщини часто переливаються білими та сірими півтонами, а узори села Олеша Тлумацького району дають оксамитову гру чорного кольору. Вони важкі, монументальні і віє від них сивою давниною [1: 95]. Справді, вишивки Тлумацького району виконані технікою широкого настилу і здебільшого чорною ниткою, вражають простотою й архаїчністю орнаментальних мотивів: рівнораменний хрест, хрест у ромбі, квадрат із виступаючими сторонами, ламана смужка тощо. І. Гуртула зауважувала, що для цієї місцевості характерні мотиви з восьмираменних зірок, які вписані у низку ромбів, розташованих на одній прямій. А обабіч центрального мотиву — «зубчасті вершки», перероблені з півзірок. На думку дослідниці: «…завдяки застосуванню різних способів вишивання окремих деталей узорів тлумацькі вишивки дуже пластичні й дають враження емалі» [4: 5-6] (рис. 3).
    У Тлумацькому районі ми можемо виділити кілька видів узорів:
    перший вид І геометричні мотиви, виконані чорними нитками або чорними, червоними і білими нитками (Палагичі, Антонівка);
    другий вид – геометричні і геометризовані рослинні узори, вишиті вовняними нитками темних кольорів: чорного, фіолетового, вишневого.
    Серед першого виду узорів можна виокреслити три варіанти:
    I. Нескладні геометричні форми або прості чорні смуги, де-не-де мережані або колені, фон здебільшого щільно зашитий чорним, а інколи залишені так звані «просвіти» полотна, що визначають лінію орнаменту. Техніка їх виконання різновидна: хрест, низь, гладь, мережання, колення;
    II. Цей варіант має геометричний орнамент, виконаний у чорному і червоному колориті, вишитий за допомогою технік хрестом і низом (с. Терновиця Цільна);
    Давніші зразки хрестикової вишивки мають орнамент, у якому між елементами залишали незаповнене вишиттям тло – «просвіти», а у зразках, вишитих низом, переважає фон темно-червоного кольору. Вишивають переважно вовняними нитками. Структура композиції складається з медальйонів і квітковоподібних розет;
    III. Основними тут є взори, вишиті чорними нитками із вкрапленням червоних і білих. Будова цих орнаментів спирається на ламані лінії в квадраті і трикутнику.
    Другий вид орнаменту – це геометричний, вишитий майже повністю технікою хрестика, вовняними нитками, у фіолетовому, вишневому і чорному кольорах, тло щільно зашите, а рисунок узору підкреслений «просвітом» (с. Гарасимів) (рис. 4.).
    Спільними рисами всіх вишивок цього району є щільно зашитий фон, темні кольори, «просвіти», геометричні форми, а рідше – геометризовані рослинні. Поширене вишивання вовняними та шовковими нитками, а також заполоччю. Паралельно побутує двоколірна вишивка, червоно-чорна, вишита хрестиковою технікою або низом.
    У новіших варіантах вишивок на сорочках середини XX ст. є поліхромні квадрати, трикутники, зірки, медальйони, скісні смуги. У ній переважає червоний колорит.
    MUHT I
    ■■■Шиііііііііі
    ИІИ
    кьіамШ
    ІКІІІѴІѴПгІ
    шщц
    mm

ІВііііІІІЯШИН
шЯЯИіііі!
ШИПИ
ч
Композиційні схеми включають квадрати, трикутники, ламані лінії, в центральній композиції розмішують восьми пелюсткову розетку. Вишивають техніками глоді, низу, мережання.
Щодо поясного жіночого вбрання, то хочемо визначити основні типи, які часто с аналогічними до гуцульських: двоплатові запаски, однопланові опинки (горботки, обгортки), Поряд із цим тут побутувало також комбіноване двокомпонентне поясне вбрання – фота (опинка) і запаска – фартух. Одночасно зазначаємо, шо жіночий поясний одяг зазнав істотних змін від найпростіших незшитих форм до частково зшитих, а пізніше і до кроєних повністю зішитих. Особливістю Тлумацького району є носіння «картатих» запасок, які були подібними до наддніпрянських плахт (рис. 2).
Двоплатові запаски, одноплатові фоти та опинки є компонентами найдавнішого жіночого незшитого поясного одягу, вигляд якого не змінювався протягом багатьох століть і був відомий у різних народів.
Продуманий до деталей на Покутті прийом «рясування», «гофрування» одягу, який майстерно поєднує форму і фактуру виробу. Здатність полотна тривалий час зберігати складки викликало появу цього декоративного ефекту в покутському народному вбранні. «Рісшій» (рєсили) видні, не оздоблені декором (вишивкою чи тканням) частини одягу: пазухи, рукави та інколи низ жіночих сорочок, середнє поле перемітки, долішні частини парубоцьких штанів.
Уже в кінці XIX ст. покутяни носили, паралельно із старовинними обгортками і запасками, розмаїті спідниці: однотонні сині, оздоблені внизу жовтими (позументними) стрічками, спідниці-мальованки (Коломийський, Тлумацький, Тисменицький райони), добираючи до них фартухи з купованої тканини.
На відміну від поясного жіночого одягу, чоловічий одяг набагато простіший. У кожній місцевості поясний одяг міг видозмінюватись, значною мірою залежав від етнокультурних взаємовпливів і відносин, від природних, економічних умов і напрямків господарської діяльності, в результаті чого у певний час з’являлись або відмирали ті чи інші форми одягу.
Крій верхнього вбрання різних статевовікових груп не мав значних відмінностей. Верхній одяг жінок і чоловіків різного віку відрізнявся лише довжиною, кольором, оздобленням, прикрасами.
Польський етнограф О. Кольберг констатує: «Взимку чоловіки і жінки носять довгі кожухи, що сягають нижче колін, з виправленої білої баранячої шкіри. Прикрашає його вузький комірець з чорного баранця. По швах вони вишиті зеленою і червоною вовною (Чортовець і околиці Обертина)» [7: 314]. Мистецька виразність кожуха, його художнє вирішення залежало від різноманітних факторів і, передовсім, усталених стереотипів, які відбивали уявлення покутян про міру, доцільність і гармонію, світоглядні, духовно-мистецькі ідеали. Кожух – один із домінантних компонентів зимового одягу покутян. Вони дбали про якісно-практичні функції і декоративну досконалість.
Незмінним атрибутом тлумацького та й покутського загалом, строю стає кептар. Доцільно відзначити, що з часом крій і форма кептаря удосконалюється. Причому кептар для покутян був багатофункціональним: це тип одягу, який одягали у всі пори року; простіші кептарі носили на будень, а більш пишно декоровані одягали на свята і весілля, тому він мав ще й обрядовий характер. Під час вивчення систем декорування кептарів вдалося з’ясувати локальні відмінності кептарів Тлумацького району. Для них характерним є геометричний орнамент. Найпоширеніший мотив ромба, кольори вишивок, аплікацій – червоний, оранжевий, зелений.
Головними жіночими уборами, як і на всій території Покуття, були намітки, а з першої половини XX ст. почали носити великі «старовіцькі» хустки, ткані з тонкої вовняної пряжі на лляній або бавовняній основі, розміром 60-80 см. Побутували вони на Покутті на початку XX ст. і сьогодні зберігаються в колекціях ГЕМП, НМНМГП, МІМТ.

м
пііпТімпІВіІШііп МИРДщимІ1^
■ » * « ‚ I ♦ ii.:.’ ■ ■ II ѵЩ| уіМНІШІІШІІ
Намітки вироблялись із тонкої, найкращої якості пряжі, кінці їх прикрашались тканими узорами – таборами (псреміткоаі забори). На давніх намітках збереглись художні зразки узорного ткання технікою перебору. На пізніших – орнамент вишитий. Орнамент наміток компонувався горизонтальними смугами з характерним трипільним поділом. Локальні відміни наміток, перш за все, у способах укладати їх на голові, які с досить різноманітними: не однаково випускають кінці, по-різному складається тканина по довжині і ширині. На Покутті намітку пов’язували півколом над чолом.
Жінки в холодну погоду зав’язували хустки попід шиєю, а кінці головного убору ззаду. Так само носили хустки і дівчата. Зимою носили більші і грубші та зав’язували кінці, просовуючи під пахвами, на спині. Вузол був там, де жінці зручно було його зав’язувати. Літом жінки зав’язували хустки на потилиці – «по-молодицьки». Дівчата зав’язували хустки спереду на шиї на Городенківщині, Коломийшииі, Тлумаччині.
Як і в попередні століття, чоловічі головні убори підкреслювали станову приналежність (селянин, ремісник, міщанин), виступали і віковою ознакою. Головні убори парубків відрізнялись не стільки формою, скільки способом ношення і різними знаками на них. Певне значення відігравала і кольорова символіка На відміну від старших, хлопці носили не чорні, а сиві шапки, котрі вигадливо заломлювали
Влітку носили солом’яні капелюхи, що їх виплітали самі. Молоді хлопці пов’язували наголовок червоною стрічкою, криси робили середньої величини. Парубки прикрашали капелюхи узористою стрічкою та півнячим пір’ям, квітами, герданами.
Зимою носили шапку – клепаню, шлик, циліндричної форми шапку із сукняним верхом, а у селах під Тлумачем до коричневої свити одягали високу циліндричну сукняну шапку із таким же сукняним плоским верхом, обшиваючи його довкола вручну скрученим шнуром, яким оздоблена свита.
Найбільш поширеною формою шапки була «кучма» – смушева шапка, підбита білим овечим хутром або м’якою тканиною. Підкладка часто була із собачого хутра. Кучми шилися таких основних форм: циліндричні, напівсферичні та конічні. Усі ці форми відомі на західноукраїнських землях, але в кожній конкретній місцевості більш стійко зберігався один, який відрізнявся від інших висотою, силуетом верхньої частини – «дном». На Покутті кучми – низькі, з більш урізаним дном.
Природньо-кліматичні умови, а також вид господарської діяльності й економічне становище населення впливали на форму і матеріали для виготовлення взуття. Досліджуючи побут українців Карпат, Г. Горинь за способом виготовлення і з’єднання деталей виділяє два генетично пов’язані його види: стягнуте і зішите [3: 48] Інші дослідники виділяють ще один вид — плетений, до якого відносять постоли та личаки, плетені з лика лози, липи.
У XIX ст. найбільш поширеним видом зшитого взуття були чоботи, які увійшли у побут не тільки міського, але й сільського населення. Чоботи для селян завжди були показником достатку, тому вони намагались придбати хоча б святкові
Під час весілля молодий дарував молодій красиві і добротні черевики – з високими халявами, на високому каблучку. Жінки дуже шанували таке взуття. Взували тільки на великі урочисті свята. Бувало, що ці черевички зберігали на смерть, тоді одягали в них покійника.
Дослідниця Г. Горинь зазначає: «На західноукраїнських землях в минулому столітті шили найбільше чобіт з юхти, а також кінської шкіри («шкапові»), У 20 – 30-х рр. XX століття юхтові чоботи (особливо для молоді й дітей) почали уступати шавровим хромовим («боксовим»)» [3: 51].
По всій Україні в минулому дуже цінувалось кольорове взуття. Сап’янові чобітки -«червонинці», «.зеленинцЬ, «жовтанці» – були добре відомі на Прикарпатті – на Покутті (Обертин, Тлумач, Печеніжин), в околицях Коломиї, на Буковині. Святкові жіночі чоботи -сап’янці (чорнобривці) шили із різнокольорової шкіри – сап’яну (червоного, зеленого, жовтого кольорів), з трохи задертими вгору носками, невисокими халявками і вищими, ніж у чоловічих чоботях, підборами.
147
Рис. 1. Типи чоловічих вишитих сорочок: у першому ряду – сорочки із комірами-стійками, у другому ряду – сорочки із виюжистими комірами. С. Гарасимів Тлумацького району, 1930-ті рр.
Рис. 3. Зразок вишивки на жіночих сорочках, геометричний орнамент, зигзаги, мотив ромба. С. Гарасимів Тлумацького району, початок XX cm.
Рис. 4. Фрагмент вишивки жіночої сорочки, орнамент. С. Гарасимів Тлумацького району, початок XX cm.
Рис. 2. Дівоче народне вбрання: «картаті запаски», подібні до наддніпрянських плахт, додільні сорочки, шийні прикраси. С. Гарасимів Тлумацького району, 1930-ті рр.
І
148
Жіночі чоботи відрізнялись від чоловічих, зазвичай, тільки кращим гатунком шкіри та стараннішим пошиттям. Не було і суттєвої різниці у крої чоботів для селян і міщан.
Доповнення до одягу (пояси, сумки, калитки, прикраси) відігравали важливу роль у строї покутян. Це, власне, ті складові частини, без яких не може бути завершений стрій, бо разом із головним убором і взуттям вони завершують і творять композиційну цілісність, тобто повний одяговий комплекс. Вони вказували на соціальний стан, естетичний смак носіїв, рівень технічних і виробничих досягнень суспільства.
Окрійками підперізувалися усі: чоловіки й жінки, хлопці й дівчата. Чоловіки й хлопці зав’язували окрійку збоку, і кінці звисали майже до колін. Жінки й дівчата підперізувалися так, щоб не спадала горботка.
Деякі старші багаті газди замість окрійок носили шкіряні череси, їх, зазвичай, виготовляли гуцульські майстри. Черес був шириною десь 16-18 см. Він мав внутрішні кишеньки, де можна було тримати гроші, папірці-«запірки» на куриво, тютюн та інші речі. Черес защіпався на пряжки.
Прикраси підкреслювали і посилювали художню виразність жіночого костюма, водночас виконували традиційну протягом віків захисну функцію. За способом одягання основну типологічну категорію становлять начіпні прикраси. До них належать намисто, коралі, згарди, таляри, браслети, сережки та інші. У свою чергу, ці прикраси діляться за способом ношення на чотири типологічних підгрупи: головні, нашийні й нагрудні, поясні та для рук [2]. Також їх можна диференціювати в залежності від матеріалів, з яких вони виготовлені, що виступають окремо або доповнюють один одного; вироби із дорогоцінних і напівдорогоцінних металів, коштовного каміння, скла, коралів, бісеру, смальт Зазвичай, прикраси носили на свята, причому нашаровували різні типи начіпних прикрас одні на одні, щоб підкреслити високе матеріальне становище і станову приналежність. У будні обмежувались декількома нагрудними прикрасами, серед яких обов’язковими були згарди і хрест. Хрест, як символ християнства, виступали у строї одночасно і знаком, і оздобою, і були пластичним акцентом у композиції нагрудних прикрас. На Покутті побутувала традиція носит по два-три хрести одночасно.
Завершуючи дане дослідження, відзначимо, що тлумацькому комплексу вбрання притаманні художньо-конструктивні особливості, що яскраво вирізняють його з-поміж інших районів. Загалом, тлумацький буденний одяг (як чоловічий, так і жіночий) є значно простіший, ніж святковий. Оскільки, в основному, він виконував захисну функцію, тому й матеріали використовували простіші і крій виробів робився невибагливим, щоб не ускладнював рухів і щоб елемент одягу були максимально зручними для повсякденної праці. Щодо святкового – то він відрізняється від буденного характером орнаментальних мотивів, композиційним розташуванням, матеріалом, технікою виконання тощо.
Шкода, що з часом втрачається автентичність деяких складових строю, але радує те, що, пройшовши шлях розвитку і навіть змінивши з часом свої традиційні форми на більш сучасні, деякі елементи тлумацького народного вбрання все ж таки продовжуватимуть жити у весільній обрядовості, виконуючи захисну і оберегову функції.

Умовні скорочення:
ГЕМП – Городенківський етнографічний музей Покуття
НМНМГП – Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського
ШМГ- Музей історії міста Тисмениці
Аронець М. М. Народна вишивка Прикарпаття кінця XIX – початку XX ст. / М. М. Аронець //Українське мистецтвознавство. – К.: Наукова думка, 1972.1 Вип. 6. – С. 95-104.
Врочинська Г. Українські народні жіночі прикраси XIX – початку XX століть: монографія / Ганна Врочинська; відповів, за вип. Палюк С. П. – К.: Родовід, 2008. – 232 с. + іл.
Горинь Г. Й. Традиційне кушнірство Українських Карпат / Г. Й. Горинь // Народна творчість та етнографія. -1979.1 № 5.1С. 50-56.
149
4. Гургула І. Українська народна ноша /1, Гургула // Наша хата. – 1937. – № 9. – С. 5-6.

  1. Ніколаєва Т. Історія українського костюма / Тамара Ніколасва. – К.: Либідь, 1996. – 171 с.
  2. Паньків М. Покуття / М. Паньків // Жовтень. – 1987. – JA 2. – С. 100-104.
  3. Покуття. Етнографічний опис / здійснив Оскар Кольберг; пер. з пол. Тетяни Буженко. – Краків, 1882. -Т. І.
    In the article the peculiarities of a folk costume of Tłumach area are analyzed. Its components and means of artistic expression are examined. The changes in the cut, decoration, ornamentation of main components are traced.
    Key words: folk costume complex, coloring, decoration, means of artistic expression, ornament, cloth.
    УДК 747:643 ( 477.86) «ХШХХ»
    Ірина КАЛИНОВСЬКА (Івано-Франківськ)
    ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ АРХІТЕКТУРИ ТА ІНТЕР’ЄРУ ОКРЕМИХ ГРОМАДСЬКИХ СПОРУД ТЛУМАЧА КІНЦЯ XIX – ПОЧАТКУ XX СТ.
    У статті проаналізовано архітектуру та інтер’єр деяких громадських споруд Тлумача, розглянуто їх стильові особливості. Простежено фактори впливу на своєрідність мистецтва, архітектури й інтер ‚єру.
    Ключові слова: архітектура, інтер ‚єр, мистецтво, громадські споруди, сецесія.
    Упродовж віків досконале облаштування середовища, в якому тривають основні процеси діяльності людини, є першорядним завданням архітектури. У ході історичного розвитку життєдіяльність змінюється, ускладнюється; відповідно розвивається й ускладнюється і середовище, відбувається його диференціація. Тому «архітектурна форма є матеріальним відтворенням певної епохи та культури, а культура перебуває в постійному діалозі із зовнішнім відтворенням її в архітектурному просторі, структуруючи його за своєю подобою, відповідно до своїх потреб. Поняття архітектури є генетичною складовою поняття культури. Просторове забезпечення цілісності життя і цілісності особистості архітектурою визначило універсальність в об’ємно-просторовому відтворенні цілісності культури» [1:4]. Архітектура відтворює стан культури, що підтверджується історичним аналізом розвитку архітектури – періоди розквіту і періоди занепаду архітектури відповідають аналогічним процесам усередині культури.
    Необхідна передумова духовного розвитку нації – збереження культурної спадщини для майбутніх поколінь. Усвідомлення безперечної цінності історико-архітектурної та культурно-мистецької спадщини теж вимагає її збереження й відновлення. З цієї позиції варті ретельного вивчення закономірності формування архітектури та інтер’єру громадських споруд Тлумача кінця XIX – початку XX ст. Інтер’єри громадських будівель Тлумача зазначеного періоду мають посісти належне місце в архітектурно-мистецькій скарбниці України, як зразки сецесійного стилю і як реалізовані в них закономірні об’ємно-просторові, композиційні рішення, технології й інженерні здобутки в контексті розвитку європейської архітектури і мистецтва.
    Мистецтво, архітектуру, інтер’єр необхідно розглядати в контексті їх історичного розвитку, виявляти ті політичні, суспільні, економічні умови, упродовж яких формувалися фактори впливу на характер мистецтва, архітектури й інтер’єру. Політичний устрій держави впливає на розвиток мистецтва, архітектури двома основними шляхами: має значення
    ступінь свободи, яка сприяє художній творчості, та міра впливу на художню творчість політичних і суспільних ідей. Економічний стан також пов’язаний із розвитком інтер’єру, бо визначає матеріальні можливості, а вони є тим більшими, чим більше розвинутою є країна в промисловому сенсі.
    В останній третині XIX ст. архітектура характеризується широким застосуванням архітектурно-пластичних форм минулих епох. Зосереджувалась увага на проблемі національного та раціонального в архітектурі. Замість ілюзорної тектонічності й цільності, які забезпечувалися активним використанням ордерної системи, з’явились відвертий декоративізм, більша кількість акцентів, домінування часткового над загальним. Основним носієм краси й ідейного змісту стали декоративні деталі, що рясно вкривали поверхні стін, внаслідок чого фасад набував певної самостійності стосовно всього об’єму споруди. Спільність масштабу, дрібний малюнок декору і надмір деталей створюють настрій урочистості, а подекуди й сентиментальності.
    В архітектурі регіону формуються нові типи архітектурно-розпланувальних вирішень, а поряд з класицистичними центрально-вісьовими композиціями починають використовуватись рівноакцентні фасади, з’являється асиметричність в індивідуальному житловому будівництві, зводяться нові за функціональними ознаками дво- та триповерхові державні будинки соціального призначення.
    Починаючи з 1880-х рр., в архітектурі переважає стиль історизму. Різноманітність стильових вирішень екстер’єрів та інтер’єрів споруд доби історизму забезпечувалась багатством прообразів і принципом поєднання деталей у композиційну цілісність за допомогою зміни масштабу, комбінування деталей з різних прототипів (обрамлень вікон, оздоблень порталів, характерних завершень).
    Народний дім, м. Тлумач, вул. Грушевського, 2
    Сецесійний стиль у мистецтві та архітектурі утверджується після 1900-го р., в період бурхливого розвитку краю. До сецесійних споруд м. Тлумач належать Міська рада (вул. І. Макуха, 2), Народний дім (вул. Грушевського, 2). Протягом першого десятиліття XX ст. сецесія стала проявом настроїв міської спільноти, посівши місце неостилістичних уподобань. В архітектурі, інтер’єрі, скульптурі, живописі найкраще відтворюється зміна менталітету міщан. Головним змістом стилю модерн (франц. moderne від лат. modernus – новий, сучасний) у мистецтві було прагнення художників протиставити творчість історизму художнього мислення й еклектизму мистецтва другої половини XIX ст. У Європі особливої популярності набула витончена пластика ліній, декоративність кольорових плям японської гравюри, мистецтво японської графіки (К. Утамаро, К. Хокусай). Модерн в Австрії дістав назву «сецессіон». Сецесія (лат. secession 1 відхід, відокремлення) – напрям австрійських та німецьких художніх об’єднань кінця XIX1 початку XX ст., що репрезентували нові течії в мистецтві. Виникаючи як опозиція академізму, вони об’єднували художників, представників стилю модерн. Цей напрям мав локальні видозміни в різних національних мистецьких центрах Європи: у Бельгії та Франції – «Ар Нуво»; Німеччині – «югендштиль» (молодий
    стиль), від назви журналу «Jugend», навколо якого групувались молоді, прогресивно мислячі художники; Італії – «стиль ліберті» («Liberty»), від імені керівника англійської фірми, що пропагувала тут «новий стиль»; Великобританії – «модерн стайл»; США – «стиль Тіффані»; Росії – «стиль модерн». Під впливом віденської назви «secession» термін «сецесія» традиційно вживається у Західній Україні.
    Міська рада, м. Тлумач, вул. І. Макуха, 2
    Мистецькі орієнтири у Східній Галичині змінювались завдяки пресі, виставковій і культурній діяльності, конкурсному проектуванню, розквіту архітектурної освіти, яка була зосереджена у Львівській політехніці, діяльності мистецьких і технічних товариств, архітектурно-будівельних фірм тощо. Галицька сецесія формувалась під впливом нових технічних та історичних знань, нових ідей у науці і мистецтві, що досить швидко поширювались у Східній Галичині.
    Для становлення сецесії велике значення мало формування місцевих архітектурних кадрів. До початку XIX ст. галицькі зодчі отримували професійну підготовку в системі ремісничого навчання. Будівельні роботи виконували цехові теслярі, мулярі і каменярі. У цехах методом індивідуального учнівства бажаючі набували професійних знань. Важливою подією для Галичини стало формування власної архітектурної школи. У 1876-1880-х рр. Політехнічна школа у Львові стає центром культурного і технічного життя Галичини, де викладають Юліан Захарієвич, Леонард Марконі, Володимир Нагірний та інші архітектори, які протягом тривалого часу працювали по всій Галичині та за її межами [2: 10]. Серед її вихованців – архітектори, що працювали у Станиславівському окрузі наприкінці XIX -початку XX ст.: Ян Томаш Кудельський, Олександр Лушпинський, Мар’ян Осінський. Почерк львівської архітектурної школи, провідними майстрами якої були Іван Левинський, Олександр Лушпинський, Тадеуш Обмінський, Теодор Тальовський, Роман Фелінський, Альфред Захарієвич, позначився на архітектурному середовищі Станиславівщини.
    Творчі задуми галицьких зодчих та митців реалізовувались завдяки досить розвиненій на той час будівельній галузі, яку забезпечували підприємства округу (деревообробні, металообробні, з переробки мінеральної сировини: цегельні, каменоломні, вапняники, бетонні заводи). Типовими у металообробній промисловості були механічно-слюсарні майстерні, які задовільняли конструкційно-будівельні потреби, вдавалися до художнього слюсарства, створюючи художнє окуття вікон, дверей, брам, декоративних ґрат та інших деталей. Найбільш відомі у Станиславові – слюсарна майстерня Петра Ярошевського, ливарня і слюсарня будівельної фірми «Inz. Krauss і ska», слюсарня фірми «Beter Leon і ska», металоливарний цех Карпшвіммера.
    Домінуючою будівельною організацією Галичини кінця XIX – перших десятиліть XX ст., яка поширювала діяльність на Станиславівський округ, була архітектурно-проектна та
    152
    будівельна фірма І. Левинського у Львові [2: 16-20]. Вона складалася з таких відділів: архітектурно-проектного бюро, керамічної фабрики, фабрики штучного каміння, фабрики гіпсу, бетонярні, скульптурної майстерні, відділу декоративного живопису, майстерень художнього металу, столярства, теслярства. Облицювальні плитки для стін, метлахські для підлоги, високоякісна облицювальна цегла, різного гатунку дахівки червоного, чорного, сірого і зеленого кольору, штучні кам’яні плити (псевдомармур, псевдо граніт, селеніт), що виготовляли керамічні фабрики, збереглися в екстер’єрі та інтер’єрі будинків досліджуваного регіону. Крім того, високоякісну метлахську плитку постачали понад 40 німецьких, австрійських та чеських фабрик.
    Архітектори з кінця XIX ст. використовували вироби з гіпсу як конструкційний матеріал для стін і перегородок. На фабриці гіпсу також виготовлялися моделі та гіпсові форми для скульптурно-декоративного оформлення споруджуваних будинків. З псевдомармуру, псевдограніту, селеніту, продукції фабрик штучного каменю, виготовлялися рельєфні фризи, профільовані поверхні.
    Ще одним напрямком, пов’язаним з архітектурно-будівельною діяльністю кінця XIX -початку XX ст., була скульптура з бетону. Переважно це були барельєфи, горельєфи, рідше -кругла скульптура. Проектно-виробнича фірма L Левинського виготовляла також вітражі, скло з виправленим малюнком та імітації вітражів, застосування яких активно поширюється в житловому та адміністративно-громадському будівництві. Саме вітраж стає виразником нових естетичних уподобань, характерною ознакою періоду, започаткованого на зламі століть. На жаль, вітражних засклень, виготовлених фірмою L Левинського, в окрузі не виявлено через обмежену кількість збереженого вітражного фонду. Вітражі окремих громадських споруд Станиславова виготовлені також краківською фірмою Желінського (є клеймо фірми).
    Ще однією великою галицькою архітектурно-будівельною фірмою, яка виконувала залізобетонні роботи, був заклад Альфреда Захарієвича і Юзефа Сосновського [3: 113-115]. Споруджувала будинки у Станиславівському окрузі віденська архітектурно-будівельна фірма Ф. Фельнера і Г. Гельмера. Найбільшим місцевим закладом була фірма «Serafini», у складі якої було декілька відділів: архітектурне бюро, будівельні підприємства, фабрики гіпсових, цементних, бетонних і залізобетонних виробів. Будівничі фірми меншого масштабу відповідно до Листів власників будівельних фірм у Станіславові мали вужчу спеціалізацію. На початку XX ст. у Станиславові виникає велика фірма «Inz. Kranss і ska», у складі якої видобувні, переробні підприємства, ливарня, слюсарня та архітектурно-будівельний відділ.
    Німецька фірма «Krupp» спеціалізувалась на виготовленні металоконструкцій для світлових ліхтарів над сходовими клітками, а також дахових метапоконструкціях. Дерев’яні конструкції та оздоби з кінця XIX ст. виготовлялись у декоративно-столярних майстернях «Галицької спілки», механізованій столярні Валентина Стельмашинського.
    Новий стиль поширювався також завдяки діяльності промислово-ремісничих корпорацій міста Станиславова й округу, у художньо-промислових виробах яких форми сецесії стали знаменням часу. Це скульптурна майстерня Мар’яна Антоняка, фабрики керамічних виробів «Pezet і Rubin»; фабрика люстр, рам і дзеркал «Біндер і син», фабрика фаянсу і теракоти «Пациків», вироби якої прикрашають один із залів Львівського етнографічного музею, уславлена гончарна і кахлярна фабрики в Коломиї, будівельно-торговельна спілка «Кераміка» в Галичі, гута скла у Верхньому Майдані. Декоративні та конструкційні вироби з гіпсу виготовляла також Станиславівська фабрика Адольфа Гальперна [4: 232].
    Очевидно, для облаштування інтер’єрів громадських приміщень запрошували випускників Краєвої професійної школи столярства і токарства в Станиславові, заснованої 1884 р., та Коломийської школи дерев’яного промислу, яка діяла з 1887 р. під керівництвом архітектора Капли [5: 152]. Вони вміли виготовляти «різні меблі в стилі гуцульськім, а також у стилі Відродження, у смаках сецесійних» [6:455].
    1. Ольховська О. В. Формування архітектури університетських центрів XIX – першої третини XX століття .(на прикладі України): автореФ. лис на чітбутт» наук, ступеня канд. архітектури: спец. 18.00.01 «Теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури» / О. В. Ольховська ; Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури. – К , 2008. – 20 с.
  4. Нога О Іван Левицький/О Нога. – Львів : Основа, 1993. -77 с.
  5. Necmaj J. Pierwsze krold żelbetu w Polsce/ J. Necmaj //Cement -1937.-№!.-S. 113-115
  6. Калиновсыса І. Особливості історико-культурного процесу та його вплив на стилістику інтер’єри у Східній Галичині кінця XIX – початку XX століть /1. Калиновсыса // Мистецтвознавство’12 : науковий збірник. – Львів ; СИМ, 2012,- С. 225-236.
  7. Станкевич М. Українське художнє дерево XVI-XX ст. / Михайло Станкевич. – Львів : Інститут народознавства, 2002. – 480 с.: ід.
  8. Potocki A. Szkoła przemysłu drewnego w Kołomyj і / A. Potocki // Tygodnik ilustrowany. – 1902.
    In this article architecture and interior of some civil buildings ofTlumsch are analyzed and their stylistic particularities are studied The factors of influence on the originality of art, architecture and interior are traced
    Key words: art, architecture, interior, civil buildings, secession
    УДК 069(477.86):39
    Василь ЛЕСБВ (Івано-Франківськ)
    ПРО ТЛУМАЦЬКИЙ МУЗЕЙ З ДОКОРОМ, ТА З НАДІЄЮ
    У статті розглядається проблема створення та функціонування районного музею етнографії та народної творчості у Тлумачі.
    Ключові слова: музей етнографії та народної творчості, збір експонатів, культурно-мистецький осередок культури.
    Уже в часі незалежної України при якійсь там нагоді я, ніби між іншим, з’ясував, як він, перший секретар Тлумацького райкому партії Василь Тинкован, на початку 80-х років минулого століття дав добро на створення в Тлумачі районного музею етнографії та народної творчості. І це при тій ідеологічній ситуації, коли керівна і спрямовуюча компартійна сила однозначно вимагала лише музеїв бойової і трудової слави та освоєння недіючих храмів під музеї атеїзму. Це тим більше було дивним, що саме під музей етнографії та народної творчості за розпорядженням першого керівника було вивільнено чотири кімнати в районному Будинку культури, в яких десятиліттями розміщався чиновницький штат цієї установи. А його голові, на той час Павлові Сові, від райкому та райвиконкому було дано вказівку без зволікань цілеспрямовано вирішувати всі організаційні та фінансові питання, пов’язані зі збором експонатів, структурним плануванням та облаштуванням експозицій тощо.
    Звичайно, Василь Пантелійович відверто зізнався, що він тоді міг за таку самодіяльність наразитися на чималі неприємності або навіть зазнати суворого партійного стягнення. Дехто з підлеглих намагався його, уродженця чужих країв, застерегти, мовляв, той, чию ідею ви підтримуєте, всього-на-всього якийсь газетяр та ще й безпартійний. І не такий уже Тлумацький район багатий на цінну етнографічну спадщину і розголос народних майстрів. І чи варто йому, першому секретарю райкому, так беззастережно сприймати публікацію у львівському журналі «Жовтень», де автор нарису «Ключ від писаної скрині» без особливих наукових аргументів кладе мистецькі надбання Покуття в рівень із тими, що надбали у своїй матеріальній культурі гуцули чи бойки… Далекоглядний Тинкован
    г
    154
    залишався на своему, а для місцевих шептунів та сторожових ідеологічних лицарів з числа райкомівської номенклатури і різного калібру секретарі» колгоспних парторганізацій та гола господарств організував велику виставку народних рукомесел і всіх їх під час компартактиву закликав у новій якості, на основі традицій і цілком реального попиту, розвивати на місцях підсобні промисли. І в такий спосіб збагачувати статки господарств. І треба було бачити, як стинали плечима чиновники і сільські керівні трударі, яка розгубленість запанувала в залі Дехто з найвідважніших під час обговорення зважився на заперечення, мовляв, кому нині потрібні ткані верети і скатерті чи солом’яні капелюхи або глиняні горшки… На загал тоді Василь Тинкован порадив навідатися в Кутище і зустрітися там із директори місцевого склозаводу Онуфрієм Смижухом, який заклав скловарню і заходився відкривати гончарний цех.
    І все ж під зиму 1982 р. у Тлумачі урочисто було відкрито районний музей етнографії та народної творчості. Але, на велику прикрість, він не став гідним культурно-мистецьким осередком культури. Причина: у статусі громадського без напеасноі опіки відділу культури і тих людей, кому було довірено ключі, з роками зазнавав відчутних матеріальних втрат. Деякі речі, зокрема одягові – кожухи, петеки, кептарі, окремі ткані вироби – знищила міль. Дещо з цінних речей заповзяті догоджальники влади безцеремонно пошарпували на різні районні оказії, і в такий спосіб теж багато чого понищено. Окремі речі в експозиції вицвіли від надлишку сонячного світла… Зрозуміло, що бодай про елементарну науково-пропагандистську роботу, як і поповнення експозицій новими надбаннями, не могло бути й мови.
    У реаліях сущого дня музей, а точніше його опікуни, в апатичному стані переселення. Думалося-гадалося, що в дні святкування 800-ліття Тлумача врешті-решт таки буде відкрито районний історико-краєзнавчий музей з експозицією, що відображатиме широко героїчний національно-визвольний рух, надбання краєзнавців, які пов’язані з новими археологічними знахідками, архівними відомостями, що лягли в основу нарисів з історії Тлумача «По забутих стежках» відомого фольклориста і літератора Михайла Буджака.
    А все те, що є представлено в діючому музеї, мало бути надбанням не експозиційних залів, а своєрідних майстерень ткацтва, лозо плетення, вишивки, народної кулінарії (хлібопечення). У тих майстернях мають творити майстри – добре знані та з певними творчими здобутками – на очах відвідувачів.
    Що саме так буде (але кали?..), впевнений голова Тлумацької райдержадміністрашї Василь Сенів і, розмислюючи про діяльність такого музею, вбачає тут і комерційну доцільність. Тому йому тут бачиться велика виставкова зала-крамниця, де буде для огляду і продажу представлено вартісні за мистецько-прикладними якостями речі вжитку і побуту з шерсті, соломи, дерева, глини, паперу, бісеру. І насамперед поки що умільців Тлумаччини -знаних і маловідомих Підкуповує ще одна дещо дивна новація в експозиційній структурі музею, яка належить Василю Сеніву і Михайлу Буджаку.
    За їхніми міркуваннями, особливу увагу всіх, кого зацікавить музей, у тому числі школярів, мають привернути діючі жорна і пекарня, де можна буде попробувати мічь своїх рук, обертаючи жорновий камінь, і, водночас, зрозуміло, за певну плату змолоти на корж чи якийсь там струцень або завиванець. І в такий спосіб збагнути смак меню селян-покутян. І ще хотілося б, аби музей пропонував і певні довідкові матеріали, зокрема путівники, подарункові набори поштівок з роботами відомих рукомесників як минувшини, так і сьогодення. У полі зацікавлень могли би бути і світлини пам’яток архітектури і природи. Одним словом, це і багато чого іншого, що вже з успіхом культивується в музеях міст.
    The article deals with the problem of creation and functioning of the regional museum of ethnography and folk art in Tłumach.
    Key words: museum of ethnography and folk art, collection of the displays, cultural and artistic center of culture.
    УДК 39:94(477.86)
    Володимир ФЕДОР AK (Івано-Франківськ)
    ТЛУМАЧ КРІЗЬ ПРИЗМУ ФЕСТИВАЛІВ «ПОКУТСЬКІ ДЖЕРЕЛА»
    У статті розглядаються особливості проведення обласного етнофестивапю «Покутські дзкерела» на території міста Тлумача в період 2010-2013 рр.
    Ключові слова: етнофестиваль, Покуття, Тлумач, декоративно-ужиткове
    мистецтво, народна культура.
    Серед багатьох фестивалів, які стали окрасою Прикарпатського краю, особливе місце посідає етнофестиваль «Покутські джерела».
    Свою історію «Покутські джерела» розпочали у Снятині в 2008 р., потім фестиваль проходив у Городенці.
    У 2010 р. естафету перейняв Тлумач, куди з’Іхались численні делегації із Тисменицького, Коломийського, Городенківського, Снятинського та Тлумацького районів.
    Виступи творчих колективів та виставка-ярмарок виробів народних умільців стали головною подією покутського міста протягом двох фестивальних днів [1:16].
    Передували святу урочисті богослужіння в церквах Тлумаччини за покутський український рід. Згодом урочистою ходою представники творчих делегацій та гості фестивалю вирушили до центру міста. А довкола розкинулися численні намети, де майже кожне покутське село представляло яскравий народний одяг, вироби місцевих умільців, смачні страви.
    Покутська кухня відрізняється перевагою рослинних продуктів. Городина і садовина -основа харчування покутян із прадавніх часів. М’ясо тут почали споживати значно пізніше і в невеликих кількостях. Цей продукт покутянам заміняли квасоля, гриби, риба. Етнографи кажуть, що покутську кухню можна брати за приклад раціонального та поживного харчування, де мало калорій, але багато енергії.
    Отож, гості фестивалю, серед яких були представники Польщі, Росії та Німеччини, неабияк цікавилися місцевими смаколиками.
    Значною подією свята стало видання великої книжки «Покуття». «У цьому історико-етнографічному нарисі про регіон відображено не лише історію народу та його етнографічний склад, діалекти, але й звичаї, традиції, культуру, побут та вже сучасні туристичні принади краю, – каже один із упорядників, професор Прикарпатського національного університету Василь Марчук. — У книзі зібрано понад 2 500 світлин, а до її написання долучилося 27 докторів і кандидатів наук, професорів. Без сумніву, на основі цієї книги будуть написані кандидатські та докторські праці, буде створений науковий центр дослідження Покуття. А книжка – лише перший крок у вивченні історії та сьогодення регіону» [2:14].
    А історичне минуле цього древнього краю справді славне. Покутська земля «явила світові» багато славних земляків, серед яких Герої України Роман Шухевич, Василь Ткачук, двічі Герой праці Юстин Личук, знані письменники – Лесь Мартович, Василь Стефаник та цапі [3:
    Дуже важливо, що в наш час необхідність досліджувати і популяризувати культурно-історичну спадщину Прикарпаття підтримують не тільки науковці, але й вся громада області.
    Так, під час відкриття фестивалю голова Івано-Франківської обласної державної адміністрації Михайло Вишиванюк запропонував надати етнофестивапю «Покутські джерела» статус міжнародного і проводити його щоразу у різних райцентрах Покуття, -«щоб зібрати покутян з усього світу, щоб покутський край гримів, щоб про наші таланти чули і знали» [4: 2].
    Між першим і другим фестивалем покутської культури, ясі пройшли в Тлумача, різниця всього в три роки, але зроблено вже чимало. Один з пріоритетних напрямків Тлумач чини – розвиток туристичної інфраструктури За словами керівника Тлумапької райдержадміністрації Василя Сеиіва, с на Покутті ще тисячі принад. Досить згадати хоча б мальовничий Дністровський каньйон, на території якого почав активно розвиватися зелений туризм [5:14].
    23 вересня 2013 р. славетний Тлумач продовжив святкування свого 800-річчх VI обласним відкритим фестивалем аматорського мистецтва «Покутські джерела». Це масштабне дійство зібрало багато гостей не тільки з Івано-Фраиювщини, але й з усієї Західної України. Розпочався фестиваль із урочистої святкової ходи від пам’ятника Кобзарю до головної сцени міста. До пам’ятників Тарасу Шевченку та Борцям за волю України були поставлені кошики квітів від учасників та гостей фестивалю.
    Цього разу фестиваль мав свої особливості – спортивне дійство, яке відбувалося на міському стадіоні «Колос», включало в себе районні турніри з футболу, волейболу, настільного тенісу, шахів та шашок.
    Після урочистого відкриття фестивалю розпочалася мистецька програма за участю колективів народної творчості та окремих виконавців Снятинського, Коломийського, Городенківського, Тисменицького, Тлумацького районів. Цінним здобутком фестивалю було виконання стародавніх покутських пісень, народних танців, показ весільних та обжинкових обрядів. Гостей фестивалю вразила різнобарвна палітра української вишивки, різноманітні народні строї, які відображають багатство покутської культури. Цього року у фестивалі взяло участь більше 600 аматорів народної культури та близько 70 майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, які представши свої роботи з кераміки, дерева, шкіри, соломки, бісеру, металу та ткацькі вироби.
    Також у рамках святкового дійства відбувся огляд виставки осінніх дарів природи (квітів, овочів, фруктів) від організацій, установ та закладів міста Тлумача.
    Цікавинкою свята, на яку з нетерпінням чекали гості та учасники фестивалю, була презентація випічки газдинь Товмацького краю «Найдовший Покутський шишок» та встановлення відповідного рекорду України. Загальна довжина пляша – 21,6 м. Найбільша покутська випічка увійшла до «Книги рекордів України» в категорії «Кондитерські вироби, розміри» [6: 8; 7:2].
    У рамках фестивалю працівники Тлумацької бібліотеки презентували виставку-композицію «Покутська елегія вишивок». Відвідувачів виставки та шанувальників української автентичності порадували неперевершені вишивки картин, ікон, рушників. Виставка вражала кольоровою гамою різноманітних орнаментів, які ввібрали в себе найкращі традиції українського села та давню, майже забуту символіку.
    Фестивалі «Покутські джерела» (2010, 2013 рр.), які проводилися в м.Тлумачі, продемонстрували багатство української культури та збереження давніх покутських традицій, звичаїв та обрядів. Етнофестиваль, у якому беруть участь діти, молодь, доросле населення краю, спільно, як єдина родина, відроджують прабатьківську духовну спадщину. І цим самим «Покутські джерела» поповнюють могутню річку, ім’я якій – Українська національна культура.
  9. Галичина. -2010.-23 вересня. – № 139. – С. 2.
  10. Галичина. -2013.-21 вересня.-№ 141.-С. 8.
  11. Експрес. Регіональні новини. – 2011. -11-12 жовтня. – С. 14.
  12. Експрес. Регіональні новини. – 2010. – 21-22 вересня. – С. 14.
  13. Західний кур’єр. -2010. -23 вересня. -С.16.
  14. Злагода. Районна газета. – 2013. – 28 вересня. – № 39. – С.2.
  15. Рідна земля. Практична народна газета – 2010. – 24. вересня. – 36 39 – С. 1.
    The article dwells on the peculiarities of the regional ethnofestival «Pokuttya Sources» on the territory of Tłumach in 2010-2013.
    Key words: ethnofestival, Pokuttya, town Tłumach, arts and crafts, folk culture.
    -УДК 37.035. d-
    Няталія ЧАШЕЧШКОВА (Івано-Франківськ)
    НАРОДНИЙ ТАНЕЦЬ ЯК ЗАСІБ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ
    ТЛУМАЧЧИНИ
    У статті розглядаються окремі аспекти патріотичного виховання підростаючого покоління Тлумаччини засобами народного таніро.
    Ключові слова: патріотичне виховання, народний танець, школярі.
    Значну роль у процесі патріотичного виховання молодших школярів відіграють культурно-мистецькі традиції малої Батьківщини. Залучення учнів до традиційного народного мистецтва свого регіону надає широкі можливості для формування патріотизму в дітей і перетворює цей процес на невимушене, вільне захоплення школярами культурою рідного краю. Саме тому сучасна педагогічна наука повинна спрямовувати свою діяльність на використання етнічної спадщини, що сприятиме формуванню ціннісного ставлення дітей до надбань попередніх поколінь, викликатиме почуття етноналежності, національної самосвідомості та патріотизму.
    У цьому контексті особливого значення набуває вирішення проблеми патріотичного виховання молодого покоління засобами народної творчості та хореографії зокрема. Адже хореографічне мистецтво – важлива ланка народної культури та займає в ній одне з провідних місць. Етнографи-хореографи (В. Верховинець, Р. Герасимчук) стверджували, що саме танець є однією з найяскравіших етнічних характеристик народу та одним з критеріїв, який спонукає до з’ясування етнографічних питань [2: 5]. А видатний український фольклорист; мистецтвознавець, педагог В. Верховинець у власній педагогічній практиці постійно наголошував на необхідності залучення школярів до вивчення народного танцю. Зазначав, що потрібно «… дати змогу кожному громадянину не тільки милуватися своїм танцем, але й самому брати участь у танцях і водити їх аж до глибокої старості» [1:5].
    Серед науковців, які досліджували національно-патріотичне виховання на традиціях українського народу: О. Вишневський, О. Гевко, М. Стельмахович, М. Щербань; розвиток теорії та практики патріотичного виховання засобами мистецтва висвітлено в роботах: О. Стьопіної, Т. Шклярової та ін.; мистецтвознавчий і виховний аспект народного танцю України розглядали: О. Голдрич, Б. Стасько, В. Марущак, Ю. Марко, а також педагоги та керівники видатних танцювальних колективів України у виступах на науково-практичних конференціях.
    Слід зазначити, що народне хореографічне мистецтво займає чільне місце в виховному процесі загальноосвітніх і позашкільних закладів Прикарпаття, зокрема особливу увагу виховним засобам танцювальних традицій краю приділяють у Тлумацькому районі Івано-Франківської області. Таким чином, на Тлумаччині функціонує близько 20 танцювальних колективів, у яких залучено понад 300 учасників. Формування почуття любові та поваги до народної хореографічної культури рідного краю розпочинається ще в процесі дошкільного навчання дітей у танцювальних колективах «Шанс» і «Веселка» дитячих садочків «Сонечко» та «Дюймовочка» міста Тлумача. Виховний потенціал українського народного танцю активно використовується в діяльності хореографічних колективів Будинку дитячої та юнацької творчості міста Тлумач та села Обертон, народного аматорського ансамблю танцю «Дністрова хвиля» Народного дому села Кутшце, народного аматорського хореографічного колективу «Юність» районного Народного дому. Продовжують підтримувати та розвивати танцювальні традиції Тлумаччини танцювальні колективи Тлумацької гімназії та Тлумацького коледжу Львівського державного аграрного університету.
    У творчості вищевказаних колективів провідне місце займає народна хореографія
    західного регіону України, що сприяє формуванню в вихованців любові, поваги, ціннісного ставлення до культури малої Батьківщини.
    Однак спостереження за проведенням культурно-мистецьких заходів, роботою дитячих і юнацьких танцювальних колективів досліджуваного району виявили, що самобутній народний танець подекуди почав втрачати свою першооснову. Натомість танцювальне мистецтво району активно насичується зразками іноземної, не завжди коректної хореографії, що популяризується через засоби масової інформації в телепрограмах і танцювальних шоу. Це підтверджує актуальність проблеми залучення дітей, що проживають у Тлумацькому районі, до творчої діяльності саме на заняттях народним танцем, спрямованої на виховання патріотичних почуттів школярів.
    Специфіка виховного впливу народного танцю означеного регіону полягає в його багаторівневій структурі, змістовій і образній різноманітності. Будучи невід’ємною складовою як традиційних свят, так і повсякденного життя тлумаяаи, народний танець акумулює в собі художньо-історичний досвід багатьох поколінь, яскраво відображає високий рівень моральних цінностей у людських взаєминах, багатство громадських якостей народу. Тож, у процесі опанування народним танцем школярі Тлумаччини, знайомлячись із кращими творами народного хореографічного мистецтва, здобувають коректну орієнтацію в історії, культурі, традиціях рідного краю, навики спілкування та взаємодії в колективі, отримують можливість всебічного розвитку повноцінного громадянина-пагріота в Його повному ціннісному всевиявлснні.
    Збереження та відродження народної культури Тлумаччини, зокрема її танцювальних традицій, відбувається завдяки культурно-мистецьким заходам, що проводяться у Тлумацькому районі. Серед них: фестиваль аматорського мистецтва «Покутська Розколяда», районний фестиваль «Запалімо Стрітенську свічу», «Лущення», фестиваль дитячої творчості «Покутський дзвіночок», районні фестивалі аматорського мистецтва «Покутська вільха», «Свято меду й короваю з нового врожаю», «Подяка Богу за врожай», «Надвечір’я», молодіжна програма «Марафон краси», шоу-програма «Танцюємо для вас» та ін.
    Такі фестивалі дають можливість школярам продемонструвати набуті танцювальні вміння, ближче ознайомитися з народними костюмами, музичним мистецтвом і культурою регіону загалом. Участь у фольклорно-етнографічних фестивалях, спілкування з однолітками, що поділяють захоплення народною творчістю, позитивний приклад старших поколінь, які зберігають і передають народне мистецтво Тлумаччини нащадкам; формує в дітей стійке розуміння власної етноналежності.
    Тож участь школярів Тлумаччини у народній танцювальній творчості сприяє не лише їх особистісному розвитку, а й значно розширює можливості та перспективи виховання патріотизму у підростаючого покоління – майбутнього регіону та України загалом.
  16. Верховинець В. М. Весняночка / В. М. Верховинець. – 3-є вид. – К.: Музична Україна, 1969.-123 с.
  17. Стасько Б. В. Роман Герасимчук та його автентичні танці гуцульські (західні етнографічні регіони) / Б. В. Стасько. Н. І. Марусик. – Івано-Франківськ: ПНУ ім. В. Стефаника, 2010. – 283 с.
    The article deals with some aspects of patriotic education of the younger generation of Tłumach by means of folk dance.
    Key words: patriotic education, folk dance, pupils.
    Діяльність
    громадських
    організацій Михайло ДЗЕМАН (Тлумач)
    РОЛЬ «ПРОСВІТИ» У ГРОМАДСЬКО-ПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ ТЛУМАЧЧИНИ КІНЦЯ XIX – ПОЧАТКУ XX ст.
    Метою даної роботи є дослідження діяльності товариств «Просвіта» на Товмаччині початку XX ст. Встановлено, що основним завданням »Просвіти» було залучення до своїх лав широких верств українців, консолідація українського народу, просвічення нації та сповідування ідей незалежності Діяльність |Просвіти» була зосереджена на виданні щомісячних часописів, книжок, господарських журналів.
    Ключові слова: товариство, національна свідомість, інтелігенція, читальня, часопис, осередок, кооперація, самостійність, незалежність.
    Ttumacx V roto 191*5 ;’Л „
    Вид на Товмач. Поштівка. 1915 р.
    У кінці XVIII ст. територія України була розділена між Австрійсько-Угорською і Російською імперіями. До того часу завершилася ліквідація української державності. В обох імперіях розгалужений бюрократичний апарат повністю контролював всі сторони життя суспільства. Вживання української мови зберігається винятково у народному середовищі.
    У стані справжнього занепаду перебувала освіта у Західній Україні. Уряд Австро-Угорщини проводив колонізаторську політику. У Закарпатті навіть у початкових школах навчання велося переважно угорською мовою, у Галичині – німецькою і польською, на Буковині – німецькою і румунською.
    «Письмо з Просьвіти». Листівка. ПочатокXXcm.
    По мірі становлення української інтелігенції в її середовищі виникають різні національно-культурні організації і рухи. їх створення відбувалося за несприятливих політичних обставин, вимагало особистої мужності, твердості. Розвиток українського національного руху наприкінці XIX ст. – на початку XX ст. докорінно змінив структуру українського суспільства. Українська «Просвіта» з часу свого існування займалась піднесенням освіченості українського народу, брала участь у пробудженні національної свідомості, обстоюванні культурно-освітніх, економічних і політичних прав.
    Перша в українській історії національно-культурна організація виникла в 1833 р. у Львові. Це був нелегальний гурток, який організували Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич і Яків Головацький, котрі вчилися в духовній семінарії. їх символічно назвали «Руською трійцею» (русинами називали західних українців). Вищим досягненням гуртка стала публікація в 1837 р. альманаху «Русалка Дністровая». У нього увійшли «Передмова» М. Шашкевича із закликом до відродження української літератури в Галичині, добірка народних пісень, перекази. Реакція австрійської влади була жорсткою: для видань на українській території вводилася спеціальна цензура. Основою для заборони могло послужити навіть те, що книга надрукована не церковним шрифтом, а так званою «гражданкою», простішою і чіткішою ніж архаїчна кирилиця. У таких умовах виступ «Руської трійці» не знайшов продовження. Головний його ініціатор – М. Шашкевич -зайнявся літературною творчістю, став першим народним поетом Галичини, але жив у важких матеріальних умовах у молодому віці.
    На початку своєї діяльності «Просвіта» мала вузьке коло членів і займалася науково-просвітницькою роботою. Згодом Товариство перетворилося на культурно-освітню установу і зосередилося на виданні щомісячних книжок для своїх членів, заснуванні читалень у містах і селах Східної Галичини та об’єднанні їх у повітові філії. Основним завданням «Просвіти» було залучення до своїх лав широких верств українців, що зробило Товариство справді народною організацією.
    Печатка товариства «Просвіта», м. Товмач. 1920-ті рр.
    На Тлумаччині, в с. Долина, у 1882 р. було засноване одне з перших товариств «Просвіта» на Станиславівщині. Засновниками Товариства був війт Михайло Коропецький та священик Амброзій Кадайський. М. Коропецький не пошкодував збіжжя для урухомлення громадського шпихліра, де кожен міг у цій коморі за невеликий відсоток позичити збіжжя на засів, а з нового урожаю віддати. Крім того, при товаристві «Просвіта» відчинила двері громадська крамниця та ощадне товариство «Щадниця».

    СТ А T У Т
    ТОЬ.ѴРИПЩ
    ЛИЧН’ЦТЛ’Л4

ж

щшмт
шШт
шш
Я
яШШШШшЁШ
Л) Цѣдь TOBU|»»iCTft й оОсмъ ;і,ѣ.т«п. ИНВр’./’ ; Дѣлею тпвпрцспіа в: ѵ ѣун^ѵйШш^Щ ННШ&шр ‘^Д^ИМРМИИН^ ‚- ‚■ а
До •>< nrін ня тон пѣяв тф«оду^здіШшІШ нпству^фл Ьзуюяй вредотва; я) Иуда л«« ,тЬ.тъ И о<яклто рода ifefl in. т>у-.!:-=м u }iauu.ł>, тп>6лт«їй’^ге )аіЩщ дЬ-п,V:« іш’йлгь’; поііулярныхіѵ: д.;Шѵ ММЦІ^ЙГО И MÜuKQrO. 4і4 V стік* ;,лімучувані0 народа .<з>
. cup»l^ix> 44ничвѣтіш^Ъ. ь Заклада«‚ філій тітапкеіпл|§гЙЩЯ ft Ниті^іь , 11 |н)Свѣттj“» акъ ИНИ МГ>ЧЬ !і Ѵ«^ДЪ ТЫ>Ш ЩЪЩ\ЩпЫ ;.т| ейблоісъ.|; рІ^дтчоЖ’ ЩШШ ft. т л tyriur,’ ка<^;
щШщ: ; $Щ
і «кв» в

ШИШ
тш
ШШ&МШ
Ш
Статут товариства «Просвіта». 1891 р.
Наприкінці XIX ст. на Тлумаччині було закладено шість філій «Просвіти Товариства ставали рідними вже від першого параграфа, бо Товариство ставило с «пізнати народ свій у цілій його величі і мудрості душевній, із всією недужою т стороною, а відтак взятися за лікування недужого організму і за подавання йоі страв – се діло розумне, хоч і трудне».
ї
Ш

R
р . It ШШш» в»ь.
ii,
в
ТОВАРИСТВА „ПРОСВІТА” Mli
нв
ЦУХВАПЕНИИ НАДЗВИЧдйним
ШШ:’ . „МІМИ ЗАГАЛЬНИМИ
‚ś тШШт І Львові, WM і В
НШН 1 мпя 1 МАРТА 1924 R
;^данщр ‚М иясмя Щя ЕйШ? Г*Т г * —■—•—•—
ШШ Ж i Ц ВВ|В| все>
ИИг7І ч«31.24 ; ч втШШ Ш •/ у іІШНвИ ш Статут товариства «Просвіта| /925 р. Вже на початку XX ст. товариства «Просвіта» активно діяли у десятьох селах повіту: Долина, Грушка, Делева, Обертин, Буківна, Остриня, Олеша, Петрилів, Колінці, Бортники та у Товмачі. До прикладу, в 1904 р. в Товмачі об’єдналося 140 товмачан, які організували аматорський гурток; на 304 книги збільшився бібліотечний фонд читальні; влаштували забави зі співами та танцями. Через тиждень ставили нову виставу або концерт, робили відчити, організовували свята, поїздки з виступами на сценах сусідніх сіл. Через кілька років мали 6 000 корон, закупили будівельні матеріали та побудували добротну читальню у місті. 165 Зріст wcu члені« Т>аа .ПросЫг
Павлина Гойванович-Макух
Іван Манук. 1900р.
Особливу увагу варто акцентувати на ролі подружжя Макухів у діяльності товариств «Просвіта» та громадських організацій Тлумаччини. Поява в Товмачі молодого адвоката 1. Макуха створила серед поляків, а зокрема серед «повітівців» таке враження, немов впала бомба. Адже прийшов відомий політичний діяч і до того ж ще й радикал. І. Макух в Товмачі відстоював політику незалежності і готувався до наступу націанальної самосвідомості українців.
Важливою ділянкою діяльності І. Макуха у повіті була робота у читальнях «Просвіти». Він разом з радикалами їздив по селах і закладав нові читальні «Просвіти», а по уже існуючих виголошував доповіді.
Зріст числа членів товариства «Просвіта». 1868-1908рр. Листівка
Тлумач. Вулиця Ilautf.i
Вул. Панська (нині – вуя. І. Макуха), будинок І. Макуха, м. Товмач. Поштівка. Початок XX спи
У короткім часі 16 сіл Товмацької судової округи мали читальні «Просвіти». Правда, розміщувалися вони в непридатних для громадської діяльності будинках, часто приватних хатах, але бажання освіти, яке огортало широкі народні маси, було таке велике, шо якість приміщення спочатку не відігравало важливої ролі. Пізніше виникла необхідність у будівництві нових читалень. Народних домів із великими кімнатами та театральними залами.
На вулиці Вербовій в Товмачі стояв будинок і Товмацька читальня, де постійно збиралися українські газди. Така ж читальня була розмішена в іншому куточку міста – по вул. Колинецькій. Існувала ще одна читальня, виокремлена ад’ютантом податкового уряду п. Добрянським і розміщена в його власному помешканню. Функціонувала «Читальня для народа імені А. Міцкевича». Немало товмачан записалися до неї, забравши з собою чи не половину книжок із бібліотеки. Проте через рік вона була вже закрита, бо в читальні взяли верх польські вчителі.
У 1907 р. І. Макух свою роботу в кооперативним)’ товаристві «Сільський Господар» розпочав з того, що організував складку з 20 корон, купивши для місцевої читальні світлянки* 1. Члени товариства знайомилися зі станом шкільних справ читалень; здійснювали ремонт, розширювали шкільні приміщення; започаткували збір коштів на побудову селянської бурси ім. М. Шашкевича.
Іван Макух вів боротьбу з війтами-хрунями2 у повіті, аж до вибуху війни в 1914 р. 1 ця боротьба не була легкою. Основними завданнями І.Макуха було: «оздоровити» громадську управу і таким чином зробити її школою майбутнього самоврядування та усунути злочинних війтів як опору експансивної польської політики і місцевого старости.
1 Світлянка — від слова «світло».
1 Хрунь – лайливе прізвисько підлої, продажної людини, запроданця, у Галичині використовується щодо виборних осіб, які зрадили своїх виборців.
167
Будинок польського «Сокола». Поштівка. м. Товмач. 1920-ті рр.
Дружина І. Макуха, Павлина Макух, мала повне розуміння громадських завдань свого чоловіка і допомагала та підтримувала його у всьому. Вона перебрала на себе виховання чотирьох дітей та ведення всіх господарських справ родини, включаючи будову хати. Переживши всі тривоги та негаразди, які оточували родину Макухів під час Першої світової війни та роки національно-визвольних змагань західних українців у 1920-х рр., Павлина Макух бере активну участь у громадському житті Товмаччини. Вона стає членом-засновником, а згодом головою товариства «Союзу Українок» у Товмачі.
У 1920-1939 рр. на Товмаччині Павлина Макух організовувала свідомих жінок краю до просвітницької діяльності в українських хатах-читальнях, закликала до створення жіночих господарських та куховарсько-кравецьких курсів. Завдяки їй у 1930-1937рр. на теренах Товмаччини діяв хор жінок і дівчат, що славився на цілу Галичину. Журнал «Жіночий голос» опублікував в 1937 р. розлогу статтю про культурно-просвітницьку діяльність «Союзу Україною) на Тлумаччині.
Як голова товариства «Союзу Україною) в Народному домі в Товмачі та нераз у власному будинку в присутності українських патріотів організовувала вечори, присвячені св.Миколаю, Різдву, святу Матері, нашим світочам, зокрема Т. Шевченку, І. Франку, Лесі Українці.
Зі спогадів жителів Товмаччини відомо, що пані Павлина Макух була не тільки сподвижницею свого чоловіка у справі просвітництва українців, але й доброю господинею. Вона тримала пекарню, де випікали булочки та кондитерські вироби. Продукцію реалізовувала в кооперативному магазині. Зароблені кошти йшли на навчання дітей та утримання сім’ї.
Долучала до цієї справи молодих жінок та дівчат. Навчала готувати страви і кондитерську випічку та правильно подавати на стіл. До кожного свята організовували виставку-продаж кулінарних виробів; гаптованих, гачкованих та вишитих серветок, скатертин, рушників. Збереглися рецепти цілющих чаїв та переписи, як готувати солодку випічку. Рецепти смачних товмацьких пляцків збереглися в записах куховарських книжок наших землячок.
‚ •
Селянська бурса
<Члжпи&уосши»Шовмачі, драматичний гурток^ 1929 рач
Павлина Макух приділяла велику увагу світському та сімейному вихованню дітей, застерігала молодих батьків від надмірного покарання малечі, особливо фізичного – бо таке виховання сприятиме формуванню невільної особистості – раба. Вчила виховувати своїх дітей в покорі до Бога та пошані до батьківського слова: «За добру науку – цілуй батька в руку», «Батько лиш раз подивиться, а діти мають знати, що робити». Молодих українок навчала етикету – бо панянка має бути шляхетною, щоб добре вийти заміж. Для дівчаток 10-14 років була організована «Школа шляхетних панянок».
Школа шляхетних панянок
У своїх діях та вчинках маємо пам’ятати, під чиїм іменем існує і творить Товариство «Просвіта». Не забувати, що сила і велич Т. Шевченка в тому, що він з погляду вічності свого бачення України нас вчить, виховує і застерігає. Тому маємо жити за його заповітами.
«Просвіта» – це «палаюча ватра», що обігрівала своїм теплом корінний етнос. Вона не тільки просвічувала націю, а консолідувала її, сповідувала ідеї незалежності українського народу, його право на власну соборну державу. Саме в цьому головна заслуга «Просвіти». Завдяки «Просвіті» народ, хоч і ставлений на коліна, але не скорений, знову і знову зводився на ноги, воскресав з духовних руїн. І врешті-решт у 1991 р. виборов свою незалежну державу – Україну.

  1. Арсенич П. Видатні діячі Матірної «Просвіти» (1887-1939) у Станіславові / П. Арсенич // «Просвіта» Івано-Франківська: минуле і сучасне. – Івано-Франківськ, 2000. – С. 50-72.
  2. Веснянка М. Історія товариства «Просвіта» у цифрах і фактах 1898-1939 рр / М. Веснянка // Просвіта. -1998. – 5 грудня.
  3. Державний архів Івано-Франківської області, ф. 2, on. 1, спр. 1481 Вплив комуністів на «Просвіту» та «Луг», лист. 4.
  4. Дземан М. Іван Макух – адвокат із Товмача, міністр ЗУНР / М. Дземан // Документальна повість. -Тлумач : РВК «Злагода», 2010.
  5. Календар «Просвіти». – Львів : 1938. – С. 57-64.
  6. Просвіта: історія та сучасність 1868-1998. – К.: Веселка, 1998.
  7. Центральний державний історичний архів України, м. Львів (далі – ЦфАЛ України), ф. 146, оп. 25а, спр. 215 Статути товариств, навчальних закладів, організацій в Галичині, 26 арк.
  8. ЦфАЛ України, ф. 179, оп. 2, спр. 2318 Звіти, протоколи, листування про діяльність читальні в с. Олеша, 86 арк.
  9. ЦфАЛ України, ф. 348, on. 1, спр. 4122 Читальня «Просвіти» с. Олеша, 25 арк.
  10. ЦфАЛ України, ф. 348, on. 1, спр. 5571 Про заснування читальні у м. Товмач, 6 арк.
  11. ЦфАЛ України, ф.146. оп. 58, спр. 75 Галицьке намісництво. Список товариств в Товмацькомѵ повіті
    127 арк. і
    170
    The aim of this work is to study the associations of «Prosvita» in Tovmach at the beginning of XX century. The article states that the main task of яProsvita» was attracting to its ranks all Ukrainians, consolidation of the Ukrainian people, nation and profession of enlightenment ideas of independence. Activities of «Prosvita» has focused on the publication of monthly magazines, books, business magazines.
    Key words: community, national consciousness, intelligence, reading house, journal, center, cooperation, autonomy, independence.

УДК 061.213(477.86) «XIX/XX»
Роман РИБЧИН (Тлумач)
ДОБРОВІЛЬНІ МОЛОДІЖНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ТОВМАЧЧИНИ ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ XX СТ.
У даному дослідженні розглядається діяльність добровільних молодіжних організацій Товмаччини на початку XX cm. Аналізується процес становлення та виховання фізично здорових патріотів України, які сприяли захисту української мови, історії та культури від австрійського та польського урядів. Разом з політичними партіями і суспільно-політичними об’єднаннями західноукраїнські молодіжні організації та товариства були втіленням духовної культури українського народу, джерелом утвердження національної свідомості, свободи особистості та свободи нації
Ключові слова: товариство, січовики. Луг, Каменярі, вишкіл, духовна культура, виховання, незалежність.
Утворення та діяльність молодіжних об’єднань наприкінці XIX – легшій третині XX ст. на теренах Галичини були втіленням духовної культури українського народу, джерелом утвердження національної свідомості, свободи особистості та свободи нації.
Саме в цей період молодіжні об’єднання, які формувались переважно зі студентської молоді та учнів старших класів, разом із суспільством проходили складний шлях свого внутрішнього розвитку: від невеличких громадських організацій до дієвих національно-свідомих об’єднань. Майже всі молодіжні організації орієнтуватися на діяльність політичних партій чи громадських об’єднань, що тут діяли. Найбільшими організаціями краю на рубежі століть були «Січ», «Луг» та «Каменярі». Завдяки різноманітним формам роботи цих організацій виховувалися фізично здорові патріоти України, які сприяли захисту української мови, історії, культури від австрійського та польського урядів, готували українську молодь до боротьби за самостійність та незалежність.
Переворот в організації молоді широких народних мас зробив Кирило Трильовський -коломийський адвокат, один із провідників Української радикальної партії. Він зініціював створення масового руху молоді у формі руханкових товариств «Пожарничих сторож» і надання їм запорізько-лицарського демократичного забарвлення. Для підкреслення цієї відновленої козацької традиції Кирило Трильовський надав організації назву «Січ». Популярність «Січей» серед сільського населення Галичини була великою. Тут об’єдналася значна частина української молоді, яка з часом стала силою, що позитивно вплинула на розвиток української політичної думки та наклала відбиток на формування національної психології.
У процесі пошукової роботи, яку розпочато ще в період зародження незалежності Української держави, в 1990 р., було опитано багато людей похилого віку – членів організацій «Січ» та «Луг», віднайдено світлини із зображенням учасників цих товариств, а також фрагмент прапора товариства «Січ» у Буківні. З явилась інформація про існування
171

ммшяшшшшш
тмт
ШМ:
■ч ^ ^
Юіпусі1нДрддК.ч
‚ІкііжтаШГ
■ -V * лі«л ЧІѴ^Ѵ .Мл-Л-і і* V.’ i!iS.!«b‘< ‘.М S <‚ifc\;lł4u –
|Ч» ift j pfU д
таких організацій в інших селах Тлумачники.
«Січ» – спортавно-пожежно-руханкове товариство, поширене в 1900-1920 р. у Галичині. Висока громадянська свідомість та активність членів «Січі» позитивно впливали на всю молодь. Члени «Січі» дотримувалися своєї народної ноші. їхньою ознакою була малинова стрічка («лента»), ношена через плече з написом «Січ» в …». Сільські і повітові «Січі» мали свої прапори (хоругви).

‚ «Іryp ŚL/9 0 Г-» gg/ ігГп r . f.іц-» __ rtrrit JZP+t’
^>л»
/ * ^
ЛЯ
-^r t 0&Фt0+/•£ W$€.%Jbi.
-fŁ ■« <4»4«f. у
ге
вт,л^Фш / 4Г5^«и(/у -4>ѣ4 сХралл* y А«%«»^ Л4ЯЛ+2Л 6C*
„‚Jgp
” aay«’, /z Staat
£a tm.taiftt’fftp/’ У ^ /їялСа 4 sj‚lalaOftytU ла.^Ыеа^Жу4уСОГ1Кллаааеаt ^MUĄ4€r t-^АГІ, sjfo MttUi- Y JtZfHa
\SRĄ£*fp p”4 g <t. ^1 »« М<І'<ДГ«

\Sa.a *** t* *&4t .4^Ці<
Статут Товариства «Січ», ПочатокXXcm
Хоругва – полотно розміром 120 х 200 сантиметрів, малинового кольору, обрамлене з трьох боків френзелями (торочками) шириною 3 сантиметри. На полотнищі з обох сторін містились образи (портрети). З лицьового боку прапора було зображено портрет когось із народних героїв (переважно гетьманів), ім’я котрого в подальшому носила організація, а на зворотному боці хоругви – січовий знак: восьмикутна зірка, в середині якої зображення двох рук, які в братерській злуці тримають серп. Над зображенням восьмикутної зірки був напис: «Січ в …», а під ним – «В єдности – сила!». На держаку хоругви, довжиною 350 сантиметрів,
172

над полотнищем, була прив’язана синьо-жовта стрічка з вишиваним написом «В едности -сила!» [1:72].
Архівні матеріали, старі світлини, автентичні речі дають зрозуміти і відчути дух часу, вникнути в перебіг подій, на мить перенестися у минуле. Тримаючи а рухах такі матеріали, відчуваєш гордість за свою маленьку батьківщину, за свій край, за свій народ.
У короткому часі Товмацький повіт покрився мережею «Січей» Кошовими, звичайно, були старші, найкращі й найсвідоміші члени-радикали Кожному кошовому за його заслуги в організації «Січі» К. Трильовський надавав відповідні імена козацьких героїв Так, наприклад, кошового із Буківни Федушка було названо Богуном, шо і відповідало його фізичній будові та його заслугам.
Найкраща «Січ» у Товмацькім повіті була в Петрилові Забитковський – кошовий в Петрилові – одержав прізвище Чайка, бо організував відділ січовиків-судиоплавців човнами на Дністрі. На це свято приходили «Січі» з сусідніх сіл і багато людей, звичайних глядачів. Лунали промови, співи, виконувалися народні танці, вільноручні вправи, «вежі» та здійснювався сплав човнами на Дністрі.
Повітове Січове свято відбувалося в Товмачі на Оболоні, де брали участь «Січі» з усього повіту. Окружні січові свята відбувалися в Станиславові, Городснш та Коломиї. На ui свята прибували сотні січових товариств з прапорами, оркестрами та музиками Разом з ними приїздили возами тисячі людей, число всіх налічувало понад 10 000 осіб.
Січові свята відбувалися й по інших селах, в яких брали участь по кілька «Січей». Такі Січові свята називалися повітовими та окружними, а навіть і красними Січовими святами [5].
Товариство «Січ», с. Буківна Товмацького повіту.
Після заборони діяльності польською владою в 1924 р. молодіжної організації «Січ» у Галичині з ініціативи Української радикальної партії роком пізніше було засновано
я ян^лнни
нІЯ
ІШ1111 III I
шИІИ
‚U.vii; * ііілі і іл
ііаЫЖЙ^іШІЩйььи^ЬІіВ^іШ^йіжІіШмШіігЦиІШцк^НьіІГіітг ЛІІ .шІ’ц;«.і>і!і^иІ1і. ■ jl
I

фізкультурно-спортивне товариство «Луг». Основна мета цієї організації – національно-патріотичне виховання української молоді і підготовка її до боротьби за незалежність України. У міжвоєнний період ішов процес переслідування січовиків, тому цей рух слабшає. На зміну «Січі» прийшов «Луг», заявлений як товариство, основою педагогічної діяльності якого була фізкультурно-масова робота. Руханкові вправи мали велике організуюче, дисциплінуюче та виховне значення. Товариство «Луг» було аналогом «Січі», тобто мало намір продовжувати діяльність забороненої Львівської Повітової Січі, яка змінила назву «Січ» на «Луг» [4]. У Буківні, як у віддаленому селі, товариство Січ проіснувало трохи довше, ніж у містах, а товариство «Луг» прийшло йому на зміну майже формально. Змінилася лише назва. В архівних документах зазначено, що у Буківні було зареєстроване пожежно-руханкове товариство «Луг», яке брало участь у повітовому вишколі.
Організайційна структура «Лугу» складалась з трьох ступенів: центральний відділ у Львові, повітові і місцеві осередки товариства. Організації «Луг», маючи напіввійськовий характер, забезпечували активну участь членів товариства у військовій підготовці (проведення польових занять, стрільб тощо), керували розвитком спорту серед української молоді. У 1920 — 1930 рр. «Луг» став одним з основних організаторів спортивного і культурного життя української молоді. З ініціативи та під керівництвом «Лугу» по всій Галичині проводились спортивні свята, ставилися вистави і концерти, члени товариства виступали з доповідями. «Луг» належав до наймасовіших молодіжних організацій Західної України [3].
Товариство «Луг», с. Буківна Товмацького повіту, 1932р. (посередині прапор «Січі» без держака)
У цьому товаристві активними членами була вся молодь, як хлопці, так і дівчата. Вони розучували українські танці, вистави, стройові пісні з руханковими вправами. Учасники товариства їздили на виступи (фестини) в інші села повіту і, відповідно, в себе
приймали гостей. В урочищі «Толока», що на захід від села Буківна, була розміщена гімнастична площа, на котрій відбувалися святкування (фестини). Одяг шили самі, бо в селі все вміли робити своїми руками, тоді було багато здібних людей. Особливо гарно одягалися дівчата. У них були вишивані сорочки, малинового кольору спіднички – «гармонки» і вишивані запаски. Велике значення для розвитку молодіжного руху мали з’їзди «Лугу», місцеві свята, театральні вистави, доповіді. Таке свято проходило і в Буківні, в маленькому, проте досить активному селі.
Метою товариства «Луг» було національно-патріотичне й фізичне виховання та військовий вишкіл української молоді, яка в майбутньому стала резервом для ОУН. Проте польська влада почала поступово забороняти вишкіл молоді, розгледівши в учасниках товариств реальну загрозу для себе. Кожного разу все складніше було провести фестини, наперед необхідно було отримати дозвіл від польської влади.
В 1927 р. виник розкол у луговому русі. Одна частина радикальної молоді приступила до організації молоді на основі нового Статуту під назвою «Союз Української Поступової Молоді ім. Михайла Драгоманова «Каменярі». Кожний член каменярської організації, як хлопець, так і дівчина, мусив скласти три іспити, а неграмотні мусіли навчитися писати й читати. У програму каменярських іспитів входили такі предмети: історія України, географія України, українська література, українська мова, практична математика, фізика й хімія, ідеологічні основи каменярської організації, культурна поведінка, руханка і спорт [б]. Основною метою організації було сприяння культурно-просвітньому, громадсько-суспільному і фізичному вихованню української молоді.
У своїй діяльності «Каменярі» орієшувалися на радикально-демократичну ідеологію та етнічний соціалізм і були під впливом УРСП. Однак значна частина його членів — прихильники комуністичної ідеї. Зі зростом організації виникла потреба творити гуртки каменярського доросту під назвою «Молоді Каменярі». «Каменярі» були проти алкоголю й куріння, кожен член «Каменярів» мав навчитись якогось фаху, виступали проти пропаганди фашизму й комунізму та всякої диктатури.
Товариство «Луг», с. Новосілка Товмацького повіту. 1930-ті рр.
Мережа товариства «Каменярі» у повіті розширювалася дуже швидкими темпами, незважаючи на перешкоди влади. Польська адміністрація надсилала своїх провокаторів, щоб перешкодити відродженню українського духу, а з другого боку ОУН та КПЗУ старалися «впхати» своїх симпатиків до «Каменярів», щоб опанувати місцеві товариства.
175
Товариство «Каменярі», с. Олеша Товмацького повіту. 1930-ті рр.
Відповідно до рішення 1-го конгресу ОУН (січень-лютий 1929 р.) створювалися молодіжні осередки «Доріст» і «Юнацтво», членами яких могли бути відповідно діти у віці 8-15 років і юнаки — 15-21 р. ІІ-й Великий збір ОУН (серпень 1939 р.) підтвердив це, записавши в своєму Устрої: «В цілях ідейного, національно-державницького і суспільно-організаційного виховання української молоді при ОУН існують окремі формації Доросту і Юнацтва» [б].
Підсумовуючи, слід сказати, шо в цих товариствах об’єдналася значна частина української молоді, яка згодом стала силою, що позитивно вплинула на розвиток української політичної думки та наклала відбиток на формування національної свідомості. Саме ця молодь стала основою добровільного легіону Українських січових стрільців, брала активну участь у розбудові ЗУНР, діяла в УВО, ОУН, а згодом і в УПА, що мало вплив на весь подальший перебіг національного розвитку українського суспільства. Восени 1939 р., із встановленням на західноукраїнських землях Радянської влади, всі культурно-просвітницькі організації припинили свою діяльність.
Аналіз діяльності громадських молодіжних об’єднань на Товмаччині, що сповідували певну політичну ідеологію, засвідчує, що всі вони творилися самостійно чи під керівництвом «дорослих» структур з метою підтримки політичних партій або взагалі були їх структурними частинами. Творе